Рішення

від 17.07.2019 по справі 627/1150/18

КРАСНОКУТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 627/1150/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Вовк Л.В.

з участю секретаря - Казакової О.С.,

представника позивача- ОСОБА_1,

відповідача- ОСОБА_2 ,

представника відповідача- ОСОБА_3 ,

третьої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, треті особи: Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Територіальний Сервісний Центр МВС України в Харківській області № 6343, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа: ОСОБА_4 , -

у с т а н о в и в :

В жовтні 2018 р. позивачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, треті особи: Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Територіальний Сервісний Центр МВС України в Харківській області № 6343.

В позові ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вказали , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , який є сином та батьком позивачів. Після його смерті відкрилася спадщина на його майно, яке складається із земельних ділянок, що знаходяться на території Рябоконівської сільської ради та транспортних засобів . З метою успадкування майна померлого , позивачі як спадкоємці першої черги за законом, звернулись до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області , де була заведена спадкова справа № 177/2017 року, однак 04.07.2018 року нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії , у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів. В нотаріальному порядку вони спадщину отримати не можуть, оскільки відповідач, тобто дружина померлого ОСОБА_2 , яка також подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори , не надає оригіналів правовстановлюючих документів на майно, не дивлячись на те, що з часу відкриття спадщини минув рік і чотири місяці. Вона утримує у себе оригінали правовстановлюючих документів, як на земельні ділянки так і на інше майно і відмовляється їх надати як позивачам , так і нотаріусу. З часу відкриття спадщини відповідач також не здійснює жодних мір по переоформленню спадкового майна. Ненадання нею правовстановлюючих документів нотаріусу , позивачі вважають є навмисною дією, оскільки все спадкове майно в тім числі і транспортні засоби знаходяться в користуванні відповідача , і вона пояснює, що все майно належить тільки їй. Прохали визнати за ними право спільної часткової власності по 1/4 частині кожному всього спадкового майна.

В березні 2019 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування , третя особа : ОСОБА_4 .

В позові позивач вказала , що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. За час проживання ОСОБА_8 з колишньою дружиною ОСОБА_4 ними побудований житловий будинок загальною площею 107,9 м кв., по АДРЕСА_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_4 . За життя поділ майна не відбувся та ОСОБА_4 є титульним співласником. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина , яка складається з вище вказаного житлового будинку. На думку позивача Ѕ частина житлового будинку, яка за життя належала ОСОБА_8 має бути успадкована його спадкоємцями , у тому числі й позивачем . Просила визначити , що частка померлого ОСОБА_8 в праві спільної сумісної власності на вказане домоволодіння становить Ѕ частину та визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 1/8 частку спадкового майна , а саме домоволодіння .

Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, треті особи: Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Територіальний Сервісний Центр МВС України в Харківській області № 6343, та позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно, третя особа: ОСОБА_4 , ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 22.05.2019 року об`єднані в одне провадження.

У судовому засіданні представник позивачів за первісним позовом позов підтримав просить задовольнити, позов ОСОБА_2 не визнав, просить відмовити.

Позивач ОСОБА_7 до суду не з`явився, подав заяву слухати справу у його відсутність, позов підтримав , просить задовольнити. Позов ОСОБА_2 не визнав , просить відмовити.

Представник відповідача та відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнали , просять відмовити. Позов ОСОБА_2 підтримали , просять задовольнити.

Представник третьої особи Рябоконівська сільська рада до суду не з`явився , подав заяву заслухати справу у його відсутність та рішення ухвалити на розсуду суду.

Представник третьої особи Територіального сервісного центра МВС України в Харківській області до суду не з`явився , подав заяву заслухати справу у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_4 у судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнала , просила відмовити.

Суд , заслухавши пояснення сторін , дослідивши докази по справі , дійшов до наступних висновків.

По первісному позову ОСОБА_5 та інших про визнання права власності на спадкове майно суд зазначає наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За правилами статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у статтях 63, 65 СК України.

Матеріалами справи встановлено спадкодавець ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Рябоконівською сільською радою від 07.06.2017 р.

Згідно свідоцтва про одруження, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено 08 лютого 1996 року , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

На момент смерті ОСОБА_8 проживав та був зареєстрованому в одному будинку з дружиною ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 .

Після смерті відкрилася спадщина , яка складається з автомобіля 3ІЛ 130. ,1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 . ; причіпу ПА 004, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 .; автомобіля ВАЗ 21213, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ; автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 ; автомобіля ВАЗ 2121, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , а також земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.7195 га, з кадастровим № НОМЕР_8 , на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району ; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.6744 га, з кадастровим № НОМЕР_9 , на території Рябоконівської сільської ради; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.844: га з кадастровим № НОМЕР_10 на території Рябоконівської сільської ради; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.0989 га. з кадастровим № НОМЕР_11 на території Рябоконівської сільської ради; земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. з кадастровим № НОМЕР_12 . за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.6743 га. з кадастровим № НОМЕР_13 на території Рябоконівської сільської ради.

За життя заповіту на спадкове майно ОСОБА_8 не залишив.

Його діти позивачі у справі: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , мати померлого ОСОБА_5 , а також відповідач ОСОБА_2 - дружина спадкодавця, відповідно до положень ч. 1 ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцями першої черги за законом , які своєчасно , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини , звернулися до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області , де заведена спадкова справа № 02-14 від 24.06.2017 р.

Постановами Краснокутської державної нотаріальної контори від 04.07.2018 р. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено у формлені спадкових справ після ОСОБА_8 , в зв`язку з відсутністю документів , що посвідчують право власності на майно померлого.

Судом встановлено, що в період зареєстрованого шлюбу, з 2000 р. по 2016 р. ,за спільні кошти подружжя , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 придбали наступні транспортні засоби :

Автомобіль 3ІЛ 130. ,1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 ;

причіп ПА 004, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_27;

автомобіль ВАЗ 21213, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 ;

автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_16 ;

автомобіль ВАЗ 2121, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_17 .

Згідно довідки Територіального сервісного центру №6343 Регіонального Сервісного центру в Харківській області МВС України від 18.08.2018 р. , вказані транспорті засоби зареєстровані за ОСОБА_8

Пояснення представника відповідача ОСОБА_2 про те, що автомобіль ЗІЛ 130 належить ФГ Рябоконівське та є власністю юридичної особи , оскільки ОСОБА_8 вийшов зі складу засновників та вказаний автомобіль залишився у власності фермерського господарства та посвідчена нотаріальна заява ОСОБА_8 про вихід зі складу засновників , не свідчать про те, що вказаний автомобіль не включається до складу спадкового майна та не підлягає поділу між спадкоємцями , оскільки на час розгляду справи автомобіль зареєстрований саме за ОСОБА_8 , відповідно до довідки Територіального сервісного центру №6343. Доказів , що автомобіль належить та зареєстрований за ФГ Рябоконівське , суду не надано .

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Частка в спільній сумісній власності того з подружжя, хто пережив спадкодавця, не входить до складу спадщини і не включається до спадкового майна після смерті іншого з подружжя.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що спадкове майно ОСОБА_8 , а саме транспортні засоби є майном спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_2 , то спадкуванню та поділу підлягає 1/2 частина цього майна, яка належить ОСОБА_8 .

За таких підстав суд вважає , що спадкоємці ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 мають право успадкувати Ѕ частину транспортних засобів , що належить ОСОБА_8 , та частка кожного з них складає по 1/8 частині.

Згідно ч.1 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

Відповідно до ч.1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини,чоловіка є майно - набуте ним до шлюбу;

- подароване йому чи отримане у спадок (у тому числі під час шлюбу);

Судом встановлено , що земельні ділянки, які входять до складу спадкового майна належали ОСОБА_8 на праві особистої приватної власності і не були спільною сумісною власністю подружжя та поділу між подружжям не підлягають . За життя ОСОБА_8 отримав свідоцтва про право власності на землю , а також на підставі договорів дарування , отримав сертифікати на право на земельну частку (пай) , після чого виготовив державні акти на землю , а саме :

•земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.7195 га. з кадастровим № НОМЕР_8 на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району, належить ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_18 виданого Краснокутською РДА від 23.12.2004 р. ;

•земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.6744 га. з кадастровим № НОМЕР_9 на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_19 виданого Краснокутською РДА від 23.12.2004 р. ;

•земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.844: га з кадастровим № НОМЕР_10 на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_20 виданого Краснокутською РДА від 23.12.2004 р. :

•земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5.0989 га. з кадастровим № НОМЕР_11 на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_21 виданого Краснокутською РДА від 23.12.2004 р. ;

•земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2 га. з кадастровим № НОМЕР_12 . за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_22 виданого Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області 21.08.2015 р.

•земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4.6743 га. з кадастровим № НОМЕР_13 на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району; відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_23 виданого Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області 20.01.2015 р.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Доказів , що земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя відповідачем ОСОБА_2 до суду не надано . Вказані земельні ділянки є приватною власністю ОСОБА_8 , поділу між подружжям не підлягають, а тому підлягають розподілу між спадкоємцями в рівних частинах по ј кожному.

Позивачами надано достатньо доказів на підтвердження позову і тому позов підлягає частковому задоволенню , а саме суд визнає право власності в порядку спадкування за кожним позивачем на транспортні засоби по 1/8 частці , а на земельні ділянки по ј частці.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно суд зазначає наступне.

Зі змісту нормативних положень глав 7 та 8 СК України власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Стаття 57 СК України дає визначення майна, яке належить до особистої приватної власності кожного з подружжя, зокрема, особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

У відповідності до статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, судам необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. У разі неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на імя кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї (ч. 4 ст.65 СК України).

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Судом встановлено , що ОСОБА_8 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі , який відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_24 , Краснокутським віддлом РАГСу розірваний 19 липня 1995 року.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 30 .04.1996 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 , на підставі рішення виконкому Рябоконівської сільської ради від 30.04.1996 року.

Як свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.06.2017 р. , житловий будинок з господарськими будівлями за вище вказаною адресою зареєстрований за ОСОБА_4 .

Крім того, у судовому засіданні оглянута розписка ОСОБА_8 складена нима 17.05.1995 р. в тім , що він не має претензій до ОСОБА_4 та на будь-яке майно не претендує ,окрім індивідуальних речей.

Вказана розписка , позивачем ОСОБА_10 не спростована .

Відповідно до ст.64 СК України, дружина і чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, мають і право за змістом ст.69 СК України розділити майно і за взаємною згодою.

Питання про поділ спільного сумісного майна між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 не ставилося.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Доказів , що спірний житловий будинок був побудований за спільні кошти та спільною працею подружжям ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та є спільним сумісним майном колишнього подружжя і підлягає поділу , позивачем ОСОБА_2 та її представником не надано. На час реєстрації будинку за ОСОБА_4 , шлюбні відносини між подружжям були припинені , спільне господарство не велося , питання про поділ майна за життя ОСОБА_8 не ставилося , тому підстав визнавати домоволодіння по АДРЕСА_4 спільним сумісним майном та визнавати право власності за позивачем на 1/8 частку майна , не має та позивачу в позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1216,1217, 1261,1296 ЦК України , ст.ст. 10, 12,13,81,263-265,354 ЦПК України , суд ,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, треті особи: Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Територіальний Сервісний Центр МВС України в Харківській області № 6343, - задовольнити частково .

Визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право спільної часткової власності по ј частці кожному в порядку спадкування за законом на :

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7195 га, з кадастровим № НОМЕР_8 , на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6744 га, з кадастровим № НОМЕР_9 , на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8441 га, з кадастровим № НОМЕР_25 , на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0989 га, з кадастровим № НОМЕР_11 , на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, з кадастровим № НОМЕР_12 , розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6743 га, з кадастровим № НОМЕР_13 , розташовану на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 право спільної часткової власності по 1/8 частці кожному в порядку спадкування за законом на :

автомобіль ЗІЛ 130, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 ;

причіп легковий ПА 004, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_26 ;

автомобіль ВАЗ 21213, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_15 ;

автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_16 ;

автомобіль ВАЗ 2121, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_17 , після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - відмовити.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання права власності на спадкове майно - 1/8 частку житлового будинку, третя особа: ОСОБА_4 , - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його оголошення та в порядку ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 26.07.2019 року.

Суддя Вовк Л. В.