Рішення

від 26.07.2019 по справі 910/8698/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2019Справа № 910/8698/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 936 140,66 грн. Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін: від позивача:Тимошенко П.О. - представник за довіреністю; від відповідача:Компанець Н.М. - представник за довіреністю. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення інфляційних трат в розмірі 289 138, 09 грн, 3% річних в розмірі 92 796, 03 грн, пені в розмірі 554 206, 54 грн за договором поставки № ЦЗВ-02-03718-01 від 23.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати поставленої продукції в обумовлений сторонами в договорі строк.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 відкрито провадження в справі № 910/8698/19, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 26.07.2019.

24.07.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, у якому він вказує на те, що позивачем не надано до матеріалів жодних доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань по оплаті. Також відповідач зазначає, що строк прострочення оплати був незначним та оплата заборгованості здійснена у добровільному порядку, у зв`язку із чим є підстави для застосування норм чинного законодавства стосовно зменшення відповідальності в зв`язку із несвоєчасною оплатою коштів. З урахуванням зазначеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Поряд із тим, 26.07.2019 відповідачем безпосередньо в судовому засіданні усно заявлено прохання про зменшення розміру пені що заявлена позивачем до стягнення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" (за договором - Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (за договором - Замовник) було укладено договір поставки №ЦЗВ-02-03718-01 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник передає у власність Замовника, а Замовник оплачує Товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1 до Договору), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною.

Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СТР пункт перевезення згідно рознарядки замовника. Вантажовідправником може бути третя особа, зазначена Постачальником (п. 5.1. Договору)

За умовами п. 5.2. поставка Продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник. Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail). Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою Постачальником з дня її відправлення Замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail). Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на Постачальника. Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі, якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування Замовника). За необхідності, рознарядка може бути відкоригована Замовником, про шо обов`язково повідомляється Постачальнику.

Датою поставки Продукції вважається дата приймання Вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим Актом прийому-передачі, який підписується представниками Вантажоодержувача, Постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці Вантажоодержувача, оригінал якого надається Замовнику (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 6.1 Договору розрахунки за поставлений продукція проводяться Замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, відповідачем було надано позивачеві рознарядку (дозволи на відвантаження) № ЦЗВ-20/3970 від 05.11.2018, що була відкоригована рознарядкою №ЦЗВ-20/4089 від 12.11.2018 та подовжено дію останньої на грудень 2018 року листом №ЦЗВ-20/4891 від 17.12.2018, а також рознарядку № ЦЗВ-20/5074 від 22.12.2018, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вказаних рознарядок та умов договору, позивач здійснив поставки продукції, що підтверджується наступними доказами (акти прийому-передачі, податкові накладні, що були оформлені та зареєстровані відповідно до умов договору та законодавства, квитанції реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в наступному порядку:

№/дата акту прийому- передачі№/дата податкової накладноїДата реєстрації податкової накладної в ЄДРПН відповідно до квитанціїСума поставки продукції (в гри.) №7 від 15.11.2018№4 від 15.11.2018 30.11.2018 842 410,37 №8 від 15.11.2018№5 Від 15.11.2018 30.11.2018 837 669,62 №9 від 15.11.2018№6 від 15.11.2018 29.11.2018 823 447,42 №10 від 16.11.2018№7 від 16.11.2018 10.12.2018 586 158,55 №11 від 16.11.2018№8 від 16.11.2018 10.12.2018 831 656,64 №13 від 20.11.2018№9 від 20.11.2018 10.12.2018 823 447,42 №14 від 20.11.2018№10 від 20.11.2018 10.12.2018 822 338,64 № 15 від 23.11.2018№11 від 23.11.2018 10.12.2018 822 523,44 №17 від 30.11.2018№12 від 30.11.2018 11.12.2018 652 019,06 № 19 від 22.12.2018№16 від 22.12.2018 11.01.2019 831 779,83 №20 від 22.12.2018№17 від 22.12.2018 11.01.2019 832 928,89 №23 від 26.12.2018№18 від 26.12.2018 11.01.2019 109 440,28 №21 від 27.12.2018№19 від 27.12.2018 11.01.2019 823 447,42 №22 від 27.12.2018№20 від 27.12.2018 11.01.2019 842 410,37 №24 від 27.12.2018№21 від 27.12.2018 14.01.2019 360 637,31 №28 від 28.12.2018№23 від 28.12.2018 11.01.2019 823 447,42 №29 від 28.12.2018№24 від 28.12.2018 11.01.2019 513 171,70 №1 від 14.01.2019№1 від 14.01.2019 30.01.2019 81 982,14 №2 від 16.01.2019№2 від 16.01.2019 30.01.2019 824 925,77 №3 від 17.01.2019№3 від 17.01.2019 30.01.2019 353 544,02 Всього: 13 730 897,13

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3 % сумі 92 796, 03 грн. та інфляційні втрати в сумі 289 138, 09 грн. в зв`язку із порушенням відповідачем строків поставленої за Договором продукції за загальний період з 14.12.2018 по 19.06.2018 по вказаним вище актам та відповідно до наданого розрахунку.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд приходить до висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % сумі 92 796, 03 грн. та інфляційних втрат в сумі 289 138, 09 грн. підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом п. 10.6 Договору, в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожний день прострочення.

Так, на підставі зазначеного п. 10.6 Договору, з урахуванням прострочення з боку відповідача терміну оплати продукції, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 554 206, 54 грн. пені за загальний період з 14.12.2018 по 19.06.2018 по вказаним вище актам та відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Поряд із тим, з приводу прохання відповідача про зменшення пені, суд зазначає наступне.

Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

При цьому, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування вказаного клопотання, філія ЦЗВ АТ Укрзалізниця просить суд врахувати, що протягом останнього часу на підприємстві склалася складна ситуація у зв`язку з недофінансуванням, а саме: недостатність доходної частини, значне зменшення надходжень коштів, необхідність постійного ремонту та підтримання в належному робочому стані рухомого складу, а також негайна закупівля матеріально-технічних ресурсів для швидкого відновлення залізничної галузі в зоні проведення АТО. Крім того, АТ Укрзалізниця здійснюються нагальні заходи щодо капітального відновлення рухомого складу, оновлення парку вагонів, а це потребує значного фінансування. Також, відповідач зазначає, що зазначена інформація не потребує доказування в силу статті 75 ГПК України, оскільки є загально відомою.

Однак жодних доказів на підтвердження цього відповідачем надано не було.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд також зазначає, що наведені відповідачем факти будуть потребувати доказуванню лише у випадку визнання таких фактів загальновідомими саме судом. Разом з цим суд відзначає, що зазначені відповідачем обставини не є загальновідомими, а тому не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 75 ГПК України.

Суд ще раз звертає увагу, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а відтак, клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 610, 611,712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 180, 193, 230, 233, 265 Господарського кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні усного клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення пені відмовити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" задовольнити повністю.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" (03126, м. Київ, вул. Каналова, 5; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 41775489) інфляційні втрати в сумі 289 138, 09 грн., 3% річних в сумі 92 796, 03 грн., пеню в сумі 554 206, 54 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 14 042, 12 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко