УХВАЛА
м. Черкаси
12 травня 2020 року Справа № 2340/4337/18
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4337/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
04.03.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4337/18, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позов повністю.
В обгрунтування заяви заявник посилається на ті обставини, що 02.02.2020 набрав чинності Закон України №378-ІХ від 12.12.2019 про внесення змін до статті 265 Кодексу законів про працю України, якими пом`якшується відповідальність за вчинене позивачем правопорушення.
Ухвалою суду від 10.03.2020 заяву було залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали про залишення заяви без руху.
01.04.2020 заявник на усунення недоліків позовної заяви надала заяву з додатками (вх.№8497/20 від 01.04.2020).
Ухвалою суду від 06.04.2020 прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання.
Заявник належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви в судове засідання не прибув.
12.05.2020 на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке обгрунтовано тим, що в країні введено безпрецендентні карантинні міри по запобіганню розповсюдженню вірусу та обмежено пересування громадян.
08.05.2020 від відповідача надійшов відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововивченими обставинами, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Конституційний Суд України у рішенні по справі № 1-7/99 від 09.02.1999 року за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Крім того, відповідач подав клопотання в якому просить заяву розглянути без участі його представника.
Щодо клопотання представника заявника про відкладення розгляду справи (вх. 11378/20 від 12.05.2020) суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 368 КАС України, неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововивченими обставинами в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає таке.
29 жовтня 2018 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, бул. Шевченка, 205), в якому позивач просить:
1) визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) про усунення виявлених порушень №ЧК-845/365/АВ/П від 24.09.2018, наданий фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 .
2) визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області (бул. Шевченка, 205, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39881228) №ЧК- 845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542 від 16.10.2018 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 111690 гривень на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 21 вересня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого був складений акт №ЧК-845/365/АВ від 24.09.2018. В акті інспекційного відвідування встановлено допуск працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ст.ст. 21, 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413.
Позивач не погоджується з висновками акта інспекційного відвідування та зазначає, що здійснює господарську діяльність сама, а особа яка зазначена, нібито її працівником, є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює господарську діяльність поряд із нею. Жодних домовленостей із ОСОБА_2 про працевлаштування та виконання робіт вона не мала, ніколи не пропонувала їй грошових коштів.
Працівники управління Держпраці у Черкаській області, відібравши у неї пояснення, вказали на те, що її сусідка проходить у неї стажування. Тоді як насправді ОСОБА_2 навчалася у неї навикам торгівлі, шляхом реалізації її власного товару, оскільки її торгове місце знаходиться поряд із торговим місцем ОСОБА_2 та остання зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець, основним видом економічної діяльності якої є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4337/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31.07.2019 касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 у справі №2340/4337/18 без змін.
Згідно з матеріалами справи, на підставі акта інспекційного відвідування відповідачем складені: припис про усунення виявлених порушень №ЧК-845/365/АВ/П від 24.09.2018, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, строк усунення порушень - 03.10.2018 та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЧК-845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542 від 16.10.2018, якою за порушення законодавства про працю, керуючись ст. 259 КЗпП України, на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690 грн.
12.12.2019 Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України № 378-IX, який набрав чинності 02.02.2020. Згідно вказаного Закону, у статті 265 Кодексу законів про працю України у частині другій: абзац другий замінити двома новими абзацами такого змісту:
"фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення".
У зв`язку з цим абзаци третій - восьмий вважати відповідно абзацами четвертим - дев`ятим;
абзаци п`ятий та шостий викласти в такій редакції:
"недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення;
недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу", Про альтернативну (невійськову) службу", Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження";
абзаци восьмий та дев`ятий замінити трьома новими абзацами такого змісту:
"вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення;
порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;
вчинення порушення, передбаченого абзацом дев`ятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення";
після частини четвертої доповнити трьома новими частинами такого змісту:
"У разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев`ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.
Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень".
Вважаючи, що вказаний Закон України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України № 378-IX пом`якшує відповідальність у сфері порушення трудового законодавства, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою від 02.03.2020 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 2340/4337/18.
Суд звертає увагу на те, що підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, визначені статтею 361 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).
Так, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Відповідно до частини 3 статті 361 КАС України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Згідно з частиною 4 статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Отже істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
Суд звертає увагу на те, що статтею 361 КАС України встановлено вичерпний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з тим, щоб відповідно до принципу юридичної визначеності забезпечити стабільність судових рішень, але водночас надати можливість виправити судові рішення, помилковість яких зазвичай обумовлена обставинами, незалежними від суду.
Так, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Правєдная проти Росії" від 18.11.2004 зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, то таке рішення не може бути піддане сумніву (справа Брумареску проти Румунії, постанова від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Тобто процедура скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
При цьому, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону не можуть визнаватися нововиявленими.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції, зазначеній в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 в справі 2а-7523/10/1270, від 10.04.2019 в справі № 813/8070/14.
Підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2, 3 частини 2 статті 361 КАС України в цій адміністративній справі відсутні і позивач не покликається на такі факти в заяві.
В даному випадку, підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до суду із заявою від 02.03.2020 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 2340/4337/18, є набрання чинності Закону України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України № 378-IX, з посиланням на норму частини 3 статті 361 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що оскаржувана позивачем постанова № ЧК-845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542 від 16.10.2018 прийнята відповідачем на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП, в редакції, чинній на час прийняття такої постанови. Тобто до прийняття та набрання чинності Закону України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України № 378-IX. На час прийняття судом рішення у справі такі зміни в статтю 265 Кодексу законів про працю України також ще не були внесені.
Отже, набрання чинності Закону України Про внесення змін до Кодексу законів про працю України не є істотною для адміністративної справи № 2340/4337/18 обставиною, що не була встановлена судом під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також не була і не могла бути відомою сторонам під час судового розгляду справи в розумінні пункту 1 частини 2 статті 361 КАС України.
Частина 3 статті 361 КАС України, на яку посилається позивач, не встановлює самостійної додаткової підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки вичерпний перелік підстав передбачено частиною 2 цієї ж статті Кодексу. Вказана норма лише встановлює виняток із загального правила щодо неможливості зворотної дії закону, який скасовує закони, що діяли на час розгляду справи в розрізі обставин, що можуть бути підставами для перегляду рішення за нововиявленими обставинами згідно з частиною 2 статті 361 КАС України.
Однак в даному випадку норма частини 3 статті 361 КАС України не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки під час розгляду справи, приймаючи рішення від 22.01.2019, суд не притягував позивача до відповідальності на підставі абзацу 4 та абзацу 8 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України. З огляду на предмет позову у цій справі, виходячи зі встановлених частиною 1 статті 2 КАС України завдань адміністративного судочинства, суд лише перевіряв чи не порушено права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача прийнятою відповідачем постановою № ЧК-845/365/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-542 від 16.10.2018 про притягнення підприємця ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП в редакції закону, чинного на час їх прийняття. Тобто, на переконання суду, суд може переглянути своє рішення за нововиявленими обставинами з врахуванням норми частини 3 статті 361 КАС України лише за умови, що саме судом за зверненням суб`єкта владних повноважень було вжито заходів на підставі закону, що в подальшому скасований, які обмежують права, свободи та охоронювані законом інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб (наприклад, накладення арешту на активи, зупинення видаткових операцій, припинення повноважень народного депутата, обмеження чи зупинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи, ліквідація об`єднання громадян, примусове видворення іноземця тощо). Інше тлумачення вказаної норми закону судом не забезпечувало б правову визначеність в спірних правовідносинах і порушувало б принцип розподілу державної влади між її органами.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За вищевказаних обставин, суд вважає, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 02.03.2020 (вх. №5986/20 від 04.03.2020) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в адміністративній справі № 2340/4337/18 є необґрунтованою, а тому в її задоволенні належить відмовити.
Згідно з ч.1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його розподілу.
Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 257-262, 295, 361-369 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2340/4337/18 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням особливостей п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повний текст ухвали складений 12.05.2020.
Суддя В.П. Тимошенко
Суд | Черкаський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 12.05.2020 |
Оприлюднено | 13.05.2020 |
Номер документу | 89186925 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Черкаський окружний адміністративний суд
В.П. Тимошенко
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Собків Ярослав Мар'янович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні