Постанова

від 05.11.2019 по справі 910/8698/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. Справа№ 910/8698/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 05.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2019 (повний текст рішення складено 31.07.2019) та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 (повний текст додаткового рішення складено 07.08.2019)

у справі № 910/8698/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 936140,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - відповідач) про стягнення інфляційних втрат в розмірі 289 138, 09 грн, 3% річних в розмірі 92 796, 03 грн, пені в розмірі 554 206, 54 грн за договором поставки № ЦЗВ-02-03718-01 від 23.10.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на несвоєчасну оплату відповідачем продукції за договором поставки № ЦЗВ-02-03718-01 від 23.10.2018 в обумовлений строк, у зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачу до стягнення інфляційні втрати в розмірі 289 138, 09 грн, 3% річних в розмірі 92 796, 03 грн, пеню в розмірі 554 206, 54 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 відмовлено у задоволенні усного клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення пені. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" інфляційні втрати в сумі 289 138, 09 грн, 3% річних в сумі 92 796, 03 грн, пеню в сумі 554 206, 54 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 14 042, 12 грн.

Після ухвалення судового рішення до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енерго Строй Сервіс" відмовити (зменшити) в повному обсязі, а також прийняти нове додаткове рішення, яким зменшити відповідачу витрати на оплату професійної правничої допомоги АО "Когнітор".

Короткий зміст апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та узагальнення її доводів

Апеляційну скаргу на рішення суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не повністю дослідив та не надав належної правової оцінки відзиву на позов щодо сплати боргу з порушенням строку, а тому на думку скаржника суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України.

Разом з цим, скаржник зауважив, що суд першої інстанції не врахував ту, обставину, що строк прострочення оплати був незначним та така оплата здійснена добровільно, тому скаржник не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що ним не було доведено наявність підстав для зменшення розміру його відповідальності.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішення суду, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції не досліджувалось та не аналізувалось питання складності справи, виконаної роботи адвокатом, принципу співмірності та розумності судових витрат.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду позивач просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Згідно з витягів з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 справа № 910/8698/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 у справі № 910/8698/19; розгляд справи № 910/8698/19 призначено на 02.10.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/8698/19; розгляд справи № 910/8698/19 призначено на 02.10.2019.

Згідно розпоряджень Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №910/8698/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8698/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2019 у справі №910/8698/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі №910/8698/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І.; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.11.2019.

В судове засідання 05.11.2019 з`явилися представники сторін, які підтримали свої правові позиції, відносно апеляційних скарг.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

23.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" (за договором - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця" (за договором - замовник) укладено договір поставки №ЦЗВ-02-03718-01 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток №1 до Договору), що додається до договору про закупівлю і є його невід`ємною частиною.

Постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СТР пункт перевезення згідно рознарядки замовника. Вантажовідправником може бути третя особа, зазначена Постачальником (п. 5.1. договору)

За умовами п. 5.2. договору поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail). Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail). Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника. замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі, якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування замовника). За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов`язково повідомляється постачальнику.

Датою поставки продукції вважається дата приймання Вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представниками вантажоодержувача, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці Вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 6.1 договору розрахунки за поставлений продукція проводяться замовником протягом 10 (десяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації.

На виконання умов договору, відповідачем надано позивачеві рознарядку (дозволи на відвантаження) № ЦЗВ-20/3970 від 05.11.2018, що була відкоригована рознарядкою №ЦЗВ-20/4089 від 12.11.2018 та подовжено дію останньої на грудень 2018 року листом №ЦЗВ-20/4891 від 17.12.2018, а також рознарядку № ЦЗВ-20/5074 від 22.12.2018, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вказаних рознарядок та умов договору, позивач здійснив поставки продукції, що підтверджується наступними доказами (акти прийому-передачі, податкові накладні, що були оформлені та зареєстровані відповідно до умов договору та законодавства, квитанції реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав товар, однак не оплатив його у встановлений договором строк.

З урахуванням викладеного, даний спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору сплатив вартість поставленого товару з порушенням строків, у зв`язку з чим позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачу нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Рішенням господарського суду міста Києва відмовлено у задоволенні усного клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення пені. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" інфляційні втрати в сумі 289 138, 09 грн, 3% річних в сумі 92 796, 03 грн, пеню в сумі 554 206, 54 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 14 042, 12 грн.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Строй Сервіс", а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За правилами ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, зокрема, порушення відповідачем зобов`язань за договором № ЦЗВ-02-03718-01 від 23.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару і ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 289 138, 09 грн, 3% річних в розмірі 92 796, 03 грн та пені в розмірі 554 206, 54 грн.

Стосовно доводів скаржника про наявність зменшення розміру пені, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі на рішення суду, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15.

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження перебування його у тяжкому майновому стані, як підстави для зменшення розміру пені.

Колегія суддів зауважує, що умови договору та законодавства не ставлять невиконання відповідачем обов`язку з оплати у залежність від його фінансування АТ "Українська залізниця".

З огляду на те, що відповідачем не доведено факту існування обставин, з якими ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України пов`язує можливість зменшення розміру пені, при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов`язання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення суми пені та, відповідно, звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання визначеного договором зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

Таким чином, враховуючи адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення зобов`язання з оплати поставленої продукції, виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін та з урахуванням того, що розмір пені погоджено сторонами договору, колегія суддів зазначає про вірність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення присудженої до стягнення суми пені.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі на рішення першої інстанції, не спростовують наведене вище.

Щодо заперечень скаржника на надмірність судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., про стягнення яких вказано в додатковому рішенні від 07.08.2019, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи надання Адвокатським об`єднанням Когнітор позивачу професійної правничої допомоги у суді першої інстанції при розгляді справи №910/8698/19 підтверджується, зокрема:

- договором про надання (професійної правничої) допомоги № 17/05/2019-01 від 17.05.2019;

- актом приймання-передання наданих юридичних (адвокатських) послуг від 29.07.2019 № 17/05/2019-01/001;

- платіжним дорученням ТОВ "Енерго Строй Сервіс" від 21.06.2019 № 176;

- детальним описом робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;

- свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5332/10 від 29.04.2015.

Разом з цим, вартість послуг (розміру гонорару) та порядок розрахунків встановлені статтею 4 вказаного договору. У той же час, Актом приймання-передачі наданих юридичних (адвокатських) послуг № 17/05/2019-01-001 від 29.07.2019 передбачено, що вартість послуг виконавця за цим актом складає 20 000, 00 грн., а отже, відповідно до вимог ст. 74 Господарського кодексу України позивачем доведено надання йому професійної правничої допомоги.

З огляду на обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів зазначає, що застосування для розрахунку розміру винагороди адвоката є необґрунтованим, оскільки даний критерій не відображає середній рівень оплати послуг адвоката, не враховує складність справи та не враховує кваліфікацію та рівень оплати праці конкретного адвоката яким надано відповідні послуги, а тому доводи скаржника щодо необґрунтованості додаткового рішення не знайшли свого підтвердження.

Відтак, колегія суддів залишає без змін додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає посилання відповідача, наведені в апеляційній скарзі на додаткове рішення є безпідставними, документально необґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2019 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/8698/19 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Акціонерного товариства "Українська залізниця", викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2019 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/8698/19 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.07.2019 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2019 у справі № 910/8698/19 - без змін.

Матеріали справи №910/8698/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна