Постанова

від 29.07.2019 по справі 907/721/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р. Справа №907/721/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів О.П. Дубник

Г.Т. Кордюк,

секретар судового засідання М.С. Кіра,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВТОКАПІТАЛ" (надалі ПрАТ "АВТОКАПІТАЛ") за № 24/05 від 16.05.2019р. (вх. № 01-05/2063/19 від 03.06.2019р.)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019р. (суддя О.Ф. Ремецькі; повний текст рішення складено 24.04.2019р.)

у справі № 907/721/18

за позовом: ПрАТ "АВТОКАПІТАЛ"

до відповідача-1: Дочірнього підприємства "БАРВА-АВТО" Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРВА" (надалі ДП "БАРВА-АВТО" ТзОВ "БАРВА")

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Тайм Трекер (надалі ТзОВ Тайм Трекер )

про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 10.09.2018р.,

за участю:

від позивача: Гайдучик О.Д. - адвокат (довіреність б/н від 02.07.2019р.);

від відповідача-1 : не з`явився;

від відповідача-2 : Фекийшгазі К.С. - адвокат (ордер серія ЗР №80987 від 29.07.2019р.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

11.12.2018р. ПрАТ АВТОКАПІТАЛ звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до ДП БАРВА-АВТО ТзОВ БАРВА та ТзОВ Тайм Трекер про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 10.09.2018р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір за свою юридичною природою є договором факторингу, положення якого не відповідають вимогам ч.3 ст. 1079 та ч. 1 ст. 1083 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019р. у справі №907/721/18 (суддя О.Ф. Ремецькі) повністю відмовлено в позові ПрАТ АВТОКАПІТАЛ .

В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що спірний договір є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а також спірний договір не є договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Відтак, доводи позивача про ототожнення укладеного договору відступлення права вимоги за правовою природою з факторингом та застосування до нього положень ч. 3 ст. 1079 ЦК визнано необґрунтованими. Суд дійшов до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачами, тому відмовив в позові про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.09.2018р.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач ПрАТ АВТОКАПІТАЛ подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019р. у справі №907/721/18, просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема стверджує, що редакція спірного договору (станом на дату заявлення даного позову) містила п.п 2.1-2.3, які передбачають оплатність даного договору. На думку скаржника, додаткова угода від 10.09.2018р., якою виключено з договору розділ 2 Ціна договору , є удаваним правочином, який вчинили сторони для приховання іншого правочину - договору факторингу. Стверджує, що дана додаткова угода укладена між відповідачами після заявлення даного позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач-1 ДП "БАРВА-АВТО" ТзОВ "БАРВА" у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення суду законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що доводи скаржника є виключно припущеннями, не підтвердженими жодними доказами. Стверджує, що спірним договором не порушено прав та інтересів позивача. Просить залишити без змін рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019р. у справі №907/721/18, апеляційну скаргу ПрАТ АВТОКАПІТАЛ - без задоволення.

Відповідач-2 ТзОВ Тайм Трекер подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги. Зокрема, звертає увагу на те, що на підставі додаткової угоди від 10.09.2018р. зі змісту спірного договору виключено розділ 2 Ціна договору , у зв`язку з чим даний договір не є договором факторингу. Просить залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішення заявлених клопотань

08.07.2019р. позивач подав клопотання (вх. № 01-05/2546/19 від 08.07.2019р.) про призначення у даній справі судової технічної експертизи давності документа. Дане клопотання мотивоване тим, що додаткова угода від 10.09.2018р., згідно якої виключено розділ 2 Ціна договору з тексту договору про відступлення прав вимоги від 10.09.2018р., може бути підписана більш пізньою датою, ніж зазначено у ній, з метою приховати правочин, укладений між відповідачами, а саме - факторинг.

Колегія суддів, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого позивачем клопотання, враховуючи наступне.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 91 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Зі змісту заявленого клопотання вбачається, що заявник просить винести на розгляд експерта питання про те, чи виконані підписи керівників відповідачів на договорі про відступлення прав вимоги від 10 вересня 2018 року та додатковій угоді від 10 вересня 2018 року і відбитки печаток на них 10.09.2018 року чи в іншу дату, на кожному з документів.

У позовній заяві від 07.12.2018 року за №05/12 позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу наявністю ознак факторингу в оспорюваному договорі відступлення прав вимоги. На його переконання, при укладенні цього правочину не дотримано вимог, які передбачені для договору факторингу.

В матеріалах судової справи № 907/721/18 відсутні письмові заяви позивача про зміну підстав або предмету позову відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, поставлені заявником на вирішення експертизи питання не перебувають у взаємозв`язку з підставами позову та не відносяться до предмета доказування у даній справі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Представник відповідача-2 просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-1 не з`явився в судове засідання. За даними офіційного веб-сайту Укрпошта 15.07.2019р. Підприємство отримало ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019р., згідно якої відкладено розгляд справи № 907/721/18 на 29.07.2019р.

Явка сторін у справі в судове засідання не визнавалась обов`язковою. Отже, в силу положень частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача-1.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Зі змісту наявної у справі нотаріально засвідченої копії вбачається, що 10.09.2018р. між ДП "Барва-авто" ТзОВ "Барва" (первісний кредитор) та ТзОВ "Тайм-Трекер" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор прийняв та набув всі без винятку наявні у первісного кредитора права вимоги до особи продавця та/або виробника транспортного засобу, чи будь-якої третьої особи (далі боржник, а в множині - боржники), у яких згідно з чинним законодавством України, законодавством інших країн або нормами міжнародного права, укладеними договорами та правочинами, виникли відповідні зобов`язання з правовідносин по виробництву транспортного засобу, його гарантійному обслуговуванню, забезпеченню належної якості, комплектності транспортного засобу впродовж гарантійного строку та строку придатності, обміну транспортного засобу неналежної якості на аналогічний транспортний засіб належної якості, реалізації транспортного засобу (поставки, продажу, передачі у фінансовий лізинг, відчуження в інший спосіб, а також будь-яких інших правочинів, але не виключно), ввезення його на митну територію України (в тому числі, що виникають з Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції"), в тому числі всіх видів відповідальності боржника/боржників за невиконання або неналежне виконання ними своїх зобов`язань в усіх вказаних вище випадках, а також із будь-яких існуючих правовідносин (зобов`язань), в тому числі, але не виключно щодо відповідальності за шкоду/збитки, заподіяні внаслідок неналежної якості та скритих недоліків транспортних засобів, дефектів продукції, з будь-яких інших причин, - в розмірі заподіяної в результаті пожежі, що мала місце 18.07.2012 року по вул. Пряшівській, 5А у м.Мукачево Закарпатської області, Україна (надалі - пожежа), шкоди/збитків (надалі - права вимоги основної суми) та в результаті якої ушкоджено в тому числі транспортного засобу № 1, напівпричепу, а також транспортного засобу № 2; інші права вимоги первісного кредитора до ПрАТ Автокапітал , які випливають із правовідносин, вказаних у пункті 1.1.1 цього договору та вже виникли або виникнуть (можуть виникнути) у майбутньому, у тому числі права нарахування та вимоги 3% річних та інфляційних за прострочення виконання боржником/боржниками зобов`язань, які випливають з пункту 1.1.1 цього договору (а.с. 190-192, т.1).

В розділі 2 договору про відступлення прав вимоги сторони передбачили ціну договору.

Права, обов`язки та відповідальність сторін визначені в розділах 3, 4 договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.1 договору).

До договору про відступлення прав вимоги від 10.09.2018р. сторонами підписано акти приймання-передачі прав вимоги та документів, що підтверджують права вимоги (а.с.24-27, т.1).

Також в матеріалах судової справи міститься нотаріально засвідчена копія додаткової угоди від 10.09.2018 року до вищеназваного договору про відступлення прав вимоги, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до договору, а саме розділ 2 Ціна договору , в тому числі пункти 2.1, 2.2, 2.3 договору виключити (а.с.189, т.1).

Первісний кредитор ДП "БАРВА-АВТО" ТзОВ "БАРВА" в повідомленні від 12.09.2018р., адресованому ПрАТ АВТОКАПІТАЛ , повідомив про прийняття права вимоги новим кредитором по спору про стягнення коштів, який є предметом судового провадження у господарській справі № 910/17947/15 за позовом ДП "БАРВА-АВТО" ТзОВ "БАРВА" до ПрАТ АВТОКАПІТАЛ про стягнення 2481452,00 грн. та судових витрат. Просив сплатити заявлені до стягнення кошти на банківський рахунок нового кредитора (а.с.28-29, т.1).

Суд встановив, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.09.2015р. у справі №910/17947/15, яке не набрало законної сили у зв`язку з апеляційним переглядом, стягнуто з ПрАТ "АВТОКАПІТАЛ" на користь ДП "БАРВА-АВТО" ТзОВ "БАРВА" 2481452,00 грн. матеріальної шкоди та 49629,04 грн. витрат по сплаті судового збору (http://reyestr.court.gov.ua/Review/51686864).

Підставою звернення ПрАТ "АВТОКАПІТАЛ" до місцевого господарського суду з позовом про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 10.09.2018р., укладеного між ДП "Баврва-авто" ТзОВ "Барва" та ТзОВ "Тайм-Трекер", слугувало те, що на думку Товариства, даний договір за своєю юридичною природою є договором факторингу, зміст якого суперечить вимогам ч.3 ст.1079 ЦК України.

Норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору в даній справі є визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 10.09.2018р., укладеного між ДП "Баврва-авто" ТзОВ "Барва" та ТзОВ "Тайм-Трекер".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу положень статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд встановив, що договір про відступлення прав вимоги від 10.09.2018р. вчинений у письмовій формі, його сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Загальні положення про зобов`язання, зокрема положення щодо порядку та підстав заміни сторін у зобов`язанні, регулює глава 47 Цивільного кодексу України.

Підстави заміни кредитора в зобов`язанні визначені в статті 512 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), за винятком випадків, передбачених статтею 515 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відступлення права вимоги (цесія) за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. При цьому, договори відступлення права вимоги можуть бути як безоплатними, так і оплатними. На відносини цесії розповсюджуються положення про договір купівлі-продажу, оскільки стаття 656 Цивільного кодексу України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права, зокрема, право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Провівши аналіз вищенаведених норм чинного законодавства України та матеріалів даної справи, колегія судів констатує, що оспорюваний договір відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відтак, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 10.09.2018р., є обґрунтованим та правомірним.

Позивач, як особа, яка не є стороною правочину, окрім недоведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, також не довів суду факту порушення вчиненням такого правочину його прав та законних інтересів.

Адже, відповідно до статті 515 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на відсутність передбаченого законом обов`язку укладати договір щодо заміни кредитора у зобов`язанні за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору про відступлення права вимоги не порушує умови дійсності останнього і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір про відступлення прав вимоги від 10.09.2018р. не є договором факторингу, виходячи з таких мотивів.

Відносини факторингу регулюються правовими нормами глави 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 статті 1079 Цивільного кодексу України унормовано, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

За змістом частин 2, 3 названої статті ЦК України клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

З аналізу змісту оспорюваного договору відступлення прав вимоги випливає, що у відповідності його умов жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату.

Отже, до відносин, пов`язаних з укладенням вказаного правочину, не застосовуються правові норми глави 73 Цивільного кодексу України, зокрема положення частини 3 статті 1079 ЦК України.

Колегія суддів не надає оцінки твердженням скаржника про те, що додаткова угода від 10.09.2018р. підписана сторонами іншою датою, ніж зазначено у ній, оскільки позивач не обґрунтовував своїх позовних вимог цими обставинами та не звертався до суду першої інстанції із заявами про зміну підстав або предмету спору відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (Справа Мала проти України , заява № 4436/07, рішення від 03.07.2014, пункт 49).

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "АВТОКАПІТАЛ" за №24/05 від 16.05.2019р. (вх. № 01-05/2063/19 від 03.06.2019р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2019р. у справі №907/721/18 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя О.П. Дубник

Суддя Г.Т. Кордюк