Постанова

від 20.11.2019 по справі 911/1249/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2019 р. Справа№ 911/1249/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Бонтлаб В.В. - адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Перлина

на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019, повний текст якої складений 31.07.2019,

у справі № 911/1249/19 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Приватного підприємства Адлєр

до Селянського (фермерського) господарства Перлина

про стягнення 461 558,68 грн. заборгованості за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018, у тому числі - 251 312,04 грн. основного боргу, 28 390,51 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 17 305,46 грн. інфляційних втрат, 56 601,62 грн. пені, 47 267,23 грн. 30% річних, 60 681,82 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 461 558,68 грн. заборгованості за договором поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018, у тому числі - 251 312,04 грн. основного боргу, 28 390,51 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 17 305,46 грн. інфляційних втрат, 56 601,62 грн. пені, 47 267,23 грн. 30% річних, 60 681,82 грн. штрафу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2019, повний текст якого складений 31.07.2019, у справі № 911/1249/19 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 226 312,04 грн. основного боргу, 60 681,82 грн. штрафу, 56 601,62 грн. пені, 17 305,46 грн. інфляційних втрат та 47 156,93 грн. 30 % річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при звернення до суду з цим позовом не було враховано перераховані відповідачем в рахунок оплати спірної заборгованості грошові кошти в сумі 25 000,00 грн. (платіжне доручення № 844 від 10.05.2019), а позовні вимоги про стягнення 30 % річних - помилками в розрахунку позивача.

Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 28 390,51 грн., суд першої інстанції послався на те, що позивачем на підтвердження законності вказаних вимог до матеріалів справи долучено додаткову угоду не до спірного договору (№ 117/АДЛ від 12.03.2018), а до іншого договору поставки № 95/АДЛ від 15.02.2017, в той час як будь-яких додаткових угод, укладених до договору поставки № 117/АДЛ від 12.03.2018, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, матеріали справи не містять.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Селянське (фермерське) господарство Перлина звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/1249/19 від 31.07.2019 щодо стягнення 60 681,82 грн. штрафу та 56 601,62 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким закрити провадження.

Крім того, апелянт просить закрити провадження й в частині стягнення судового збору в сумі 6 120,87 грн.

В апеляційній скарзі апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на помилки в розрахунках позивача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 справа № 911/1249/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

До апеляційної скарги заявником не було додано доказів сплати судового збору, проте до апеляційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому заявник просив відстрочити йому сплату судового забору до моменту ухвалення Північним апеляційним господарським судом рішення по справі № 911/1249/19.

Суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на що, ухвалою суду від 04.09.2019 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано час для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали доказів сплати судового збору в сумі 2 881,50 грн.

16.09.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору до матеріалів справи, до якої додано квитанцію № NORZT4509M від 12.09.2019 про сплату судового збору в сумі 2 881,50 грн.

Ухвалою від 17.09.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Перлина на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/1249/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.10.2019;

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- призначено справу № 911/1249/19 до розгляду на 16.10.2019 о 14:20;

- сторони попереджено, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою в розгляді апеляційної скарги.

25.09.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач, з посиланням на надуманість та безпідставність доводів позивача, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Калатай Н.Ф. у відпустці з 27.09.2019 по 01.11.2019 (Наказ № 370-В від 26.09.2019, Наказ № 372-В від 26.09.2019), судове засідання, призначене на 16.10.2019, не відбулось з огляду на що ухвалою від 04.11.2019 розгляд справи призначено на 20.11.2019 о 14:00.

Станом на 20.11.2019 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивач проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

12.03.2018 позивач як постачальник та відповідач як покупець уклали договір поставки № 117/АДЛ (далі Договір), в пунктах 1.1 та 1.2 якого погодили, що Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин, мінеральних добрив, насіння, а предметом договору є товар, який належить позивачу на момент укладення Договору або буде набутий ним у майбутньому.

Згідно з п. 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Прийом-передача товару від позивача до відповідача проводиться шляхом виписки накладної та/або акту, де зазначається дата передачі товару відповідачу. Разом із товаром позивач передає відповідачу оригінальні товаросупровідні документи. Відповідач зобов`язаний передати позивачу оригінал довіреності та/або оформити відповідні документи згідно генерального доручення (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.6 Договору, право власності на товар, а також ризик випадкового пошкодження товару переходить до відповідача після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом відповідачем товару.

На виконання Договору сторонами було підписано додатки № 1-8 (а.с. 33-40), якими сторони погоджували асортимент, кількість, ціну товару, місце поставки, терміни поставки та оплати.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 430 304,22 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та актів приймання-передачі № 211 від 22.03.2018 на суму 65 646,00 грн., № 867 від 25.04.2018 на суму 44 545,50 грн., № 870 від 25.04.2018 на суму 20 631,60 грн., № 1134 від 08.05.2018 на суму 14 067,12 грн., № 1171 від 10.05.2018 на суму 11 088,00 грн., № 1172 від 10.05.2018 на суму 15 630,00 грн., № 1195 від 11.05.2018 на суму 15 120,00 грн., № 1238 від 16.05.2018 на суму 47 880,00 грн., № 1316 від 16.05.2018 на суму 12 600,00 грн., № 1541 від 01.06.2016 на суму 73 176,00 грн., № 2489 від 07.09.2018 р. на суму 42 600,00 грн., № 2379 від 21.09.2018 на суму 53 856,00 грн., № 2381 від 21.09.2018 на суму 13 464,00 грн., а також товарно-транспортних накладних (а.с. 41-79).

Згідно з п. 5.2 Договору товар оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті згідно цін, вказаних у відповідних додатках до договору, скоригованих пропорційно зміні USD на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати товару.

Оплата товару проводиться без виставлення рахунку-фактури (п. 5.3 Договору).

Звертаючись 05.09.2019 до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором в частині оплати за поставлений товар у повному обсязі, і заборгованість останнього за поставлений за спірними накладними товар становить 251 312,04 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 28 390,51 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 17 305,46 грн. інфляційних втрат, 56 601,62 грн. пені, 47 267,23 грн. 30% річних, 60 681,82 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позов не заперечив проти проведення спірних поставок та проти наявності у нього заборгованості за поставлений товар, проте зазначив, що позивачем при розрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу не враховано оплату в сумі 25 000,00 грн., проведену 10.05.2019 платіжним дорученням № 844 від 10.05.2019, і що з урахуванням вказаної оплати сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 226 312,04 грн.

Суд першої інстанції визнав доведеним як факт поставки товару за спірними накладними, так і те, що станом на дату винесення рішення заборгованість відповідача за вказаний товар становить 226 312,04 грн.

Крім того, суд першої інстанції визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 30 % річних, проте зазначив, що при розрахунку позивачем розміру пені, штрафу та 30 % річних останнім допущено помилки, що при перерахунку їх судом суми штрафу та пені виявились більшими за заявлені позивачем, сума 30 % річних - меншою, з огляду на що суд задовольнив вимоги про стягнення пені, штрафу та інфляційних втрат за розрахунком позивача, а вимоги про стягнення 30 % річних - за розрахунком суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування товарним кредитом в сумі 28 390,51 грн., суд першої інстанції послався на те, що позивачем на підтвердження законності вказаних вимог до матеріалів справи долучено додаткову угоду не до Договору (№ 117/АДЛ від 12.03.2018), а до іншого договору поставки № 95/АДЛ від 15.02.2017, в той час як будь-яких додаткових угод, укладених до Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, матеріали справи не містять.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги у цій справі, рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення пені в сумі 56 601,62 грн. та штрафу в сумі 60 681,82 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині часткового задоволенні вимог про стягнення основного боргу та 30 % річних, задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків за користування товарним кредитом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення основного боргу та 30 % річних, задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та відмови у задоволенні вимог про відсотків за користування товарним кредитом.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 56 601,62 грн. та штрафу в сумі 60 681,82 грн. колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки, до яких відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з оплати поставленого позивачем товару у встановлений Договором строк, є підстави для застосування встановленої Договором та відповідальності.

Згідно з п. 8.2 Договору за прострочення виконання зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється протягом 5 років.

Крім того, в п. 8.4 Договору сторони погодили, що відповідач у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь позивача штраф в розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що позивачем при розрахунку пені та штрафу допущені помилки, а саме, не враховано встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячний строк, після спливу якого штрафні санкції не нараховуються, не враховано різні строки оплати товару та, відповідно, різні періоди нарахування пені, те, що відповідачем здійснювалась частково оплата товару, а також те, що заборгованість потрібно рахувати по кожній поставці окремо, в той час як позивачем розрахунок пені та штрафу здійснено виходячи з загальної суми заборгованості.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені та штрафу, встановив, що вірними є суми, більші за заявлені позивачем, з огляду на що задовольнив вказані вимоги за розрахунком позивача.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані суми є більшими за заявлені позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно задовольнив позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за розрахунками позивача в сумі 56 601,62 грн. та 60 681,82 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства Перлина задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/1249/19 в оскаржуваній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються:

- судові витрати позивача за звернення з позовом - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог;

- судові витрати відповідача за звернення з апеляційною скаргою - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Перлина на рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/1249/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2019 у справі № 911/1249/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1249/19.

Повний текст постанови складено: 25.11.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк