Окрема ухвала

від 01.08.2019 по справі 910/11264/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ОКРЕМА УХВАЛА

м. Київ

01.08.2019Справа № 910/11264/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., під час розгляду справи №910/11264/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича, про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс", в якому просило суд зобов`язати відповідача повернути Публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" отримані згідно акту прийому-передачі №470-12/15-Ф документи, а саме: оригінал кредитного договору №470-12 від 17.12.2012; оригінали додаткових угод №1-8 до кредитного договору №470-12 від 17.12.2012; балансову виписку по рахунку НОМЕР_3, НОМЕР_4, № НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що у зв`язку з невиконанням відповідачем п. 2.1.1 Договору відступлення права вимоги №470-12/15-Ф від 29.01.2015 в частині сплати на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" відшкодування за відступлення права вимоги у розмірі 10 780 100,00 грн. в строк до 30.12.2015, у відповідності до п. 4.2 вказаного Договору він є таким, що припинився, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" зобов`язано повернути одержані згідно акту прийому-передачі №470-12/15-Ф документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2018 відкрито провадження у справі №910/11264/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

З огляду на складність даної справи, істотні розбіжності в поясненнях учасників справи щодо спірних обставин правовідносин, залучення третіх осіб, неявку представників учасників справи, невиконання вимог щодо подання витребуваних доказів, недостатність доказів для розгляду даної справи по суті підготовчі засідання неодноразово відкладались.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" про заміну позивача правонаступником та замінено позивача у справі №910/11264/18 з Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор", залучено Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо Іллі Вікторовича до участі у справі в якості третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, відкладено підготовче засідання на 26.07.2019.

23.07.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" надійшла заява про відмову від позову.

У зв`язку із незабезпеченням учасниками справи явки своїх представників у підготовче засідання, призначене на 26.07.2019, та неповідомленням причин неявки, судом на підставі приписів ст.ст. 202, 240 Господарського процесуального кодексу України було вирішено розглянути справу №910/11264/18 у порядку письмового провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №910/11264/18 прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" від позову та закрито провадження у справі №910/11264/18.

Попри наведене в процесі розгляду даної справи судом встановлено наступне:

17.12.2012 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариство "Банк "Національні інвестиції" було укладено кредитний договір №470-12 (сума виданого кредиту за станом на 29.01.2015 становила 10 900 000 грн.).

29.01.2015 Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" (надалі - "Банк") та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" уклали Договір відступлення права вимоги №470-12/15-Ф за яким Банк відступив ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" права вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 10 900 000 грн., що виникли з кредитного договору №470-12 від 17.12.2012 та передав оригінали документів, що підтверджують право (т. 1, а.с. 10).

Сторони погодили відстрочення платежу за відступлене право до 30.12.2015.

Ні до 30.12.2015, ні станом на сьогоднішній день грошові кошти за Договором відступлення права вимоги №470-12/15-Ф від 29.01.2015 на користь Банку не надійшли.

Разом із цим, 07.08.2017 ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" продало право вимоги до позичальника ОСОБА_1 на користь ТОВ "Зернопродукт" на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) №4-07/08 (т. 1, а.с. 248) та у період з 07.08.2017 по 04.09.2017 одержало 10 899 750 грн. (т. 1, а.с. 264-267 ).

В подальшому під час розгляду справи, відповідач вказав, що 05.04.2019 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-03-28-000089-b здійснено продаж лоту №F05GL42093, який складається з:

- прав вимоги за кредитними договорами, що укладені із фізичними особами (9 договорів);

- прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання (66 договорів);

- дебіторської заборгованості за відступлені права вимоги за кредитними договорами (23 договори, один із яких договір відступлення права вимоги №470-12/15-Ф від 29.01.2015, повернення документів внаслідок припинення якого 30.12.2015 є предметом спору у даній справі);

- дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю (10 позицій);

- векселі та майнових прав, що випливають з векселя (18 шт.);

- основних засобів у кількості 70 шт.;

- майнових прав на нерухоме майно (житловий будинок літ. А, загальною площею 1 329,2 м.кв., що розташований на земельній ділянці (кадастровий номер № НОМЕР_2 , площею 0,1870 га, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 );

- іншого майна.

Переможцем торгів визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінмарк" (код 40424913), ціна продажу лоту - 5 510 704,64 грн.

Умови продажу активів затверджені рішенням комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів №489 від 04.03.2019.

Із інформативної таблиці, підготовленої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вбачається, що загальна заборгованість боржників ПАТ "Банк "Національні інвестиції" за 89 правочинами, права за якими відчужувалися на торгах станом на 01.02.2019 становить 2 125 242 674 грн. (т. 2 а.с. 8). При чому тільки три боржника відображені Фондом не як діючі підприємства, інші відображені - як діючі.

15.05.2019 Банком та ТОВ "ФК "Фінмарк" на виконання протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-03-28-000089-b по продажу лоту №F05GL42093 укладено договори відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги.

Тобто, за погодженням посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відбувся продаж майна (майнових прав) АТ "Банк "Національні інвестиції" - в т.ч. прав вимоги за договорами на суму більше двох мільярдів гривень та прав на будинок в смт. Козин площею 1 329,2 кв.м. загалом за 5 510 704,64 гривень.

Внаслідок арифметичної операції ділення вартості продажу такого лоту на загальний метраж нерухомого майна, права вимоги на який відчужено, вбачається, що тільки 1 кв.м. прав на будинок в смт . Козин продано за ціною 4 145,88 грн. (близько 160 дол. США за 1 кв.м.), не рахуючи прав вимоги на суму більше двох мільярдів гривень та іншого майна .

При цьому, посадовцям Фонду та уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Банку могло бути достеменно відомо, що тільки за одним кредитним договором №470-12 від 17.12.2012 ТОВ "Фінансова компанія "Фактор-Сервіс" (не маючи на це правових підстав внаслідок припинення дії договору 30.12.2015) одержала у серпні-вересні 2017 року від ТОВ "Зернопродукт" 10 899 750 грн. , що майже у двічі перевищує вартість проданого лоту з 89 договорів та прав на житловий будинок.

Такий договір подано суду 14.03.2019, докази оплати - 27.03.2019, а представник Банку Кривенко С.А. брав участь у судовому засіданні 28.03.2019, а відтак до проведення торгів та укладення відповідних договорів, як посадові особи Банку, так і Фонду могли знати про надходження таких коштів та реальну ринкову вартість відповідного права.

Як у розумного стороннього спостерігача, так і у суду, який вирішував спір у справі №910/11264/18, таке відчуження майна викликає сумніви щодо добросовісності та правомірності дій посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду при ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" при затвердженні оцінки, погодженні умов та порядку продажу.

Більш того, з інформаційної довідки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №27-11708/19 від 09.07.2019 вбачається, що уповноваженою особою на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" станом на 03.06.2019 проведено виплати гарантованих сум відшкодування вкладів на суму 731 769,04 тис. грн. та погашення кредиторських вимог на суму 2 138,71 тис. грн. в той час, як загальна сума надходжень від продажу активів Банку становить 17 913 190,64 грн.

Представник Банку в судовому засіданні вказав, що до лоту №F05GL42093 включено все майно Банку, і у Банку не залишилося нереалізованого майна. Також представник Банку вказав, що кошти у сумі 731 769,04 тис. грн. (загальна виплачена гарантована сума відшкодування) -

63 929,55 тис. грн. (кошти, виплачені за рахунок цільової позики, наданої Фондом) є коштами Державного бюджету України.

Загальна сума кредиторських вимог становить 1 027 974,46 тис. грн., з яких погашено 2 138,71 тис. грн.

Тобто, більше 700 мільйонів гривень коштів, які можуть мати статус державних та включених до третьої черги вимог, можуть залишитися непогашеними.

Судом здійснено заміну позивача правонаступником, оскільки підстави для визнання правочину недійсним за відсутності заяв учасників судового процесу та на стадії вирішення питання про заміну сторони правонаступником відсутні.

Ознаками, що можуть свідчити про наявність в діях осіб ознак злочину та підлягають перевірці правоохоронними органами є:

1. Виставлення на продаж неіснуючого права вимоги та включення до договору купівлі-продажу прав, майнових прав, оцінка та продаж яких на торгах не здійснювалися.

Із інформаційної таблиці (т. 2, а.с. 8) вбачається, що оцінка прав вимоги за 89 правочинами здійснена станом на 01.03.2016 та 01.04.2017.

Із додатку 1 до договору №05/2019-8 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, укладеного між Банком та ТОВ "ФК "Фінмарк" (стовпчик №3 "стислий опис") вбачається, що Фондом погоджувався продаж, а Банком продано дебіторську заборгованість за відступлення права вимоги за зазначеними в стовпчику №4 договорами.

В акті приймання-передачі документів від 15.05.2019 зазначено, що крім відповідних договорів на підтвердження "дебіторської заборгованості" Банк передає покупцю копії судових рішень, позовів, наказів.

Із таких судових рішень вбачається, що частина договорів відступлення права вимоги, "дебіторська заборгованість" за якими продана, визнано судами нікчемними (договори, укладені з ТОВ "Профі-факторинг", ТОВ "Фактор-стандарт", ТОВ "Експрес-Факторинг"), а щодо іншої частини - договорів, укладених з ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс", судами встановлено факт припинення їх дії 30.12.2015 у зв`язку із неоплатою коштів та зобов`язано повернути оригінали документів, що підтверджують таке право.

Судові рішення датовані 2018-2019 роками, а учасником деяких із справ був визначений крім Банку, також і Фонд.

Зокрема, у справі №910/933/16 (набрало законної сили в результаті прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2018) судом встановлено нікчемність договорів відступлення прав вимоги №31-13/817/14-Ф; №389-13/14-Ф; 306-10/14-Ф від 30.10.2014 (позиція 1 додатку 1 до договору №05/2019-8).

Із постанови Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №910/933/16 вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає обґрунтованими висновки суду про нікчемність правочину. Вказує, що "відступленням порушено баланс інтересів, а зазначені інтереси вкладників банку є "суспільним інтересом", належний захист якого у демократичному суспільстві повинна забезпечити держава в особі органів правосуддя".

У справі №910/939/16 (набрало законної сили в результаті прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019) судом встановлено нікчемність договорів відступлення прав вимоги №193-10; №240-14; №201-15; №202-15, №203-15; №204-15; №205-15; №106-15; №445-12; №273-14; №242-14; №279-14 від 04.09.2015; №27-08 від 30.04.2015; №37-15 28.08.2015; №90-15 від 30.04.2015; №177-08 від 31.03.2015; №338-11 від 30.09.2014; №510-10 від 30.04.2015; №384-10 від 30.04.2015; №289-13 від 11.03.2015 (позиція 13 додатку 1 до договору №05/2019-8).

У справі №910/932/16 (набрало законної сили в результаті прийняття постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2019) судом встановлено нікчемність договорів відступлення прав вимоги №219-08/15-Ф від 31.03.2015, №346-10/15-Ф від 31.03.2015, №262-14/15-Ф від 01.04.2015, №359-13/15Ф від 18.06.2015, №24-14/15-Ф від 31.03.2015, №28-08/15-Ф від 31.03.2015, №172-08/15-Ф від 31.03.2015 (позиції 3, 5, 7, 8 додатку 1 до договору №05/2019-8).

Відповідно до статей 215-216 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З інших судових рішень, які Банк передав покупцю на підтвердження наявності "дебіторської заборгованості", вбачається, що суди дійшли висновку, що договори відступлення припинилися внаслідок неоплати новим кредитором коштів, а відтак така особа повинна була повернути оригінали документів Банку.

Отже, як Банку, так і Фонду достеменно було відомо про те, що відсутня будь-яка "дебіторська заборгованість" за договорами відступлення, відображеними в додатку 1 до договору №05/2019-8, а відтак як продаж такої "заборгованості", так і використання результатів оцінки такого права за станом на 2016-2017 роки (до винесення судами вказаних судових рішень) є безпідставними.

Зміст судових рішень та приписи цивільного законодавства зводяться до того, що внаслідок нікчемності договорів відступлення, такі договори не породжують будь-яких правових наслідків (в тому числі переходу прав вимоги до боржників за кредитними договорами), а тому Банк є кредитором до боржників за такими кредитними договорами. Аналогічні правові наслідки зумовлює припинення дії договорів відступлення внаслідок неоплати.

При чому, відсутні підстави вважати, що таке право обумовлене поверненням оригіналів документів, що підтверджують відповідне право.

Однак, продаж "дебіторських вимог" за нікчемними договорами та включення до договору №05/2019-8 від 15.05.2019 пункту 2.2. про набуття ТОВ "ФК "Фінмарк" усіх прав за договорами, та пункту 2.3 про вибуття Банку з будь-яких правовідносин, які склалися між ним і боржниками, і заміщення Банку новим кредитором, в поєднанні із наступним підтриманням Банком клопотання про заміну позивача у справі №910/11264/18 (із слів представників і в інших справах) дає підстави вважати, що Банком продані права за нікчемними та припиненими договорами (права повернення оригіналів документів).

В той же час, оцінці та продажу підлягала дебіторська заборгованість за такими договорами, а передача новому кредитору усіх прав за договорами (п.п. 2.2, 2.3 договору) та поведінка представників в судових засіданнях (щодо не заперечення заміни Банку правонаступником у спорі про повернення документів, а не стягнення дебіторської заборгованості) може свідчити про схвалення Фондом і Банком передачі ТОВ "ФК "Фінмарк" належного банку права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в той час (як в цій частині) оцінювалася та продавалася дебіторська заборгованість до сторін договорів відступлення права вимоги.

Тобто, на момент ухвалення Фондом рішення про продаж активу від 04.03.2019 Фонду було відомо про існування судових рішень, якими встановлена нікчемність частини правочинів, дебіторська заборгованість за якими включена до лоту, та встановлений судами факт припинення частини правочинів, і як наслідок відсутність дебіторської заборгованість таких боржників із існуванням виключно обов`язку повернення оригіналів документів.

Матеріали справи не містять доказів оцінки таких прав, що в наступному за пунктами 2.2., 2.3 договору №05/2019-8 від 15.05.2019 були передані переможцю лоту.

Такі дії можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ст.ст. 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України.

2. Недбалість та непослідовність Фонду та/або уповноваженої особи на ліквідацію.

Із інформаційної довідки (т. 2, а.с. 8-9) вбачається, що позиції 66-88 є договорами, дебіторська заборгованість за якими продавалася за лотом, та всі можливі права за якими (в аспекті змісту п.п. 2.2, 2.3 договору №05/2019-8 від 15.05.2019) де-факто продані Банком на користь ТОВ "ФК "Фінмарк".

Суть таких договорів полягала у передачі новому кредиторові права вимоги до позичальника банка із відстрочення платежу до одного року, а із стовпчика №13 вбачається, що строк платежу мав бути здійснений з 30.12.2015 по 15.09.2016 в залежності від умов договору.

При цьому, оцінка, на підставі якої формувався лот, була проведена за станом на 01.04.2017, а відтак уповноважена особа Банку ймовірно володіла таким договором (адже проведення належної оцінки вартості дебіторської заборгованості без самого договору неможливе).

Із змісту п. 4.2. договору відступлення права вимоги №470-12/15-Ф від 29.01.2015 (наявного у матеріалах справи № 910/11264/18) вбачається, що у випадку, якщо новий кредитор не здійснить переказ грошових коштів до 30.12.2015 право вимоги до нового кредитора не переходить та безумовно залишається у Банку. В такому випадку цей договір припиняється 31.12.2015. Зміст судових рішень, зазначених в акті приймання-передачі №05/2019-8 від 15.05.2019, свідчить про однотипність змісту інших договорів в цій частині.

Тобто, не пізніше 01.04.2017 Банк достеменно знав, що такі договори відступлення є припиненими та він є кредитором за кредитними договорами до позичальників.

Враховуючи наявність у Банку виписок на підтвердження факту видачі позичальникам коштів, тобто, доказів видачі коштів, відсутні перешкоди для пред`явлення позовів про повернення таких коштів із позичальників (навіть за відсутності оригіналів кредитних договорів, адже їх відсутність (при неподачі їх позичальником) обумовлюватиме наявність підстав для їх повернення згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Жодних дій щодо а) відображення у власному обліку активів прав вимоги до первісних позичальників, б) пред`явлення позовів про стягнення коштів із таких позичальників ні уповноваженою особою, ні Фондом не вчинено.

При цьому, не можна вважати послідовними дії уповноваженої особи на ліквідацію Банку, яким подаються позови про нікчемність правочинів та повернення документів внаслідок припинення правочинів відступлення, а після одержання остаточних судових рішень про задоволення таких позовів - здійснюється відчуження "дебіторської заборгованості" за такими правочинами.

Крім того, листом №03/225 від 23.03.2018 Банк вимагав від ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" повернути документи по десяти договорам відступлення права вимоги вказуючи на припинення таких договорів у 2015 році. Такий лист підписано уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Банк "Національні інвестиції" Луньо І.В., що свідчить про обізнаність останнього про факт припинення договорів відступлення, а відтак і відсутність існування дебіторської заборгованості.

В останньому абзаці листа Банк вказує, що у випадку ненадання документів буде звертатися до правоохоронних органів з заявами про шахрайські дії з боку посадових осіб ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс", однак, доказів подачі таких заяв не надано, а вже у травні 2019 року цією ж особою підписано договір купівлі продажу прав, в т.ч. за такою дебіторською заборгованістю.

Такі дії можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ст. 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України.

3. Продаж ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" прав вимоги після припинення дії договору відступлення та відсутності такого права у вказаної особи.

Судом встановлено, що внаслідок неоплати коштів до 30.12.2015 договір про відступлення права вимоги №470-12/15-Ф від 29.01.2015 припинився, а тому з 31.12.2015 ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" не мало жодних прав вимоги за кредитним договором №470-12 від 17.12.2012. до ОСОБА_1 .

Незважаючи на наведене, 07.08.2017 Директор ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" продав на користь ТОВ "Зернопродукт" такі права вимоги за 10 899 750 грн., а в п. 4.1 засвідчив, що такі права належать ТОВ "ФК Фактор-Сервіс".

У серпні-вересні 2017 року ТОВ "ФК Фактор-Сервіс" одержало грошові кошти у сумі 10 899 750 грн., за відсутності доказів їх сплати дійсному власнику прав вимоги за кредитним договором №470-12 від 17.12.2012 - АТ "Банк "Національні інвестиції".

Такі дії можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

4. Невідповідність оцінки майнових прав їх фактичній матеріальній вартості.

За змістом ст.ст. 2, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обов`язковою є оцінка майна, яке виставляється на продаж в процедурі ліквідації Банку.

Із інформаційної довідки Фонду вбачається, що оцінка прав вимоги розміром 10 780 000 грн. за договором відступлення №470-12/15-Ф від 29.01.2015 була проведена 01.04.2017 суб`єктом оціночної діяльності ПП "ТА-Експерт Сервіс" та визначена у розмірі 836 529 грн.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що це ж право вимоги було реалізовано ТОВ "ФК "Фактор-Сервіс" у серпні 2017 року (через чотири місяці після оцінки) на користь ТОВ "Зернопродукт" за 10 899 750 грн.

В той же час, внаслідок продажу такого права з електронних торгів в результаті виведення Банку з ринку Фондом, ціна цього ж права вимоги визначена у розмірі 18 110,40 грн. (стовпчик 7 позиція 18 додатку 1 до договору №05/2019-8).

Тобто, різниця між оціненою вартістю та реальною ринковою вартістю продажу складає 13 разів, а між фактичною вартістю продажу такого права та реальною ринковою вартістю продажу - 601 раз.

Суд в межах даної справи з урахуванням того, що предмет спору стосується лише одного договору відступлення, позбавлений можливості оцінити реальність співвідношення такої оцінки по іншим договорам, але такі обставини можуть бути перевірені правоохоронними органами.

Наведені дії можуть містити ознаки кримінального правопорушення як в діях суб`єкта оціночної діяльності, який оцінював таке майно, так і посадових осіб Фонду в частині затвердження умов продажу активів та укладання договору за наслідками електронних торгів.

5. Включення до договору відступлення прав вимоги в обсязі більшому, ніж був оцінений та виставлений на торги.

Із матеріалів справи вбачається, що оцінка майнових прав проводилася у 2016-2017 роках.

В той же час, за змістом договору №05/2019-8 від 15.05.2019 вбачається, що до нового кредитора переходить крім дебіторської заборгованості (п. 2.1), усі права кредитора, включаючи, проте не обмежуючись ще й права вимоги штрафних санкцій, неустойок, тощо (п. 2.2).

Одним із елементів такого різновиду майна, як права вимоги виконання грошового зобов`язання є його розмір. З моменту проведення у 2016-2017 роках оцінки відчуженого Фондом майна, за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати та 3% річних, які де-факто збільшують грошовий еквівалент розміру зобов`язання, та також підпадають під визначення майнових прав.

За період з 01.03.2016 (від однієї із дат проведеної оцінки) по 15.05.2019 розмір інфляційних становить 44,3%, 3% річних - 12,62%; а з 01.04.2017 по 15.05.2019 - 24,2%, 3% - 6,37%.

Відтак, за період, що минув з моменту проведення оцінки майнових прав (відчужених за договором), грошовий еквівалент такого майнового права збільшився на 57 та 30 відсотків відповідно, не враховуючи можливих відсотків за користування кредитними коштами чи передбачених договором штрафних санкцій.

Від визначеного в інформаційній довідці загального обсягу майнових прав (стовпчик 26) у розмірі 1 863 468 470 грн. сума таких нарахувань може становити орієнтовно від 559 до 1 062 мільйонів гривень.

Саме збільшений обсяг майновий прав (включаючи вимоги по стягненню інфляційних та 3% річних) продано новому кредитору.

При цьому, доказів проведення оцінки таких майнових прав, матеріали справи не містять.

Відтак, майнові права, відчуження яких передбачено, зокрема п. 2.2 договору №05/2019-8 від 15.05.2019, та які виникли у період дати проведення оцінки таких прав, продані з порушенням ст.ст. 2, 40 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а з інформаційної довідки (том 2, а.с. 8) не вбачається, що такі права взагалі обліковувалися Фондом та були предметом відкритих торгів (аукціону), хоча в наступному були відчужені.

При цьому, включення до проданої дебіторської заборгованості інфляційних та 3% річних без аналогічного збільшення оціненого розміру таких прав на аналогічні нарахування є щонайменше несправедливим, а де-факто призводить до безоплатного відчуження такого майна у вигляді майнових прав.

Такі дії можуть містити ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ст.ст. 365-2, 367 Кримінального кодексу України.

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків , зміцнення довіри до банківської системи України , стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків .

Відповідно до п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку в тому числі формує ліквідаційну масу (п.2), вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком (п. 4) та здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку (п. 9).

Судом встановлено, що:

- неналежним чином сформовано ліквідаційну масу Банку, що полягає у невідображенні наслідків ухвалених судових рішень про нікчемність договорів відступлення та встановлення факту їх припинення, внаслідок чого в ліквідаційній масі продовжувалося відображення активів у вигляді дебіторської заборгованості за нікчемними та припиненими договорами, замість правильного відображення дебіторської заборгованості за кредитними договорами (порушення п. 2 ч. 1 ст. 48, ч. 2 ст. 50 Закону);

- неналежним чином сформовано ліквідаційну масу Банку, що полягає у невідображенні майнових прав у вигляді зобов`язання боржників по сплати інфляційних втрат та 3% річних (порушення п. 2 ч. 1 ст. 48, ч. 2 ст. 50 Закону);

- невжиття заходів щодо повернення у встановленому законодавством порядку дебіторської заборгованості банку, як по дебіторській заборгованості, яка невідображена в ліквідаційній масі у зв`язку із викладеним у попередньому абзаці, так і іншої, адже за відомостями бази "Діловодство в господарському суді" уповноваженою особою на ліквідацію Банку протягом жовтня-листопада 2017 року подано 8 позовів про стягнення коштів без надання доказів сплати судового збору, що мало наслідком повернення 6 таких позовів. Доказів звернення з позовами до інших боржників та/або причин невиділення Фондом витрат по сплаті судового збору відсутні, а в очах стороннього спостерігача такі обставини можуть свідчити виключно про бажання легітимізувати уповноваженою особою на ліквідацію Банку невиконання свого обов`язку передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону щодо стягнення заборгованості з наступним виставленням та реалізацією активів єдиним пулом за незрозумілою оціночною вартістю та значним знеціненням їх вартості, що, як мало місце в даному випадку, могло призвести до незадоволення вимог кредиторів Банку (в т.ч. Фонду за рахунок державних коштів) на загальну суму близько одного мільярда гривень (порушення п. 4 ч. 1 ст. 48 Закону);

- до складу лоту включено актив (права вимоги), якого не існувало в дійсності, а саме: включено дебіторську заборгованість за нікчемними правочинами, яка не існувала на момент затвердження лоту, проведення аукціону та укладання договору. Очевидно, що оцінка активу у вигляді дебіторської заборгованості за договором відступлення, який не забезпечений ніяким чином, є значно нижчою ніж заборгованості за кредитним договором реального позичальника, з можливим існування забезпечення виконання такого зобов`язання. Тобто, не заміна виду активу, продаж неіснуючого активу та невідображення дійсного активу банку, який потребував нової оцінки могло призвести до неодержання Банком дійсної вартості коштів при реалізації в процедурі ліквідації (порушення п. 9 ч. 1 ст. 48, ч. 3 ст. 50 Закону).

Встановлений ч. 4 ст. 50 Закону строк проведення інвентаризація майна банку та формування ліквідаційної маси в розумінні мети цього Закону, передбаченого ст. 1, не виключає обов`язку Фонду та/або уповноваженої особи на ліквідацію, у разі виявлення нового активу Банку після затвердження ліквідаційної маси, включити такий актив до неї та провести передбачені законом процедури (інвентаризація, оцінка тощо).

В даному випадку, всупереч наведеним нормам оцінка та облік активів, повернутих внаслідок задоволених позовів Банку (наведених вище) про застосування наслідків нікчемних правочинів та про зобов`язання повернути майно, не здійснено. Проте, п. 2.2, 2.3 Договору №05/2019-8 від 15.05.2019 допущено відчуження таких активів без включення до ліквідаційної маси та без відповідної оцінки.

Суд відзначає, що посадовим особам Фонду та уповноваженій особі на ліквідації Банку могло бути відомо про правові наслідки визнання нікчемними договорів відступлення та застосування відповідних наслідків, адже уповноваженою особою подавалися відповідні позови, а Фонд був третьою особою у справі №910/933/16, а з постанови Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №910/933/16 вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає обґрунтованими висновки суду про нікчемність правочину. Вказує, що "відступленням порушено баланс інтересів, а зазначені інтереси вкладників банку є "суспільним інтересом", належний захист якого у демократичному суспільстві повинна забезпечити держава в особі органів правосуддя".

Тобто, Фонд розумів, що 1) виконання таких договорів відступлення порушує інтереси вкладників та кредиторів Банку, 2) достеменно знав про правову кваліфікацію таких правочинів судом, як нікчемних, 3) знав про зміст ст. 216 Цивільного кодексу України. Незважаючи на наведене, рішенням комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації та продажу активів №489 від 04.03.2019 погоджено продаж активів Банку (в т.ч. "дебіторської заборгованості" за нікчемними правочинами), що зумовило вибуття із власності Банку активів (майнові права за кредитними договорами, продаж яких був предметом нікчемних та припинених договорів) без їх оцінки та обліку в ліквідаційній масці, що призвело до вказаної в інформаційній довідці Фонду №27-11708/19 від 09.07.2019 сумі незадоволених вимог кредиторів Банку у сумі близько 1 мільярда гривень за відсутності ліквідного майна Банку.

Сума фактично понесених витрат банку за період виведення Банку з ринку (20 983,31 тис. грн.) перевищила розмір коштів, який надійшов за період такого виведення та реалізації активів Банку (17 913, 19 тис. грн.), у сукупності із відсутністю доказів вжиття у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком, дає підстави вважати, що дії посадових осіб Фонду та уповноваженої особи на ліквідації Банку з продажу в межах лоту №F05GL42093 всіх активів Банку за 5,5 млн. грн. та сукупність дій по виведенню Банку з ринку не відповідає такій меті Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як захист прав і законних інтересів вкладників банків, так і забезпеченню ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Більш того, такі результати не сприяють зміцненню довіри до банківської системи України, адже вкладники/кредитори банків не можуть бути впевнені у тому, що застосування Фондом передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" процедур забезпечить повернення їх коштів.

Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при розгляді справи №910/11264/18 судом було встановлено, що дії посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" порушують приписи п.п. 2, 4, 9 ч. 1 ст. 48, ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та в принципі суперечать меті та завданням цього Закону.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд підзвітний Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 8 цього Закону адміністративна рада Фонду складається з п`яти осіб - один представник Кабінету Міністрів України, два представники Національного банку України, один представник профільного комітету Верховної Ради України та директор - розпорядник Фонду (за посадою).

Саме до повноважень адміністративної ради Фонду входить:

- призначення на посаду та звільнення з посади директора - розпорядника Фонду (п. 5 ч. 1 ст. 9 Закону);

- затвердження персонального складу виконавчої дирекції Фонду за поданням директора - розпорядника Фонду (п. 6 ч. 1 ст. 9 Закону);

- погодження звіту виконавчої дирекції Фонду про обґрунтування вибору найменш витратного для Фонду способу виведення з ринку банку, що віднесений до категорії неплатоспроможних, та стан виконання плану врегулювання за попередній квартал до кінця першого місяця, що настає за звітним кварталом (п. 6-2, ч. 1 ст. 9 Закону);

- погодження звіту виконавчої дирекції Фонду про стан реалізації активів (майна) банків, щодо яких прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію за попередній квартал до кінця першого місяця, що настає за звітним кварталом (п. 6-3, ч. 1 ст. 9 Закону);

- прийняття рішення про проведення позачергової аудиторської перевірки Фонду і визначає аудитора для її проведення (п. 12 ч. 1 ст. 9 Закону).

Тобто, у відповідності до вказаних приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України формують вищий орган контролю та нагляду за діяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та останній є підзвітним вказаним державним органам.

З огляду на наведене, суд вбачає за необхідне повідомити вказані органи державної влади про виявлені недоліки в діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" та з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків встановлює вказаним органам 30 денний строк на усунення виявлених недоліків.

Більше того, викладені у даній ухвалі обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що дії посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст.ст. 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України.

При цьому, суд не виключає, що недостатність обсягу активів Банку для задоволення вимог вкладників та кредиторів останнього може бути наслідками дій в т.ч. посадових осіб Банку, маючих повноваження на розпорядження майном (активами) останнього до введення тимчасової адміністрації та початку процедури ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції", що підлягає встановленню в межах відповідного кримінального розслідування.

Відповідно до ч. 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Частиною 5 статті 216 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191 , 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо злочин вчинено державним службовцем, посада якого належить до категорії "А", а також у разі, якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб , встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків).

Керуючись наведеними приписами законодавства, враховуючи, що викладені в даній ухвалі обставини свідчать про завдання шкоди вкладникам та кредиторам Банку (в т.ч. державі) у сумі, близько, 700 млн. грн., суд вбачає за необхідне направити вказану окрему ухвалу, в якій викладено встановлені під час розгляду справи №910/11264/18 порушення законодавства, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст.ст. 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України, органу досудового розслідування, до повноважень якого входить здійснення досудового розслідування відповідних злочинів, - Національному антикорупційному бюро України.

Керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Повідомити Національне антикорупційне бюро України про виявлення в діях посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та/або уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст.ст. 364, 365-2, 367 Кримінального кодексу України.

2. Встановити Національному антикорупційному бюро України строк для надання відповіді про вжиті ним заходи за наслідками розгляду даної окремої ухвали - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали.

3. Повідомити Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Комітет з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України, як суб`єктів, що формують склад Адміністративної ради Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про виявлення в діях посадових осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порушень законодавства під час здійснення відчуження активів АТ "Банк "Національні інвестиції", які суперечать меті та засадам функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, визначеним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

4. Визначити Кабінету Міністрів України, Національному банку України, Комітету з питань фінансової політики і банківської діяльності Верховної Ради України строк для надання відповіді щодо обставин, з яких постановлено дану окрему ухвалу, - один місяць з моменту одержання даної окремої ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (01.08.2019) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання у відповідності до п. 17.5 ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко