Постанова

від 16.12.2019 по справі 907/158/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2019 р. Справа №907/158/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Данко Л.С.

секретар судового засідання Матіїшин Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Призма б/н від 29.08.2019 (вх.ЗАГС № 01-05/3288/19 від 03.09.2019)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 (суддя Ремецькі О.Ф., повне рішення складено 30.07.2019)

у справі № 907/158/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатська нафтогазова компанія , м.Мукачево

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Призма , с.Оноківці, Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення суми 137180,14 грн.

за участю представників:

від позивача: Князь С.С. - адвокат

від відповідача : Костюк В.М. - директор; Куруц А.А. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатська нафтогазова компанія звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Призма про стягнення суми 137180,14 грн., у тому числі 114 343,50 грн. заборгованості по оплаті вартості придбаної продукції, 8 461,43 грн. інфляційних втрат, 3 031,86 грн. три відсотки річних, 11 434,35 грн. штрафу, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 509, 525, 526, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України та ст.ст. 193, 198, 283 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання укладеного з відповідачем договору на відпуск нафтопродуктів по товаро-транспортних накладних ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 254692,96 грн. у період з січня по квітень 2018 року. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлений товар виконував неналежним чином, здійснивши часткову оплату, у зв`язку з чим у нього виникла та рахується заборгованість у сумі 114343,50 грн., яку просив суд стягнути з відповідача у судовому порядку. Крім суми основного боргу за невиконання грошових зобов`язань позивачем нараховано також суму 11434,35 грн. - штрафних санкцій, 8461,43 грн. - інфляційних втрат, а також суму 3031,86 грн. трьох відсотків річних, у відповідності до ст.625 ЦК України та п.4.2 договору.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі №907/158/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія" суму 136456,28 грн., в т.ч. 114 343,50 грн. - сума основного боргу; 11 434,35 грн. - сума штрафу, 7 735,73 грн. - сума інфляційних втрат та 2 942,70 грн. - сума 3% річних від простроченої суми за поставлений товар, а також суму 2046,85 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем представлено достатньо об`єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем позовні вимоги не спростовані, зокрема, матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача суми 114 343,50 грн. (карта рахунку 3611 за період січень 2018р. включно по лютий 2019р., акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 09.01.2019, підписаний та скріплений печатками обох сторін.), відповідачем не надано суду жодних доказів у спростування наявності заборгованості перед позивачем, контррозрахунку позовних вимог. Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не сплачена, що в свою чергу надає позивачеві також право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Призма звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі № 907/158/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що додаткова угода № 2 до договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 визначає перелік автотранспортних засобів покупця, якими буде відбуватись вивезення товару з АЗС. Однак, жодної марки транспортного засобу у вказаному переліку немає, вказані лише державні номери автомобілів, які вписані ручкою у зазначений перелік невідомою особою. Також, на думку скаржника, не можна брати до уваги посилання позивача на видаткову накладну № 651 від 31.03.2018, видаткову накладну №830 від 30.04.2018 та акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2018 - 09.01.2019, як підставу того, що відповідачем отримано пальне, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю Призма не підписував жодну видаткову накладну та акт звіряння взаєморозрахунків. Окрім того, як зазначає скаржник, жодної письмової домовленості між сторонами про отримання покупцем без попередньої оплати ціни (вартості) пального немає, відповідач не отримував пального та не надавав особам, які містяться в списку отримувачів палива документів, передбачених п.1.6 договору для отримання нафтопродуктів.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 907/158/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Кравчук Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2019 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення, зупинено дію рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма б/н від 29.08.2019 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі № 907/158/19.

03.09.2019 до Західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання б/н від 29.08.2019 від апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю Призма про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки останній вважає, що директор товариства Костюк В.М. не підписував документи, на які позивач посилається у позовній заяві, а саме: видаткову накладну № 651 від 31.03.2018; видаткову накладну № 830 від 30.04.2018; акт звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2018-09.01.2019 р.р.

Вказане клопотання колегією суддів апеляційної інстанції розглянуто в судовому засіданні 16.12.2019 та відмовлено у його задоволенні.

23.09.2019 до Західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатська Нафтогазова компанія , в якому позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, враховуючи те, що відповідачем не наведено обґрунтованих та переконливих доказів, що свідчили б про те, що судом першої інстанції неналежним чином оцінено докази по справі. Позивач зазначає, що у відповідності до вимог ч.1 ст.692 та ч.4 ст.538 ЦК України, а також згідно умов договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати отриманий товар.

У зв`язку з тим, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує отримання та підписання ним видаткових накладних № 651 від 31.03.2018, № 830 від 30.04.2018, акту звіряння взаєморозрахунків, а в суді першої інстанції не брав участі і таких заперечень не надавав, позивач подав суду апеляційної інстанції додаткові докази до пояснення від 09.12.2019.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи, що в суді першої інстанції відповідач участі в розгляді справи не брав та не обгрунтовував свої заперечення щодо непідписання директором товариства видаткових накладних та акту звіряння, а позивачем обгрунтовано в письмових поясненнях від 09.12.2019 отримання продукції відповідачем також податковими накладними, а оплату виписками банку, апеляційна інстанція вважає за необхідне долучити до матеріалів справи докази, які додані позивачем до письмових пояснень від 09.12.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 907/158/19 розгляд апеляційної скарги призначено на 28.10.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. та з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених господарським процесуальним кодексом України, 28 жовтня 2019 року згідно розпорядження № 984 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну суддів - члена колегії Плотніцького Б.Д.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019 до складу колегії замість судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. введено суддю - члена колегії Данко Л.С. для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма".

В судове засідання 28.10.2019 прибув представник позивача.

На адресу Західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Призма на інший термін у зв`язку із зайнятістю адвоката в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.11.2019.

В судове засідання 28.11.2019 з`явились представники позивача та відповідача. За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено перерву до 16.12.2019.

В судове засідання 16.12.2019 з`явились повноважні представники апелянта, надали усні пояснення по суті спору, вимоги апеляційної скарги підтримали повністю.

Представник позивача в судове засідання з`явився, вимоги апеляційної скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Призма" 02.10.2017 укладено договір на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1, згідно п. 1.1 ст. 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (позивач) зобов`язується організувати та забезпечувати безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту покупця (відповідач), а покупець зобов`язується приймати й оплачувати надані нафтопродукти (далі - пальне).

Пунктом 1.2 договору визначено, що ціна (вартість) пального за цим договором визначається та встановлюється продавцем в односторонньому порядку з урахуванням ринкових цін на відповідні види нафтопродуктів. Асортимент та кількість (обсяг) визначаються сторонами у додатковій угоді та або відомості, яка є невід`ємною частиною цього договору згідно умов п. 1.2 ст. 1 договору.

Відповідно до умов п. 1.3 ст. 1 договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1- 10/2017-1 від 02.10.2017р., постачальник передає товар/пальне покупцеві, а покупець приймає його на умовах EXW - АЗС постачальника або інших осіб, які за договором з постачальником здійснюють відпуск нафтопродуктів за відомостями, виписаними постачальником (Інкотермс -2010), перелік яких вказується у додатковій угоді до цього договору.

Згідно п. 1.7 ст. 1 договору право власності на товар/пальне виникає у покупця з моменту отримання пального покупця відповідно до умов цього договору.

Згідно умов п. 1.8 ст. 1 договору термін дії відомості на відпуск нафтопродуктів один календарний місяць. По закінченні календарного місяця, постачальник підсумовує відпуск пального по відомості з наступним відкриттям перевідної відомості на залишок пального (у разі передоплати).

Постачальник на підтвердження свого обов`язку, що випливає з цього договору виписує видаткову накладну, у якій вказується відповідна марка, вид, кількість (об`єм), ціна та загальна вартість відпущеного покупця пального. Один примірник відомості разом з видатковою накладною до 20 (двадцятого) числа місяця наступного за звітним надається уповноваженому представникові покупця. Видаткова накладна засвідчується підписом та печаткою покупця. Покупець зобов`язаний підписати видаткову накладну та направити підписаний екземпляр постачальнику протягом 3 (трьох) банківських днів від дати її отримання або надати постачальнику обґрунтовані письмові зауваження. У разі, якщо покупець не надає постачальнику підписаний екземпляр видаткової накладної (чи обґрунтовані письмові зауваження до неї), кількість (об`єм) відпущеного пального, його марка і вид визначаються за даними відомості. Факт поставки товару підтверджується заповненою відомістю та/або видатковою накладною.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 договору покупець здійснює 100% (стовідсоткову) оплату товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Рахунок-фактура покупцеві може бути надіслано факсом або електронною поштою.

Згідно умов п. 3.7 ст. 3 договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017, за письмовою домовленістю обох сторін пальне може бути отримане покупцем без попередньої оплати ціни (вартості) пального. В такому випадку покупець зобов`язаний самостійно оплатити вартість (ціну) пального протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання пального, якщо інший строк не встановлено угодою сторін.

Відповідно п. 4.1 ст. 4 договору за невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим договором.

На виконання умов договору поставки товару позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на підставі наступних документів, які є невід`ємною частиною договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017: видаткова накладна №250 від 31.01.2018 на суму 26 519,46 грн.; видаткова накладна №481 від 28.02.2018 на суму 68 768,70 грн.; видаткова накладна № 651 від 31.03.2018 на суму 119 285,92 грн.; видаткова накладна № 830 від 30.04.2018 на суму 40 118,88 грн.

Отже, позивач у період з січня 2018 року по квітень 2018 року поставив, а відповідач прийняв товар відповідно до умов договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 на загальну суму 254 692,96 (двісті п`ятдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто дві) гривні 96 коп. з ПДВ.

При цьому, протягом березня - квітня 2018 року позивачем поставлено відповідачу паливо в асортименті на загальну суму 159 404,80 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста чотири) гривні 80 коп. з ПДВ. Кінцевою датою виконання грошового зобов`язання щодо оплати отриманого товару, з врахуванням видаткової накладної № 830 від 30.04.2018, є 10.05.2018.

Позивачем одночасно з підписанням видаткових накладних на поставку товарів виставлено відповідачу рахунок-фактури на оплату № 607 від 31.03.2018 та рахунок-фактури на оплату № 769 від 30.04.2018 товару.

Однак, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасності оплати поставленого товару розрахунки за отриманий товар (паливо в асортименті) здійснював частково, чим допустив виникнення заборгованості.

На виконання грошового зобов`язання за поставлений товар відповідно по вказаних додатках до договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 відповідачем здійснено платежі на розрахунковий рахунок позивача, на загальну суму 162162,08 (сто шістдесят дві тисячі сто шістдесят дві) гривні 08 коп., що підтверджується карткою рахунку 3611 за період з січня 2018 року включно по лютий 2019 року, банківськими виписками по особовому рахунку позивача за період з 15.01.2018 по 31.05.2018.

Так, згідно виписки по особовому рахунку ТОВ Закарпатська нафтогазова компанія , 24.04.2018 ТОВ Призма ч/з ОСОБА_1 оплачено 10 000 грн. з призначенням платежу: згідно рахунку №607 від 31.03.2018 , який виставлено по накладній №651 від 31.03.2018, а випискою по особовому рахунку з 24.05.2018 по 25.05.2018 підтверджується оплата ТОВ Призма 10 000 грн. за пальне згідно накладної №830 від 30.04.2018.

Вищенаведені докази спростовують доводи відповідача про те, що ним не отримано продукції по накладних №651 від 31.03.2018 та №830 від 30.04.2018.

Крім того, суд бере до уваги, що п.3.5 договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 встановлено, що при забезпеченні ритмічного постачання палива або оплат постачальник має право виписувати зведені податкові накладні покупцю, згідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України за № 137/28267 від 26.01.2016.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем було складено і зареєстровано податкові накладні від 31.01.2018 на суму 26 519,46 грн., від 28.02.2018 на суму 68 768,70 грн., від 31.03.2018 на суму 119 285,92 грн., від 30.04.2018 на суму 40 118,88 грн. Жодна з вказаних податкових накладних не була відхилена контрагентом (повідомлення про доставку податкових накладних зазначені у квитанціях про реєстрацію податкових накладних).

Суд не бере до уваги як доказ у справі акт звірки розрахунків, який долучено позивачем до позовної заяви (а.с.42), з огляду на наступне:

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Як вбачається, акт звірки розрахунків зі сторони ТОВ Призма підписаний невідомими особами ( оригінал акту оглянуто судом в судовому засіданні), оскільки в такому не зазначено посаду, прізвище особи, яка підписала акт звірки. Оскільки акт звірки, хоч і скріплений печаткою відповідача, однак не скріплений підписом керівників сторін та інших уповноважених осіб (бухгалтера), такий акт звірки не має юридичної сили документа.

В зв`язку з вищенаведеним, суд не вбачає підстав для проведення судової почеркознавчої експертизи акту звірки розрахунків.

Окрім того, суд не вбачає підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи підпису керівника відповідача на видаткових накладних №830 від 30.04.2018 та №651 від 31.03.2018, у зв`язку з тим, що як зазначає відповідач директор Костюк В.М. їх не підписував та пальне по накладних не отримував, оскільки вищенаведеними доказами, як встановлено судом, підтверджується отримання відповідачем пального і проведення ним оплат за отримане пальне.

При цьому, суд не бере до уваги, як доказ у справі, відомості отримання пального за березень 2018 року (а.с.30-36), оскільки із даної відомості неможливо встановити, що саме уповноважені особи відповідача, які зазначені в додатку №2 від 02.10.2017 до договору, отримували і ставили свій підпис на отримання пального.

Таким чином, станом на 22.03.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за

поставлений товар по договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 складає 114 343,50 (сто чотирнадцять тисяч триста сорок три) гривні 50 коп.

Позивач вказує, що відповідно до умов п. 7.5 ст. 7 договору на неодноразових переговорах звертався до відповідача з претензією та вимогою негайно провести розрахунок за поставлені нафтопродукти, однак така залишилась непогашеною перед позивачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути її в примусовому порядку. Окрім того, посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті поставленого йому товару, на підставі п. 4.1-4.2 договору, яким визначено обов`язок покупця сплатити постачальнику у випадку, якщо покупець не оплатив (повністю або частково) поставлений за цим договором товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку оплатити поставлений товар - покупець зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості неоплаченого товару, у зв`язку з чим позивачем нараховано та виставлено вимогу про стягнення штрафу у розмірі 11434,35 грн., а також, на підставі п. 4.1 та 4.2 Договору, ст.625 ЦК України - 8461,43 грн. інфляційних втрат та 3031,86 грн. - трьох відсотків річних за період з 10.05.2018 по 22.03.2019 р.р.

Таким чином, станом на 20 червня 2018 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017, складає 137 180,14 грн., в т.ч. 114 343,50 грн. - сума основного боргу; 11 434,35 грн. - сума штрафу, 8 461,43 грн. - сума інфляційних втрат та сума 3 031,86 грн. - сума 3% річних від простроченої суми за поставлений товар.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017р, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем товар за березень та квітень 2018 року.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно- розпорядчого документа на майно.

Умовами договору сторони визначили порядок приймання товару. Пункт 1.5. договору передбачає, що приймання-передача товару здійснюється на підставі відомостей, виписаних постачальником.

Відповідно до п. 1.7. договору право власності на товар виникає у покупця в момент передачі товару покупцю, відповідно до умов договору.

Таким чином, факт прийняття товару з підтверджується заповненою відомістю та/або видатковою накладною.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 договору покупець здійснює 100% (стовідсоткову) оплату товару на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника. Розрахунки за товар здійснюються в грошовій одиниці України - гривні. Рахунок-фактура покупцеві може бути надіслано факсом або електронною поштою.

Згідно умов п. 3.7 ст. 3 договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP І - ІО/2017- І від 02.10.2017р., за письмовою домовленістю обох сторін пальне може бути отримане покупцем без попередньої оплати ціни (вартості) пального. В такому випадку покупець зобов`язаний самостійно оплатити вартість (ціну) пального протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати отримання пального, якщо інший строк не встановлено угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару позивачем здійснювалась та підтверджується на підставі наступних документів, які є невід`ємною частиною договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP I - 1 0/20 І 7-1 від 02.10.2017р., а саме: видаткова накладна №250 від 31.01.2018 на суму 26 519,46 грн.; видаткова накладна №481 від 28.02.2018 на суму 68 768,70 грн.; видаткова накладна № 651 від 31.03.2018 на суму 119 285,92 грн.; видаткова накладна № 830 від 30.04.2018 на суму 40 118,88 грн.

При цьому, позивач зазначає, що кінцевою датою виконання грошового зобов`язання відповідно умов договору щодо оплати отриманого товару є 10.05.2018 (картка рахунку 3611 по договору на відпуск нафтопродуктів по відомостях № DP 1-10/2017-1 від 02.10.2017 за період з 01.01.2018 включно по 19.02.2019, міститься у матеріалах справи).

Позивач поставив на протязі січня -квітня 2018 року відповідачу паливо в асортименті на суму 254 692,96 грн.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 114343,50 грн.

Станом на день розгляду даної справи у відповідача рахується заборгованість у вищезазначеному розмірі. Вказана сума боргу є непогашена, відповідачем у встановленому законом порядку не спростована.

Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не сплачена, що в свою чергу надає позивачеві право на нарахування відповідачеві відсотків річних та штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

З посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України та п.4.2 договору позивачем нараховано суму 8 461,43 грн. інфляційних втрат, 3 031,86 грн. три відсотки річних за прострочку відповідачем оплати вартості поставленого за договором товару.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми 8 461,43 грн. інфляційних втрат, 3 031,86 грн. три відсотки річних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог позивача у цій частині до відповідача частково, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи проведені відповідачем часткові оплати вартості отриманого товару протягом квітня та травня 2018 року і виникнення сталого розміру заборгованості тільки з 01.06.2018, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та три відсотки річних підлягають задоволенню починаючи з 01.06.2018 по 22.03.2019 у розмірі 7735,73 грн. інфляційних втрат та суми 2942,70грн. три відсотки річних.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки, позивачем, у відповідності до п.4.2 договору розраховано суму штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, що складає 11434,35 грн.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями пункту 4.2 договору, сторонами погоджено, що у випадку, якщо покупець не оплатив (повністю або частково) поставлений за цим договором товар протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виникнення у покупця обов`язку оплатити поставлений товар - покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого товару, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підставно задоволено.

Станом на день розгляду справи докази сплати боргу у суду були відсутні, наявність заборгованості позивача підтверджена наявними матеріалами справи, відтак порушене право позивача щодо своєчасного отримання оплати за поставлений ним товар на виконання умов договору підлягало захисту у судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність за невиконання взятих на себе зобов`язань за договором у вигляді пені передбачена умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктом 4.1-4..2 договору.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об`єктивних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підставно задоволені судом першої інстанції.

З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі № 907/158/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі № 907/158/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Призма - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

3. Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Данко Л.С.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2019