Постанова

від 25.07.2019 по справі 260/214/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/6910/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.

з участю секретаря судового засідання: Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської обласної державної адміністрації на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року про закриття провадження по справі (ухвалене головуючим-суддею Гаврилко С.Є., час проголошення судового рішення 17 год 04 хв у м.Ужгороді, дата складання повного тексту судового рішення 13 травня 2019 року) за адміністративним позовом Закарпатської обласної державної адміністрації до Закарпатської обласної ради (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Ужгородської міської ради, Регіонального відділення фонду державного майна по Закарпатській області, Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, Закарпатського обласного наркологічного диспансеру, Ясінянського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) управління праці та соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації, Виноградівської міської ради, Закарпатської академії мистецтв) про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року Закарпатська обласна державна адміністрація (далі - Закарпатська ОДА, позивач) звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Закарпатської обласної ради №1368 від 13.12.2018 Про вилучення та передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області (комунальної власності області) .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.05.2019 провадження по справі було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Закарпатська ОДА подала апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суть спірних правовідносин полягає в оспорюванні процедури прийняття та відповідно правомірності прийнятого Закарпатською обласною радою рішення. Також, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що у рамках цієї справи в адміністративному спорі відсутня вимога про визнання/встановлення права власності (право господарського відання, оперативного управління), а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень. Вважає, що у даній справі відсутній спір про право, а наявний спір про протиправність оспорюваного рішення, під час виконання відповідачем своїх повноважень. Крім того, апелянт, покликаючись на ст.2 Закону України Про місцеві державні адміністрації вказує, що звертаючись з позовом до суду, рада здійснює контроль в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечує виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади вищого рівня.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Закарпатська обласна рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що рішенням Закарпатської обласної ради №1368 від 13.12.2018 Про вилучення та передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області (комунальної власності області) , було вилучено з господарського відання та оперативного управління підприємств, установ, організацій нерухоме майно, що перебувало у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, зокрема, постійної діючі курси підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних спеціалістів, Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги, Закарпатської обласної станції переливання крові, Закарпатської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, Комунального закладу Обласний госпіталь ветеранів війни Закарпатської обласної ради , Закарпатської обласної клінічної лікарні імені Андрія Новака, Закарпатського обласного медичного інформаційно-аналітичного центру, Закарпатського обласного клінічного онкологічного диспансеру, Обласного клінічного територіального медичного об`єднання Фтизіатрія , Закарпатського обласного наркологічного диспансеру, Обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, Обласної клінічної інфекційної лікарні, Закарпатського обласного клінічного кардіологічного диспансеру та передано Комунальній установі Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради на праві оперативного управління з правами балансоутримувача згідно переліку, що міститься в додатках до вказаного рішення.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що визнання протиправним оспорюваного рішення є способом захисту цивільних прав та інтересів, оскільки порушення прав вбачається у наслідках, які спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке позивач вважає протиправним і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер. Відтак, оспорюване рішення суб`єкта владних повноважень не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного чи господарського судочинства. Суд також встановив, що спірні правовідносини між учасниками справи (здебільшого між відповідачем та третіми особами), безпосередньо пов`язані із реалізацією права власності та користування майном суб`єктів господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як видно з матеріалів справи, оспорюваним рішенням Закарпатської обласної ради було вилучено майно, що належить установам згідно додатку 1 до нього, чим, як вказує позивач було порушено речове право, зокрема, третіх осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якого його прийнято, або прав, свобод та інтересів якої це рішення стосується. Якщо позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, які виникли з прийняттям оспорюваного рішення, яке є правовим актом ненормативного характеру, таке рішення не породжує для позивача й права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 9901/22/17, від 06.06.2018 по справі №800/489/17 та від 21.06.2018 по справі №800/397/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що спірні правовідносини між учасниками справи (здебільшого між відповідачем та третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору), безпосередньо пов`язані із реалізацією права власності та користування майном суб`єктів господарювання.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є рішення Закарпатської обласної ради №1368 від 13.12.2018 Про вилучення та передачу нерухомого майна спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області (комунальної власності області) , яким обласна рада вилучила майно та передала Комунальній установі Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради на праві оперативного управління з правами балансоутримувача майно згідно переліку, що міститься в додатках до нього. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з вилученням та передачею нерухомого майна, що належить, зокрема, третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на праві власності чи користування вилученим майном на праві оперативного управління (права господарського відання).

Спірним рішенням було вилучено нерухоме майно у розумінні Цивільного та Господарського кодексів України, яке є об`єктом цивільних (господарських) правовідносин.

Таким чином, визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів, оскільки порушення прав вбачається у наслідках, які спричинені рішенням суб`єкта владних повноважень, яке позивач вважає протиправним, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер.

Отже, суд першої інстанції правильно роз`яснив позивачу, що оспорюване ним рішення не відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки існує спір про право, що виключає можливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Стосовно доводів позивача, що даний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач виконує положення ст.2 Закону України Про місцеві державні адміністрації , зокрема, здійснює контроль виконанням Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки вказана норма Закону не позбавляє права звернутись за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає таку без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року про закриття провадження по справі №260/214/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 31.07.2019.