Рішення

від 18.07.2019 по справі 487/3220/18

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/3220/18

Провадження № 2/487/197/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Кузьменко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Рафальської Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Федотикова М.М.,

представника третьої особи Гаврилова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є законними представниками малолітнього сина ОСОБА_7 , третя особа на стороні відповідача Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, про відшкодування матеріальних та моральних збитків,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2018 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є законними представниками малолітнього сина ОСОБА_7 , в якому просила суд стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в розмірі 13 057,94 грн., моральну шкоду спричинену малолітньому ОСОБА_4 в розмірі 25 000,00 грн., а також грошові витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 23.11.2017 року близько 12.00 години малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився в приміщенні школи-інтернат №7, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв вул.. Курортна 14-а, заподіяв тілесні ушкодження сину позивача ОСОБА_4 . При цьому, малолітній ОСОБА_7 навмисно наносив удари ногами по нижніх кінцівках малолітнього ОСОБА_4 , викручував руку, повалив його на підлогу. Після падіння сина позивача малолітній ОСОБА_7 продовжив наносити навмисні нецілеспрямовані удари ногами по голові лежачого ОСОБА_4 , а також наносив удари ногами по іншим частинам тіла ОСОБА_4 . В той же день сину позивача було надано медичну допомогу в травматологічному пункті обласної дитячої лікарні міста Миколаєва. Інформація про дане правопорушення була внесена в ЄРДР, Слідчим відділом Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області 23.11.2017 року було відкрито кримінальне провадження за № 12017150030004580 за ч. 2 ст.125 КК України. 02.03.2018 року слідчий СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області виніс постанову про закриття кримінального провадження, у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину. ОСОБА_4 , у зв`язку з отриманими заподіяними йому сином відповідачів (законних представників ОСОБА_7 ), тілесних ушкоджень і на даний час продовжує лікування. Вказане вище продовжує спричиняти за собою значно багато матеріальних витрат на лікування сина позивача. Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

31.05.2018 року ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва Біцюк А.В. було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

17.09.2018 року позивачка надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму в розмірі 20025,55 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 25000 грн., спричинених малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; грошову суму в розмірі 5000 гривень понесених витрат на правову допомогу.

17.09.2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідачів Миколаївську загальноосвітню санаторну школу-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради.

04.10.2018 року представником відповідача ОСОБА_3 до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у її задоволенні у посному обсязі, посилаючись на наступне. Згідно позовної заяви ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2011 року по 2015 рік проходив лікування в Миколаївській обласній дитячій лікарні, зокрема у кардіо-неврологічному відділенні. Крім того ОСОБА_4 знаходиться під постійним диспансерним наглядом у педіатра кардіолога, з підстав вторинної артеріальної гіпертензії, пролапса метального клапану 1 ст. з регуляцією, сину совою тахікардією, бронхіту, жировий гепатоз, панкреатичний розлад сфінктеру Одді, підвищений артеріальний тиск. Наявність хронічних захворювань підтверджується також й місцем навчання ОСОБА_4 у Миколаївській загальноосвітній санаторній школі-інтернату І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради. Викладене вище свідчить про те, що незалежно від бійки 23.11.2017 року, якщо така взагалі мала місце бути, ОСОБА_4 має захворювання, які потребують постійного лікування, в тому числі медикаментозного. Наявні в матеріалах справи висновки медичних експертиз свідчать про встановлення ступеня тяжкості, за симптомами, ушкоджень виключно на підставі довідок лікарів, отриманих після 23.11.2017 року, тобто без урахування історії хвороб ОСОБА_4 .. Жодним з експертів не взято до уваги хворобливий стан піддослідного, який утворився у зв`язку з наявними у нього хронічними хворобами, в тому числі серцево-судинними. На підтвердження позиції відповідача красномовно свідчить продовження лікування ОСОБА_4 зі спливом 1,5 року після бійки . Як зазначено в медичних висновках, наявних у справі, ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження, що згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, характеризується (у разі короткочасного розладу здоров`я) тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день). Крім того, наявними в матеріалах справи доказами не доводиться наявність причинно-наслідкового зв`язку між отриманими, за версією позивача, ОСОБА_4 тілесними ушкодженнями та необхідністю вживати ліки в обсязі, згідно наданих чеків. Позивач стверджує про те, що ОСОБА_4 , у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень, зазнав моральних страждань та позбавлений можливості реалізовувати певні немайнові права. Водночас, на переконливу думку відповідача, детальний опис страждань та емоційного стану ОСОБА_4 , викладений в позовній заяві, є нічим іншим ніж особистим неприязним відношенням позивача ОСОБА_1 до батьків ОСОБА_7 - відповідачів по справі. Дійсно, кожний з батьків всебічно оберігає свою дитину, захищає, тим паче дитину, яка має численні хронічні хвороби, водночас, як зазначалось вище, предметом позову та метою стягнення грошових коштів не може бути особисте збагачення чи вирішення особистих проблем. Враховуючи факт перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 23.11.2017 року близько 12.10 год. В приміщенні школи-інтернату № 7 під час навчального процесу, в розумінні ч.2 ст.1178 ЦК України, саме школа-інтернат № 7 була зобов`язана здійснювати нагляд за малолітніми особами та саме такий учбовий заклад несе відповідальність за завдану шкоду. Отже належним відповідачем по справі є саме Миколаївська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, що розташована за адресою: вул.. Курортна 14-А м. Миколаїв. У відповідності до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Зазначене свідчить про можливість стягнення грошових коштів, витрачених на правову допомогу виключно з питань розгляду цивільної справи, що розглядається, а не будь-яких витрат на правову допомогу по інших справах.

22.01.2019 року позивачка надала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошову суму в розмірі 24773,97 грн., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 25000 грн., спричинених малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; грошову суму в розмірі 5000 гривень понесених витрат на правову допомогу.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Представники третьої особи в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на те, що жодної вини школи-інтернату № 7 в тому, що сталося немає.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 23.11.2017 року близько 12.10 год., знаходячись у приміщенні Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження, про що свідчить постанова слідчого СВ Заводського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Терентьєвої А.Г. про закриття кримінального провадження від 02.03.2018 року.

Згідно виписаного епікризу, виданого завідуючим відділення Міської дитячої лікарні №2 Миколаївської міської ради ОСОБА_10 , ОСОБА_4 поступив до лікарні з діагнозом (основним) - посттравматичний стресовий розлад. Реконвалесцент струсу головного мозку. Супутній діагноз - жировий гепатоз. Функціональний панкреатичний розлад сфінктера Одді.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що дійсно 23.11.2017 року в роздягальні школи-інтернату №7 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник конфлікт. ОСОБА_7 показував прийоми карате, на що ОСОБА_4 зробив йому зауваження та попередив, якщо ОСОБА_7 не зупиниться, то ОСОБА_4 його поб`є. На що ОСОБА_12 відповів ОСОБА_13 щоб спробував його побити, після чого між ними почалася бійка, під час якої ОСОБА_7 зробив захват шиї ОСОБА_4 рукою та повалив його на підлогу, в результаті чого ОСОБА_4 вдарився головою.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України особа, якій неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю завдана моральна шкода, має право вимагати відшкодування такої шкоди особою, яка її завдала, за наявності вини останньої.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ч. 1 ст. 1178 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявними в матеріалах справи доказами не доводиться наявність причинно-наслідкового зв`язку між отриманими ОСОБА_4 тілесними ушкодженнями та необхідністю вживати ліки в обсязі згідно наданих позивачем чеків.

Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч.ч. 3-5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема подальшої поведінки заподіювача шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує поведінку ОСОБА_13 , який сам спровокував бійку та протиправні дії ОСОБА_7 , який спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 , після яких останній зазнав фізичного болю, лікувався у медичних закладах, внаслідок чого він деякий час не міг вести нормальний спосіб життя, суд вважає достатнім, адекватним та справедливим присудження позивачці відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є законними представниками малолітнього сина ОСОБА_7 , третя особа на стороні відповідача Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, про відшкодування матеріальних та моральних збитків - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (адреса реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

У стягненні з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

Повний текст рішення виготовлено 29.07.2019 року.

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко