Постанова

від 14.01.2020 по справі 761/16878/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 761/16878/19

провадження в апеляційній інстанції №22-ц/824/217/2020

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача: Білич І.М.

суддів: Лапчевської О.Ф., Іванченка М.М.

при секретарі: Кемському В.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача (ВО КДМА Департамент охорони здоров`я) Бондарчук

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Шевченківського районного суду міста Києва Рибака М.А.,

у цивільній справі №761/16878/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Територіального медичного об`єднання Санаторного лікування у місті Києві про зобов`язання вчинити дії, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди , -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Територіального медичного об`єднання Санаторного лікування у місті Києві, в якому просив розірвати з 17.12.2018 року трудовий договір (контракт), укладений 18.10.2013 року між ним та Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), за власним бажанням працівника на підставі ст. 38 КЗпП України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 18.10.2013 року згідно умов контракту (строковий трудовий договір) він на період з 18.10.2013 року по 17.10.2016 року був призначений на посаду головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка Київського міського дитячого санаторно-курортного медичного об`єднання що розташований в АРК місто Ялта вул. Ялтинська, 5

03.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 17.12.2018 року, проте отримав відповідь, що відповідно до запису в трудовій книжці, трудові відносини між ним та Департаментом охорони здоров`я ВО КМР(КМДА) припинилися 12.01.2015 року, коли санаторій на тимчасово окупованій території України було перереєстровано в Державний бюджетний заклад Республіки Крим Дитячий протитуберкульозний санаторій Алупка .

Позивач вважав, що трудові відносини між сторонами належним чином припинені не були, оскільки запис в трудовій книжці не містив відомостей щодо його звільнення із займаної посади, а тому відповідач мав звільнити за власним бажанням на підставі його заяви у грудні 2018 року. Виходячи з того, що, оскільки контракт було укладено між сторонами на строк до 17.10.2016 року, проте після припинення контракту жодна із сторін не вимагала його припинення, вважав трудовий договір між сторонами продовженим на невизначений строк.

Просив зобов`язати роботодавця внести запис в його трудову книжку про звільнення з посади головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторія Алупка за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України з 17.12.2018 року.

Крім того, просив зобов`язати Територіальне медичне об`єднання Санаторного лікування у місті Києві нарахувати та виплатити заробітну плату за період з березня 2014 року по 17 грудня 2018 року в розмірі 258 192,90 гривень, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 490,80 гривень. Стягнути з відповідачів в солідарному порядку 25 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 рокупозов задоволено частково.

Зобов`язано Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому Кодексом законів про працю України порядку розірвати трудовий договір, укладений 18.10.2013 року між ОСОБА_1 та Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з 11.01.2015 року.

Зобов`язано Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення його з посади головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу законів про працю України з 11.01.2015 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зокрема, позов в частині стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишений без задоволення як такий, що пред`явлений до неналежних відповідачів.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду в частині визначення дати припинення трудових відносин, позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просив скасувати рішення суду в указаній вище частині та ухвалити нове рішення, яким зобов`язати Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розірвати укладений між сторонами трудовий договір з 17.12.2018 року та внести в трудову книжку позивача запис про його звільнення з посади головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка за власним бажанням саме з 17.12.2018 року.

Посилаючись на те, що рішення суду в оскаржуваній частині є незаконним, оскільки будь-якої заяви про звільнення із займаної посади з 11.01.2015 року він (позивач) не писав та своєї згоди на таке звільнення не давав. Наполягав на тому, що трудові відносини тривали між сторонами до грудня 2018 року, тобто до подання ним заяви про звільнення за власним бажанням.

Згідно ч. 1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди сторонами не оскаржується, відповідно і судом апеляційної інстанції не переглядається.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити в повному обсязі.

Представник Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) апеляційну скаргу не визнала, заперечувала проти її задоволення.

Представник Територіального медичного об`єднання Санаторного лікування у місті Києві будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився, поважність причин неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності в силу вимог ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Так судом при розгляді справи було встановлено, що 16.07.2013 року ОСОБА_1 було призначено на посаду головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка Київського міського дитячого санаторно-курортного медичного об`єднання з випробувальним терміном два місяці.

18.10.2013 року між сторонами укладено контракт про виконання ОСОБА_1 обов`язків головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка із терміном дії до 17.10.2016 року.

Дитячий протитуберкульозний санаторій Алупка знаходиться на території АР Крим. Після окупації РФ території півострова Крим, зазначений санаторій реорганізовано в Державну бюджетну установу Республіки Крим Дитячий протитуберкульозний санаторій Алупка .

Згідно з відомостями про роботу, які містяться в трудовій книжці ОСОБА_1 , 12.01.2015 року його було залишено в попередній посаді головного лікаря у зв`язку із перереєстрацією закладу в Державну бюджетну установу Республіки Крим Дитячий протитуберкульозний санаторій Алупка .

03.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з заявою про звільнення з посади головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка Київського міського дитячого санаторно-курортного медичного об`єднання за власним бажанням, у задоволенні якої роботодавець відмовив, посилаючись на те, що трудові відносини між сторонами з 12.01.2015 року відсутні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 12.01.2015 року трудові відносини між сторонами припинено, а тому контракт між сторонами з ініціативи працівника на підставі ст. 38 КЗпП України слід розірвати саме з указаної дати, запис про що необхідно внести до трудової книжки.

Проте, повністю погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Так, підстави для припинення трудового договору передбачені в ст. 36 КЗпП України.

Зокрема п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

За положеннями ч.ч.1,3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Звільняючи позивача із займаної ним посади за власним бажанням з 11.01.2015 року ( ст. 38 КЗпП України), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував відсутність в діях ОСОБА_1 волевиявлення на звільнення з роботи за власним бажанням саме з 11.01.2015 року. Відповідного попередження (заяви) про розірвання трудового договору з зазначеної вище дати позивач також не подавав.

Суд першої інстанції також обґрунтовував правомірність прийняття рішення про звільнення позивача саме з 11.01.2015 року тим, що оскільки після визначеної дати позивач не працював на займаній ним за контрактом посаді та фактично не виконував функціональні обов`язки у зв`язку із переведення на роботу до незаконно створеної Державної бюджетної установи Республіки Крим „Дитячий протитуберкульозний санаторій „Алупка" зареєстрованої за законодавством Російської Федерації.

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.

Так судом безпідставно не було взято до уваги те, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України „ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Пунктом 1 ч.1 ст. 3 Закону України „ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України " визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідач не визнаючи позовні вимоги позивача вказував на те, що починаючи з березня 2014 року Дитячим спеціалізованим санаторієм „ Алупка " не надавалась санаторно - курортна медична допомога дітям - громадянам України. Так як зазначений санаторій з моменту перереєстрації здійснює діяльність за фаховим профілем на території АР Крим під юрисдикцією Російської Федерації, змінив назву, форму власності, відкрив рахунки в установах банківської системи цієї країни та проводить закупівлі товарів, робіт і послуг за законодавством країни агресора.

Колегія суддів вважає, що ненадання санаторно - курортної медичної допомоги дітям - громадянам України Дитячим спеціалізованим санаторієм Алупка ( як зазначає відповідач) не позбавляє обов`язку відповідача дотримуватись законодавства України та належним чином оформити припинення трудових відносин з позивачем.

Відповідно до вимог Закону України „ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на дитячий протитуберкульозний санаторій „Алупка" поширюється дія Конституції України та законів України.

За ч.1ст. 9 Закону України „ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України " державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за якими, Дитячий протитуберкульозний санаторій Алупка Київського міського дитячого санаторно-курортного медичного об`єднання на момент звернення позивача з позовом до суду ( квітень 2019 року) не перебуває в процесі припинення та не ліквідований.

Інформація про його ліквідацію чи реорганізацію відповідно до вимог чинного законодавства України відсутня.

ОСОБА_1 згідно даних зазначеного вище реєстру на час його звернення до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням ( 03 грудня 2018 року)значився керівником дитячого протитуберкульозного санаторія "Алупка" Київського міського дитячого санаторно - курортного медичного об`єднання ( АРК місто Ялта вулиця Ялтинська, 5).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно із ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Сторони у контракті від 18.10.2013 року погодили, що термін його дії спливає 17.10.2016 року.

Підпунктом а) п. 7.2 Контракту визначено, що цей контракт припиняється після закінчення строку його дії.

Згідно п. 7.7 Контракту, за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони погодили продовження контракту на новий строк.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

За змістом ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Відтак, зазначене вище свідчить, що відповідач визнавав факт продовження перебування позивача у трудових відносинах з ним після закінчення строків визначених умовами укладеного контракту. Так як не вирішив питання щодо звільнення позивача з займаної посади у встановленому законом порядку за законодавством України, як на дату перереєстрації ( 11 січня 2015 року) так і на дату припинення контракту ( 17.10.2016 року).

ОСОБА_1 05.12.2018 року взято на облік як внутрішньо переміщену особу, він є батьком багатодітної родини, яка має місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

03.12.2018 року ОСОБА_1 направив на адресу відповідача заяву в якій просив звільнити його за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП з 17.12.2018 року ( а.с.27).

Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради 18.12.2018 року за № 061-16450/09 направлено позивачу відповідь на заяву наступного змісту : „ повідомляємо, що відповідно до запису у Вашій трудовій книжці, трудові відносини між Департаментом охорони здоров`я та Вами, ОСОБА_1 , припинилися 12.01.2015 року, коли санаторій перереєстровано в державний бюджетний заклад Республіки Крим „ Дитячий протитуберкульозний санаторій „ Алупка ".

Колегія суддів вважає, що зазначене рішення відповідача суперечить нормам діючого законодавства, а саме ч. ч. 2,3 ст.9 Закону України „ Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ", якими визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ) виданий органами, та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За таких обставин, запис у трудовій книжці позивача за № 13 від 12.01.2015 року є недійсним і не створює правових наслідків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в ході розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо відмови у задоволенні заяви позивача від 03.12.2018 року про звільнення за власним бажанням ( ст. 38 КЗпП України) з 17.12.2018 року.

Відтак, суд першої інстанції правомірно прийшовши до висновку щодо задоволення вимог про зобов`язання Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому Кодексом законів про працю України порядку розірвати трудовий договір, укладений 18.10.2013 року між ОСОБА_1 та Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з внесенням запису в трудову книжку ОСОБА_1 про звільнення його з посади головного лікаря Дитячого протитуберкульозного санаторію Алупка за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України не вірно визначив дату розірвання трудового договору з зазначених вище підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає змініу відповідності до положень ст. 376 ЦПК України в частині зазначення дати звільнення, а саме з „11.01.2015 року на „ 17.12.2018 року ".

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368,372, 374, 376, 381 -384, 387, ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2019 року в частині вирішенняпозовних вимог про розірвання трудового договору та внесення запису до трудової книжки змінити в частині зазначення дати звільнення, вказавши дату звільнення - 17. 12.2018 року.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2020 року.

Суддя - доповідач:

Судді: