Рішення

від 24.07.2019 по справі 347/731/15

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№347/731/15

Провадження № 2/340/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішень сесії Вербовецької сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду із позовними вимогами до відповідача, третьої особи про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою під кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,2375 га яка розташована в АДРЕСА_1 ; зобов`язання відповідача не чинити перешкод в користуванні даною земельною ділянкою та зобов`язання демонтувати металевий паркан на бетонному фундаменті на земельній ділянці під кадастровим номером НОМЕР_1 .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка площею 0,2375 га, що знаходяться АДРЕСА_1 , яке вона успадкувала за заповітом. Однак, при виготовленні в 2014 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі їй стало відомо про те, що сусіднім землекористувачем ОСОБА_2 побудовано на належній їй земельній ділянці металеву огорожу на бетонному фундаменті протяжністю 50 м, яка захоплює належну їй земельну ділянку, а саме площа накладення становить 0,0229 га. Вона намагалася врегулювати дане питання з відповідачем мирним шляхом, однак остання відмовилася усувати перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом демонтування паркану. З приводу даних обставин вона також зверталася до Вербовецької сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, яка рекомендувала вирішити дане питання в судовому порядку. А тому просить позов задовольнити.

Ухвалою Косівського районного суду від 14.04.2015 відкрито провадження у справі та призначено в попереднє судове засідання.

На підставі ухвали суду від 20.04.2015 справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні з викликом сторін по справі.

В судовому засіданні 08.06.2015 відповідачем подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області, вимоги за яким уточнено заявою від 15.10.2018, про визнання незаконними та скасування рішення сесії Вербовецької сільської ради від 19.08.2013 №220-ХХІ/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою", від 21.01.2015 №324-ХХХІV/2015 "Про затвердження технічної документації землеустрою", свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015.

Зустрічні позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона являється суміжним землекористувачем ОСОБА_4 , а саме є власником земельної ділянки, площею 0,2470 га, що розташована в АДРЕСА_2 , яка передана їй на підставі рішення Вербовецької сільської ради Косівського району від 11.08.2004 та 19.10.2007 видано Державний акт на право власності на дану земельну ділянку. Вважає, що оскільки вона набула право власності на свою земельну ділянку значно раніше за позивача, а тому вона ніяк не могла захопити частину належної останній земельної ділянки. При цьому, огорожа нею була прокладена в 2012 році по вже існуючій межі, а саме поміняно стару огорожу на нову. Також, зазначає, що позивач набула в порядку спадкування право власності тільки на житловий будинок та господарські споруди, а земельна ділянка нею набута у власність на підставі оспорюваних рішень з порушенням чинного законодавства.

Рішенням Косівського районного суду від 06.11.2015 первісний позов задоволено повністю, в задоволені зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.12.2015 та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2015,рішення Косівського районного суду від 06.11.2015 скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково в частині визнання незаконним і скасування рішення сесії Вербовецької сільської ради від 21.01.2015 №324-ХХХІV/2015 "Про затвердження технічної документації землеустрою".

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.10.2016, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14.12.2015 та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24.12.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.11.2016 рішення Косівського районного суду від 06.11.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06.06.2018 рішення Косівського районного суду від 06.11.2015 та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.11.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі розпорядження в.о. голови Косівського районного суду від 11.08.2018 у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи, справу передано на розгляд Верховинського районного суду, як найбільш територіально наближеного.

Ухвалою Верховинського районного суду від 24.07.2018 прийнято до свого провадження цивільну справу та відкрито провадження у справі, розгляд справи розпочато за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 01.10.2018 призначено по справі земельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі.

На підставі ухвали суду від 14.11.2018 поновлено провадження у справі на час розгляду клопотання експерта про витребування додаткових матеріалів.

Ухвалами суду від 28.11.2018 витребувано докази по справі та залучено спеціаліста в області виконання землевпорядних робіт для проведення експертизи.

На підставі ухвали суду від 18.12.2018 матеріали цивільної справи направлено експертній установі, зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.04.2019 поновлено провадження у справі, призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 21.05.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 проти задоволення первісного позову заперечили. Представник ОСОБА_3 додатково пояснила, що право власності на земельну ділянку площею 0,2375 га у позивача виникло лише 27.01.2015, коли вона здійснила державну реєстрацію таких прав в реєстраційній службі Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області. До цього часу, дана земельна ділянка належала до земель житлової та громадської забудови Вербовецької сільської ради і не перебувала ні в чиїй власності. Натомість, право власності на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 та межує із земельною ділянкою позивача, в неї виникло значно раніше, а саме ще в 2004 році. Крім того, до 2004 року така перебувала у користуванні батьків ОСОБА_2 і по існуючій межі існувала дерев`яна огорожа, що свідчить про те, що вона не захоплювала земельної ділянки позивача ОСОБА_4 , оскільки відновила існуючу огорожу замінивши в 2012 році дерев`яні дошки на металічні конструкції.

Крім того вважають, що рішення сільської ради та свідоцтво про право власності, на підставі яких позивач набула право власності слід визнати недійсними та скасувати, оскільки при виготовленні позивачем технічної документації порушено порядок узгодження меж з ОСОБА_2 , як суміжним землекористувачем, та не враховано наявні межі згідно її правовстановлюючих документів. Просять в задоволенні первісного позову відмовити, та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник третьої особи, Вербовецької сільської ради в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи без його участі. А тому, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24.03.2008 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10, 11 том 1), позивач ОСОБА_4 з 03.04.2008 є власником житлового дерев`яного будинку та господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Вербовецької сільської ради від 19.08.2013 №220-XXI/2013р. (а.с.202 том 2) у відповідності до вимог ст.ст.12, 118, 122 ЗК України, ОСОБА_4 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд із земель житлової та громадської забудови, які є у користуванні, в АДРЕСА_2 .

Рішенням Вербовецької сільської ради від 21.01.2015 №313-XXXIV/2015р. ОСОБА_4 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2375 га в АДРЕСА_2 , із земель житлової та громадської забудови: в тому числі по ділянках за цільовим призначенням, і передано у власність ділянку № 1 кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2375 га в АДРЕСА_2 , в тому числі по угіддях: під будівлями та двором - 0,0335 га, сади - 0,0401 га, сіножаті - 0,1639 га (а.с.201 том 2).

Право приватної власності ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку зареєстровано в реєстраційній службі Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015 (а.с.12, том 1).

Відповідач ОСОБА_2 , згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 19.10.2007 (а.с. 47, том 1) виданого на підставі рішення Вербовецької сільської ради від 11.08.2004 року №153-ХІІІ, є власником земельної ділянки площею 0,2470 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом безспірно встановлено, що зазначені земельні ділянки сторін є суміжними та згідно з кадастровим планом земельної ділянки (а.с.206 том 2) та державним актом на право власності на земельну ділянку, плану меж земельної ділянки (а.с.47 том 1), межують між собою, по межі В-Г земельної ділянки позивача площею 0,2475 га та по межі Б-В земельної ділянки відповідача, площею 0,2470 га.

При цьому, обоє сторін визнають, що їхні ділянки розділяє металева огорожа на бетонній основі, що встановлена відповідачем ОСОБА_2 та з приводу місця розташування якої і виник спір. Вказана обставина підтверджується рішенням Вербовецької сільської ради від 28.05.2014 №291-ХХІХ/2014, яким за результатами розгляду спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо порушення межі між земельними ділянками внаслідок встановлення металевої огорожі на бетонному фундаменті, рекомендовано спір вирішити мирним шляхом, а у випадку відсутності мирної згоди, вирішити спір у судовому порядку.

У відповідності до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст.373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

У разі порушення цього права власник має право на підставі ст. 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З аналізу змісту вищенаведених норм вбачається, що право пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою виникає за наявності права приватної власності або права користування земельною ділянкою та наявності перешкоди у здійсненні права власності земельною ділянкою.

Суд вважає, що позивач належним чином довела перед судом факт перебування у її власності земельної ділянки, площею 0,2375 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , а тому у випадку порушення її права користування майном суміжним землекористувачем вона вправі вимагати усунення такого порушення.

Однак, як вбачається із висновку судової земельно-технічної експертизи №495 від 01.03.2019 (а.с.137-148 том 2), фактична площа земельної ділянки на місцевості, якою фактично користується ОСОБА_2 складає 0,2511 га, що не відповідає площі зазначеної в Державному акті на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 19.10.2007 з кадастровим номером НОМЕР_4 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2470 га.

Фактична площа земельної ділянки на місцевості, якою фактично користується ОСОБА_4 складає 0,2334 га, що не відповідає площі згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (земельну ділянку з кадастровим номером серія НОМЕР_3 від 19.10.2007 з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2375 га.

Як видно із складеного ситуаційного плану земельних ділянок гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 , які знаходяться у їх власності згідно правовстановлюючих документів на земельні ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_1 і НОМЕР_4 та за фактичним користуванням земельними ділянками гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_2 , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в умовних позначеннях показане перекриття площею 0,0030 га земельної ділянки гр. ОСОБА_2 по фактичному користуванню (згідно побудованої металевої огорожі) на суміжну земельну ділянку гр. ОСОБА_11 .

З наведеного убачається, що зменшення фактичної площі земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача в порівнянні із тією площею, що перебуває у її приватній власності, відбулося саме за рахунок збільшення площі, що перебуває у фактичному користуванні відповідача в порівнянні із тією площею, що перебуває у її приватній власності. При цьому таке зменшення площі відбулося саме внаслідок встановлення у 2012 році відповідачем ОСОБА_2 нової металевої огорожі на бетонній основі за рахунок частини земельної ділянки позивача.

Одночасно суд вважає, що доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що вона встановила огорожу по існуючій межі і місце розташування фундаменту огорожі відповідає зовнішній межі її земельної ділянки, є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відтак не спростовують обставин встановлених внаслідок дослідженого висновку експертизи. При цьому, покази допитаних за клопотанням відповідача свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 суд до уваги не приймає, як належні докази на підтвердження зазначених обставин, оскільки частина цих свідків виконували роботи по встановленню огорожі, інший свідок є лише сусіднім межівником позивача, не володіють спеціальними знаннями в області картографії та землевпорядництва, а тому їхні показання не можуть підтверджувати чи спростовувати факт накладення суміжних земельних ділянок внаслідок встановлення огорожі.

Також, є безпідставними посилання сторони відповідача про безпідставність вимог через те, що огорожа нею встановлена до моменту передання у власність ОСОБА_4 у приватну власність земельної ділянки виходячи з наступного.

У відповідності до ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже набувши у власність 24.03.2008 в порядку спадкування житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , позивач набула право користування земельною ділянкою, розташованою під будинком цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, площу якої та місце розташування визначено в ході виготовлення технічної документації та формування кадастрового номера.

В той же час, відповідач з 2004 року була власником земельної ділянки визначеної форми та розмірів, а тому встановлюючи огорожу по межі земельної ділянки не набувала жодного права виходити за межі своєї земельної ділянки та встановлювати таку огорожу на земельній ділянці, що їй не належала на праві власності, чи будь-якому інші праві користування.

За таких обставин, оскільки внаслідок дій відповідача у вигляді встановлення металевої огорожі на частині земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, вона позбавлена можливості вільно користуватися цією земельною ділянкою, то у такий спосіб їй відповідачем чиняться перешкоди у користуванні її майном, а тому слід захистити порушене право позивача шляхом усунення цих перешкод, шляхом зобов`язання відповідача демонтувати встановлену металеву огорожу на бетонному фундаменті по межі із земельною ділянкою що їй належить, в межах його накладення на земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача.

При цьому, первісний позов підлягає до часткового задоволення, оскільки згідно ситуаційного плану, додатку до висновку судової земельно-технічної експертизи від 01.03.2019 №495, площа накладення становить 0,0030 га, і таке накладення відбувається не по цілому периметру встановленої огорожі.

Крім цього, не може бути задоволена вимогапро зобов`язання відповідача не чинити в подальшому їй перешкод в користуванні земельною ділянкою під кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,2375 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки завданням суду є захист уже порушеного права, свобод чи інтересів особи.

Судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України покласти на відповідача.

Задовольняючи частково первісний позов, суд вважає, що зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішення сесії Вербовецької сільської ради від 19.08.2013 №220-ХХІ/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою", від 21.01.2015 №324-ХХХІV/2015 "Про затвердження технічної документації землеустрою", свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015, не підлягає до задоволення та у такому слід відмовити за безпідставністю, оскільки встановлено, що право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,2375 га набуто позивачем у встановленому законом порядку.

Зокрема, як встановлено при розгляді первісного позову, позивач ОСОБА_4 фактично користується меншою площею земельної ділянки, як та, що належить їй на підставі правовстановлюючих документів, а натомість відповідач ОСОБА_2 більшою площею, як та що зазначена в Державному акті на право власності на земельну ділянку. А тому, вважати, що при виготовленні позивачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2375 га, будь-яким чином порушено право власності відповідача ОСОБА_2 , підстав не має.

Також судом не приймається до уваги посилання представника відповідача про те, що відповідач ОСОБА_2 не підписувала акт встановлення та узгодження меж, оскільки погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Даний висновок суду кореспондується з правовим висновком зробленим Верховним Судом України в постанові по справі №681/1039/15-ц.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,2375 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати встановлену металеву огорожу на бетонному фундаменті по межі із земельною ділянкою, площею 0,2470 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , в межах його накладення на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площа накладення розміром 0,0030 га, згідно ситуаційного плану, додатку до висновку судової земельно-технічної експертизи від 01.03.2019 №495.

В решті, в задоволенні позову відмовити за його безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області про визнання незаконними та скасування рішення сесії Вербовецької сільської ради від 19.08.2013 №220-ХХІ/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою", від 21.01.2015 №324-ХХХІV/2015 "Про затвердження технічної документації землеустрою", свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2015, відмовити за безпідставністю вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 понесені нею судові витрати, судовий збір в сумі 243 гривні 60 копійок (двісті сорок три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_16 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області, юридична адреса: с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область, вул. Миру, буд. 15; ЄДРПОУ 04354315.

Повний текст судового рішення сскладено 01 серпня 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.