Постанова

від 01.08.2019 по справі 913/624/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2019 р. Справа № 913/624/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

від апелянта (відповідача) - Гупал Р.М.

від позивача - Леоновець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" (вх. № 1574 Л/2)

на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 (суддя -Лісовицький Є.А., ухвалене у м. Харків о 10:25 годині, повний текст складено 18.02.2019)

у справі № 913/624/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція", смт. Баришівка, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер", м. Сєвєродонецьк, Луганська область

про стягнення 698060 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 в загальному розмірі 698060 грн. 60 коп., з яких: 436702 грн. 88 коп. - основний борг; 174681 грн. 16 коп. - штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань; 68197 грн. 45 коп. - пеня; 5814 грн. 73 коп. - 3% річних;12664 грн. 38 коп. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі №913/624/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" про стягнення 698060 грн. 60 коп. задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" (93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 21, кімната 301, код ЄДРПОУ 39625442) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" (07501, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Торф`яна, будинок 28, код ЄДРПОУ 19252307) борг в сумі 436702 грн. 88 коп., 3% річних в сумі 5814 грн. 73 коп., інфляційні нарахування в сумі 12664 грн. 38 коп., пеню в сумі 68197 грн. 45 коп., штраф за несвоєчасне виконання зобов`язань в сумі 174681 грн. 16 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 10470 грн. 91 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції здійснена в повному обсязі не була, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 436702,88 грн. є доведеними належними та обґрунтованими доказами, тому підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, містить помилки в частині періоду нарахування, однак оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, до стягнення підлягають заявлені в позовній заяві інфляційні втрати за договором в розмірі 12664,38 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних у сумі 5814,73 грн., тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо заявленої позивачем пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем нарахована у розмірі 68197,45 грн., суд першої інстанції послався на те, що відповідачем у встановлений строк свого обов`язку з оплати поставленої продукції не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав, передбачених п.7.7 договору у розмірі 40 % від суми несплачених грошових коштів, для стягнення штрафу, що становить 174681,16 грн., за порушення встановлених строків оплати за товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі № 913/624/18, в якій просить його скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про спір у справі №913/624/18, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати свої заперечення та докази в обґрунтування правової позиції.

Апелянт посилається на те, що відповідач не укладав та не підписував специфікацію від 02.05.2018 №4 до договору №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, не підписував лист №27 від 05.05.2018, не видавав та не підписував довіреність від 05.05.2018 №26, а також не приймав від позивача товару.

Апелянт вважає, що для дійсності правочину потрібне вільне волевиявлення учасника такого правочину, натомість специфікація від 02.05.2018 №4 до договору №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, лист №27 від 05.05.2018, довіреність від 05.05.2018 №26 є недійсними, оскільки, на його думку, вони містять підроблені підписи з боку покупця. Крім того, вищезазначені документи датовані тим періодом, коли директор відповідача ОСОБА_1 був відсутній на території України та не міг їх підписувати.

Зазначає, що оскільки обов`язку сплатити за товар, на закупівлю якого відповідач не виявляв свого волевиявлення та безпосередньо який не отримував, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" не виникло, то і відсутні підстави для стягнення боргу, а також не настало прострочення зобов`язання.

До апеляційної скарги додано:

1) клопотання № б/н від 26.04.2019 про призначення почеркознавчої експертизи, в якому апелянт просить призначити у справі № 913/624/18 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Специфікації від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 ОСОБА_1 чи іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у листі ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих №27 ОСОБА_1 чи іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Довіреності від 05.05.2018 №26 ОСОБА_1 чи іншою особою?

Проведення експертизи доручити експертам Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул.Поштова,67, м.Слов`янськ, 84112).

Витрати з проведення експертизи покласти на відповідача ТОВ "Інвестсевер".

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

2) клопотання № б/н від 26.04.2019 про призначення судової технічної експертизи документів, в якому апелянт просить призначити у справі № 913/624/18 судову технічну експертизу документів, на вирішення якої поставити питання:

- визначити абсолютний час виконання Специфікації від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, листа ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих. №27 та Довіреності від 05.05.2018 №26 - нанесення відтиску печатки ТОВ "Інвестсевер", друкованого тексту, підписів сторін, відносно часу проведення експертизи?

- В якій послідовності виконувались фрагменти Специфікації від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, листа ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих. №27 та Довіреності від 05.05.2018 №26, а саме підписи сторін, печатка сторін, друкований текст?

- Чи виготовлені фрагменти Специфікації від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, листа ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих. №27 та Довіреності від 05.05.2018 №26 (підписи сторін, печатки, друкований текст) в різний час. Встановити відносну давність виконання Специфікації від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, листа ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих. №27 та Довіреності від 05.05.2018 №26 відносно один одного?

- Чи час нанесення (друку) друкованого тексту відповідає часу нанесення печатки ТОВ "Інвестсевер" та підпису ОСОБА_1

- Чи відповідає відбиток печатки ТОВ "Інвестсевер", нанесений на Специфікацію від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, лист ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих. №27 та Довіреність від 05.05.2018 №26оригіналу печатки ТОВ "Інвестсевер"?

Проведення експертизи доручити експертам Донецького науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул.Поштова,67, м.Слов`янськ, 84112).

Витрати з проведення експертизи покласти на відповідача ТОВ "Інвестсевер".

Провадження у справі на час проведення експертизи зупинити.

3) клопотання № б/н від 26.04.2019 про витребування доказів, в якому апелянт просить витребувати у позивача ТОВ "Укрполімерконструкція" та зобов`язати його надати до суду оригінали:

- договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017;

- додаткової угоди № 00001С від 29.12.2017 до Договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017;

- специфікації №4 від 02.05.2018;

- листа ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих.№27;

- довіреності від 05.05.2018 №26;

- видаткової накладної від 05.05.2018 №597, товарно-транспортної накладної від 05.05.2018 № УП-000597.

Вищезазначені клопотання обґрунтовані тим, що у суді першої інстанції справу було розглянуто без належного повідомлення відповідача про наявність спору у справі №913/624/18, тому ТОВ "Інвестсевер" було позбавлено надати свої заперечення, клопотання та докази в обґрунтування своєї позиції.

Апелянт посилається на те, що не він укладав та не підписував специфікацію від 02.05.2018 №4 до договору №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, не підписував лист №27 від 05.05.2018, не видавав та не підписував довіреність від 05.05.2018 №26, не приймав від позивача ніякого товару, тому наявні сумніви в достовірності та належності доказів, наданих позивачем до матеріалів справи.

4) клопотання про витребування у Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетинання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" ОСОБА_1 державного кордону України у період з 01.12.2017 по 01.05.2019.

В обґрунтування клопотання апелянт, посилаючись на приписи ч.1 ст. 81 ГПК України, зазначає, що вищезазначена інформація необхідна для з`ясування обставин справи, а саме: чи виконано підписи у Специфікації від 02.05.2018 №4 до Договору № 1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, у листі ТОВ "Інвестсевер" від 05.05.2018 вих №27, у Довіреності від 05.05.2018 №26 ОСОБА_1 , оскільки у період підписання наведених документів, ОСОБА_1 неодноразово виїжджав за межі території України.

Апелянт посилається на те, що він позбавлений можливості отримати таку інформацію від ОСОБА_1 , оскільки на теперішній час з ним втрачено зв`язок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" вважає, що клопотання № б/н від 26.04.2019 про витребування доказів, клопотання № б/н від 26.04.2019 про призначення судової технічної експертизи документів, клопотання № б/н від 26.04.2019 про призначення почеркознавчої експертизи не підлягають задоволенню, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено виконання спірного договору та специфікації №4 позивачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" зазначає, що відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.07.2019 року єдиним засновником та керівником ТОВ "Інвестсевер" є ОСОБА_1 .

Вважає, що доводи апелянта в частині неможливості знайти власника ТОВ "Інвестсевер" та необхідність витребування у Державної прикордонної служби України відомості щодо перетинання директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" ОСОБА_1 державного кордону України у період з 01.12.2017 по 01.05.2019 є безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони надані з метою уникнення кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні №12017130580001251 від 29.12.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України.

Позивач вважає, що надані ним документи, які на думку відповідача не відповідають дійсності, є підтвердженням наявності договірних відносин між сторонами. Крім того, таким підтвердженням є також реєстрація відповідачем податкової накладної в реєстрі Державної Фіскальної служби за результатом виконання договору поставки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" посилається на те, що матеріалами справи підтверджено виконання умов договору позивачем, а також доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.

У зв`язку із перебуванням у відпустці члена судової колегії судді Мартюхіної Н.О. на дату призначення справи до розгляду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі №913/624/18, розгляд справи призначено на 24.07.2019.

У зв`язку з відпусткою судді-члена колегії Плахова О.В., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 розгляд справи відкладено на 01.08.2019.

Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотань відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, про призначення судової технічної експертизи документів, витребування доказів, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно статті 81 Господарського процесуального кодексу, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази не є взаємно суперечливими, а також те, що наявність часткової оплати відповідачем за специфікацією № 4 від 02.05.2018 до договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 свідчить про визнання відповідної поставки (за специфікацією № 4), судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що клопотання про витребування доказів, про призначення почеркознавчої та судової технічної експертизи документів не підлягають задоволенню, про що у судовому засіданні апеляційної інстанції 01.08.2019 постановлено протокольну ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення відповідача про наявність спору у справі №913/624/18 та про порушення судом першої інстанції принципу змагальності сторін, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Положеннями частини 2 статті 120 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до п.2 ч.7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.27 ГПК України, місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи та інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон та адреса електронної пошти.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" (код 39625442) є: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Центральний, будинок 21, кімната 301.

За адресою ТОВ "Інвестсевер", зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлено копію позовної заяви, а також в подальшому, копії всіх процесуальних документів господарського суду Луганської області по справі №913/624/18.

З матеріалів справи № 913/624/18 вбачається, що під час розгляду позовної заяви ТОВ "Укрполімерконструкція" (у період з 10.12.2018 по 20.03.2019) відповідач - ТОВ "Інвестсевер" поштову кореспонденцію не отримував, усі поштові відправлення повернулися на адресу суду у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (автоматизованої системи збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень).

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Всі ухвали та рішення господарського суду Луганської області у справі №913/624/18 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі № 2103/490/2012 зазначив, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції були вчинені усі дії щодо належного повідомлення відповідача про наявність спору у справі №913/624/18.

З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполімерконструкція" (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" (покупець за договором, відповідач за позовом) укладений договір поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується виготовити та поставити протягом строку дії цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити труби поліетиленові та фасонні вироби, партіями в кількості, асортименті та за цінами відповідно до рахунків - фактур, виписаних постачальником на ім`я покупця, згідно узгоджених сторонами специфікацій та/або додаткових угод до договору, які будуть його невід`ємними частинами.

Ціна договору визначається як сума вартості всього товару, поставленого згідно з договором протягом його, дії, відповідно до всіх рахунків - фактур, видаткових накладних, згідно специфікацій та/або додаткових угод до нього (п.1.2. договору).

Відповідно до п.3.2. договору сторони узгодили, що при тлумаченні договору мають силу Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року.

Пунктом 4.1. сторони передбачили, що умови оплати товару визначаються у відповідній специфікації до договору.

Відповідно до п.7.3. договору у разі порушення покупцем термінів оплати продукції, покупець, на вимогу постачальника, сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу. Пеня, штрафи та інфляційні втрати сплачуються покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги постачальника. Оплата пені, штрафів та інфляційних втрат не звільняє покупця від виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором, специфікаціями та/або додатковими угодами до нього.

Пунктом 7.7. договору сторони визначили, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем письмових вимог постачальника про сплату суми боргу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок невиконання письмових вимог постачальника про усунення порушень.

У випадку порушення встановлених строків оплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику наступні штрафи:

- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів та

- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 20 календарних днів, більше ніж на 35 календарних днів, більше ніж на 60 календарних днів, більше ніж на 80 календарних днів, більше ніж на 110 календарних днів, більше ніж на 135 календарних днів, більше ніж на 160 календарних днів, більше ніж на 185 календарних днів, більше ніж на 225 календарних днів, більше ніж на 250 календарних днів, більше ніж на 270 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів, за кожний випадок прострочення відповідно.

Зазначені штрафи є додатковими та складаються між собою. При розрахунку суми штрафів, відсотки не капіталізуються (відсотки на відсотки не нараховуються).

Додатковою угодою №00001С від 29.12.2017 до Договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 сторони дійшли згоди внести зміни до договору та викласти п.1.1. в наступній редакції: " 1.1. Цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до 31 січня 2019 року включно, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення."

Між сторонами, відповідно до умов договору, підписана специфікація №4 від 02.05.2018.

Згідно п. 2 специфікації, загальна вартість товару, відповідно до специфікації, складає 446702,88 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 74450,48 грн. (т.1, а.с. 22).

Відповідно до п.4.1. специфікації покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Відповідальність за прострочення термінів оплати передбачена п.7.2. та п.7.7 договору.

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку продукції відповідно до рахунку - фактури №1835 від 02.05.2018 та видаткової накладної №597 від 05.05.2018 на загальну суму 446702,88 грн., у тому числі ПДВ - 74450,48 грн. (т.1, а.с. 23, 26).

Всього поставлено продукції на загальну суму 446702,88 грн.

Відповідач, відповідно до платіжного доручення ПАТ КБ Приватбанк № 492 від 08.10.2018 на суму 10000, 00 грн. з призначенням платежу: оплата за труби, згідно накладної №597 від 05.05.2018 , частково розрахувався за поставлену позивачем продукцію (т.2, а.с.154).

Заборгованість за поставлений товар в повному обсязі та своєчасно відповідач не сплатив, тому позивач звернувся до суду.

У відповідності до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 містить елементи договору поставки та купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.1 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За умовами договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 та специфікаціями до договору, оплата поставленого за цією специфікаціями товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

ТОВ "Інвестсевер" звернулося до позивача з листом №27 від 05.05.2018, в якому просило відвантажити товар згідно рахунку - фактури №1835 від 02.05.2018, а саме - Труба ПЕ100 SDR17 400х23,7 відр. в загальній кількості 260,00 пог.м. на вказаний транспорт - Рено Магнум НОМЕР_2; водій - ОСОБА_2 , номер посвідчення водія - НОМЕР_1 ; дата і час прибуття на завантаження - 05.05.2018 о 09:00 год. (т.1, а.с. 24).

Вищезазначений лист підписано директором ОСОБА_1 , підпис скріплено печаткою ТОВ Інвестсевер .

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу відповідний товар, відповідно до рахунку - фактури №1835 від 02.05.2018 та видаткової накладної №597 від 05.05.2018 на загальну суму 446702,88 грн., у тому числі ПДВ - 74450,48 грн.

Обов`язок з оплатити товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1999 №88 зі змінами та доповненнями, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.03.2019 у справі № 911/3753/17: допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 вищевказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до п. 13.1 вищевказаних Правил перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Як вже зазначалося вище, вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїх найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

В матеріалах справи наявна Товарно-транспортна накладна №УП-000597 від 05.05.2018 (форма № 1-ТН), у якій зазначено:

найменування перевізника та автомобіль - ТОВ Вега Сервіс , Рено Магнум НОМЕР_2;

водій - ОСОБА_2 , номер посвідчення водія - НОМЕР_1 ;

замовник та вантажоодержувач - ТОВ Інвестсевер ;

вантажовідправник - ТОВ Укрполімерконструкція ;

пункт навантаження та розвантаження;

відомості про вантаж Труба ПЕ100 SDR17 400х23,7 відр. в загальній кількості 260,00 пог.м. , маса брутто - 7443,8;

посади, прізвища та підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія.

Підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія скріплені печаткою підприємств.

Отже, Товарно-транспортна накладна №УП-000597 від 05.05.2018 (форма № 1-ТН) складена у відповідності Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні (т.1, а.с.27). При цьому, на зазначеній товарно-транспортній накладній міститься підпис представника відповідача щодо отримання спірного товару. Зазначений підпис скріплено печаткою відповідача.

Відтиск печатки на товарно-транспортній накладній є свідченням участі ТОВ "Інвестсевер", як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Відтиском печатки організації засвідчується на документі підпис відповідальної особи, яка мала доступ до печатки.

Відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печатки і штампів, а також законність користування ними покладається на керівника підприємства, який у разі її втрати має негайно повідомити правоохоронні органи.

При цьому, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки та штампів, у тому числі - за засвідчення документів.

Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату відповідачем печатки або її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі товариства.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна №527 від 05.05.2018 містить такі обов`язкові реквізити, як: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін.

Таким чином, спірна видаткова та товарно-транспортна накладна є належними доказами в підтвердження факту поставки товару.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства.

Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

З наявних в матеріалах справи доказів - довіреності №26 від 05.05.2018 вбачається, що ТОВ Інвестсевер в особі керівника підприємства та головного бухгалтера ОСОБА_1 уповноважило водія-експедитора ОСОБА_2 на отримання від ТОВ Укрполімерконструкція цінностей за рахунком - фактурою №1835 від 02.05.2018, а саме - Труба ПЕ100 SDR17 400х23,7 відр. в загальній кількості 260,00 пог.м. (т.1, а.с.25).

Вищезазначена довіреність підписана керівником підприємства та головним бухгалтером ОСОБА_1 , а підпис скріплено печаткою ТОВ Інвестсевер .

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що за специфікацією № 4 від 02.05.2018 до договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017 на суму 446702,88 грн (з ПДВ) відповідно до податкової накладної №597 від 05.05.2018 відповідач здійснив часткову оплату за труби на суму 10000, 00 грн (з ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням ПАТ КБ Приватбанк № 492 від 08.10.2018 з призначенням платежу: оплата за труби, згідно накладної №597 від 05.05.2018 (т.2, а.с.154).

Враховуючи наявність часткової оплати відповідачем за специфікацією № 4 від 02.05.2018 до договору поставки поліетиленових труб та комплектуючих №1709-2001/ПЕТ-УКР від 20.09.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 492 від 08.10.2018, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник таким чином вчинив дію з визнання відповідної поставки (за специфікацією № 4), яка засвідчує волю сторони та, відповідно, є дією з прийняття товару.

Тобто відповідач шляхом вчинення конклюдентних дій визнав наявність зобов`язання з оплати товару, отриманого за видатковою накладною №597 від 05.05.2018.

Отже, в даному випадку відповідний товар фактично був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем у обсягах та строки, що підтверджується підписами уповноважених осіб представників сторін на первинних документах, яким суд надавав оцінку під час розгляду справи.

Виходячи з наведеного, матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції не здійснена в повному обсязі, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 436702,88 грн. (446702,88грн - 10000,00грн.) обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Доводи апелянта про необґрунтованість позовних вимог з посиланням на те, що відповідач жодних специфікацій, довіреностей, листів не підписував, спростовуються вищенаведеним.

Інших доводів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" в апеляційній скарзі не навело.

Як вбачається з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" просило стягнути 12664,38 грн. інфляційних втрат за період з 05.06.2018 по 31.10.2018.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивачем при розрахунку допущені помилки та не вірно визначено загальний період нарахування інфляційних втрат, починаючи з 05.06.2018 по 31.10.2018.

Разом з тим, правильним є період нарахування інфляційних втрат з 01 липня 2018 по 31 жовтня 2018 у сумі 12694,40 грн.

Тобто сума до стягнення за правильним підрахунком є більшою, ніж зазначена у позові.

Враховуючи, що право збільшення позовних вимог відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, до стягнення підлягають інфляційні втрати за договором в розмірі 12664,38 грн., які заявлено у позові.

Позивач також нарахував та просив стягнути 3% річних за період з 05.06.2018 по 13.11.2018 в сумі 5814,73 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг, позивач відповідно до умов Договору та приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань 3 % річних.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що він є вірним, відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 5814,73 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за період з 05.06.2018 по 13.11.2018 у розмірі 68197,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені здійснювалося відповідно до п.7.3 спірного договору, у якому сторони погодили, що у разі порушення покупцем термінів оплати продукції, покупець на вимогу постачальника, сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений строк обов`язку з оплати поставленої продукції не виконано, допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, що є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), а тому позивач правомірно заявив вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а саме - 68197,45 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив стягнути штраф відповідно до п.7.7. спірного договору в розмірі 174681,16 грн.

Пунктом 7.7 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем письмових вимог постачальника про сплату суми боргу, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу за кожен випадок невиконання письмових вимог постачальника про усунення порушень.

У випадку порушення встановлених строків оплати за товар, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику наступні штрафи:

- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів - штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів та

- у випадку прострочення оплати за товар більше ніж на 20 календарних днів, більше ніж на 35 календарних днів, більше ніж на 60 календарних днів, більше ніж на 80 календарних днів, більше ніж на 110 календарних днів, більше ніж на 135 календарних днів, більше ніж на 160 календарних днів, більше ніж на 185 календарних днів, більше ніж на 225 календарних днів, більше ніж на 250 календарних днів, більше ніж на 270 календарних днів - додатковий штраф у розмірі 5% від суми несплачених грошових коштів, за кожний випадок прострочення відповідно.

Зазначені штрафи є додатковими та складаються між собою. При розрахунку суми штрафів, відсотки не капіталізуються (відсотки на відсотки не нараховуються).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов`язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов`язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, штраф є різновидами неустойки.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення більше, ніж на 160 календарних днів, штраф у розмірі 40 % від суми несплачених грошових коштів (погоджений сторонами п. 7.7. договору та який складається між собою за кожен випадок прострочення платежу) у загальному розмірі 174681,16 грн. (436702,88 грн. х 40%), відповідає фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в цій частині обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі № 913/624/18 не підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі № 913/624/18 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсевер" на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі № 913/624/18 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2019 у справі № 913/624/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.08.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя І.А. Шутенко