Рішення

від 19.03.2020 по справі 760/8730/19

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/573/20

Справа №760/8730/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді: Оксюти Т.Г.

при секретарі: Горупа В.В.

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні спільним майном, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому визнати за ним право користування (проживання, володіння) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 135,8 кв.м., яка належить та є спільною сумісною власністю сторін по справі та зобов`язати відповідача не чинити перешкод користуватися (проживати, володіти) вказаною квартирою та передати йому ключі від вхідних дверей квартири. Також, просив стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07.10.1995 року він зареєстрував шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , від якого у них є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За час спільного сумісного проживання у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач подарував відповідачу належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .

Також, за час спільного сумісного проживання була придбана квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 135,8 кв.м. та машиномісце (гараж № НОМЕР_1 ), загальною площею 15,7 кв.м.

Договори купівлі-продажу були оформлені на відповідача.

На початку 2018 року відповідач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Також, відповідач змінила замки від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 , почала чинити позивачу перешкоди у доступі і проживанні в квартирі, у зв`язку з чим позивач був вимушений проживати в готелях, оскільки у іншій квартирі по АДРЕСА_3 проводились ремонтні роботи.

В подальшому, позивач вселився і почав проживати у квартирі АДРЕСА_1 і продовжував ремонт за власні кошти.

Однак, відповідач чинить перешкод у користуванні позивачу квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2019 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22.04.2019 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково.

Ухвалою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 23.04.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

02.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що вона визнає, що квартира АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном та ніколи не заперечувала проти права ОСОБА_1 щодо її користування та проти його проживання у квартирі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 21.06.2019 року було зупинено провадження у даній справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 01.04.2019 року скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2019 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 22.04.2019 року скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 03.09.2019 року ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 21.06.2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 07.10.1995 року зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Від вказаного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 10.05.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний.

За час спільного проживання у шлюбі позивач ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується договором дарування квартири від 25.03.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Кабаєвою А.А.

Також, за час спільного проживання у шлюбі сторонами була придбана квартира АДРЕСА_1 та машиномісце (гараж № НОМЕР_1 ) за цією ж адресою.

Позивач просив визнати за ним право користування (проживання, володіння) квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 135,8 кв.м., яка належить та є спільною сумісною власністю сторін по справі та зобов`язати відповідача не чинити перешкод користуватися (проживати, володіти) вказаною квартирою та передати йому ключі від вхідних дверей квартири.

Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач змінила замки від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2 , почала чинити позивачу перешкоди у доступі і проживанні в квартирі, у зв`язку з чим позивач був вимушений проживати в готелях, оскільки у іншій квартирі по АДРЕСА_3 проводились ремонтні роботи.

В подальшому, позивач вселився і почав проживати у квартирі АДРЕСА_1 і продовжував ремонт за власні кошти.

Однак, відповідач чинить перешкод у користуванні позивачу квартирою АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим просив позов задовольнити, на що слід зазначити наступне.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Встановлено, що згоди між сторонами щодо права користування спірною квартирою АДРЕСА_1 не досягнуто, про що свідчить перебування у провадженні суду справи ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

У відповідності до вимог ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Отже, при визначенні права спільної сумісної власності подружжя на майно встановленню підлягають не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 07.09.2016 у справі №6-801цс16; від 12.10.2016 у справі №6-846цс16; від 07.12.2016 у справі №6-1568цс16).

Суд враховує те, що спірна квартири була придбана сторонами у період шлюбу, а відтак є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Жодних доказів про те, що спірне нерухоме майно було придбане не за спільні кошти подружжя не надано.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідач ОСОБА_2 у своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечувала, проте зазначила, що вона визнає, що спірна квартира є спільним сумісним майном та вона ніколи не заперечувала проти права ОСОБА_1 щодо її користування та проти його права проживання у ній.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

При цьому, вимог щодо зобов`язання відповідача передати позивачу ключі від спірної квартири задоволенню не підлягають, оскільки в даній справі наявний спір з боку обох сторін щодо права проживання, користування та володіння квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 135,80 кв.м.

Аналогічні висновки викладені Київським апеляційним судом у постанові від 10.06.2019 року (№22-ц/824/8661/2019).

З огляду на наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Що стосується витрат на правову допомогу, то що слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування вимог про стягнення витрат на правову допомогу позивачем не надано доказів їх понесення, а саме не надано квитанції про оплату зазначених послуг, не надано акт виконаних робіт (детальний з описом проведених робіт з урахуванням часу тощо).

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 3, 15, 16, ЦК України, статтями 31, 58 ЖК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 135,80 кв.м.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 135,80 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 , судовий збір в сумі 1536,80 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Суддя