Рішення

від 31.07.2019 по справі 911/1249/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1249/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «АДЛЄР» (10007, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Авіаторів, буд. 9)

до Селянського (фермерського) господарства «ПЕРЛИНА» (09400, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Радянська, буд. 39, кв. 7)

про стягнення 461558,68 грн. заборгованості за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., у тому числі - 251312,04 грн. основного боргу, 28390,51 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 17305,46 грн. інфляційних втрат, 56601,62 грн. пені, 47267,23 грн. 30% річних, 60681,82 грн. штрафу,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АДЛЄР» (далі - ПП «АДЛЄР» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства «ПЕРЛИНА» (далі - СФГ «ПЕРЛИНА» , відповідач) про стягнення 461558,68 грн. заборгованості за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., у тому числі - 251312,04 грн. основного боргу, 28390,51 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 17305,46 грн. інфляційних втрат, 56601,62 грн. пені, 47267,23 грн. 30% річних, 60681,82 грн. штрафу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 12.03.2018 р. було укладено договір поставки № 117/АДЛ, згідно умов якого відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 430304,22 грн., який було прийнято останнім, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами. Відповідно, у Селянського (фермерського) господарства «ПЕРЛИНА» виник обов`язок з оплати такого товару. Проте, всупереч вимогам зазначеного договору, відповідачем не було здійснено оплату за поставлений ПП «АДЛЄР» товар у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 461558,68 грн. заборгованості за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., у тому числі - 251312,04 грн. основного боргу, 28390,51 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 17305,46 грн. інфляційних втрат, 56601,62 грн. пені, 47267,23 грн. 30% річних, 60681,82 грн. штрафу, і судові витрати покласти на відповідача.

Водночас, Приватним підприємством «АДЛЄР» у позовній заяві було заявлене клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/1249/19 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу та відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

24.06.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 21/06/19-г/152 від 21.06.2019 р. (вх. № 12392/19 від 24.06.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач зазначає, що, на думку останнього, позивачем невірно визначена сума основного боргу, оскільки Селянське (фермерське) господарство «ПЕРЛИНА» здійснило оплату на користь ПП «АДЛЄР» на суму 25000,00 грн., на підтвердження чого відповідач додає копію акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.03.2019 р. та копію платіжного доручення № 844 від 10.05.2019 р., а відтак, основна сума заборгованості відповідача становить 226312,04 грн. Окрім того, як вважає Селянське (фермерське) господарство «ПЕРЛИНА» , розрахована позивачем сума пені та штрафу також не є вірною, адже нарахована на загальну суму заборгованості, а не за кожну поставку окремо.

Поряд з цим, у пункті 1 прохальної частини відзиву № 21/06/19-г/152 від 21.06.2019 р. відповідач просив суд розглядати дану справу № 911/1249/19 в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2019 р. клопотання відповідача про розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження, викладене у відзиві № 21/06/19-г/152 від 21.06.2019 р., було залишено судом без задоволення.

Відповіді на відзив чи заперечень щодо останнього позивачем до справи надано не було.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

12.03.2018 р. між Приватним підприємством «АДЛЄР» (постачальник) та Селянським (фермерським) господарством «ПЕРЛИНА» (покупець) був укладений договір поставки № 117/АДЛ.

Пунктами 1.1 та 1.2 договору сторони узгодили, що цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння (надалі - товар). Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому.

У відповідності з п.п. 2.1, 2.2 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору, є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 договору, товар може постачатися покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних. Прийом-передача товару від постачальника до покупця проводиться шляхом виписки накладної та/або акту, де зазначається дата передачі товару покупцю. Разом із товаром постачальник передає покупцю оригінальні товаросупровідні документи. Покупець зобов`язаний передати постачальнику оригінал довіреності та/або оформити відповідні документи згідно генерального доручення.

Відповідно до п. 4.6 договору, право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару.

Умовами п.п. 5.2 та 5.3 договору визначено, що товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата товару проводиться без виставлення рахунку-фактури.

За прострочення виконання зобов`язання покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).

Пунктом 8.3 договору передбачено, що сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється протягом 5 років.

Відповідно до п. 8.6 договору сторони, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Згідно з п. 11.1 договору, договір діє з моменту підписання його обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору.

12.03.2018 р. ПП «АДЛЄР» та СФГ «ПЕРЛИНА» було підписано додаток № 1 та додаток № 2 до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., якими, зокрема, було встановлено наступні строки оплати товару: 20% вартості товару - до 23.03.2018 р. та 80% вартості товару в строк до 31.10.2018 р.

10.05.2018 р. ПП «АДЛЄР» та СФГ «ПЕРЛИНА» було підписано додаток № 3 до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., яким було встановлено строки оплати товару: 20% вартості товару - до 20.05.2018 р. та 80% вартості товару в строк до 31.10.2018 р.

16.05.2018 р. ПП «АДЛЄР» та СФГ «ПЕРЛИНА» було підписано додаток № 4 до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., яким було встановлено строки оплати товару: 20% вартості товару - до 01.07.2018 р. та 80% вартості товару в строк до 31.10.2018 р.

31.05.2018 р. ПП «АДЛЄР» та СФГ «ПЕРЛИНА» було підписано додаток № 5 до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., яким було встановлено строк оплати товару - до 01.08.2018 р.

27.08.2018 р., 28.08.2018 р., 07.09.2018 р. ПП «АДЛЄР» та СФГ «ПЕРЛИНА» було підписано додатки №№ 6-8 до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., якими було встановлено строк оплати товару - до 31.10.2018 р.

Також зазначеними додатками сторони визначили асортимент товару, його кількість та ціну.

Як слідує з матеріалів справи, продавцем на виконання умов договору було поставлено покупцю товар на загальну суму 430304,22 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі, у тому числі - № 211 від 22.03.2018 р. на суму 65646,00 грн., № 867 від 25.04.2018 р. на суму 44545,50 грн., № 870 від 25.04.2018 р. на суму 20631,60 грн., № 1134 від 08.05.2018 р. на суму 14067,12 грн., № 1171 від 10.05.2018 р. на суму 11088,00 грн., № 1172 від 10.05.2018 р. на суму 15630,00 грн., № 1195 від 11.05.2018 р. на суму 15120,00 грн., № 1238 від 16.05.2018 р. на суму 47880,00 грн., № 1316 від 16.05.2018 р. на суму 12600,00 грн., № 1541 від 01.06.2016 р. на суму 73176,00 грн., № 2489 від 07.09.2018 р. на суму 42600,00 грн., № 2379 від 21.09.2018 р. на суму 53856,00 грн., № 2381 від 21.09.2018 р. на суму 13464,00 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

З позову слідує, що СФГ «ПЕРЛИНА» було частково оплачено товар, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме - № 492 від 20.03.2018 р. на суму 15000,00 грн., № 493 від 20.03.2018 р. на суму 20000,00 грн., № 570 від 12.07.2018 р. на суму 91895,10 грн., № 708 від 06.12.2018 р. на суму 350000,00 грн. (в погашення заборгованості за договором № 117/АДЛ від 12.03.2018 р. - 47097,08 грн.), № 811 від 20.03.2019 р. на суму 5000,00 грн., копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов`язання і не сплатив ПП «АДЛЄР» заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів повної оплати поставленого товару згідно договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 5.2 та 5.3 договору товар оплачується на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару. Оплата товару проводиться без виставлення рахунку-фактури.

Умовами додатків до договору сторони визначили граничний термін оплати за поставлений товар.

Виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, умов договору та додатків до нього, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, настав.

Проте, відповідач свої обов`язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином не виконав. У свою чергу, відповідачем було здійснено оплату у загальній сумі 178992,18 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи.

При цьому, судом враховано також і платіжне доручення № 844 від 10.05.2019 р. на суму 25000,00 грн., яким відповідач, ще до подання позивачем позовної заяви до суду (17.05.2019 р.), сплатив частину існуючої заборгованості, і яке не було враховане позивачем при здійсненні останнім розрахунку заборгованості.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р. в сумі 251312,04 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 226312,04 грн., є частково обґрунтованою та підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 226312,04 грн. (251312,04 грн. - 25000,00 грн.).

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 56601,62 грн. пені за порушення термінів оплати товару та 60681,82 грн. штрафу.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Водночас, слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 8.4 договору, покупець у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Розмір штрафу, визначений позивачем, становить 60681,82 грн., нарахований на суму 303409,12 грн.

Суд, здійснивши перерахунок штрафу щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків, погодженого сторонами, дійшов висновку, що штраф підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 60681,82 грн., оскільки при правильному розрахунку штрафу, щодо кожної видаткової накладної окремо, розмір штрафу становить більшу суму, а саме - 63229,02 грн., в тому числі - на суму 3928,00 грн. в сумі 785,60 грн., на суму 14067,12 грн. в сумі 2813,42 грн., на суму 11088,00 грн. в сумі 2217,60 грн., на суму 15630,00 грн. в сумі 3126,00 грн., на суму 15120,00 грн. в сумі 3024,00 грн., на суму 12736,00 грн. в сумі 2547,20 грн., на суму 47880,00 грн. в сумі 9576,00 грн., на суму 12600,00 грн. в сумі 2520,00 грн., на суму 73176,00 грн. в сумі 14635,20 грн., на суму 42600,00 грн. в сумі 8520,00 грн., на суму 53856,00 грн. в сумі 10771,20 грн., на суму 13464,00 грн. в сумі 2692,80 грн.

Також за прострочення строків сплати коштів за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р. позивач, керуючись пунктами 8.2, 8.3 договору, нарахував пеню в сумі 56601,62 грн. за період з 01.08.2018 р. до 31.10.2018 р. на суму 65072,94 грн. в сумі 5838,73 грн., з 01.11.2018 р. до 05.12.2018 р. на суму 303409,12 грн. в сумі 10473,85 грн., з 06.12.2018 р. до 19.03.2019 р. на суму 256312,04 грн. в сумі 26291,30 грн., з 20.03.2019 р. до 15.05.2019 р. на суму 251312,04 грн. в сумі 13997,74 грн.

Виходячи з вірного визначення моменту виникнення заборгованості щодо кожної видаткової накладної окремо, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд дійшов висновку, що вірний розмір пені становить 62115,64 грн., у тому числі -

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3928 01.11.2018 - 05.12.2018 35 18.0000 % 0.099 %* 135.60 14067.12 10.05.2018 - 24.05.2018 15 17.0000 % 0.093 %* 196.55 14067.12 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 642.08 14067.12 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 755.39 14067.12 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 679.85 14067.12 26.10.2018 - 05.12.2018 41 18.0000 % 0.099 %* 568.85 11088 01.11.2018 - 05.12.2018 35 18.0000 % 0.099 %* 382.76 15630 12.05.2018 - 24.05.2018 13 17.0000 % 0.093 %* 189.27 15630 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 713.41 15630 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 %* 839.31 15630 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 755.38 15630 26.10.2018 - 05.12.2018 41 18.0000 % 0.099 %* 632.05 15120 01.11.2018 - 05.12.2018 35 18.0000 % 0.099 %* 521.95 12736 07.12.2018 - 13.12.2018 7 18.0000 % 0.099 %* 87.93 12736 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 615.52 12736 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 527.58 12736 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 527.58 12736 26.04.2019 - 09.05.2019 14 17.5000 % 0.096 %* 170.98 47880 01.11.2018 - 13.12.2018 43 18.0000 % 0.099 %* 2030.64 47880 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 2313.98 47880 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 1983.41 47880 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 1983.41 47880 26.04.2019 - 09.05.2019 14 17.5000 % 0.096 %* 642.77 12600 01.11.2018 - 13.12.2018 43 18.0000 % 0.099 %* 534.38 12600 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 608.94 12600 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 521.95 12600 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 521.95 12600 26.04.2019 - 15.05.2019 20 17.5000 % 0.096 %* 241.64 73176 02.08.2018 - 06.09.2018 36 17.5000 % 0.096 %* 2526.08 73176 07.09.2018 - 25.10.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 3536.51 73176 26.10.2018 - 13.12.2018 49 18.0000 % 0.099 %* 3536.51 73176 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 3536.51 73176 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 3031.29 73176 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 3031.29 73176 26.04.2019 - 15.05.2019 20 17.5000 % 0.096 %* 1403.38 42600 01.11.2018 - 13.12.2018 43 18.0000 % 0.099 %* 1806.71 42600 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 2058.81 42600 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 1764.69 42600 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 1764.69 42600 26.04.2019 - 15.05.2019 20 17.5000 % 0.096 %* 816.99 53856 01.11.2018 - 13.12.2018 43 18.0000 % 0.099 %* 2284.08 53856 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 2602.79 53856 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 2230.97 53856 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 2230.97 53856 26.04.2019 - 15.05.2019 20 17.5000 % 0.096 %* 1032.85 13464 01.11.2018 - 13.12.2018 43 18.0000 % 0.099 %* 571.02 13464 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 %* 650.70 13464 01.02.2019 - 14.03.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 557.74 13464 15.03.2019 - 25.04.2019 42 18.0000 % 0.099 %* 557.74 13464 26.04.2019 - 15.05.2019 20 17.5000 % 0.096 %* 258.21 З урахуванням викладеного, пеня підлягає стягненню з відповідача у визначеному позивачем розмірі 56601,62 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Поряд з цим, посилання відповідача на обмеження нарахування пені 6 місяцями на підставі приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України судом залишається поза увагою з огляду на таке.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, укладаючи договір поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., сторонами було погоджено в п. 8.3 договору, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється протягом 5 років.

У зв`язку з чим, за умовами укладеного сторонами договору позивач не обмежений встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строком при нарахуванні пені.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 47267,23 грн. 30% річних та 17305,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 17305,46 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, за загальний період з серпня 2018 р. до квітня 2019 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача за прострочення оплати 30% річних в сумі 47267,23 грн. за період з 01.08.2018 р. до 15.05.2019 р.

За умовами п. 8.6 договору сторони, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України, дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних.

Проте, розмір 30% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у даному випадку згідно з вірним розрахунком становить 47156,93 грн., у тому числі - за період з 01.08.2018 р. до 31.10.2018 р. на суму 65072,94 грн. в сумі 4914,64 грн., з 01.11.2018 р. до 05.12.2018 р. на суму 303409,12 грн. в сумі 8718,50 грн., з 06.12.2018 р. до 19.03.2019 р. на суму 256312,04 грн. в сумі 21873,28 грн., з 20.03.2019 р. до 09.05.2019 р. на суму 251312,04 грн. в сумі 10534,45 грн., з 10.05.2019 р. до 15.05.2019 р. на суму 226312,04 грн. в сумі 1116,06 грн.

За таких обставин, заявлена позивачем вимога про стягнення 30% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 47156,93 грн.

Крім того, позивач просив також суд стягнути з відповідача 28390,51 грн. відсотків за користування кредитом.

У відповідності з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Згідно зі ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов`язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Право передбачити в договорі обов`язок сплати відсотків за користування товарним кредитом надано сторонам вищевказаними нормами ЦК України, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, позивачем було долучено до матеріалів справи додаткову угоду від 07.05.2018 р. до іншого договору поставки № 95/АДЛ від 15.02.2017 р. , умовами якої було доповнено п. 8 договору підпунктом 8.8, яким передбачено, що на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 1,5% в місяць, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості.

Будь-яких додаткових угод, укладених до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018 р., стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, матеріали останньої не містять.

З огляду на викладене, 28390,51 грн. відсотків за користування кредитом не підлягають стягненню з відповідача, а позов в цій частині залишається судом без задоволення з огляду на необґрунтованість та безпідставність даної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АДЛЄР» .

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «ПЕРЛИНА» (09400, Київська обл., Ставищенський р-н, смт. Ставище, вул. Радянська, буд. 39, кв. 7, код 25301145) на користь Приватного підприємства «АДЛЄР» (10007, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Авіаторів, буд. 9, код 35954742) 226312 (двісті двадцять шість тисяч триста дванадцять) грн. 04 коп. основного боргу, 60681 (шістдесят тисяч шістсот вісімдесят одну) грн. 82 коп. штрафу, 56601 (п`ятдесят шість тисяч шістсот одну) грн. 62 коп. пені, 17305 (сімнадцять тисяч триста п`ять) грн. 46 коп. інфляційних втрат, 47156 (сорок сім тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 93 коп. 30% річних, 6120 (шість тисяч сто двадцять) грн. 87 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складене 31.07.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна