Рішення

від 29.07.2019 по справі 922/1381/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1381/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного

провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Америцій", м. Вінниця, до приватної фрми "Альфа-Україна Лізинг", м. Мерефа, про стягнення коштів у розмірі 37 927,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Америцій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг", про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 37 927,40 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1381/19, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10 червня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 13975 від 07 червня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. Ухвалою суду від 01 липня 2019 року судом прийнято до розгляду відповідь на відзив (вх. № 15548 від 26 червня 2019 року) та долучено її до матеріалів справи. 29 липня 2019 року, ухвалою суду, судом прийнято до розгляду заперечення (вх. № 16333 від 08 липня 2019 року) та долучено їх до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Як вбачається з матеріалів справи провадження у даній справі відкрито ухвалою суду 22 травня 2019 року, таким чином шістдесятиденний строк розгляду справи закінчується 22 липня 2019 року (з огляду на приписи ч. 4 ст. 116 ГПК України). Водночас, згідно наказу голови господарського суду Харківської області від 14 червня 2019 року судді господарського суду Харківській області Калініченко Н.В. надано додатку відпустку з 08 липня 2019 року по 26 липня 2019 року. З огляду на те, що строк на подання відповідачем заперечень спливав 08 липня 2019 року (під час перебування судді Калініченко Н.В. у додатковій відпустці) та приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, відповідно до якої розумний строк розгляду справи - це такий строк, який гарантує всім учасникам справи права на судовий захист, неможливість порушення права відповідача на подання до суду заперечень, а також норми ст. 32 ГПК України, суд вважає, що в даному випадку незначне перебільшення процесуального строку, визначеного ст. 248 ГПК України, не є порушенням вказаної норми та сприяло формуванню матеріалів справи для її повного та всебічного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 38 285,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № УТАМ0162101 від 06 грудня 2017 року на суму 3 480,14 грн.; № УТАМ0162069 від 06 грудня 2017 року на суму 2 923,13 грн.; № УТАМ0162222 від 06 грудня 2017 року на суму 837,19 грн.; № УТАМ0163060 від 06 грудня 2017 року на суму 2 457,18 грн.; № УТАМ0167663 від 13 грудня 2017 року на суму 961,58 грн.; № УТАМ0171090 від 19 грудня 2017 року на суму 4 187,76 грн.; № УТАМ0172836 від 20 грудня 2017 року на суму 1 486,78 грн.; № УТАМ0171107 від 20 грудня 2017 року на суму 1 279,63 грн.; № УТАМ0171109 від 20 грудня 2017 року на суму 2 848,70 грн.; № УТАМ0176208 від 26 грудня 2017 року на суму 1 026,55 грн.; № УТАМ0177113 від 27 грудня 2017 року на суму 45,12 грн.; № УТАМ0175995 від 27 грудня 2017 року на суму 596,16 грн.; № УТАМ0175996 від 27 грудня 2017 року на суму 461,24 грн.; № УТАМ0000292 від 03 січня 2018 року на суму 1 520,48 грн.; № УТАМ0000295 від 03 січня 2018 року на суму 1 180,28 грн.; № УТАМ0000349 від 03 січня 2018 року на суму 285,58 грн.; № УТАМ0000824 від 03 січня 2018 року на суму 780,80 грн.; № УТАМ0001733 від 04 січня 2018 року на суму 232,03 грн.; № УТАМ0003820 від 09 січня 2018 року на суму 1 354,96 грн.; № УТАМ0004385 від 10 січня 2018 року на суму 525,73 грн.; № УТАМ0003450 від 10 січня 2018 року на суму 1 390,45 грн.; № УТАМ0003452 від 10 січня 2018 року на суму 690,58 грн.; № УТАМ0004460 від 10 січня 2018 року на суму 868,16 грн.; № УТАМ0008392 від 16 січня 2018 року на суму 1 199,90 грн.; № УТАМ0009778 від 17 січня 2018 року на суму 1 983,38 грн.; № УТАМ0008844 від 17 січня 2018 року на суму 491,57 грн.; № УТАМ0008845 від 17 січня 2018 року на суму 3 054,00 грн.; № УТАМ0009140 від 17 січня 2018 року на суму 836,47 грн. Як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем лише частково оплачено вартість отриманого товару на загальну суму 1 058,13 грн., що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях проти позову заперечує, з огляду на наступне. Отримання товару за вказаними в позовній заяві накладними відповідач визнає, але вважає, що заборгованості за вказаний товар не існує. Так, поставка товару на адресу відповідача з боку позивача здійснювалася на підставі договору поставки № АЛ-01/04/16 від 01 квітня 2016 року, а не на підставі усної домовленості сторін, хоча у видаткових накладних помилково був зазначений номер старого договору № А-18/08/15 від 18 серпня 2015 року, вже не діючого станом на 2017-2018 роки. Пунктом 5.1 договору поставки № АЛ-01/04/16 від 01 квітня 2016 року встановлено, що оплата товару проводиться на протязі 21 одного банківського дня з моменту поставки товару. Проте, відповідно п. 6.1 договору граничний термін реалізації товару не зазначений (у відповідній графі стоїть прочерк), але при цьому вказано: "після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику". Згідно вимог п. п. 6.2, 6.3 договору, з настанням строку, передбаченого п. 6.1 даного договору, постачальник зобов`язується здійснити повернення товару у 5 денний строк. У випадку не вивезення постачальником товару в термін, передбачений п. 6.2 договору, покупець не несе жодної відповідальності за збереження товару постачальника. Зазначений у позовній заяві товар на суму 37 927,40 грн. не був реалізований відповідачем, про що, в передбаченому п. 6.2 договору, порядку позивач сповіщався шляхом направлення письмового повідомлення факсом. Проте, не реалізований товар не був вивезений позивачем у встановлений 5-ти денний строк. Аналіз положень пунктів 6.1-6.3 договору свідчить про наявність у позивача обов`язку вивезти нереалізований товар з настанням граничного терміну реалізації, про що "додатково сповіщає" відповідач. Тобто, договором чітко не встановлено обов`язку саме відповідача здійснити контроль за граничним терміном реалізації товару. При цьому, договором не регламентовано питання щодо подальшої долі товару, у якого настав граничний термін реалізації, але який не був вивезений позивачем з будь-яких причин. Відповідно для відповідача не встановлено й обов`язку щодо оплати такого товару, на чому наполягає позивач. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що у відповідача не існує боргу перед позивачем. Крім того, відповідач вказує на те, що в наданій копії договору про надання правової допомоги між позивачем та адвокатським бюро "Жуковський і партнери" № 15/04/2019-ПД від 15 квітня 2019 року не має уточнення якої конкретно справи стосується цей договір, в рамках якої саме справи позивач оплачує адвокатському бюро 5 000,00 грн., позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу. Таким чином, відповідач заперечує і проти вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України. Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є вищевказані видаткові накладні, що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача (оферта), та підпис і печатка підприємства - відповідача на вище вказаних видаткових накладних про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що були визначені позивачем у видаткових накладних (акцепт).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно уст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару. Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вище викладене, а саме те, що позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 38 385,53 грн. (факт отримання товару визнається відповідачем) відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи та вказаних вище в даному рішенні суду, часткову оплату вартості отриманого товару відповідачем та приписи ст. 692 ЦК України, строк оплати товару є таким, що настав. Втім, відповідачем не надано до суду доказів оплати вартості отриманого товару від позивача, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару у розмірі 37 927,40 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Твердження відповідача про те, що поставка товару по вищевказаних накладних здійснювалася в межах договору поставки № АЛ-01/04/16 від 01 квітня 2016 року є необґрунтованим та недоведеним, з огляду на наступне. Як вбачається з договору поставки № АЛ-01/04/16 від 01 квітня 2016 року, строк його дії встановлено до 01 квітня 2017 року з можливістю його пролонгації. Втім, відповідно до умов договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід`ємною частиною. Відповідачем не надано до матеріалів справи специфікацію, яка є додатком № 1 до договору, та яка б підтверджувала, що саме товар, поставлений позивачем відповідно до вказаних вище видаткових накладних було поставлено в межах договору поставки № АЛ-01/04/16 від 01 квітня 2016 року. В самих видаткових накладних відсутнє посилання на вказаний договір, а зазначено договір № А-18/08/15 від 18 серпня 2015 року, який, як вказував сам відповідач, не був діючим на момент поставки товару.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 904/2158/19 від 13 березня 2019 року, висновки якого враховуються іншими судами, відповідно до ч. 6 ст. 12 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача. Що стосується відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати, понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Як вбачається з договору № 15/04/2019-ПД про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року, укладеного між позивачем (клієнт) та адвокатським бюро "Жуковський і партнери" (адвокатське об`єднання), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги. Представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів включаючи, підготовка позовних заяв, заперечень, відзивів на позовні заяви; підготовка клопотань, заяв, мирових угод та усіх інших процесуальних документів; представлення інтересів клієнта на судових засіданнях (п.п. 2.1, 2.1.3 договору). Підписуючи даний договір, клієнт надає адвокатському об`єднанню усі права, надані клієнту як стороні відповідними процесуальними законами, зокрема позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з право підписувати та подавати позовні заяви, відповідні розрахунки та будь-які інші документи, завіряти їх копії, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, укладення мирової угоди, завіряти копії документів, бути присутнім під час проведення процесуальних дій та вчиняти всі інші необхідні дії (п. 2.8 договору). Юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, що дорівнює 5 000,00 грн. без ПДВ (п. 4.1 договору). За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість (п. 4.4 договору). Відповідно до п. 7.1 договору, даний договір укладений на строк до 31 грудня 2019 року та набирає чинності з моменту його підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 квітня 2019 року між позивачем та адвокатським бюро "Жуковський і партнери" було складено акт наданих послуг до договору № 15/04/2019-ПД від 15 квітня 2019 року про надання правової допомоги відповідно до якого позивачу було надано послугу, а саме складання позовної заяви до господарського суду Вінницької області від ТОВ "Америцій" до ТОВ "Альфа Україна-Лізинг" про стягнення заборгованості. Платіжним дорученням № 388 від 21 червня 2019 року позивачем було сплачено на користь адвокатського об`єднання "Жуковський і партнери" грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. з призначенням платежу "за складання позовної заяви до господарського суду Вінницької області від ТОВ "Америцій" до ТОВ "Альфа Україна-Лізинг" про стягнення заборгованості. Без ПДВ".

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім цього ч. 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Як зазначалося вище в даному рішенні, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечує проти покладення на нього витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що в договорі № 15/04/2019-ПД про надання правової допомоги від 15 квітня 2019 року не має уточнення якої конкретно справи стосується договір та не надано доказів фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме відповідач повинен довести неспівмірність заявлених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

Водночас, відповідачем не доведено неспівмірність витрат, які підлягають розподілу між сторонами; посилання відповідача на те, що в договорі не визначено якої конкретно справи стосується цей договір спростовується п. 4.4 договору, відповідно до якого за результатами надання юридичної допомоги складається акт, в якому вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість та актом наданих послуг від 25 квітня 2019 року, відповідно до якого визначено, що позивачу була надана юридична послуга у вигляді складання позовної заяви від ТОВ "Америцій" до ТОВ "Альфа Україна-Лізинг" про стягнення заборгованості. Судом встановлено, що хоча в даному акті вказано подання позовної заяви до господарського суду Вінницької області, втім відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 ГПК України, позов пред`являється до господарського суду за місцем знаходженням відповідача, а підприємство відповідача знаходиться в м. Мерефа Харківської області, і відповідно позов до ТОВ "Альфа Україна-Лізинг" підсудний господарському суду Харківської області. З огляду на наведене вбачається, що в акті наданих послуг від 25 квітня 2019 року до договору № 15/04/2019-ПД від 15 квітня 2019 року про надання правової допомоги міститься описка, так як спір про стягнення заборгованості з відповідача, місцем знаходження якого є Харківська області, підсудний саме господарському суду Харківської області.

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу спростовується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 388 від 21 червня 2019 року

Враховуючи вищенаведені обставини, приймаючи до уваги з одного боку недоведеність відповідачем неспівмірності витрат та доведеність з боку позивача понесених витрат на послуги адвоката у розмірі 4 000,00 грн., а саме за складання позовної заяви, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної фірми "Альфа-Україна Лізинг" (62472, Харківська обл., Харківська р-н, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, б. 223, кімн. 8-10, код ЄДРПОУ 31939825) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Америцій" (21036, м. Вінниця, вул. Шевченка, буд. 29, код ЄДРПОУ 38991986) 37 927,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 1 921,00 грн. судового збору та 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "29" липня 2019 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/1381/19