Постанова

від 01.08.2019 по справі 761/16878/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/9877/2019

справа № 761/16878/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 серпня 2019 року Київський апеляційний суд в складі:

Судді - доповідача: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

При секретарі: Дроздовій Ж.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановленої під головуванням судді Рибака М.А. 15 травня 2019 року про відмову в забезпечені доказів , у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Територіального медичного об`єднання Санаторного лікування у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості із заробітної плати,

У С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА), Територіального медичного об`єднання Санаторного лікування у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості із заробітної плати.

23.04.2019 позивачем подано заяву про забезпечення доказів, в якій він просить суд витребувати з Територіального медичного об?єднання Санаторного лікування у місті Києві відомості про склад оплати праці (розмір посадового окладу, види та розміри всіх надбавок, доплат тощо) на посадах головних лікарів дитячих спеціалізованих санаторіїв, що входять до складу Територіального медичного об?єднання Санаторного лікування у місті Києві станом на грудень 2018 року та відомостей про середню заробітну плату головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка ОСОБА_1 , в тому числі з розшифровкою даних про її склад (розмір посадового окладу, види та розміри всіх надбавок, доплат тощо) за період з березня 2014 року по грудень 2018 року.

На обґрунтування вказаної заяви позивач вказував, що Територіальне медичне об?єднання Санаторного лікування у місті Києві ухиляється від надання позивачу довідки про його середній заробіток, яка є засобом доказування у даній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів у справі запозовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Територіального медичного об`єднання Санаторного лікування у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості із заробітної плати - відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Зокрема, вказує на те, що місцевий суд не звернув уваги на те, що 14.02.2019 він надіслав до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) звернення з проханням надати довідку про заробітну плату за період з 16.07.2013 по 01.01.2019, яке відповідачем було перенаправлено до Територіального медичного об?єднання Санаторного лікування у м. Києві для опрацювання. Проте, у відповідь на вказане звернення, 22.03.2019 позивачем був отриманий лист, з якого убачається, що Дитячий спеціалізований санаторій Алупка є окремою юридичною особою та знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим і для отримання даної довідки позивачу рекомендовано звернутись до Дитячого спеціалізованого санаторію Алупка .

Звертає увагу суду на те, що позивачем заявлений позов про виплату заборгованості із заробітної плати, а відтак, відомості про розмір заробітної плати мають значення для розгляду даної справи та правильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з`явились.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів того, що трудовий договір був укладений саме між позивачем та Територіальним медичним об?єднанням Санаторного лікування у м. Києві та у зв?зку із відсутністю доказів того, що саме в розпорядженні останнього перебуває запитувана інформація.

Проте, колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не у повній мірі відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об?єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Забезпечення доказів - процесуальна дія суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов?язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 118 ЦПК України заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п?яти днів з дня її надходження до суду.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду від 12.06.2009 N 5 під час попереднього судового засідання за заявою особи, яка бере участь у справі, суд може вирішити питання про забезпечення доказів, якщо для цієї особи подання потрібних доказів є неможливим або в неї є труднощі у поданні цих доказів. Закон не обмежує коло доказів, які можуть бути забезпечені судом, і здійснення процесуальних дій щодо забезпечення доказів.

У заяві про забезпечення доказів повинні бути зазначені всі відомості, визначені частиною першою статті 134 ЦПК, а в разі невідповідності заяви цим вимогам застосовуються наслідки, встановлені частинами першою і другою статті 121 ЦПК. Така заява розглядається протягом п?яти днів з дня її надходження з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, однак, їх явка не є обов?язковою.

Крім передбачених частиною другою статті 133 ЦПК способів забезпечення (допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням) суд залежно від предмета позову може застосувати й інші способи (одержати пояснення сторони, які вона дає як свідок, заборонити дії, внаслідок яких знищуються докази, вилучити на час розгляду справи докази тощо).

Таким чином, підставами для забезпечення доказів є заяви осіб, які побоюються, що подання до суду необхідних для них доказів згодом стане неможливим або утрудненим.

Як установлено судом, Наказом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.07.2013 № 955/к ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об`єднання з випробувальним терміном два місяця.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, засновником Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка є Київське міське дитяче санаторно - курортнемедичне об`єднання .

Територіальне медичне об ?єднання (далі по тексту - ТМО) Санітарного лікування у м. Києві є правонаступником усіх прав та обов?язків Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об`єднання.

Відповідно до пункту 1.8. Статуту ТМО, вказаний санаторій, заснований на комунальній власності територіальної громади міста Києва та входить до складу ТМО.

Відповідно до пункту 2.2. Статуту ТМО, предметом діяльності ТМО є, зокрема, фінансування підпорядкованих установ охорони здоров`я як розпорядника бюжетних коштів вищого рівня з мережею здійснення контролю за ефективним використанням фінансових,матеріальних та трудових ресурсів.

Пунктом 4.2. вказаного Статуту передбачено, що керівники закладів охорони здоров`я, що входять до складу ТМО, призначаються на посаду та звільняються з посади наказом директора Департаменту охорони здоров?я на контрактній основі за поданням директора ТМО та за погодженням із заступником голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов?язків.

Відповідно до пункту 3.2. Статуту Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка , затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.04.1999 № 461, функціональна діяльність Установи і оплата праці здійснюється за рахунок бюджетнихкоштів, які розподіляються Київським міським дитячим санаторно - курортним медичним об`єданням через головну бухгалтерію.

Вказує, що 14.02.2019, надіславши до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу КМР (КМДА) звернення з проханням надати довідку про заробітну плату за період з 16.07.2013 по 01.01.2019, позивач отримав відповідь, що Дитячий спеціалізований санаторій Алупка є окремою юридичною особою та знаходиться на тимчасово окупованій території АР Крим і для отримання даної довідки рекомендовано звернутись до Дитячого спеціалізованого санаторію Алупка .

Як убачається із суті спору, позивачем заявлений позов про виплату заборгованості із заробітної плати, а відтак, відомості про розмір заробітної плати мають значення для розгляду даної справи.

Отже, вище викладене підтверджує, що позивач, скористався законним правом та заявив клопотання про забезпечення доказів через неможливість їх отримання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що була ратифікована Україною 17 липня 1997 року, (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Ратифікація Україною Конвенції покладає на нашу державу обов?язок неухильного додержання зобов?язань за цим міжнародно - правовим документом, що вимагає від нашої держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя.

Необхідність визнання обов?язковості практики Європейського суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах п. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 p., згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов?язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 p., у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під доступом до правосуддя розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово вказував на те, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини , основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даномупідприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Статтею 30 Закону України Про оплату праці передбачено, що роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Таким чином, законодавством України покладений обов`язок на власника підприємства , або уповноваженого ним органу надавати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

З наведеного вбачається, що трудовий договір укладався між ОСОБА_1 та Департаментом, якому підпорядковано ТМО, який в свою чергу, за своїми статутними повноваженнями через свою бухгалтерію здійснює розпорядження коштами, передбаченими на оплату праці керівника Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка , оскільки такий керівник не наділений правом визначати рівень своєї заробітної плати.

За таких обставин колегія суддів вважає, що по справі за заявою ОСОБА_1 повинні бути забезпечені докази шляхом витребування у відповідача Територіального медичного об"єднання Санаторне лікування у м.Києві довідки про заробітну плату головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка ОСОБА_1 за період з березня 2014 року по грудень 2018 року із зазначенням заробітної плати за кожен місяць і вказівкою про кількість відпрацьованних днів помісячно.

Таким чином ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення доказів.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 15 травня 2019 року скасувати та постановити нову ухвалу , якою забезпечити докази шляхом витребування у відповідача Територіального медичного обєднання Санаторне лікування у м.Києві довідки про заробітну плату головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка ОСОБА_1 за період з березня 2014 року по грудень 2018 року із зазначенням заробітної плати за кожен місяць і вказівкою про кількість відпрацьованних днів помісячно.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 1 серпня 2019 року.

Суддя - доповідач:

Судді: