Ухвала

від 29.07.2019 по справі 761/9155/15-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42014100070000185 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року, яким

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Львів, громадянин України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із конфіскацією всього майна належного йому на праві власності,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_9

потерпілої ОСОБА_8

захисників ОСОБА_10 ,

ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим в тому, що упродовж 1-6 липня 2013 року, будучи директором ТОВ «Центробудінвест ІДК» ОСОБА_5 , перебуваючи в офісі товариства в м. Києві по вул. Дегтярівська № 25-А, шляхом обману (шахрайство), під приводом продажу квартири, через укладення договору купівлі-продажу майнових прав, заздалегідь не маючи наміру та можливості виконувати зобов`язання за договором, заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 в особливо великих розмірах в сумі 395000 грн.

Так, 29 червня 2013 року директором ТОВ «Центробудінвест ІДК» ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 з ОСОБА_8 про те, що ТОВ «Центробудінвест ІДК» в особі ОСОБА_5 продає, а ОСОБА_8 купує майнові права на квартиру, що знаходиться в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 .

На виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 ОСОБА_8 в денний час 1 липня 2013 року, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_11 , будучи введеною в оману, перебуваючи в офісі товариства в АДРЕСА_3 , особисто передала останньому 379000 грн., 6 липня 2013 року за аналогічних обставин - 16000 грн., а всього - 395000 грн., які ОСОБА_5 отримав, не маючи на меті виконувати зобов`язання за договором.

Отримавши грошові кошти шляхом обману, ОСОБА_5 обернув їх на свою користь з метою особистого збагачення, заподіявши ОСОБА_8 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.

У подальшому, ОСОБА_5 розпорядився грошовими коштами на власний розсуд.

Цим вироком строк покарання ОСОБА_5 обчислюється з моменту затримання, з 31 травня 2017 року.

Зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період з 21 січня 2015 року по 22 січня 2015 року та з 31 травня 2017 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто за ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 , матеріальної шкоди в розмірі 395 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 60 000 грн., в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуваний вирок, призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки або у вигляді 4 роки позбавлення волі.

Обвинувачений посилається на те, що інкримінований йому злочин він не вчиняв і жодної копійки потерпілої ОСОБА_12 собі не привласнив, і такої можливості згідно бухгалтерської процедури він не мав, про що свідчить відповідна звітність підприємства - забудовника.

Обвинувачений вказує на те, що вказане ні слідство, ні прокурор, ні суд першої інстанції - не взяв до уваги.

Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу та просить змінити вирок в частині призначеного покарання, призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України строком на 3 роки.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник ОСОБА_7 вказує, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Захисник вказує, що, не зважаючи на те, що ОСОБА_5 не визнає себе винним, він визнав цивільний позов у розмірі 395000 грн. та моральну шкоду у розмірі 60000 грн.

Також захисник наголошує, що неможливо погодитись з твердженням суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 жодного разу не пропонував виплатити потерпілій ОСОБА_8 грошові кошти, оскільки в момент зупинення будівництва кредитна лінія у банку не була відкрита, грошові кошти були вкладені у розпочате будівництво, тому ТОВ «Центробудінвест ІДК» не мало на рахунку коштів, щоб розрахуватись з потерпілою. Однак, як зазначає захисник, ОСОБА_5 пропонував ОСОБА_8 квартиру в іншому житловому комплексу у м. Вишневому, що не було прийнято судом до уваги.

Окрім того, як зазначає захисник, судом не було прийнято до уваги що відповідно до медичної довідки із СІЗО, яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_5 страждає на гіпертонічну хворобу II ст., 2 ст., ризик 3, дуже високий гіпертонічний криз; дисциркуляторна гупертонічна енцефалопатія І-ІІ ст., отримує постійно симптоматичне лікування, та йому рекомендовано: дуплексне сканування судин головного мозку, МРТ головного мозку, консультація офтальмолога та кардіолога. Належної медичної допомоги в місцях позбавлення волі він отримати не зможе.

Також захисник зазначає про те, що судом не враховано, що ОСОБА_5 має першу судимість та вже 1,5 року знаходиться під вартою.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, потерпіла ОСОБА_8 в апеляційній скарзі просить вирок щодо ОСОБА_5 в частині призначеного основного покарання та вирішення цивільного позову скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років з конфіскацією майна, а також стягнути з ОСОБА_5 завдану шкоду на користь ОСОБА_13 , у розмірі 790000 грн., в іншій частині вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі потерпіла посилається на те, що призначене покарання у виді позбавлення волі на 5 років є явно несправедливим через м`якість, і потерпіла не погоджується із таким покаранням.

Потерпіла зазначає, що санкція статті, інкримінованої обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 12 років. Вироком обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на рівні нижчої межі санкції. Проте, під час судового розгляду не встановлено жодної пом`якшуючої обставини. Навіть надані стороною захисту документи щодо особи обвинуваченого (характеристика із СІЗО) не містить жодних даних, які б дійсно характеризували б його з позитивної сторони та свідчили про його виправлення або зниження ризику щодо вчинення нових злочинів.

Також потерпіла вказує, що місцевим судом встановлено обставини, що свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, негативно характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 , свідчать про те, що він не надав критичної оцінки своїм діянням, підтверджують наявність ризиків щодо вчинення ним нових злочинів.

Так, потерпіла наголошує на тому, що станом на час відкриття кримінального провадження та судового розгляду справи в районному суді обвинувачений ОСОБА_5 перебував у міжнародному розшуку за ініціативою влади Чехії з метою встановлення місцезнаходження та арешту у зв`язку з виявленими фактами шахрайства, про що свідчить витяг із системи Інтерпол, який наявний у матеріалах справи.

Крім того, як вказує потерпіла ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_5 погрозами намагався змусити її відкликати заяву про злочин восени 2014 року. Надалі його сприйняття вчиненого злочину та його наслідків не змінилось, під час перебування суду у нарадчій кімнаті 29 березня 2018 р. обвинувачений ОСОБА_5 погрожував її матері - ОСОБА_14 у присутності конвою, потерпілої, прокурора ОСОБА_15 та вільного слухача ОСОБА_16 .

Потерпіла також звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_5 у вчиненому не розкаявся, перешкоджав розкриттю злочину та судового розгляду кримінального провадження. Протягом п`яти років після незаконного заволодіння грошовими коштами він не здійснив жодних дій для відшкодування завданої шкоди, у тому числі на етапі судового розгляду цивільного позову потерпілої.

Окрім того, на думку потерпілої, навіть під час дебатів сторона захисту заявила, що не вважає завдану шкоду значною, а наслідки вчинення злочину - тяжкими, хоча згідно КК України завдано шкоду в особливо великому розмірі, а злочин відноситься до особливо тяжких. Як зазначила сторона захисту у дебатах, обвинувачений ОСОБА_5 шкодує, що жертвами його шахрайства стало лише декілька осіб, а не велика кількість інвесторів.

Потерпіла акцентує увагу на тому, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово вдавався до шахрайських дій на будівництві по АДРЕСА_3 . Він вчинив шахрайство в особливо великому розмірі не лише щодо потерпілої ОСОБА_8 , а й щодо інших осіб.

Також потерпіла звертає увагу на те, що судом не враховано тривалість та обсяг шахрайських дій щодо неї, обвинувачений ОСОБА_5 не лише заволодів грошовими коштами під приводом продажу квартири у новобудові за адресою: АДРЕСА_3 ., а він намагався обдурити її вдруге, скориставшись складним становищем (кошти за квартиру вже сплачено, проте будівництво зупинено), оскільки влітку 2014 р. під приводом заміни боргу на іншу квартиру він спробував обманом отримати від неї додатково 716 767 грн. (еквівалент 50 тис. доларів США). Не маючи відповідних прав, обвинувачений намагався продати квартиру у м. Вишневе, яка їй не потрібна, що підтверджується як її показаннями, так і показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також копією проекту договору купівлі-продажу квартири у ЖК «Південний» у м. Вишневе, який був надісланий свідком ОСОБА_17 за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_5 . Отже, на думку потерпілої ОСОБА_8 , дії обвинуваченого ОСОБА_5 свідчать про спробу повторного шахрайства щодо неї.

Потерпіла ОСОБА_8 також вказує на те, що під час допиту 2 березня 2018 р. свідок ОСОБА_17 повідомив суду, що обвинувачений разом із спільником ОСОБА_19 ввели в оману свідка ОСОБА_17 та шахрайським шляхом отримали готівкові грошові кошти від нього, начебто, в оплату квартири у новобудові (ЖК «Южний» у м. Вишневе). Проте надалі, обвинувачений разом із спільником відмовились передавати свідку ОСОБА_17 оплачену квартиру, і також вони відмовились повертати кошти. Зазначені події відбувались у період з жовтня 2013 р. по січень 2015 р., тобто у період досудового розслідування у вказаній справі, включаючи перебування обвинуваченого у розшуку.

На думку потерпілої, місцевий суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки щодо строку позбавлення волі, який призначено обвинуваченому ОСОБА_5 . У мотивувальній частині вироку суд зазначає, що вважає неналежними надані нею докази, оскільки вони отримані не в порядку передбаченому КПК України, а також вони в розумінні ст. 99 КПК України не є документами, але із таким висновком суду вона не погоджується.

Потерпіла зазначає, що докази, надані нею, є дані, що містяться у фотокопії листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві № 10/26-22/1310/10 від 13 жовтня 2017 року, Інспекцією на підставі звернення ПАТ комерційний банк «Надра» проведено перевірку дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська № 25-А, під час якої виявлено порушення вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва», ДБН А.3.2-2- 2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення» та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За результатами перевірки складено відповідний акт від 4 червня 2013 року та ТОВ «ІБК Центробуд» видано обов`язковий для виконання припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству. Також копія договору купівлі-продажу майнових прав із додатками та квитанції до касового ордеру про здійснення оплати за договором, а також докази, надані із клопотанням від 23 червня 2018 року.

Окрім того, як звертає увагу потерпіла ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_5 визнав факт укладення договору купівлі-продажу квартири як з нею, так і зі свідком ОСОБА_20 . Також він визнав факт отримання коштів за договором. Саме під час допиту у суді свідок ОСОБА_20 повідомила про наявність договору купівлі - продажу майнових прав та супроводжуючих документів (документів про оплату), продемонструвала їх. Надалі вона передала їй (потерпілій) копії таких документів для використання у якості доказів. Сторона захисту не заперечувала достовірність інформації, що міститься у таких доказах, а також не заявляла про незаконність порядку отримання доказів та надання їх суду.

Окрім того, потерпіла стверджує, що при ухваленні вироку судом неправильно визначено розмір компенсації за завдані матеріальні збитки, оскільки не застосовано положення чинного законодавства, що визначають наслідки правочину, укладеного внаслідок обману.

Також, як акцентує увагу потерпіла ОСОБА_8 , відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. При цьому, сторона, яка застосувала обман зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості; ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 8 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна належного йому на праві власності. У решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності, оскільки саме такий строк ізоляції обвинуваченого від суспільства зможе досягти мети покарання,

Крім цього, прокурор вказує на те, що ОСОБА_5 намагався уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, шляхом ухилення від суду під час судового розгляду у вищезазначеному кримінальному провадженні, переховувався та був оголошений у розшук ухвалою Шевченківського районного суду від 17 березня 2017 року. В подальшому, як зазначає прокурор, 31 травня 2017 року ОСОБА_5 , був затриманий та відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На думку прокурора, вказане свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та свідчить про схильність до протиправної поведінки.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою обвинуваченого та захисника, потерпіла ОСОБА_8 подала заперечення, в яких просить залишити без задоволення апеляційній скарги обвинуваченого та його захисника, апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні і потерпілої, заперечуючи проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника; потерпілу, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та свою, заперечуючи проти апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, обвинуваченого та захисника, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи поданих апеляційних скарг та розглянувши справу в їх межах, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги прокурора, потерпілої, обвинуваченого та захисника задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції згідно з положеннями ст. 337 КПК України всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, які досліджені в судовому засіданні та оцінені з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку,які взаємодоповнюються між собою, узгоджуються та підтверджуються у сукупності та яким дана належна оцінка у вироку, у зв`язку з чим дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, і з таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Так, під час розгляду справи в суді були допитані обвинувачений, потерпіла, свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та досліджені письмові докази у справі, надані сторонами та потерпілою, а саме:

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 2-3D4-1 від 1 липня 2013 року, відповідно до якої директор ТОВ «Центрбудінвест ІДК» ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 379000 грн., як оплату першого внеску за майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4;

- квитанція до прибуткового касового ордеру № 2-3D4-3 від 6 липня 2013 року, згідно з якою директор ТОВ «Центрбудінвест ІДК» ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 16000 грн., як оплату внеску за майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4;

- заяву ОСОБА_8 з додатками до неї - фотокопії договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 від 29 червня 2013 року, фотокопії додатку до договору № 1, фотокопії графіку оплати вартості майнових прав на об`єкти нерухомості, фотокопії додатку до договору № 3; фотокопії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 2-3D4-1 від 1 липня 2013 року та № 2-3D4-3 від 6 липня 2013 року, фотокопій звернень від 2 червня 2014 року та 13 червня 2014 року, зареєстрованої в прокуратурі Подільського району м. Києва за № 152 з/п від 8 вересня 2014 року, остання просила перевірити законність дій (бездіяльності) ОСОБА_5 особисто та ТОВ «Центрбудінвест ІДК» в особі вищого органу товариства - загальних зборів учасників, до складу якого входять ОСОБА_21 та ОСОБА_22 ; причетність замовника будівництва (ПАТ «Транспортник») до шахрайських дій ОСОБА_5 ; причетність до шахрайських дій ОСОБА_5 . ОСОБА_23 та інших співробітників центру продажів ТОВ «Центрбудінвест ІДК», які готували проект Договору, були присутні при проведенні переговорів, укладенні Договору та передачі коштів від ОСОБА_8 у руки ОСОБА_5 ; причетність ОСОБА_24 , співробітника центру продажів генерального підрядника (ТОВ «ІБК Центробуд») до шахрайських дій ОСОБА_5 ; причетність генерального підрядника (ТОВ «ІБК Центробуд») до шахрайських дій ОСОБА_5 ;

- лист Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві № 7715/9/26-59-18-05-28 від 2 жовтня 2014 року з додатками до нього, відповідно до якого надано інформацію про директорів, головних бухгалтерів, роздруківки наявних податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форма № 1 ДФ за період з 1 січня 2009 ТОВ «Центрбудінвест ІДК» (код ЄДРПОУ 38567694), ПАТ «Транспортник» (код ЄДРПОУ 21514186), ТОВ «Центрбудсервіс» (код ЄДРПОУ 35948236);

- лист Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління міндоходів у м. Києві № 5274/9/26-50-10-03-01 від 3 жовтня 2014 року з додатками до нього на диску CD-R, на якому надано в електронному вигляді інформацію з ДРФО про отримані доходи службових осіб згідно звітів форми 1-ДФ ТОВ «ІБК Центробуд» код 31025135 за період 2009 - 2014 роки;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 7 жовтня 2014 року, відповідно до якого на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 12 вересня 2014 року, в присутності економіста ОСОБА_25 вилучено копії наступних документів ТОВ «Центрбудінвест ІДК»: заяви на підключення до платіжної системи «Клієнт-банк» юридичної особи; заяви про відкриття поточного рахунку; Договору 5113/1 на банківське обслуговування з використанням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк»; повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску; договору Р 5113 банківського рахунку від 8 лютого 2013 року; заяви на переказ готівки № Н462852 від 20 червня 2013 року; паспорту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_5 ; електронного повідомлення-відповіді щодо взяття на облік/закриття рахунку Платника податків в органі державної податкової служби; довідки АА № 784664 з Єдиного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; Статуту; картки із зразками підписів і відбитка печатки, платіжних доручень № 2 від 18 червня 2013 року, № 3 від 20 червня 2013 року, № 1 від 13 травня 2013 року; виписки-рахунку від 18 червня 2013 року; наказу від 21 грудня 2012 року про призначення директора ОСОБА_5 ; виписки по особовим рахункам з 6 лютого 2012 року по 6 жовтня 2014 року;

- статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрбудінвест ІДК», затверджений загальними зборами учасників, Протокол № 1 від 21 грудня 2012 року, згідно зі змістом якого до компетенції директора належить зокрема укладення та підпис правочинів (договорів, контрактів, угод, у тому числі економічних угод та контрактів) від імені Товариства, що не перевищують 20 000 грн.;

- наказ від 21 грудня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_5 призначений на посаду директора ТОВ «Центрбудінвест ІДК» та приступив до виконання обов`язків директора з 21 грудня 2012 року;

- виписки по особовим рахункам з 6 лютого 2012 року по 6 жовтня 2014 року на рахунок товариства «Центрбудінвест ІДК», згідно з якими грошові кошти в сумі 379000 грн. та 16 000 грн. на розрахунковий рахунок не зараховувались;

- лист ДП «Інформаційно-ресурсний центр» № 2507 від 25 грудня 2014 року з додатком до нього, відповідно до якого надано відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про громадянина ОСОБА_5 , який, зокрема, значиться керівником ТОВ «Центрбудінвест ІДК»;

- проект Договору № 68/116 купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 2014 року між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд» в особі директора ОСОБА_18 (Продавець) та ОСОБА_8 (Покупець), отриманий потерпілою ОСОБА_8 на свою електронну пошту від свідка ОСОБА_26 , згідно з яким предметом договору є майнові права на об`єкт нерухомості, що належить Продавцю на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкти нерухомості № 68/МП від 21 серпня 2013 року. Покупець набуває право власності на об`єкт нерухомості після введення об`єкту будівництва - житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за будівельною адресою: Київська обл., м. Вишневе, вул. Південна, № 5-б;

- припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, отриманий на запит потерпілої ОСОБА_8 електронною поштою з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам, архітектурним вимогам, затвердженим проектним рішенням, технічним умовам та іншим нормативно-правовим актам, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або без отримання дозволу на виконання будівельних робіт від 4 червня 2013 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві за результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві житлового комплексу «Пушкінський» на вул.. Дегтярівська, 25-А в м. Києві директору ТОВ «ІБК Центробуд», з метою усунення виявлених порушень необхідно з 4 червня 2013 року зупинити виконання будівельних робіт до усунення виявлених порушень; до 4 липня 2013 року усунути виявлені порушення містобудівного законодавства відповідно до вимог чинного законодавства;

- постанова № 200/13 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, отримана електронною поштою на запит потерпілої ОСОБА_8 , про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 13 червня 2013 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві, за адресою: вул.. Дегтярівська, 25-А в м. Києві, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт № 1717 Ш/С від 5 грудня 2005 року генерально-підрядною організацією ТОВ «ІБК Центробуд» на замовлення ЗАТ «Транспортник» виконуються будівельні роботи із будівництва житлового комплексу «Пушкінський» з порушеннями, за які ТОВ «ІБК Центробуд» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 8 ч. 3ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»та накладено штраф.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності безпосередньо досліджені судом докази щодо обставин вчинення протиправних дій обвинуваченим ОСОБА_5 , дійшов висновку, що вказані докази узгоджуються між собою та вказують на існування об`єктивних даних, які беззаперечно свідчать про причетність саме ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому злочину при обставинах встановлених судом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що обвинуваченим самі обставини подій не заперечувалися, окрім, наявності у нього умислу на здійснення шахрайських дій.

Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції перевірялась позиція сторони захисту, і суд, оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_5 , дійшов висновку, що вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та дослідженими у судовому засіданні документами, і з таким висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 як в суді першої, так і апеляційної інстанції, не заперечував факту укладення ним, як директором ТОВ «Центрбудінвест ІДК», з інвестором ОСОБА_8 договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 від 29 червня 2013 року та отримання від останньої 1 липня 2013 року грошових коштів готівкою в сумі 379000 грн. та 6 липня 2013 року грошових коштів готівкою в сумі 16 000 грн., підписання ним квитанцій до прибуткових касових ордерів на підтвердження оплати внеску за майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4. При цьому обвинувачений заявив, що використав вказані грошові кошти на поточні розходи, пов`язані із будівництвом інвестованого ОСОБА_8 будинку.

Однак, як вірно зазначено у вироку, згідно з п. 9.13.11 Статуту ОСОБА_5 , як директор ТОВ «Центрбудінвест ІДК», не мав права укладати договір купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 від 29 червня 2013 року, оскільки вказаний правочин перевищував суму 20 000 грн., про що ОСОБА_5 на момент укладення договору потерпілу не повідомив.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підтвердження наявності умислу ОСОБА_5 на заволодіння злочинним шляхом коштами потерпілої свідчить те, що саме він переконав потерпілу передати особисто йому грошові кошти готівкою, а не внести на розрахунковий рахунок підприємства, запевнивши потерпілу, що грошові кошти будуть передані по ордеру в «Оксі банк» для зарахування на рахунок товариства, проте, вказані грошові кошти не були перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Центрбудінвест ІДК» та оприбутковані у встановленому законом порядку, як і відсутні будь-які дані про оприбуткування вказаних грошових коштів та використання їх на будівництво інвестованого ОСОБА_8 будинку. Також спростовує показання ОСОБА_5 про відсутність умислу на вчинення шахрайських дій те, що, отримуючи кошти від потерпілої, обвинувачений намагався приховати від потерпілої факт припинення будівництва, продовжував повідомляти потерпілій неправдиву інформацію щодо реального стану будівництва, уникав спілкування та зустрічей із потерпілою, на її вимогу повернути грошові кошти, кошти не повернув, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції.

Також судом першої інстанції перевірялась позиція сторони захисту про наявність цивільно-правової угоди між обвинуваченим та потерпілою, на що також посилались обвинувачений та захисник під час апеляційного розгляду, однак, вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що правильно зазначив суд у вироку, який наразі оскаржується.

За таких обставин доводи апеляційної скарги обвинуваченого та захисника про те, що судом не взято до уваги під час розгляду справи обставини, які свідчать на користь обвинуваченого, є безпідставними.

Судом першої інстанції визнані недопустимими в силуст. 86 КПК Українидокази, надані потерпілою, а саме:

- фотокопії Договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 від 29 червня 2013 року, (Додаток до заяви про злочин), відповідно до якої договір укладений між ТОВ «Центрбудінвест ІДК» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , предметом якого є майнові права на квартиру, що знаходиться в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 ;

- фотокопії Додатку № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 2-3D4 від 29 червня 2013 року, (Додаток до заяви про злочин) відповідно до якої ОСОБА_8 зобов`язана сплатити продавцю: 1 внесок - 379000 грн. до 29.06.2013 року; 2 внесок 16000 грн. до 7 липня 2013 року; наступні внески - всього 188098,67 грн., що сплачуються рівними частинами щомісячно з 1 по 7 число місяця в сумі 11756,17 грн., з 1 серпня 2013 року до дати введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва, але у будь-якому разі до 30 листопада 2014 року включно;

- фотокопії рішення Господарського суду м. Києва від 2 грудня 2013 року, згідно з яким визнано недійсним договір простого товариства про спільну діяльність в будівництві житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: вул.. Дегтярівська, 25-А в м. Києві від 3 вересня 2011 року в редакції від 7 березня 2013 року, укладений між ЗАТ «Транспортник», ТОВ «Центрбудінвест ІДК», ТОВ «Центрбудсервіс» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Центробуд»;

- фотокопії Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, згідно з якою власником об`єкту незавершеного будівництва кадастровий номер 8000000000:88:061:0038 за адресою: вул.. Дегтярівська, 25-А в м. Києві, станом на 29 грудня 2012 року є ТОВ «Інтерінвест-Буд»;

- фотокопії детальної інформації про юридичну особу, відповідно до якої ТОВ «Інтерінвест-Буд» зареєстроване 30 травня 2003 року, при цьому, видами його діяльності є, зокрема, інші будівельно-монтажні роботи, будівництво житлових і нежитлових будівель;

- фотокопії листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві № 10/26-22/1310/10 від 13 жовтня 2017 року, згідно з яким Інспекцією на підставі звернення ПАТ комерційний банк «Надра» проведено перевірку дотримання законодавства у сфері містобудівної діяльності за адресою: вул.. Дегтярівська, 25-А в м. Києві, під час якої виявлено порушення вимог ДБН А.3.1-5-2009 «Управління, організація і технологія. Організація будівельного виробництва», ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення» таЗакону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За результатами перевірки складено відповідний акт від 4 червня 2013 року та ТОВ «ІБК Центробуд» видано обов`язків для виконання припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають законодавству;

- фотокопії договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2Е5 від 27 травня 2013 року, укладеного між ТОВ «Центрбудінвест ІДК» в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_27 , згідно з яким предметом договору є майнові права на квартиру, що знаходиться в об`єкті капітального будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_3 ;

- фотокопії Додатку № 2 до Договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2Е5 від 27 травня 2013 року, відповідно до яких ОСОБА_27 зобов`язаний сплатити продавцю: 1 внесок 27 травня 2013 року в сумі 246312, 00 грн.; 2 внесок 15 червня 2013 року в сумі 574728,00 грн.;

- фотокопії Акту прийому-передачі майнових прав на квартиру до договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2Е5 від 27 травня 2013 року, датованого 15 червня 2013 року, згідно з яким ТОВ «Центрбудінвест ІДК» передало ОСОБА_27 та ОСОБА_20 майнові права на квартиру в житлово-офісному комплексі із вбудовано-прибудованими торгівельними приміщеннями та паркінгом, розташованим на ділянці за адресою: АДРЕСА_3 ;

- фотокопії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 2-2Е5 від 27 травня 2013 року та 15 червня 2013 року, відповідно до яких директором ТОВ «Центрбудінвест ІДК» ОСОБА_5 прийнято від ОСОБА_27 оплата першого та другого внеску за майнові права згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 2-2Е5 від 27 травня 2013 року відповідно на суми 246312, 00 грн. та 574728,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.Однак, надані потерпілою докази отримані не в порядку, передбаченомуКПК України, так як невідоме джерело походження наданих потерпілою ОСОБА_8 фотокопій згаданих документів та порядок їх отримання, а також вони в розумінністатті 99 КПК Українине є документами.

Встановлені під час розгляду справи в суді першої інстанції та перевірені під час апеляційного розгляду справи обставини, спростовують доводи апеляційної скарги потерпілої про безпідставність визнання наданих нею доказів недопустимими.

Окрім того, на думку колегії суддів, судом першої інстанції обґрунтовано визнано неналежними доказами дані, що містяться у протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 19 січня 2015 року, на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року, в приміщенні ПрАТ «Київстар», розташованого за адресою: м. Київ вул. Дегтярівська № 53,згідно з якою вилучено копію Угоди № 3253665 про надання послуг стільникового зв`язку стандартів GSM-900 та GSM-1800 від 22 березня 2010 року, укладену між ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем» та ОСОБА_28 , так як вони прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції у вироку, визнання наведених вище доказів недопустимими та неналежними не впливає на висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні шахрайський дій щодо потерпілої ОСОБА_8 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно з ч. 3 вказаної статті з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги потерпілої про можливе вчинення обвинуваченим інших злочинів, не ґрунтуються на вимогах закону.

Дії обвинуваченого за визнаних судом першої інстанції встановленими фактичних обставин кримінального правопорушення правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.

Що стосується доводів обвинуваченого та захисника про суворість призначеного покарання та неврахування судом при призначенні покарання інших даних, які пом`якшують його покарання, в тому числі і стан здоров`я обвинуваченого, та доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілої про м`якість призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» із змінами та доповненнями, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дотримався вищезазначених положень.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, на момент затримання рахувався директором ТОВ «Центрбудінвест ІДК», постійного місця проживання немає, на утриманні осіб не має, за час перебування під вартою в Київському слідчому ізоляторі зарекомендував себе посередньо, має незадовільний стан здоров`я, потребує лікування, відсутність обставин, які б пом`якшували або обтяжували покарання обвинуваченого, тобто, судом враховані обставини, на які посилаються обвинувачений та захисник в апеляційних скаргах.

Також судом враховано конкретні обставини вчинення ОСОБА_5 злочину та розмір матеріальної шкоди, яка заподіяна потерпілій ОСОБА_8 , відношення ОСОБА_5 до вчиненого злочину, його заперечення своєї винуватості, не вжиття будь-яких спроб з липня 2013 року спрямованих на відшкодування завданої ним матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_8 , що свідчить про те, що судом враховані й обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах прокурор та потерпіла.

З огляду на встановлені під час розгляду справи в суді обставини, врахувавши дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, позицію потерпілої, суд першої інстанції призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 190 КК України, а також додаткове покарання у виді конфіскації майна, і з таким висновком суду погоджується й колегія суддів, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.

При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, з урахуванням всіх обставин справи, дійшов правильного висновку про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без реального відбування покарання, у зв`язку із чим не застосував до обвинуваченого положення ст. 75 КК України.

Посилання потерпілої ОСОБА_8 , про те, що місцевим судом встановлені обставини, що свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, негативно характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 свідчать про те, що він не надав критичної оцінки своїм діянням, підтверджують наявність ризиків щодо вчинення ним нових злочинів, які не враховані судом при призначенні покарання обвинуваченому, спростовуються змістом вироку, відповідно до якого судом першої інстанції враховані вказані обставини при призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Доводи прокурора та потерпілої про те, що обвинувачений ОСОБА_5 намагався уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення шляхом ухилення від суду під час судового розгляду у кримінальному провадженні, переховувався та був оголошений у розшук ухвалою Шевченківського районного суду від 17 березня 2017 року, є слушними. Однак, наявність вказаних обставин не впливає беззаперечно на призначене обвинуваченому покарання.

Посилання потерпілої ОСОБА_8 в апеляційній скарзі на те, що станом на час відкриття кримінального провадження та судового розгляду справи в районному суді обвинувачений ОСОБА_5 перебував у міжнародному розшуку за ініціативою влади Чехії з метою встановлення місцезнаходження та арешту останнього у зв`язку з виявленими фактами шахрайства, про що свідчить витяг із системи Інтерпол, який наявний у матеріалах справи, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявна копія листа, який викладений іноземною мовою, не завірений у встановленому законом порядку, дані про походження вказаного листа в матеріалах справи відсутні. Окрім того, як зазначила потерпіла ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду, будь-яких даних про наявність вказаної інформації в Укрбюро Інтерполу їй невідомо, як і відсутні такі відомості в матеріалах кримінального провадження, а відтак вказаний лист не є належним доказом на підтвердження доводів потерпілої.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи потерпілої про те, що обвинувачений погрожував їй та її матері, що, на думку потерпілої, також впливає на розмір покарання, яке слід призначити обвинуваченому, оскільки, окрім пояснень потерпілої, вказані обставини іншими доказами, наявними у справі, не підтверджуються, і таких доказів не надано потерпілою під час апеляційного розгляду.

З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому дотримався вимог ст. 65 КК України, а також положень ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Доводи потерпілої про те, що при ухваленні вироку судом неправильно визначено розмір компенсації за завдані матеріальні збитки, оскільки не застосовано положення чинного законодавства, що визначають наслідки правочину, укладеного внаслідок обману, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, відповідно до матеріалів провадження, потерпілою заявлений позов про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди на суму 1 568 690, 55 грн. та моральної шкоди на суму 60000 грн. (шістдесят тисяч гривень).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції послався на те, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 на загальну суму 395000 грн., тобто, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 190 КПК України, обвинуваченим заподіяно ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 395000 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

При цьому, в іншій частині позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 щодо стягнення з ОСОБА_5 на її користь компенсацію матеріальної шкоди, які потерпіла обґрунтовує втратою відсотків за депозитом, що фактично є не отриманою вигодою, суд першої інстанції залишив без розгляду, роз`яснивши потерпілій її право пред`явити такі позовні вимоги в порядку цивільного судочинства, оскільки такі позовні вимоги не випливають із суті висунутого обвинувачення, і з таким рішенням місцевого суду погоджується й колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, тобто, відповідно до вимог кримінального процесуального закону у кримінальному провадженні підлягає відшкодуванню, шкода, яка завдана саме кримінальним правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 2 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів»,не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред`явленого обвинувачення. При виникненні такої ситуації суд повинен роз`яснити потерпілому можливість вирішення спірних питань у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог потерпілої в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, завданому кримінальним правопорушенням, на переконання колегії суддів, є законним та обґрунтованим.

Також колегія суддів погоджується з рішенням місцевого суду про задоволення у повному обсязі позовних вимог потерпілої ОСОБА_8 щодо стягнення з обвинуваченого на її користь завданої їй моральної шкоди в розмірі 60 000 грн., оскільки під час розгляду справи встанолено, що потерпіла ОСОБА_8 внаслідок шахрайських дій щодо неї з боку ОСОБА_5 зазнала моральних страждань, переживань та пригніченого стану, у зв`язку із відсутністю власної квартири, куди вона планувала переїхати до кінця 2014 року, постійною нервовою та психологічною напругою, у зв`язку із неможливістю придбання іншого житла внаслідок втрати грошових коштів.

За встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів доходить висновку, що вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, у зв`язку з чим не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора, потерпілої, захисника, обвинуваченого.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року щодо ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України залишити без змін, апеляційній скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_7 без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення, обвинуваченим ОСОБА_5 який перебуває під вартою, в той же строк, з дня вручення копії ухвали.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3