Постанова

від 30.07.2019 по справі 904/3713/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2019 року м. Дніпро Справа № 904/3713/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р.

( суддя Красота О.І., м. Дніпро, повний текст складено 15.03.2019 р. ) у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Колосюк Петра Сергійовича,

м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ",

с. Новоолександрівка

про стягнення боргу в сумі 209 655,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Колосюк Петро Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" і просив суд стягнути 158 786,00 грн. - основного боргу, 3 % річних від основного боргу та суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 2 269,81 грн., 33 600,00 грн. - за порушення строків повернення об`єкта оренди, 15 000,00 грн. - вартість ремонтних робіт трубоукладача на базі Т-130 (1 од.) та судовий збір.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. позов задоволено частково - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" на користь Фізичної особи - підприємця Колосюка Петра Сергійовича заборгованість у розмірі 134 986, 00 грн., 3 % річних у розмірі 1 747,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 630,64 грн., судовий збір у розмірі 2 120,45 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що договір № 9 від 22.12.2017 р. з Позивачем укладався, але на інших умовах, ніж тих, що зазначив Позивач. Копію договору було долучено як додаток до відзиву. Редакцію договору було запропоновано Позивачем. Відповідачем були виконані вимоги щодо оплати укладеного із Позивачем Договору.

При цьому Скаржник зазначає, що жоден з наданих Позивачем актів не підписаний ОСОБА_1 . Його підпис - підробка. У зв`язку із зазначеним, Відповідачем було заявлено місцевому господарському суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, але суд відмовив у задоволенні клопотання про проведення вищезазначеної експертизи, чим позбавив Відповідача одного із виду доказів ( висновку експерта ).

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Подобєда І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.05.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. у справі № 904/3713/18, та надано Скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати суми судового збору у розмірі 4 717,26 грн.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ". Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.07.2019 р. Зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. у справі № 904/3713/18, на підставі ч. 5 ст. 262 ГПК України, у зв`язку з поновленням строку на подання апеляційної скарги.

Від Фізичної особи-підприємця Колосюк Петра Сергійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він повідомляє що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, ФОП Колосюк П.С. посилається на те, що редакція першої сторінки договору оренди Відповідача, яка не містить підпису сторін, відрізняється від редакції Позивача. Проте, оригінал договору Відповідача має певні ознаки підміни першої сторінки редакції договору.

Позивач також зазначає, що на підставі редакції свого договору, Відповідач робить розрахунок та вказує, що ціна договору обмежується лише 42 000,00 грн ., а відповідно до редакції Позивача, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 175 140,0 грн.

Позивач наголошує на тому, що оскільки Відповідач ухилився від вимог суду першої інстанції, які потрібно було виконати для проведення почеркознавчої експертизи, суд обгрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання.

У судовому засіданні, яке відбулося 23.07.2019 р., представником Скаржника було заявлене клопотання про призначення Центральним апеляційним господарським судом почеркознавчої експертизи на врішення якої поставити питання чи підписували акти прийому передачі виконаних робіт ОСОБА_1 та Колосюк П.С .

По справі оголошувалася перерва з 23.07.2019 р. по 30.07.2019 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів клопотання Відповідача про призначення Центральним апеляційним господарським судом почеркознавчої експертизи залишено без розгляду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 5, 6, 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Згідно ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р. сторонам був наданий 5-денний строк з моменту отримання ухвали суду на подання відзиву, заяв, клопотань.

Вказану ухвалу суду отримано Відповідачем 05.06.2019 р., що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення пошотового відправлення. Отже, заяви, клопотання сторони мали подати в строк до 20.06.2019 р. ( з урахуванням часу пошового відправлення ).

Водночас, ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки Скаржником відповідне клопотання надіслане суду апеляційної інстанції наприкінці строку апеляційного провадження ( за тиждень до кінцевого строку розгляду апеляційної скарги ); при цьому клопотання про призначення експертизи, мало бути заявлено Відповідачем взагалі одночасно з апеляційною скаргою, в установленому порядку обставини щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не доведені, належні докази на підтвердження відповідних обставин не надані, то клопотання про призначення у справі експертизи залишається без розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.07.2019 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.12.2017 р. між Фізичною особою - підприємцем Колосюком Петром Сергійовичем ( Орендодавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" ( Орендар ) був підписаний Договір оренди № 9, відповідно до п. 1.1 якого, ( з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 29.12.2017 р. ) Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування машини та механізми, далі "предмет оренди" ( Додаток № 1, Додаток № 2 по Договору ), а Орендар зобов`язується своєчасно сплачувати орендну плату за користування предметом оренди та повернути предмет після закінчення дії Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, предмет оренди передається Орендарю для здійснення господарської діяльності.

За умовами п. 3.1. Договору, Орендодавець зобов`язується передати предмет оренди Орендарю протягом 3-х днів з моменту підписання Акту прийому - передачі.

Відповідно до акту прийому-передачі від 22.12.2017 р. ( а. с. 17 т. 1 ) та акту прийому-передачі № 2 від 02.01.2018 р. ( а. с. 19 т. 1 ), Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду техніку для здійснення господарської діяльності, а саме: трубоукладач на базі Т-130 у кількості - 2 одиниці.

Згідно з п. 4.1. Договору, розрахунки за користування предметом оренди здійснюється на підставі Актів виконаних робіт.

П. 4.2. Договору встановлено, що Орендар перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця або в інший спосіб, на підставі виставлених ним рахунків, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання Акту виконаних робіт.

П. 5.4.4. Договору визначено, що Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендну плату передбачену Договором.

Місцевим господарським судом встановлено, що 27.12.2017 р. Орендар здійснив передплату за Договором оренди у розмірі 20 154,00 грн. ( а. с. 100 т. 1 ) та 16.07.2018 р. здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 20 000,00 грн. ( а. с. 101 т. 1 ). Тобто загальна сума сплачених грошових коштів Відповідачем на користь Позивача є сума у розмірі 40 154,00 грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору ( в радакції Позивача ), вартість тимчасового користування ( з розрахунку за 1 годину 350 грн. без ПДВ) "предметом оренди" складається з суми Актів виконаних робіт.

Сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 175 140,00 грн., а саме: акт № 1/18 від 28.02.2018 р. на суму 108 500,00 грн. та акт № 2/18 від 30.03.2018 р. на суму 66 640,00 грн. ( а. с. 22-23 т. 1 ).

П. 2.1. Договору визначено, що термін оренди встановлюється з 22.12.2017 р. по 30.03.2018 р.

Згідно п. 3.2. Договору, Орендар зобов`язується в день закінчення терміну дії цього Договору, розірвання або припинення дії цього Договору, повернути Орендодавцю предмет оренди.

Відповідач надав 25.04.2018 р. Позивачу подорожній лист ( а. с. 31 т. 1 ), в якому вказано кількість 85 годин, відпрацьованих Трубоукладачем на базі Т-130 у квітні 2018 року. 30.04.2018 р. Позивачем на підставі цього подорожного листа був направлений на адресу Відповідача на підписання акт № 3/09 від 30.04.2018р. на суму 23 800,00 грн. ( згідно редакцій уточнених позовних заяв ( а. с. 62-63, 98-99 т. 1 ) на суму 29 750,00 грн. ). Відповідач не підписав акт № 3/09 від 30.04.2018 р., але претензій щодо отриманих послуг Відповідач до Позивача не пред`являв.

Як встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги Позивача стосовно грошового зобов"язання Відповідача складаються з: акту № 1/18 від 28.02.2018 р. на суму 108 500,00 грн.; акту № 2/18 від 30.03.2018 р. на суму 66 640,00 грн. ( а. с. 22-23 т. 1 ); акту № 3/09 від 30.04.2018 р. на суму 23 800,00 грн. ( а. с. 24 т. 1 ) ( згідно редакцій уточненої позовної заяви ( а. с. 62-63, 98-99 т. 1 ) на суму 29 750,00 грн. ) з урахування оплати Відповідача сума основної заборгованості за розрахунком Позивач є ( 108 500,00 грн. + 66 640,00 грн. + 29 750,00 грн. - 40 154,00 грн. ) = 164 736,00 грн., яка не оплачена Відповідачем, що і є причиною виникнення спору.

Пославшись на те, що Позивачем не надано доказів того, що подорожній лист, в якому вказано про кількість 85 годин, відпрацьованих Трубоукладачем на базі Т-130 у квітні 2018 року ( після закінчення дії Договору ) складено саме Відповідачем на підставі чого Позивачем в односторонньому порядку складено акт № 3/09 від 30.04.2018 р. на суму 23 800,00 грн., так як і не надано доказів стосовно направлення на адресу Відповідача на підписання акту № 3/09 від 30.04.2018р. на вказану суму, тим більш згідно редакцій уточнених позовних заяв на суму 29 750,00 грн., суд першої інстанції відхилив заявлену Позивачем суму у розмірі 29 750,00 грн. згідно акту № 3/09 від 30.04.2018 р.

Разом з тим, пославшись на положеннями п. 4.2. Договору, яким встановлено, що Орендар перераховує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця або в інший спосіб, на підставі виставлених ним рахунків, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після підписання Акту виконаних робіт, а також та, що Акт № 1/18 на суму 108 500,00 грн. складений 28.02.2018 р., а Акт № 2/18 на суму 66 640,00 грн. складений 30.03.2018 р., місцевий господарський суд дішов обгрунтованого висовку, що на час звернення Позивача до суду термін виконання грошового зобов"язання є таким що настав, а сума у розмірі 134 986, 00 грн., з урахуванням оплати Відповідача ( 40 154,00 грн. ) є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Як встановлено господарським судом, акти повернення Трубоукладачів на базі Т-130 у кількості - 2 одиниць від 20.05.2018 р. та від 09.06.2018 р. підписані Орендодавцем, але не підписані Орендарем.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у разі порушення Орендарем строків повернення предмету оренди орендар сплачує Орендодавцю повний розмір орендної плати, за фактичне користування предметом оренди.

На підставі п. 6.2 Договору, Позивачем було нараховано Відповідачу суму у розмірі 155 400,00 грн. ( 84 години за квітень, відповідно до акту х 350,00 грн. = 29 400, 00 грн. + 31 день у травні х 9 годин х 350,00 грн. = 97 650,00 грн. + 9 днів у червні х 9 годин х 350,00 грн. = 28 350,00 грн.)

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок Позивача у розмірі 155 400,00 грн. на підставі п. 6.2. договору, зазначив про не доведеність цих вимог Позивача.

Також, Позивачем нараховано Відповідачу ( згідно останньої редакції уточненої позовної заяви ) 3 % річних у розмірі 2 287,76 грн. за період з 01.05.2018 р. по 16.11.2018 р. та інфляційні втрати у розмірі 6 637,25 грн. за період 31.03.2018 р. по 16.07.2018 р. ( квітень-жовтень ).

Місцевий господарський суд, перерахувавши позовні вимоги стосовно стягнення 3 % річних у розмірі 2 287,76 грн. за період з 01.05.2018 р. по 16.11.2018 р., дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню частково в межах суми 1 747,00 грн., а в частині 540,76 грн. слід відмовити.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат з урахуванням періоду нарахування, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума яка підлягає задоволенню є сума у розмірі 4 630,64 грн., в сумі 2 006,61 грн. слід відмовити.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача зі стягненням з Відповідача суми основного боргу у розмірі 134 986, 00 грн., 3 % річних в сумі 1 747,00 грн. та інфляційних витрат в сумі 4 630,64 грн., в решті позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення місцевого суду скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволені позову.

Узагальнені доводи апеляційної скарги: договір № 9 від 22.12.2017 р. з Позивачем укладався, але на інших умовах, ніж тих, що зазначив Позивач; жоден з наданих Позивачем актів не підписаний ОСОБА_1 , його підпис - підробка; суд відмовивши у задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, позбавив Відповідача одного із виду доказів ( висновку експерта ).

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, погоджується з висновками суду попередньої інстанції про про наявність підстав для частковго задоволення позову з огляду на таке.

За своєю правовою природою договір, за яким між Позивачем і Відповідачем склалися господарські правовідносини, є договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( ч. 1 ст. 193 ГК України ).

Ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст. ст. 76-79 ГПК України ).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів ), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів ).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, відповідно до правил доказування Відповідач, заперечуючи позовні вимоги та посилаючись на наявність двох різних редакцій договорів та підписання двох актів неуповноваженою особою, повинен довести зазначені обставини.

Однак, як зазначив суд першої інстанції, саме з вини Відповідача, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. було відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки Відповідач ухилився від подання до суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи вільних зразків підписів (в період близький до підписання документів) начальника дільниці ТОВ "Науково-виробнича фірма "Флоріт" ОСОБА_1 у кількості 10 штук, з підстав того, що останнім ще не зроблено достатньої кількості вільних зразків підписів та в наявності один вільний зразок підпису в паспорті.

Відповідно до ч. 4 ст.102 ГПК України, у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Посилаючись на приписи ч. 4 ст.102 ГПК України, а також те, що Відповідач не надав витребуваних судом необхідних для проведення експертизи документів, місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив заперечення Відповідача щодо справжності Актів виконаних робіт № 1/18 від 28.02.2018 р. на суму 108 500,00 грн. та Акт № 2/18 від 30.03.2018 р. на суму 66 640,00 грн. та надані в судове засідання оригінали документів: Договір оренди № 9 від 22.12.2017 р.

Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати чи викрадення печатки Підприємства, яка стоїть на актах виконаних робіт № 1/18 від 28.02.2018 р. № 2/18 від 30.03.2018 р., судом з наявних у матеріалах справи документів не встановлено, а Відповідачем не зазначено та не доведено, наявність відтисків печатки Підприємства на вказаних актах.

Колегія суддів звертає увагу Скаржника на те, що певні недоліки первинних документів не позбавляють юридичної сили весь первинний документ в аспекті сприйняття його як доказу здійснення господарської операції (такі висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі № 821/589/17).

Натомість суд встановив, що зазначені акти підписані між сторонами на виконання умов договору в редакції наданій Позивачем, що є додатковою підставою враховувати при розгляді спору саме редакцію Договору оренди № 9 від 22.12.2017 р., наданого Фізичною особою - підприємцем Колосюком П. С.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі, спрямовані для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними ( див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010 р. ) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів ( див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011 р.).

Відтак висновок господарського суду про доведеність матеріалами справи факту виникнення у Відповідача зобов`язання сплатити орендну плату за користування предметом оренди за актами № 1/18 та № 2/18 визнаються обґрунтованими.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "ФЛОРІТ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019р. у справі № 904/3713/18 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019 р. у справі № 904/3713/18, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 р. у справі № 904/3713/18.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 31.07.2019 року

Головуючий суддя І. М. Кощеєв

Суддя І. Л. Кузнецова

Суддя І. М. Подобєд