Рішення

від 22.07.2019 по справі 907/158/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.2019 м. Ужгород Справа № 907/158/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Петрова Ю.А.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ» , м. Мукачево до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА» , с. Оноківці Ужгородського району про стягнення суми 137 180,14грн.

За участю представників:

від позивача - Князь С.С., адвокат (посв.№4493/10 від 24.03.2011 року)

від відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 137180,14грн., у тому числі 114.343,50грн. заборгованості по оплаті вартості придбаної продукції, 8.461,43рн. інфляційних втрат, 3.031,867грн. три відсотки річних, 11.434,35грн. штрафу, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 509, 525, 526, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198, 283 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/158/19 та призначено підготовче засідання на 23.04.2019.

Ухвалою суду від 23.04.2019 відкладено підготовче засідання на 23.05.2019.

Ухвалою суду від 23.05.2019 було відкладено підготовче засідання на 12 червня 2019 року на 14:30 год.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 12.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 липня 2019 р. на 15:00 год.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що на виконання укладеного з відповідачем договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р., ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 254692,96 грн. у період з 01.01.2018 по 09.01.2019. Посилаючись на те, що Відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, здійснивши часткову оплату, у зв`язку з чим у нього виникла та рахується заборгованість у сумі 114343,50 грн, яку просить суд стягнути з відповідача у судовому порядку. Крім суми основного боргу за невиконання грошових зобов`язань позивачем нараховано також суму 11434,35 грн. - штрафних санкцій, 8461,43 грн. - інфляційних втрат, а також суму 3031,86 грн. трьох відсотків річних, у відповідності до ст.625 ЦК України та п.4.2 договору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився, хоча підготовче провадження судом відкладалося. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали було надіслано на його офіційну юридичну адресу та отримано відповідачем, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч.ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачами відзиву ні у встановлений судом строк, ні потягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 22.07.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗАКАРІІАТСЬКА НАФТОГАЗОВА КОМПАНІЯ (далі - Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю ПРИЗМА (далі - Відповідач) 02.10.2017р. укладено Договір на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1, згідно п. 1.1 ст. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник (Позивач) зобов`язується організувати та забезпечувати безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту Покупця (Відповідач), а Покупець зобов`язується приймати й оплачувати надані нафтопродукти (далі - пальне).

Пунктом 1.2 договору визначено, що ціна (вартість) пального за цим договором визначається та встановлюється Продавцем в односторонньому порядку з урахуванням ринкових цін на відповідні види нафтопродуктів. Асортимент та кількість (обсяг) визначаються Сторонами у додатковій угоді та або відомості, яка є невід`ємною частиною цього Договору згідно умов п. 1.2 ст. 1 Договору.

Відповідно до умов п. 1.3 ст. 1 Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1- 10/2017-1 від 02.10.2017р., Постачальник передає Товар/пальне Покупцеві, а Покупець приймає його на умовах EXW - АЗС Постачальника або інших осіб, які за договором з Постачальником здійснюють відпуск нафтопродуктів за відомостями, виписаними Постачальником (Інкотермс -2010), перелік яких вказується у додатковій угоді до цього Договору.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Договору право власності на Товар/пальне виникає у Покупця з моменту отримання пального Покупця відповідно до умов цього Договору.

Згідно умов п. 1.8 ст. 1 Договору термін дії відомості на відпуск нафтопродуктів один календарний місяць. По закінченні календарного місяця, Постачальник підсумовує відпуск пального по відомості з наступним відкриттям перевідної відомості на залишок пального (у разі передоплати).

Постачальник на підтвердження свого обов`язку, що випливає з цього договору виписує видаткову накладну, у якій вказується відповідна марка, вид, кількість (об`єм), ціна та загальна вартість відпущеного Покупця пального. Один примірник відомості разом з видатковою накладною до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним надається уповноваженому представникові Покупця. Видаткова накладна засвідчується підписом та печаткою Покупця. Покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та направити підписаний екземпляр

Постачальнику протягом 3 (трьох) банківських днів від дати її отримання або надати Постачальнику обґрунтовані письмові зауваження. У разі, якщо Покупець не надає Постачальнику підписаний екземпляр видаткової накладної (чи обґрунтовані письмові зауваження до неї), кількість (об`єм) відпущеного пального, його марка і вид визначаються за даними відомості. Факт поставки Товару підтверджується заповненою відомістю та/або видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Договору покупець здійснює 100% (стовідсоткову) оплату Товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника. Розрахунки за Товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Рахунок-фактура Покупцеві може бути надіслано факсом або електронною поштою.

Згідно умов п. 3.7 ст. 3 Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р., за письмовою домовленістю обох Сторін пальне може бути отримане Покупцем без попередньої оплати ціни (вартості) пального. В такому випадку Покупець зобов`язаний самостійно оплатити вартість (ціну) пального протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання пального, якщо інший строк не встановлено угодою Сторін.

Відповідно п. 4.1 ст. 4 Договору за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором.

На виконання умов договору поставки товару позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на підставі наступних документів, які є невід`ємною частиною Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р.: видаткова накладна № 651 від 31.03.2018р.; відомість на відпуск пального у березні 2018 року; видаткова накладна № 830 від 30.04.201 8р.; відомість на відпуск пального у квітні 2018 року

Згідно картки рахунку 3611 по Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р. за період з 01.01.2018р. включно.

Позивач свої обов`язки по поставці товару виконав належним чином, та надав Відповідачу:

Позивачем одночасно з підписанням видаткових накладних на поставку товарів виставлено відповідачу Рахунок-фактури на оплату № 607 від 31.03.2018р. та Рахунок-фактури на оплату № 769 від 30.04.2018р. товару.

На протязі березень-квітень 2018 року позивачем поставлено відповідачу паливо в асортименті на загальну суму 159 404,80 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста чотири) гривні 80 коп. з ПДВ. Кінцевою датою виконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманого Товару є 10.05.2018р.

Позивач у період з січня 2018р. по квітень 2018р. поставив, а відповідач прийняв Товар відповідно до умов Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р. на загальну суму 254 692,96 (двісті п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто дві) гривні 96 коп. з ПДВ.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасності оплати поставленого товару розрахунки за отриманий Товар (паливо в асортименті) здійснював частково, чим допустив виникнення заборгованості.

Так, на виконання грошового зобов`язання за поставлений Товар відповідно по вказаних Додатках до Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р.

Відповідачем здійснено платежі на розрахунковий рахунок Позивача, на загальну суму 162162,08 (сто шістдесят дві тисячі сто шістдесят дві) гривні 08 коп., що підтверджується карткою рахунку 3611 за період січень 2018р. включно по лютий 2019р.

Таким чином, станом на 22.0З.2019р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за

поставлений товар по договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р. складає 114 343,50 (сто чотирнадцять тисяч триста сорок три) гривні 50 коп.

Крім того, у підтвердження вказаної заборгованості позивачем подано складений сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 09.01.2019 р.р., підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Позивач вказує, що відповідно до умов п. 7.5 ст. 7 договору на неодноразових переговорах звертався до відповідача з претензією та вимогою негайно провести розрахунок за поставлені нафтопродукти, однак така залишається непогашеною перед позивачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути її в примусовому порядку. Окрім того, посилаючись на порушення по відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого йому товару, на підставі п. 4.1-4.2 Договору, яким визначено обов`язок покупця сплатити постачальнику у випадку, якщо Покупець не оплатив (повністю або частково) поставлений за цим договором Товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення у Покупця обов`язку оплатити поставлений Товар - Покупець штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неоплаченого Товару, у звязку з чим позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 11434,35 грн., а також, на підставі п. 4.1 та 4.2 Договору, ст.625 ЦК України -8461,43грн інфляційних втрат та 3031,86 грн. - трьох відсотків річних за період з 10.05.2018 по 22.03.2019 р.р..

Таким чином, станом на 20 червня 2018 року загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р., складає 137 180,14 грн., в т.ч. 114 343,50 грн. - сума основного боргу; 11 434,35 грн. - сума штрафу, 8 461,43 грн. - сума інфляційних втрат та сума 3 031,86 грн. - сума 3% річних від простроченої суми за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар за березень та квітень 2018 року.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Умовами Договору сторони визначили порядок приймання товару. Пункт 1.5. Договору передбачає, що приймання-передача Товару здійснюється на підставі відомостей, виписаних постачальником.

Відповідно до п. 1.7. Договору право власності на Товар виникає у Покупця в момент передачі Товару Покупцю, відповідно до умов договору.

Таким чином, факт прийняття товару з підтверджується заповненою відомістю та/або видатковою накладною.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Договору покупець здійснює 100% (стовідсоткову) оплату Товару на підставі рахунку-фактури, виставленого Постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Постачальника. Розрахунки за Товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Рахунок-фактура Покупцеві може бути надіслано факсом або електронною поштою.

Згідно умов п. 3.7 ст. 3 Договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP І - ІО/2017- І від 02.10.2017р., за письмовою домовленістю обох Сторін пальне може бути отримане Покупцем без попередньої оплати ціни (вартості) пального. В такому випадку Покупець зобов`язаний самостійно оплатити вартість (ціну) пального протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання пального, якщо інший строк не встановлено угодою Сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка Товару Позивачем здійснювалась та підтверджується на підставі наступних документів, які є невід`ємною частиною договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP I - 1 0/20 І 7-1 від 02.10.2017р., а саме, Видаткова накладна № 651 від 3 І .03.20 18р.; Відомість на відпуск пального у березні 2018 року ТОВ ПРИЗМА (код ЕДРПОУ 31225317); Видаткова накладна № 830 від 30.04.2018р.; Відомість на відпуск пального у квітні 2018 року ТОВ ПРИЗМА (код ЕДРПОУ 31225317).

При цьому, Позивач зазначає, що кінцевою датою виконання грошового зобов`язання відповідно умов договору щодо оплати отриманого Товару є 10.05.2018р. (картка рахунку 3611 по договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р. за період з 01.01.2018р. включно по 19.02.2019р, міститься у матеріалах справи).

Позивач поставив на протязі березень-квітень 2018 року Відповідачу паливо в асортименті, на суму 159 404,80 грн. з ПДВ. Кінцевою датою виконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманого Товару є 10.05.2018р.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю ПРИЗМА виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 114343,50 грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована та не заперечена.

З огляд у на те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача суми 114 343,50 грн. (карта рахунку 3611 за період січень 2018р. включно по лютий 2019р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 09.01.2019 р.р., підписаний та скріплений печатками обох сторін.) та те, що відповідачем не надано суду жодних доказів у спростування наявності заборгованості перед позивачем, контррозрахунку позовних вимог, тощо, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення вартості неоплаченого товару (нафтопродуктів) в сумі 114343,50 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не сплачена, що в свою чергу надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

З посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та п.4.2 договору позивачем нараховано суму 8.461,43рн. інфляційних втрат, 3.031,867грн. три відсотки річних за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого за договором товару.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 8.461,43рн. інфляційних втрат, 3.031,86 7грн. три відсотки річних,, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог позивача у цій частині до відповідача частково, що виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі "Ліга" якщо внесенням оплати є період з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Враховуючи проведені відповідачем часткові оплати вартості отриманого товару протягом квітня та травня 2018 року і виникнення сталого розміру заборгованості тільки з 01.06.2018, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та три відсотки річних підлягають задоволенню починаючи з 01.06.2018 по 22.03.2019 у розмірі 7735,73 грн. інфляційних втрат та суми 2942,70грн. три відсотки річних. У задоволенні решти вимог відмовити.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки, позивачем, у відповідності до п.4.2 договору розраховано суму штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, що складає 11434,35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями пункту 4.2. Договору, сторонами погоджено, що у випадку, якщо Покупець не оплатив (повністю або частково) поставлений за цим договором Товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення у Покупця обов`язку оплатити поставлений Товар - Покупець зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого Товару, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми

У зв`язку з вищенаведеним, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Станом на день розгляду справи докази сплати боргу у суду відсутні, наявність заборгованості позивача підтверджена наявними матеріалами справи, відтак порушене право позивача щодо своєчасного отримання оплати за поставлений ним товар на виконання умов договору, - підлягає захисту у судовому порядку..

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктом 4.1-4..2 Договору.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, а саме: у сумі 136456,28 грн., в т.ч. 114 343,50 грн. - сума основного боргу; 11 434,35 грн. - сума штрафу, 7 735,73 грн. - сума інфляційних втрат та сума 2 942,70 грн. - сума 3% річних від простроченої суми за поставлений товар є обґрунтованими та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають до відшкодування з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2046,85 грн. В решті судового збору у сумі 10,85 грн. судові витрати покласти на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма» , (89412, Закарпатська область, с.Оноківці, вул.Гоооловна, 2Н, код ЄДРПОУ 31225317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська нафтогазова компанія» , (89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Крилова, 98/Г, код ЄДРПОУ 40258936) суми 136456,28 грн., в т.ч. 114 343,50 грн. - сума основного боргу; 11 434,35 грн. - сума штрафу, 7 735,73 грн. - сума інфляційних втрат та сума 2 942,70 грн. - сума 3% річних від простроченої суми за поставлений товар, а також суму 2046,85 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати у сумі 10,85 грн. покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 30.07.2019.

Суддя О.Ф. Ремецькі