Рішення

від 26.07.2019 по справі 624/574/18

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/574/18

Провадження № 2/634/177/19

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2019 Сахновщинський районний суд Харківської області в складі:

головуючого(ої)-судді: НестеренкоО.С.

за участю секретаря судового засідання:Дороніної Н.М.

розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Сахновщина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кегичівського комунального підприємства Кегичівка- Сервіс плюс про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Кегичівського комунального підприємства Кегичівка- Сервіс плюс про поновлення на роботі, в якому просить скасувати наказ №90 Кегичівського комунального підприємства Кегичівка-Сервіс плюс від 30.08.2018 року, про звільнення його з посади машиніста екскаватора, як безпідставний; та поновити на роботі на посаді машиніста екскаватора з часу звільнення; стягнути Кегичівського комунального підприємства Кегичівка-Сервіс плюс середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивує тим, що з 18.08.2016 року, він був прийнятий на посаду машиніст екскаватора Кегичівського комунального підприємства Кегичівка -Сервіс плюс відповідно до наказу №63.

30.08.2018 року наказам №90 його було звільнено з займаної посади згідно п.7 ст.40 КЗпП України у зв`язку з нібито появою на роботі в нетверезому стані 28.08.2018 року. Вважає, що його звільнення було неправомірним та безпідставним, оскільки 28.08.2018 він з ранку був на своєму робочому місці, до обіду обслуговував трактор. В зв`язку з погіршенням стану здоров`я він вимушений був звернутися до лікаря, що підтверджується довідкою лікаря від 28.08.2018 року, про що повідомив головного інженера підприємства ОСОБА_2 , хоча останній вважав його в нетверезому стані.

Наступного дня, 29.08.2018 року прийшовши на роботу дізнався, що на нього складено Наказ про відсторонення його від роботи на цілий робочий день 28.08.2018 року, хоча він був на робочому місці і це бачили інші працівники підприємства, у зв`язку з появою на роботі у нетверезому стані і його було ознайомлено з цим Наказом, ніяких пояснень від нього не вимагали, ні про які акти відмови від надання пояснень та проходження медичного огляду йому відомо не було. В своїх поясненнях написав, що алкоголь він не вживав і не вживає, але його ніхто не слухав, і до роботи 29.08.2018 року його не допустили сказавши що його звільнено.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив що посилання позивача на те, що йому не було запропоновано пройти медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є безпідставним, так як ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння за ініціативою роботодавця, що підтверджується Актом фіксації відмови від добровільного проходження медичного огляду від 28.08.2018 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона була присутня коли головний інженер ККП Кегичівка-Сервіс плюс ОСОБА_2 пред`явив претензії до ОСОБА_1 , щодо перебування на робочому місці в нетверезому стані. Також зазначила, що про проведення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ККП Кегичівка Сервіс плюс щодо розгляду подання начальника вищевказаного підприємства ОСОБА_4 про звільнення екскаваторника ОСОБА_1 , в зв`язку з перебуванням його на роботі в нетверезому стані, згідно п.7 ст.40 КЗпП України, то останній був попереджений в телефонному режимі 29.08.2018 року. На зборах виступав начальник підприємства ОСОБА_4 та учасники зборів. Проте, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 пропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд вона не чула.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 28.08.2018 року на території автогаражу ККП Кегичівка-Сервіс плюс він чув запах алкоголю від ОСОБА_1 . Головний інженер підприємства ОСОБА_2 розмовляв з ОСОБА_1 , а він з ОСОБА_3 відійшов в бік. Пояснив, що він написав доповідну записку на ім`я головного інженера про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, оскільки останній перебував в стані алкогольного сп`яніння. Зазначив, що він чув запах алкоголю від ОСОБА_1 на відстані до 1,5 м., хоча раніше ніколи не бачив ОСОБА_1 в нетверезому стані. Також, в його присутності медичний огляд ОСОБА_1 не пропонували. ОСОБА_1 йому про поганий стан здоров`я не скаржився.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначив, що він є членом комісії по житлово комунальному господарству, проводить перевірку роботи комунгоспу. Свідком подій з участю ОСОБА_1 він не був.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши заяву, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується належними у справі доказами, що у з 18.08.2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду машиніста екскаватора Кегичівського комунального підприємства Кегичівка-Сервіс плюс згідно наказу №63.

Відповідно наказу №89 від 28.08.2018 року ОСОБА_1 , машиніста екскаватора, було відсторонено від роботи на цілий робочий день 28.08.2018 року, без збереження заробітної плати, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані.

Згідно Наказу №90 від 30.08.2018 року ОСОБА_1 , машиніста екскаватора, 29.08.2018 року було звільнено, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані, відповідно п.7 ст.40 КЗпП України.

У відповідності до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Таким чином, трудовою дисципліною передбачено додержання працівниками норм, закріплених КЗпП України, правил внутрішнього трудового розпорядку, статутів, положень, посадових інструкцій, за порушення якої до працівника можливо застосування положень ст. 147 КЗпП України.

Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків, що проявилися в порушенні: правил внутрішнього трудового розпорядку; посадових інструкцій; положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до п.7 ст.40 КЗпП України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії, може бути розірваний власником чи уповноваженим органом у випадку появлення на робітничому місці в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

Згідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору за п.7 ст. 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статусом.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представництва) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Виходячи з наведених норм та враховуючи, що необґрунтованість рішення профспілкового органу породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення цього права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Оскільки зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст. ст. 1, 213 ЦПК України та лексичного значення (тлумачення) самого слова обґрунтований , яке означає бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеними фактами .

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-703цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для усіх судів України.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У відповідності до ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації.

Згідно ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У відповідності до п.22 Постанови Пленуму ВСУ Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9 (із змінами) у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 і п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступень тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Пунктом 25 вищезазначеної постанови Пленуму ВСУ зазначено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, згідно ст.27 ЦПК, яким суд має дати відповідну оцінку.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 28.08.2018 року перебував на робочому місці в тверезому стані, що підтверджується довідкою лікаря Кегичівської ЦРЛ, тому звільнення його безумовно відбулось з порушенням вимог законодавства та він у відповідності зі ст.235 КЗпП України підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за весь період вимушеного прогулу, адже тривалий розгляд даної справи здійснювався не з вини позивача.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з наступними змінами, суд, для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходить з заробітної плати позивача за останні два місяці, що передували звільненню. У разі, коли протягом двох місяців, що передували звільненню з роботи, працівник не з його вини працював не всі робочі дні, його середня заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється за фактично відпрацьований час у цьому періоді, а не за два повні календарні місяці, що йому передували.

Пунктом 3 Порядку визначені виплати, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати. Це: основна заробітна плата, доплати та надбавки, премії, які не носять разового характеру, винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Таким чином, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в період з 30.08.2018 р. (день звільнення) до 26.07.2019 р. (день ухвалення рішення), що підлягає стягненню з ККП Кегичівка-Сервіс плюс на користь ОСОБА_1 становить 46372,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у відповідності до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, позивач звільнений незаконно та підлягає поновленню на посаді з дня його незаконного звільнення, а саме: з 30 серпня 2018 року, а накази - визнанню недійсними. Також, у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік, тому стягненню підлягає 47190,00 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Відповідно до п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Із довідки про розмір заробітної плати за період роботи з розрахунком середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 вбачається, що сума середньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню позивача із роботи, становить 4290 грн. 00 коп.

Інших довідок про розрахунок середньоденної (середньогодинної) заробітної плати ОСОБА_1 суду не надано.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було звільнено з посади 30.08.2018 року, тобто стягненню заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягають повні десять місяців 20 днів, що становить 46372грн. 80 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою, приходжу до наступного.

Статтею 133 ЦПК України визначені види судових витрат, до яких відносяться витрати зі сплати судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу, суд зазначає, що до витрат на правничу допомогу адвоката віднесено: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату. У разі якщо фізична особа провадить незалежну адвокатську діяльність та одночасно застосовує спрощену систему оподаткування, така особа веде дві книги обліку: одну - затверджену наказом Міндоходів України від 16.09.2013 р. № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення (для відображення доходів, отриманих від незалежної адвокатської діяльності), другу - затверджену наказом Мінфіну України від 15.12.2011 р. № 1637 Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення (залежно від обраної групи платника єдиного податку). Подання податкової звітності такою особою має певні особливості.

Позивачем надана квитанція від 20.05.2019 року на суму 6000,00 грн на підтвердження витрат на надання правової допомоги, та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу. Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Питання судових витрат суд вирішує у порядку положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 5, 22, п. 7 ст. 40, ст. 231, 233 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Кегичівського комунального підприємства Кегичівка- Сервіс плюс про поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ №90 Кегичівського комунального підприємства Кегичівка-Сервіс плюс від 30.08.2018 року про звільнення ОСОБА_1 , з посади машиніста екскаватора.

Поновити ОСОБА_1 на посаді машиніста екскаватора ККП Кегичівка -Сервіс плюс .

Стягнути з Кегичівського комунального підприємства Кегичівка-Сервіс плюс , код ЄДРПОУ 36870763, розташованого за адресою: пров. Волошина, 7 смт Кегичівка Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 46372 грн. 80 грн. (сорок шість тисяч триста сімдесят дві грн. 80 коп.)

Стягнути з Кегичівського комунального підприємства Кегичівка -Сервіс плюс код ЄДРПОУ 36870763, розташованого за адресою: пров. Волошина, 7 смт Кегичівка Харківської області на користь держави витрати про сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Стягнути з Кегичівського комунального підприємства Кегичівка -Сервіс плюс код ЄДРПОУ 36870763, розташованого за адресою: пров. Волошина, 7 смт Кегичівка Харківської області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.)

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4290 грн. 00 коп., (чотири тисячі двісті дев`яносто грн. 00 коп.) без врахування податків.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сахновщинський районний суд Харківської області в 30 денний строк з дня його проголошення.

Суддя Копія вірна.Суддя