Постанова

від 09.12.2019 по справі 487/3220/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.12.19

22-ц/812/1656/19

Єдиний унікальний номер судової справи 487/3220/18

Номер провадження 22-ц/812/1656/19

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

09 грудня 2019 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участі:

законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , та її представника ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_3 , рішення, яке ухвалено Заводським районним судом міста Миколаєва 18 липня 2019 року , під головуванням судді Кузьменка В.В. в приміщені цього ж суду о 13 год. 18 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які діють від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

УСТАНОВИЛА :

У травні 2018 року ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які діють від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 листопада 2017 року близько 12.10 години малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні Миколаївської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, заподіяв тілесні ушкодження сину позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цього ж дня ОСОБА_1 було надано медичну допомогу в травматологічному пункті Обласної дитячої лікарні міста Миколаєва.

Інформація про дане правопорушення була внесена в ЄРДР та слідчим відділом Заводського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 23 листопада 2017 року було відкрито кримінальне провадження за №12017150030004580 за ч.2 ст.125 КК України.

Постановою від 02 березня 2018 року закрито вказане кримінальне провадження, у зв`язку з відсутністю ознак складу злочину.

У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок дій малолітнього ОСОБА_7 малолітній ОСОБА_1 отримував та продовжує отримувати лікування, а загальна сума фінансових затрат на придбання лікарських препаратів склала 13 057 грн. 94 коп.

Окрім того діями малолітнього ОСОБА_7 малолітньому ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях через часткову обмеженість у задоволені своїх життєвих потреб, реалізації своїх прав та інтересів; приниженням гідності, яку було поставлено під сумнів оточуючими.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 , просила стягнути на її користь з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які діють від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , 13 057 грн. 94 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В подальшому позивач декілька разів уточнювала позовні вимоги, та остаточно просила стягнути на її користь з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , які діють від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , 24 773 грн. 97 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 надав до суду відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. Стверджував, що незалежно від бійки, що сталася 23 листопада 2017 року, якщо така взагалі мала місце бути, дитина ОСОБА_1 має захворювання, які потребують постійного лікування, в тому числі медикаментозного. Крім того, як зазначено у медичних висновках, наявних у справі, ОСОБА_1 отримав легкі тілесні ушкодження, що згідно п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень, характеризуються (у разі короткочасного розладу здоров`я) тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні (21 день). За такого не вбачав зв`язку між бійкою та необхідністю лікуватися зі спливом півтора року після неї. Також, звертав увагу на те, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено причино-наслідкового зв`язку між отриманими, за версією позивача, тілесними ушкодженнями та необхідністю вживати ліки в обсязі, згідно наданих позивачем чеків. Більше того зазначав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, та таким повинна бути Миколаївська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, оскільки саме в приміщені цієї школи та під час навчального процесу, згідно пояснень позивача, сталася вищевказана подія.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 17 вересня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Миколаївську загальноосвітню санаторну школу-інтернат І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2019 року позов ОСОБА_2 , яка діє від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_1 , задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. компенсації моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , діючи в інтересах законного представника неповнолітньої дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення районного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2017 року близько 12 год. 10 хв. ОСОБА_7 , учень 6 класу, знаходячись в приміщені Миколаївської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів №7 Миколаївської обласної ради, заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою слідчого Слідчого відділу Заводського відділу поліції Миколаївського Головного управління Національної поліції у Миколаївській області Терентьєвої А.Г. від 02 березня 2018 року закрито кримінальне провадження за №12017150030004580, у зв`язку із відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, зокрема, не досягненням ОСОБА_7 на момент скоєння злочину віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (том 1 а.с.14).

Постановою ГБ №319629/438 по справі про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_4 неналежним чином займається вихованням сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який завдав ОСОБА_1 , 2004 року народження, тілесні ушкодження передбачені ч.2 ст.125 КК України, але не досяг віку відповідальності. Притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності і накладено на неї дисциплінарне стягнення у вигляді 170 грн. (том 1 а.с.113).

Відповідно виписаного епікризу, виданого завідуючим відділення Міської дитячої лікарні №2 Миколаївської міської ради Донських О. А., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поступив до лікарні з діагнозом (основним) - посттравматичний стресовий розлад, реконвалесцент струсу головного мозку. Супутній діагноз - жировий гепатоз. Функціональний панкреатичний розлад сфінктера Одді (том 1 а.с.15).

Згідно довідки №661 від 23 листопада 2017 року Миколаївської обласної дитячої лікарні ОСОБА_1 надана медична допомога на травматологічному пункті Обласної дитячої лікарні міста Миколаєва. Діагноз: забій м`яких тканин лівого плеча, забій лівого колінного суглоба, садна області лівого колінного суглоба, симптом хребетної артерії. Відповідно до запису зі зворотної сторони довідки, цього ж дня здійснено огляд нейрохірургом. Діагноз: забій м`яких тканин голови, струс головного мозку (том 1 а.с.19).

Згідно висновку експерта №1852 від 24 листопада 2017 року, складеного судово-медичним експертом Туренко Р.Ф., у ОСОБА_1 , 2004 року народження, мають місце тілесні пошкодження у вигляді припухлості лобної ділянки голови, потиличної ділянки голови, синців лівої верхньої та нижньої кінцівок, садни лівої верхньої кінцівки, струсу головного мозку. Дані тілесні пошкодження утворилися від не менш ніж 4-5-ти ударних дій тупим твердим предметом, яким могли бути руки, ноги та інші, з давністю утворення не більше однієї доби до часу огляду. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться: у вигляді струсу головного мозку до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я; всі інші тілесні пошкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (том 1 а.с.41-42).

Відповідно ч.1 ст.1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

За роз`ясненнями, що містяться в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , зі змінами та доповненнями, слідує, що за шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 років, несуть відповідальність перед потерпілим його батьки, а у відповідних випадках - навчальні заклади.

При цьому слід мати на увазі, що батьки несуть майнову відповідальність у випадках, коли шкода, заподіяна неповнолітнім, є наслідком нездійснення за ним контролю, неналежного виховання або неправильного використання щодо них своїх прав; навчальні заклади несуть майнову відповідальність за шкоду, якщо вона виникла внаслідок нездійснення ними належного контролю за неповнолітнім у час знаходження його під їхнім наглядом.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з ч.1 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов`язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Отже, за положеннями зазначеної норми права особа, яка спричинила ушкодження здоров`я малолітньої або неповнолітньої особи зобов`язана відшкодувати зокрема витрати на її лікування, постійний догляд, посилене харчування та інші витрати.

При цьому, позивач повинен довести факт пошкодження здоров`я, наявність дій або бездіяльності відповідача та наявність матеріальної шкоди спричиненої такими діями або бездіяльністю. Відсутність вини у спричинені шкоди та відсутність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю повинна довести особа, яка підозрюється, що шкода спричинена її діями або бездіяльністю.

У даній справі предметом розгляду були позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення витрат, понесених нею на придбання ліків та медичного обслуговування на загальну суму 24 773 грн 97 коп., в яких судом відмовлено, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено наявність причинно-наслідкового зв`язку між отриманими ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями та необхідністю вживати ліки в обсязі згідно наданих позивачем чеків та квитанцій.

Разом з тим не знайшла свого підтвердження матеріальна шкода в розмірі 24 773 грн. 97 коп. і під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, оскільки з пояснень свідків - лікарів, які здійснювали лікування та нагляд за дитиною ОСОБА_1 , а також медичних документів, що були оглянуті і дослідженні, не встановлено необхідності придбання тих медичних препаратів, які зазначені у доданих позивачем копіях квитанцій саме для лікування травми, яку дитини отримала внаслідок події, що мала місце 23 листопада 2017 року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи у цій частині, а лише зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду.

Разом з тим, що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, то слід зазначити наступне.

Згідно із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Аналогічні роз`яснення викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , із змінами та доповненнями.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, зі службової записки від 01 грудня 2017 року класного керівника 6-А класу ОСОБА_10 вбачається, що вона просить поставити на внутрішньо шкільний облік учня 6-А класу ОСОБА_7 , у зв`язку з його жорстокою поведінкою, рукоприкладством у відносинах з іншими учнями школи, що призвели до тілесних ушкоджень (том 1 а.с.43).

З характеристики на ОСОБА_7 , складеної директором школи ОСОБА_11 та класним керівником ОСОБА_10 убачається, що неповнолітній ОСОБА_7 виявляє схильність до вирішення конфліктів фізичним шляхом (том 1 а.с.44).

Під час перегляду справи в апеляційній інстанції встановлено, що подія, яка мала місце 23 листопада 2017 року, призвела до порушення звичайного ритму життя неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , оскільки він відчував себе пригніченим, безпорадним, втратив впевненість у собі та у власній безпеці. При цьому, відповідно до пояснень свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , неповнолітньому ОСОБА_1 , спричинені страждання (моральна шкода) виключно за умов ситуації, що досліджуються у справі.

За такого, вирішуючи спір, колегія суддів на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши характер скоєного неповнолітнім ОСОБА_7 , глибину душевних страждань неповнолітнього ОСОБА_1 , тривалість вимушених змін у його житті, перенесеному сильному нервовому потрясінні, порушенні спокою, нормального життя, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, належного до солідарного стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 з 1 000 грн. до 5 000 грн.

При цьому колегія суддів бере до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнення моральної шкоди.

Стосовно ж тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про наявність процесуальних порушень при розгляді судом першої інстанції позову, то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки більша частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мають місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_3 , - задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - змінити, збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, належного до солідарного стягнення з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 з 1 000 (одна тисяча) грн. до 5 000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 18 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко

Повний текст судового рішення

складено 13 грудня 2019 року