Рішення

від 29.07.2019 по справі 1.380.2019.003208

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.003208

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар Н.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №1.380.2019.003208 за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області (далі - відповідач, Ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області) про стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 34559454) 201114,48 грн. середнього заробітку за весь час затримки на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несвоєчасність здійснення відповідачем виплати позивачу грошової компенсації за час невикористаних відпусток при звільненні, що є підставою для стягнення з відповідача суми середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву суду не надав.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідач у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надав суду відзив на позов та не повідомив суд про причини за яких такі відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

02.07.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

29.07.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання ГУ МВС України у Львівській області про залучення третьої особи.

29.07.2019 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду було заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки - задоволено; в іншій частині заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовлено; клопотання Головного управління Національної поліції у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки - задоволено; залишено позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки без розгляду; у задоволенні клопотання Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області про залишення позовної заяви без розгляду - відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 01.09.1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

Наказом Головного управління МВС України у Львівській області № 869 о/с від 06.11.2015 По особовому складу ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника сектору карного розшуку Франківського районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області за п. 64 з у зв`язку з переходом в ніші міністерства, центральні органи виконавчої влади.

26.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. (справа № 813/1148/18).

За результатами розгляду цієї справи Львівський окружний адміністративний суд 16.07.2018 прийняв рішення про задоволення позову ОСОБА_1 :

- визнав протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2013, 2014 роки при звільненні зі служби;

- зобов`язав Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області здійснити калькуляційний розрахунок усіх належних ОСОБА_1 сум (за невикористані дні відпустки), нарахувавши та виплативши ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2013, 2014 роки;

- визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2016 рік при звільненні зі служби;

- зобов`язав Головне управління Національної поліції у Львівській області здійснити калькуляційний розрахунок усіх належних ОСОБА_1 сум (за невикористані дні відпустки), нарахувавши та виплативши ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у 2016 році при звільненні позивача зі служби.

На виконання відповідного рішення Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи у справі № 813/1148/18 від 22.08.2018.

У зв`язку з невиконанням Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 813/1148/18 у добровільному порядку, виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду № 813/1148/18 від 22.08.2018 було подано до Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області для примусового виконання.

27.02.2019 Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2013, 2014 роки у розмірі 12568, 80 грн, що підтверджується випискою з АТ КБ ПриватБанк .

06.06.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 57377345 по примусовому виконанню виконавчого листа № 813/1148/18, виданого 22.08.2018 Львівським окружним адміністративним судом.

06.06.2019 Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області направило на адресу ОСОБА_1 копію постанови про закінчення виконавчого провадження № 57377345 від 06.06.2019.

У зв`язку з затримкою виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2013, 2014 роки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Матеріалами справи підтверджено, що грошова компенсація за невикористані дні відпустки за 2013, 2014 роки виплачена позивачу несвоєчасно та з вини відповідача, що було встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі №813/1148/18, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпПУ в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У практиці застосування наведених норм (постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 820/1363/17 та від 26 квітня 2019 року у справі № 806/536/16) Верховний Суд неодноразово вказував на те, що якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини застосуванню підлягає загальне (в дослідженому випадку - трудове) законодавство.

З огляду на неврегульованість спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпПУ, зокрема, стаття 117, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні при наявності факту порушення власником строку розрахунку та вини власника.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 802/1052/17-а, за відсутності іншого законодавства розрахунок розміру середнього заробітку слід проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що чинність цієї постанови поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Підпунктом "л" пункту 1 Порядку № 100 передбачено, що цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується і в інших (не передбачених пунктом 1) випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до довідки ГУ МВС України у Львівській області № 1 від 03.06.2019 Про проходження служби в органах внутрішніх справ, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески сума грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні 2 календарних місяці перед звільненням становила 10469, 84 грн. (за вересень 2015 року - 5173, 42 грн. та жовтень 2015 року - 5296, 42 грн.).

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення за два місяці, що передують звільненню, складає 243, 49 грн. 10469, 84 грн. : 43 (робочих дні у вересні та жовтні 2015 року).

Затримка виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2013, 2014 роки при звільнені становить 826 робочих днів за період з 07.11.2015 по 26.02.2019.

З урахуванням викладеного, стягненню з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 201122, 74 грн. (243, 49 грн. х 826 робочих днів).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки - задовольнити повністю.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 34559454) 201 122 (двісті одну тисячу сто двадцять дві) грн. 74 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Кухар Н.А.