Ухвала

від 29.07.2019 по справі 760/8730/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

29 липня 2019 року

м. Київ

справа № 760/8730/19

провадження № 61-13385ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Сердюка В. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою та усунення перешкод у користуванні спільним майном,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою та усунення перешкод у користуванні спільним майном.

25 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом в якому просив:

- Визнати за ОСОБА_1 право користування (проживання, володіння) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 135,8 кв. м, яка належить та є спільною сумісною власністю сторін по справі.

- Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди користуватися (проживати, володіти) квартирою та передати позивачу ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 загальною площею 135,8 кв. м, яка належить та є спільною сумісною власністю сторін по справі.

У квітні 2019 року представник позивача звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зобов?язання відповідача ОСОБА_2 передати представникам ОСОБА_1 , зокрема ОСОБА_5 , ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди представникам ОСОБА_1 , зокрема ОСОБА_5 , змінити замок до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , в присутності та за допомогою працівників служби аварійного відкриття замків та представників поліції;

- зобов`язати представників ТОВ Охорона Київ , які по договору охорони, укладеного з відповідачем ОСОБА_2 надають послуги охорони квартири АДРЕСА_1 , не чинити перешкоди представникам ОСОБА_1 , зокрема ОСОБА_5 , змінити замок до вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 , в присутності та за допомогою працівників служби аварійного відкриття замків та представників поліції.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову, представник позивача посилався на те, що квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами під час шлюбу. Вказував, що позивач постійно проживає за вищевказаною адресою, однак відповідач періодично змінює замки у вхідних дверях квартири, що унеможливлює проживання у даній квартирі.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою та усунення перешкод у користуванні спільним майном задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 передати представникам ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 . Заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють в інтересах та від імені ОСОБА_2 чинити перешкоди ОСОБА_1 та його представникам у відвідувані квартири АДРЕСА_1 . В задоволені решти вимог відмовлено.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції не врахував взаємозв`язок між предметом позову та застосованими заходами забезпечення позову, а також не врахував відсутності об`єктивних загроз для утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року про забезпечення позову скасовано і прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

09 липня 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 , який діє від імені ОСОБА_1 , на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року в зазначеній вище справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року залишити в силі (без змін), посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанцій не повно з`ясував обставини справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для відкриття касаційного провадження відсутні, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову, які за своїм змістом фактично є тотожними заявленим позовним вимогам при цьому спір по суті судом не вирішений, вийшов за межі заявлених позивачем вимог в частині заборони перешкоджати представникам позивача відвідувати квартиру, порушивши принципи змагальності та диспозитивності сторін.

Окрім цього, вимога щодо заборони будь-яким фізичним та юридичним особам, які діють в інтересах та від імені ОСОБА_2 чинити перешкоди ОСОБА_1 та його представникам у відвідувані спірної квартири, стосується також невизначеного кола осіб, що суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства, згідно якого судове рішення повинно бути чітким та зрозумілим.

Також, питання забезпечення позову було вирішено судом без дотримання конституційного права недоторканності житла та непорушності права власності на житло, оскільки суд своєю ухвалою фактично дозволив відвідування квартири стороннім особам поза волі на це одного із співвласників.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на користування квартирою та усунення перешкод у користуванні спільним майном .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. М. Фаловська

В. В. Сердюк