Постанова

від 31.07.2019 по справі 2340/4337/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа №2340/4337/18

провадження №К/9901/17327/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г. ,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 (суддя Тимошенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 (головуючий суддя Собків Я.М., судді Ісаєнко Ю.М., Файдюк В.В.)

у справі №2340/4337/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Черкаській області

про визнання протиправною та скасування постанови.

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У жовтні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Черкаській області, в якій просила суд визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області про усунення виявлених порушень від 24.09.2018 №ЧК-845/365/АВ/П, визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 16.10.2018 №ЧК-845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542 про накладення штрафу у сумі 111690 грн. на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту інспекційного відвідування та припису містять недостовірну інформацію, оскільки особа, яку вказано відповідачем як працівником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , насправді є також фізичною особою-підприємцем, яка здійснює господарську діяльність поряд з позивачем.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується, зазначає, що посадові особи відповідача діяли в межах повноважень, передбачених чинним законодавством.

Також у відзиві зазначено, що оскільки посадова особа відповідача була допущена позивачем до проведення контролюючого заходу, процедурні порушення, за їх наявності, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною та її скасування.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4337/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4337/18 залишено без змін.

5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з рішеннями судів не погодилася, тому звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №2340/4337/18 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі №2340/4337/18. Ухвалою Верховного Суду від 22.07.2019 призначено розгляд справи у попередньому судовому засіданні.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 21.07.2004.

8. Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 14.09.2018 №917-Н було призначено здійснення у період з 19.09.2018 до 02.10.2018 позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

9. На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення від 14.09.2018 №1961 на проведення перевірки суб`єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території Канівського міського ринку.

10. 21.09.2018 інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності: торгова точка по продажу продуктів, переважно яєць на території Канівського міського ринку в м. Канів Черкаської області.

11. За наслідками інспекційного відвідування складено акт інспекційного відвідування від 24.09.2018 №ЧК-845/365/АВ, в якому встановлено, що в торговій точці по продажу харчових продуктів, переважно яєць, де здійснює підприємницьку діяльність Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , здійснювала продаж яєць особа жіночої статі, з якою не оформлені, у встановленому порядку, відносини щодо використання її праці та яка втекла з торгової точки, залишивши товар без нагляду. Від надання пояснень ця особа відмовилась, товар продавала самостійно, інших продавців, які б мали змогу продавати товар, не було.

12. Факт продажу яєць особою зафіксований протоколом робочої групи з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення ВК Канівської міської ради.

13. За письмовим поясненням позивача, ОСОБА_2 , яка знаходилась на торговій точці позивача під час здійснення перевірки, реєструється як фізична особа-підприємець і на час перевірки стажувалась у ОСОБА_1 .

14. Відповідачем встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено вимог ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Кабінету Міністрів України № 413.

15. Зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу та складеного акта перевірки з боку суб`єкта господарювання до Управління Держпраці в Черкаській області не надходили.

16. На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем було складено припис про усунення виявлених порушень від 24.09.2018 №ЧК-845/365/АВ/П, яким зобов`язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України у строк до 03.10.2018, та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16.10.2018 № ЧК-845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542, якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690 грн.

17. Незгода позивача з приписом і постановою Управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу і стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що припис про усунення виявлених порушень від 24.09.2018 №ЧК-845/365/АВ/П та постанова Управління Держпраці у Черкаській області від 16.10.2018 №ЧК- 845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542 про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 прийняті на законних підставах і скасуванню не підлягають, оскільки встановлено відсутність статусу фізичної особи-підприємця у ОСОБА_2 на момент здійснення інспекційного відвідування; відсутність будь-яких договірних відносин оренди (суборенди) ОСОБА_2 з комунальним підприємством Міський ринок Канівської міської ради.

19. Черкаський окружний адміністративний суд також визнав необґрунтованим посилання позивача на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2018 у справі №697/2144/18, за якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 41 КпАП України закрито у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, з огляду на те, що такий висновок Канівського міськрайонного суду зроблено без повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки у даній справі судом встановлено, що вказана реєстрація була здійснена через 2 години 36 хвилин з моменту виявлення ОСОБА_2 на торговій точці позивача і станом на момент початку проведення інспекційного відвідування ОСОБА_2 не мала статусу підприємця.

20. Суд першої інстанції також відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16, в якій йдеться про подвійне притягнення до відповідальності, оскільки постановою Канівського міськрайонного суду від 22.11.2018 ОСОБА_1 не було притягнуто до відповідальності за порушення ч. З ст. 41 КУпАП України, натомість 16.10.2018 її притягнуто до відповідальності постановою Управління Дежпраці в Черкаській області на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, то подвійне притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, на думку суду, в даному випадку відсутнє.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21 . Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, зокрема, невірним застосуванням норм ст. 61 Конституції України, ст. 21, ч. 3 ст. 24, ст. 259, абз 2 ч 2 ст 265 КЗпП України, п. 2 наказу Державної податкової адміністрації України, Держстандарт, МВС України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 № 57/188/84/105, п.п. 18, 20, 23, 24, 27, 34, 41 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Держстандарт, МВС України та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 № 57/188/84/105. Також судами порушено норми процесуального права, а саме: п. 6 ст. 78, ч. 5 ст. 242, п.п. 1, 2, 3, 5, ч. 4 ст. 246, підпункт в п. 3 ч. 1 ст. 322 КАС України.

22. На думку скаржника, ігнорування судами попередніх інстанцій преюдиційних обставин, встановлених постановою Канівського міськрайонного суду від 22.11.2018 у справі №697/2144/18, про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення не лише вимог процесуального закону, але й практики Європейського суду з прав людини щодо обов`язковості судових рішень (рішення від 06.09.2005 у справі Салов проти України , від 25.07.2002 у справі Совтрансавто-Холдинг проти України , від 28.10.1999 у справі Брумареску проти Румунії ), яка з огляду на вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини повинна застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

24. Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів від 26.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок № 295) визначено порядок-процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п.19 Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

25. За приписами ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

26. Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

27. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

28. Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем порушено ч. 3 ст. 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівника ( ОСОБА_2 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та порядок повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу, за що на нього покладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2ст. 265 КЗпП України.

30. Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

31. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, у п. 2 якого визначено, що штрафи накладаються Головою управління Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформленім трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

32. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 станом на момент проведення перевірки не мала жодних відносин з міським ринком Канівської міської ради, і була зареєстрована як фізична особа-підприємець вже після проведення перевірки позивача, а саме 21.09.2018 об 11 год. 43 хв.

33. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку про те, що немає підстав для задоволення позовних вимог.

34. Верховний Суд розглянув і відхилив доводи касаційної скарги про те, що суди невірно застосували преюдицію у цій справі та не врахували принцип правової визначеності, виходячи з такого.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

35. Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний адміністративний суд, не порушив норм процесуального права при оцінці доказів, розглянувши у сукупності як обставини, встановлені у постанові Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 22.11.2018 у справі №697/2144/18, разом із доказами, доданими учасниками справи до цієї адміністративної справи.

36. При цьому, Верховний Суд наголошує, що спростування належними і допустимими доказами обставин, встановлених іншим судом у судовому рішенні, у даному випадку не порушує принципу верховенства права та правової визначеності як елемента верховенства права, а свідчить тільки про те, що Канівському міськрайонному суду Черкаської області не було надано всіх належних доказів для розгляду справи по суті.

37. Доводи касаційної скарги про подвійну відповідальність є необґрунтованими, з огляду на таке.

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є можливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

38. Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

37. За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

38. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

39. Відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення, а саме: в ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

40. Тобто, ч. 2 ст. 265 КЗпП України і ч. 3 ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

При цьому, штраф за ч. 2 ст. 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №814/2156/16, на яку посилається позивач, ключової відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин. Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

41. Але у спірних правовідносинах, суд першої інстанції вірно вказав про те, що оскільки постановою Канівського міськрайонного суду від 22.11.2018 позивача до відповідальності не притягнуто за порушення ч. 3 ст. 41 КУпАП, натомість 16.10.2018 її притягнуто до відповідальності постановою Управління на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, то подвійне притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення в даному випадку відсутнє.

42. За приписами ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки судів є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

43. При ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

44. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №2340/4337/18, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення , а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №2340/4337/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя А.І. Рибачук

Суддя С.Г. Стеценко