Рішення

від 01.08.2019 по справі 921/206/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/206/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Ранецька Л.А.

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця", вул. Енергетична, 21-а, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область

про визнання недійсним рішення установчих зборів; зобов`язання державного реєстратора внести зміни до установчих документів споживчого кооперативу

представники сторін не прибули

Суть справи:

ОСОБА_1 звернулася в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця" про, з урахуванням заяви від 02.04.19 р. № №б/н, визнання недійсним рішення установчих зборів та окремих положень статуту відповідача.

Оскільки заява про зміну предмету позову від 02.04.2019 подана ОСОБА_1 в порядку та з дотриманням вказівок ч.3 ст. 46 ГПК України, то спір вирішується судом із її врахуванням.

Мотивуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що рішення установчих зборів про створення споживчого кооперативу, яке оформлене протоколом від 07.02.2007 та окремі положення Статуту юридичної особи були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. Зокрема, за ч.4 ст.7 Закону України "Про кооперацію" дані про фізичну особу мають засвідчуватися її особистим підписом. Натомість, оскаржуваний протокол гр. ОСОБА_1 не підписувала і не уповноважувала на це інших осіб. У підготовче судове засіданні позивач прибула та підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Водночас, 16.07.2019 (вх.№12444) від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без її участі.

В свою чергу, відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у встановленому процесуальним законодавством порядку. Однак, процесуальні документи, що направлялися судом на адресу Кооперативу, яка зазначена у його статуті та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідачу не вручені та повернені ПАТ "Укрпошта" з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

З точки зору пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Зі змісту пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам, поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, слідує, що у день прийняття були оприлюднені у Реєстрі ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.03.2019, про розгляд клопотання експерта про витребування доказів та оплату вартості експертизи від 06.06.2019, про поновлення провадження у справі від 09.07.2019, про призначення справи до розгляду по суті від 16.07.2019., а ухвала суду про призначення у справі судової експертизи від 17.04.2019 оприлюднена 22.04.2019.

Таким чином, відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про судовий розгляд даного спору, однак нею не скористався. Як наслідок, зважаючи на встановлені законодавством процесуальні строки, справа розглядається по суті за відсутності відзиву на позов та представника Кооперативу, за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 17.04.2019 була призначена судова експертиза, результати її проведення викладені у висновку експерта від 25.06.2019.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

За приписами пункту третього частини першої статті 20 ГПК України, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, відносяться до юрисдикції господарських судів.

Як слідує із позовних матеріалів, предметом даного судового розгляду є вимога одного із засновників Споживчого кооперативу визнати недійсним рішення установчих зборів та окремих положень статуту відповідача.

За даними установчих документів, Споживчий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця" було створено у лютому 2007 року на підставі рішення установчих зборів від 07.02.2007, що оформлене протоколом №1 від цього ж числа.

Відповідно до даного акту індивідуальної дії та Статуту відповідача, ОСОБА_1 є одним із засновників Споживчого кооперативу. Згідно із доводами позивача, про дану обставину їй стало відомо лише 18 березня 2019 року від державного реєстратора під час ознайомлення з реєстраційною справою юридичної особи.

Натомість, ОСОБА_1 зазначає, що про проведення спірних установчих зборів у 2007 році та про створення Кооперативу їй нічого не було відомо. На них вона не була присутня, а відтак і Протокол установчих зборів від 07.02.2007 не підписувала.

Вважаючи, що вказані обставини засвідчують факти порушень законодавства, що регламентує спірні правовідносини, позивач звернулась до суду з вимогою скасувати рішення та Статут відповідача, в частинах, які стосуються ОСОБА_1 .

Оцінивши зібрані у справі докази, дослідивши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, зважаючи на таке.

Законодавець у статті 80 ЦК України визначив, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Згідно ст.4 Закону України "Про кооперацію" кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.

За ст. 6 Закону України "Про кооперацію", кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності, кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

В розумінні статті 2 Закону України "Про кооперацію" споживчим є кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною першою статті 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками) , якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

За приписами статті 7 Закону України "Про кооперацію" засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення Кооперативу приймається його установчими зборами.

Рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів. У протоколі зазначаються особи, які брали участь в установчих зборах: для фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові, дані паспорта громадянина України або паспортних документів іноземця (для осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, - дані документа, який його замінює); для юридичної особи - прізвище, ім`я та по батькові уповноваженого представника юридичної особи, документ, що підтверджує його повноваження. Дані про фізичну особу засвідчуються її особистим підписом, а про юридичну особу - підписом її уповноваженого представника.

Зі змісту протоколу № 1 від 07.02.2007 слідує, що ОСОБА_1 приймала участь в установчих зборах Споживчого кооперативу та голосувала по всіх питаннях порядку денного. Наведене засвідчується підписами, що відтворені напроти її прізвища у цьому документі.

Однак, судовим експертом за результатами проведення судово-почекознавчої та судово-технічної експертизи документів, у висновку №521/522/19-22 від 25.06.2019 констатовано, що:

- підписи від імені ОСОБА_1 у Протоколі №1 від 07 лютого 2019 року установчих зборів Споживчого кооперативу "ЖБК "Гермес - Березовиця" виконано рукописним способом, без попередньої підготовки до їх виконання та використання технічних засобів відтворення;

- підписи від імені ОСОБА_1 на усіх сторінках у Протоколі №1 від 07 лютого 2019 року установчих зборів Споживчого кооперативу "ЖБК "Гермес-Березовиця" виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 .

Як зазначено у абзаці 2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 4 (далі - Постанова), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно положень ст.1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

У відповідності до п.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - Рекомендації), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року №53/5 головним завданням почеркознавчої експертизи є, зокрема, ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

За приписами ст.104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. При цьому суд констатує, що у справі відсутні письмові докази, якими б дослідження судового експерта спростовувались, або їм суперечили. Відтак висновки експерта, як належні та мотивовані, суд приймає до уваги та викладені у них результати дослідження враховує при вирішенні даного спору.

При цьому суд зважає, що за статтею 7 Закону України "Про кооперацію" Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Аналогічна за змістом норма міститься і в п.1.1 Статуту відповідача. За статтею 10 Закону України "Про кооперацію" (далі-Закон) членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Таким чином, законодавство та установчі документи Кооперативу не допускають обрання осіб його учасниками всупереч їхній волі. В свою чергу, наявність такого волевиявлення з боку позивача судом не встановлено.

Адже матеріали справи не містить доказів того, що громадянка ОСОБА_1 : виявила бажання брати участь у діяльності Кооперативу, шляхом подання заяви про вступ до нього (стаття 11 Закону) чи в інший спосіб; повідомлялася про проведення установчих зборів цієї юридичної особи; надавала згоду про обрання її засновником та засвідчила про це своїм особистим підписом (стаття 7 Закону); сплачувала визначені оспорюваним рішенням та статутом Кооперативу вступний, членський та пайовий внески (ст.12 Закону); отримала від Кооперативу посвідчення про членство (ст.10 Закону).

При цьому суд зважає на те, що оспорювані рішення установчих зборів є актами ненормативного характеру, адже зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, в тому числі і для позивача.

В свою чергу, статтею 8 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що статут кооперативу є основним правовим документом, який регулює його діяльність та серед іншого містить склад його засновників.

За змістом частини другої статті 20 ГК України статут є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відтак, включення до числа засновників Кооперативу ОСОБА_1 поза її волею суд вважає протиправним і таким, що порушує її права та охоронювані законом інтереси. Адже чинне законодавство засновника юридичної особи наділяє не лише певними правами, а й покладає на нього широке коло обов`язків. Як наслідок, оспорювані рішення та Статут відповідача в цій частині є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними у судовому порядку.

Згідно приписів ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним Рішення установчих зборів Споживчого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Гермес - Березовиця" , що оформлене пунктом 1 протоколу № 1 від 07.02.2007р. в частині включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до числа засновників Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця" .

3. Визнати недійсним пункт 2.3 Статуту Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця" , що затверджений установчими зборами кооперативу Протокол № 1 від 07.02.2007 року та зареєстрований державним реєстратором 14.02.2007 року , номер запису -16511020000002359, в частині включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до числа засновників Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця".

4.Стягнути з Споживчого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гермес-Березовиця" (вул. Енергетична, 21-а, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, ідент. код 34905296) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) - 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 01.08.2019

Суддя О.В. Руденко