Постанова

від 14.11.2019 по справі 627/1150/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Харків

Справа № 627/1150/18

провадження № 22-ц/818/ 4718 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідачі за позовом ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_4

треті особи за первісним позовом - Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Територіальний Сервісний Центр МВС України в Харківській області № 6343

третя особа - ОСОБА_5 за позовом ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи Рябоконівська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Територіальний Сервісний Центр МВС України в Харківській області № 6343 про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою адвоката Кравцова Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року (суддя першої інстанції Вовк Л.В.), -

в с т а н о в и в :

В жовтні 2018 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом в якому просили суд визнання за ними право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, є сином та батьком позивачів. Після його смерті відкрилася спадщина на його майно, яке складається із земельних ділянок, що знаходяться на території Рябоконівської сільської ради та транспортних засобів.

Позов обґрунтовано тим, що з метою успадкування майна померлого, вони як спадкоємці першої черги за законом, звернулись до Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області, де була заведена спадкова справа № 177/2017 року, проте зазначають, що 04.07.2018 нотаріусом було їм відмовлено у вчиненні нотаріальної дії , у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Зазначають у позові, що в нотаріальному порядку вони спадщину отримати не можуть, оскільки відповідач, тобто дружина померлого ОСОБА_4 , яка також подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори, не надає оригіналів правовстановлюючих документів на майно, не дивлячись на те, що з часу відкриття спадщини минув рік і чотири місяці. Вона утримує у себе оригінали правовстановлюючих документів, як на земельні ділянки так і на інше майно і відмовляється їх надати як позивачам , так і нотаріусу. З часу відкриття спадщини відповідач також не вживає жодних заходів по переоформленню спадкового майна. Ненадання нею правовстановлюючих документів нотаріусу, позивачі вважають є навмисною дією, оскільки все спадкове майно в тім числі і транспортні засоби знаходяться в користуванні відповідача, і вона пояснює, що все майно належить тільки їй.

З позовною заявою ОСОБА_4 звернулася до суду у березні 2019 року з вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та 3-ї особи ОСОБА_5 в якій просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування на частину житлового будинку.

Позивач за зустрічною позовною заявою посилається на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. За час проживання ОСОБА_6 з колишньою дружиною ОСОБА_5 побудував житловий будинок загальною площею 107,9 м кв., по АДРЕСА_1 , який був зареєстрований за ОСОБА_5 .

Вказує у позові про те, що за життя поділ майна не відбувся та ОСОБА_5 є титульним співласником. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, яка складається з вище вказаного житлового будинку. На думку позивача Ѕ частина житлового будинку, яка за життя належала ОСОБА_6 має бути успадкована його спадкоємцями, у тому числі й нею. Просила визначити, що частка померлого ОСОБА_6 в праві спільної сумісної власності на вказане домоволодіння становить Ѕ частину та визнати за ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на 1/8 частку спадкового майна, а саме домоволодіння.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 22.05.2019 року первісний позов та зустрічний позов було об`єднано в одне провадження.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної часткової власності по ј частці кожному в порядку спадкування за законом на :

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,7195 га, з кадастровим № 6323586200: 03:001 :0331, на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6744 га, з кадастровим № 6323586200 :03:001 :0333, на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,8441 га, з кадастровим № 6323586200 :03:001 :0329, на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,0989 га, з кадастровим № 6323586200: 03: 001:0327, на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області;

земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, з кадастровим № 6323586203 :01:001:0003 , розташовану за адресою: АДРЕСА_4;

земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,6743 га, з кадастровим № 6323586200 :03:001 :0612, розташовану на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної часткової власності по 1/8 частці кожному в порядку спадкування за законом на :

автомобіль ЗІЛ 130, 1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_20 ;

причіп легковий ПА 004, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 ;

автомобіль ВАЗ 21213, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_19 ;

автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_11 ;

автомобіль ВАЗ 2121, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_12 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_13 , після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів, що земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя, тобто вони є приватною власністю померлого ОСОБА_6 , які підлягають розподілу між спадкоємцями в рівних частках. Щодо зустрічних позовних вимог суд виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не спростовано належними доказами розписку складену померлим про відсутність претензій до ОСОБА_5 , а також про те, що на будь-яке майно він не претендує.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції до апеляційного суду адвокат Кравцов С.О., який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції неповно встановив обставини у справі, дійшов неправильного висновку ухвалюючи рішення, судом не було витребувано за клопотанням представника позивача правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що перешкодило всебічному та повному встановленню дійсних обставин у справі.

Зазначає, що суд не надав належної оцінки щодо спірного будинку, який менше ніж за рік до розлучення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був введений в експлуатацію, а також звертає увагу суду на те, що відмовляючи у задоволенні позову в цій частині взявши за основу розписку вважаючи її договором поділу майна подружжя, суд першої інстанції посилаючись на положення ст.ст. 64,69 СК України не врахував, що дані положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин припинених до набуття чинності даного Закону.

Суд ухвалюючи рішення в частині задоволення первісного позову щодо вирішення питання обсягу спадкової маси, а саме частин кожної земельної ділянки яка підлягала успадкуванню мав встановити підстави набуття права власності померлим ОСОБА_6 на кожну з них.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд залишив поза увагою те, що суду не було надано відповідних документів, які підлягали огляду та які могли б підтвердити, що всі спірні земельні ділянки були особистою власністю, а не спільною сумісною, враховуючи що вони були набуті у період перебування спадкодавця у шлюбі.

Отримання ОСОБА_6 земельних ділянок у дар виключається у зв`язку з дією відповідного мораторію, проте суд першої інстанції надаючи відповідну оцінку даному факту не звернув уваги та дійшов хибного висновку.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає з наступних підстав.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судовим розглядом встановлено наступне.

Померлий ОСОБА_6 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , який було відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_14 виданого Краснокутським відділом РАГСу Харківської області розірвано 19 липня 1995 року (т.2 а.с. 66).

Згідно копії розписки ОСОБА_6 від 17 травня 1995 року він не має претензій до ОСОБА_5 та на будь-яке майно не претендує, окрім своїх особистих речей (т.2 а.с.65).

Відповідно до свідоцтва про одруження шлюбу серії НОМЕР_15 між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 8 лютого 1996 року було укладено шлюб (т.2 а.с.11).

В матеріалах справи міститься заява від 17.11.2004 в якій зазначено, що ОСОБА_6 просив вивести його зі складу засновників фермерського господарства Рябоконівське та свою долю в статутному фонді передає ОСОБА_4 (т.1 а.с. 202).

Відповідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_16 виданим Рябоконівською сільською радою від 07.06.2017 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 19).

Довідка, яка видана виконавчим комітетом Рябоконівської сільської ради свідчить про те, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті був зареєстрований та постійно проживав разом з дружиною ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 21).

Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності свідчать, що земельні ділянки площею 4.7195 га кадастровий номер 6323586200:03:001:0331, площею 4.6744 га кадастровий № 6323586200:03:001:0333, площею 4.8441 га кадастровий № 6323586200:03:041:0329, площею 5.0989 га кадастровий № 6323586200:03:001:0327, площею 4.6743 га кадастровий № 6323586200:03:001:0612 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району, належить ОСОБА_6 на підставі державних актів на право власності та свідоцтва про право власності. А також ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер № 6323586203:01:001:0003 для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_17 виданого Реєстраційною службою Краснокутського РУЮ Харківської області 21.08.2015 (т.1 а.с. 22-26).

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_18 , з якої вбачається, що право на земельну частку передано ОСОБА_6 на підставі рішення суду справа № 2 ц-156/09 від 10.12.2009, яка належала ОСОБА_8 (т.1 а.с. 150).

З відповіді МВС України Регіонального СЦ Харківської області ТСЦ №6343 вбачається, що станом на 18.08.2018 року за ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровані транспортні засоби, а саме автомобіль 3ІЛ 130,1981 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 зареєстрований 26 лютого 2002 року; причіп легковий ПА 004, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_6 зареєстрований 08.09.2007; автомобіль ВАЗ 21213, 1995 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 зареєстрований 07.02.2009; автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_10 зареєстрований 09.03.2016; автомобіль ВАЗ 2121, 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_12 зареєстрований 13 червня 2000 року (т.1 а.с. 40).

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 грудня 2018 року свідчить, що житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі розпорядження Рябоконівської сільської ради серія та номер 1 виданий 12.02.2016, згідно свідоцтва про право власності, серія та номер 89 від 30.04.1996 (т.2 а.с. 18-19, 64).

З постанов Краснокутської державної нотаріальної контори від 04.07.2018 вбачається, що представнику ОСОБА_9 , яка є представником ОСОБА_1 , та ОСОБА_5 , яка є представником ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 відмовлено у оформленні спадкової справи після померлого ОСОБА_6 , в зв`язку з відсутністю документів , що посвідчують право власності на майно померлого ( т.1 а.с. 8,17, т.2 а.с. 15).

Матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ОСОБА_6 за життя залишав на будь кого заповіт на спадкове майно.

В матеріалах справи містяться відомості про те, що 24 червня 2017 року Краснокутською державною нотаріальною конторою Харківської області заведено спадкову справу № 177/2017, з якої вбачається, що з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 05.05.2017 звернулись, відповідно до положень ч. 1 ст. 1261 ЦК України, які є спадкоємцями першої черги за законом мати ОСОБА_1 , діти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та дружина ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 234-238).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями статті 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Частинами першою та другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частиною третьою статті 46 ЦК України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За своє життя спадкодавець заповіту не склав, а тому відповідно до статті 1233 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1267 ЦК України передбачено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

За приписами частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Частиною першою статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною першою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Статтями 63, 65 СК України визначено порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном.

Отже судова колегія з огляду на вищезазначені норми матеріального права вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення основного позову і відмову у зустрічному позові.

Що стосується основного позову, то матеріали справи не містять доказів, що земельні ділянки є спільною сумісною власністю спадкодавця і відповідача, всі вони були набуті спадкодавцем у власність іншим шляхом ніж купівля за спільні кошти подружжя, тому суд правильно визначив кожному зі спадкоємців по ј частині земельної ділянки.

Доказів, що земельні ділянки були приватизовані спадкодавцем до 13.06.2012 року матеріали справи не містять.

Стосовно автомобілів і причіпа, то всі вони придбані в період шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , тому спадковим майном є Ѕ частина цих авто і причіпа, Ѕ частина належить, ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя і позивачі проти цього не заперечували .

Отже, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суд задовольнив обгрунтовано в цій частині і визнав право власності за кожним на авто і причіп в розмірі 1/8 частини.

Доводи апеляційної скарги про передачу автомобіля ЗІЛ у статутний фонд ФГ Рябоконівське не підтверджені наявними у справі доказами. Суд першої інстанції цим доводам надав належної оцінки, зазначивши, що автомобіль значиться зареєстрованим за спадкодавцем.

Доводи апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовувідповідача, судова колегія відхиляє, оскільки спірний житловий будинок було введено в експлуатацію у 1996 році ОСОБА_5 , тоді як шлюб з ОСОБА_6 було розірвано у 1995 році і спадкодавець за життя не ставив питання про поділ майна подружжя (т.2 а.с. 64,65).

Доказів що цей будинок було побудовано за спільні кошти подружжя матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тобто суд першої інстанції, дійшов правильного висновку.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки правових підстав для скасування чи зміну рішення не вбачається.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Кравцова Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 17 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук

повний текст постанови

складено 18 листопада 2019 року