Постанова

від 07.11.2019 по справі 922/1381/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2019 р. Справа №922/1381/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватної фірми Альфа-Україна Лізинг , м.Мерефа, (вх.№2639Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року у справі №922/1381/19,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Америцій , м.Вінниця,

до Приватної фірми Альфа-Україна Лізинг , м.Мерефа,

про стягнення коштів у розмірі 37927,40 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Америцій звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватної фірми Альфа-Україна Лізинг про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 37927,40 грн. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року у справі №922/1381/19 (суддя Калініченко Н.В., повний текст складено 29.07.2019 року) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватної фірми Альфа-Україна Лізинг на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Америцій 37927,40 грн. заборгованості за поставлений товар, 1921,00 грн. судового збору та 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року по справі №922/1381/19 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в позові повністю. Судові витрати апелянт просить суд покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що постачання товару на адресу ПФ Альфа-Україна Лізинг з боку ТОВ Америцій відбувалось не в результаті домовленості , як написано в позовній заяві, а на підставі договору поставки №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року. Звертає увагу суду, що у видаткових накладних помилково зазначено номер старого вже недіючого станом на 2017-2018 роки договору №А-18/08/15 від 18.08.2015 року.

Скаржник вказує, що товар на суму 37927,40 грн. не був реалізований відповідачем, про що в передбаченому п.6.2 договору порядку, ТОВ Америцій сповіщався шляхом направлення письмового повідомлення факсом. Проте, не реалізований товар не був вивезений позивачем у встановлений 5-ти денний строк.

На думку апелянта, відсутність специфікації до договору, на яку вказує суд, не тягне недійсність всього договору №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року, тому суд повинен був врахувати положення даного договору при вирішенні спору у даній справі.

На переконання скаржника, суд належним чином не дослідив підстав виникнення правовідносин між сторонами, а за наявності суперечливої позиції сторін, не витребував у позивача тексту старого договору №А-18/08/15 від 18.08.2015 року на який сам позивач посилається в своїх видаткових накладних.

Крім того, апелянт заперечу проти задоволення судом до стягнення суми витрат на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн., оскільки складність даної справи є невеликою, а розгляд справи відбувався без виклику сторін в порядку спрощеного письмового провадження. Тобто, сума в 4000,00 грн. є занадто завищеною.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 року відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 10 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати до суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

Згідно з ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали суду від 12.09.2019 року отримано позивачем - 20.09.2019 року та відповідачем - 19.09.2019 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Від позивача 16.10.2019 року надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9801), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 38285,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №УТАМ0162101 від 06 грудня 2017 року на суму 3480,14 грн.; №УТАМ0162069 від 06 грудня 2017 року на суму 2923,13 грн.; №УТАМ0162222 від 06 грудня 2017 року на суму 837,19 грн.; №УТАМ0163060 від 06 грудня 2017 року на суму 2 457,18 грн.; №УТАМ0167663 від 13 грудня 2017 року на суму 961,58 грн.; №УТАМ0171090 від 19 грудня 2017 року на суму 4187,76 грн.; №УТАМ0172836 від 20 грудня 2017 року на суму 1486,78 грн.; №УТАМ0171107 від 20 грудня 2017 року на суму 1279,63 грн.; №УТАМ0171109 від 20 грудня 2017 року на суму 2848,70 грн.; №УТАМ0176208 від 26 грудня 2017 року на суму 1026,55 грн.; №УТАМ0177113 від 27 грудня 2017 року на суму 45,12 грн.; №УТАМ0175995 від 27 грудня 2017 року на суму 596,16 грн.; №УТАМ0175996 від 27 грудня 2017 року на суму 461,24 грн.; №УТАМ0000292 від 03 січня 2018 року на суму 1520,48 грн.; №УТАМ0000295 від 03 січня 2018 року на суму 1180,28 грн.; №УТАМ0000349 від 03 січня 2018 року на суму 285,58 грн.; №УТАМ0000824 від 03 січня 2018 року на суму 780,80 грн.; №УТАМ0001733 від 04 січня 2018 року на суму 232,03 грн.; №УТАМ0003820 від 09 січня 2018 року на суму 1354,96 грн.; №УТАМ0004385 від 10 січня 2018 року на суму 525,73 грн.; №УТАМ0003450 від 10 січня 2018 року на суму 1390,45 грн.; №УТАМ0003452 від 10 січня 2018 року на суму 690,58 грн.; №УТАМ0004460 від 10 січня 2018 року на суму 868,16 грн.; №УТАМ0008392 від 16 січня 2018 року на суму 1199,90 грн.; №УТАМ0009778 від 17 січня 2018 року на суму 1983,38 грн.; №УТАМ0008844 від 17 січня 2018 року на суму 491,57 грн.; №УТАМ0008845 від 17 січня 2018 року на суму 3054,00 грн.; №УТАМ0009140 від 17 січня 2018 року на суму 836,47 грн.

Так, підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є вищевказані видаткові накладні, що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача (оферта), та підпис і печатка підприємства - відповідача на вищевказаних видаткових накладних про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що були визначені позивачем у видаткових накладних (акцепт).

Отже, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності зі ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 38385,53 грн. (факт отримання товару визнається відповідачем) відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, часткову оплату вартості отриманого товару відповідачем (на суму 1058,13 грн.) та приписи ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати товару є таким, що настав. Проте відповідачем не надано доказів і не доведено належним чином обставини оплати вартості отриманого товару від позивача. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 37927,40 грн. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими, доведеними, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо тверджень апелянта, що поставка товару по вищевказаних накладних здійснювалася в межах договору поставки №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з договору поставки №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року, строк його дії встановлено до 01.04.2017 року з можливістю його пролонгації.

Втім, відповідно до умов договору, найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід`ємною частиною. Відповідачем не надано до матеріалів справи специфікацію, яка є додатком №1 до договору, та яка б підтверджувала, що саме товар, поставлений позивачем відповідно до покладених в основу даного рішення видаткових накладних було поставлено в межах договору поставки №АЛ-01/04/16 від 01 квітня 2016 року.

При цьому, в самих видаткових накладних відсутнє посилання на вказаний договір, а зазначено договір №А-18/08/15 від 18.08.2015 року, який, як вказував сам відповідач, не був діючим на момент поставки товару.

Колегія суддів враховує, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач заперечував проти прийняття товару. Так, матеріали справи свідчать, що постачання товару відбувалось на протязі двох місяців: грудня 2017 року по січень 2018 року. Однак з боку відповідача не було будь-яких заперечень та зауважень щодо постачання товару і невірності зазначення номеру договору.

Відповідач не надав доказів того, що товар був поставлений саме по договору №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року. У апеляційній скарзі, відповідач посилається на умови договору мотивуючи це тим, що умови договору №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року відповідають старому договору №А-18/08/15 від 18.08.2015 року. Разом з тим, відповідач не надав копії договору №А-18/08/15 від 18.08.2015 року, як і відсутні відомості про витребування копії такого договору у позивача.

Позивач у відзиві вказав, що він не має можливості надати договір №А-18/08/15 від 18.08.2015 року у текстовому або паперовому вигляді, оскільки договір був укладений відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України - у спрощений спосіб, а саме шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Для спрощення господарський операцій, ведення документообігу та здійснення розрахунків за таким договором, йому було присвоєно номер та дату укладення, що відображено у видаткових накладних на поставку товарів, які покладені в основу даного рішення.

Додатково у підтвердження того, що спірні правовідносини не підпадають під регулювання умов договору №АЛ-01/04/16 від 01.04.2016 року свідчить наступне.

У апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що товар на суму 37927,40 грн. не був реалізований, про що в передбаченому п.6.2 договору порядку, ТОВ Америцій сповіщався шляхом направлення письмового повідомлення факсом, проте не реалізований товар не був вивезений позивачем у встановлений 5-ти денний строк.

Однак, відповідач не надає будь-яких доказів у підтвердження направлення такого повідомлення. Крім того, відповідач не надає доказів направлення повідомлення про сплив строків реалізації товару, за яким існує заборгованість та яке відповідач зобов`язаний був направити відповідно до умов договору. Також відповідач не надає доказів, які свідчили про те, що ним було підготовлено до повернення товар, строк реалізації якого закінчився: не надані підготовлені та підписані відповідачем видаткові накладні (накладні на повернення товару), ним не складено та не зареєстровано податкових накладних, а також не підготовлено товарно-транспортних накладних, які б свідчили про підготовку товару до перевезення.

Таким чином, поведінка відповідача свідчать, що він не керувався умовами договору щодо повернення нереалізованого товару.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, стягнув з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4000,00 грн.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що сума в 4000,00 грн. є занадто завищеною, оскільки складність даної справи є невеликою, а розгляд справи відбувався без виклику сторін у порядку спрощеного письмового провадження.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Надання Адвокатським бюро Жуковський і партнери адвокатських послуг щодо розгляду справи підтверджують надані до матеріалів справи докази, а саме: договором про надання правової допомоги №15/04/2019-ПД від 15.04.2019 року, актом наданих послуг до договору від 25.04.2019 року на суму 4000,00 грн., платіжним дорученням №388 від 21.06.2019 року.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було доведено належними, допустимими і достатніми доказами факт надання йому Адвокатським бюро Жуковський і партнери правничих послуг, а судом першої інстанції досліджено вказані обставини і надано обґрунтовану оцінку. Натомість заперечення відповідача про завищення витрат на правову допомогу не підтвердженні належним чином.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані позивачем на підтвердження факту поставки видаткові накладні оформлені належним чином, підписані представниками обох сторін та засвідчені печатками підприємств. Дійсність підписів представників та відтисків печатки жодної із сторін не заперечується, а у тексті відзиву на позовну заяву так і в тексті апеляційної скарги відповідач не заперечував проти поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватної фірми Альфа-Україна Лізинг не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року у справі №922/1381/19 має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватної фірми Альфа-Україна Лізинг залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.07.2019 року у справі №922/1381/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов