Ухвала

від 17.02.2020 по справі 907/158/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 907/158/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019

(головуючий - Кордюк Г.Т., судді Кравчук Н.М., Данко Л.С.)

та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019

(суддя Ремецькі О.Ф.)

у справі №907/158/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма"

про стягнення суми 137 180,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Призма" (далі - ТОВ "Призма") звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі №907/158/19, разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ТОВ "Призма", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Предметом спору у справі №907/158/19 є стягнення суми 137 180,14 грн за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, позов у справі №907/158/19 задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Призма" на користь ТОВ "Закарпатська нафтогазова компанія" суму 136 456,28 грн, у тому числі 114 343,50 грн - сума основного боргу; 11 434,35 грн - сума штрафу, 7 735,73 грн. - сума інфляційних втрат та 2 942,70 грн - сума 3% річних від простроченої суми за поставлений товар. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 102,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення суми 137 180,14 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 210 200,00 грн), а тому у розумінні ГПК України справа №907/158/19 є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 2 ст. 293 ГПК України і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Однак у касаційній скарзі не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, а тому судові рішення у справі №907/158/19 не підлягають касаційному оскарженню.

Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі №907/158/19, то клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень не розглядаються.

Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Призма" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.07.2019 у справі №907/158/19.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець