Постанова

від 17.07.2019 по справі 757/42123/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

м. Київ

справа № 757/42123/15-ц

провадження № 61-21263св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Контрактстрой ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактстрой на рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактстрой (далі - ТОВ Контрактстрой , товариство), в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості у розмірі 3 462 123, 75 грн, пеню за прострочення боргу у розмірі 1 517 872, 45 грн та 3 % річних у розмірі 87 930, 74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 04 вересня 2014 року між ним та відповідачем укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого позикодавець (позивач) надає позичальнику (відповідачу) безпроцентну фінансову допомогу у сумі 150 000 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 879 313,70 грн, строком до 31 грудня 2014 року. Позивач виконав свої зобов`язання за договором, надав відповідачу грошові кошти в сумі 150 000 дол. США, разом з тим останній свої зобов`язання не виконав, прострочив повернення грошових коштів у строк передбачений договором, на день подання позову суму позики не повернув.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року позовну заяву залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі ним відповідачу грошових коштів у розмірі 150 000 дол. США за договором від 04 вересня 2014 року № 01 про надання поворотної фінансової допомоги.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ Контрактстрой на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 3 462 213,75 грн, пеню за прострочення повернення боргу у розмірі 1 517 872, 45 грн, 3% річних у розмірі 87 930,74 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що посилання відповідача на те, що під час підписання договору грошові кошти не передавалися позивачем директору ТОВ Контарктстрой не можуть бути взяті до уваги, оскільки сам факт підписання договору його сторонами свідчить про передачу грошових коштів, оскільки письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У березні 2017 року ТОВ Контрактстрой звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що товариство не укладало договір про надання поворотної фінансової допомоги. У копії договору, який є в матеріалах справи в розділі 6 Реквізити сторін відсутній підпис директора ОСОБА_2 та печатка товариства. Жодний пункт договору не підтверджує отримання товариством від ОСОБА_1 грошових коштів, в договорі передбачається лише зобов`язання ОСОБА_1 передати товариству суму позики. Договір містить численні протиріччя, зокрема щодо адреси товариства, платності позики, порядку передачі коштів, розміру штрафних санкцій, підсудності справи, терміну надання поворотної фінансової допомоги, що свідчить про нікчемність договору. Також апеляційним судом не надана оцінка наявним у справі доказам, зокрема показанням свідків, банківським звітам про дебетові і кредитові операції по рахунках товариства за 2014 рік, за якими відсутні відомості про надходження грошових коштів у сумі 150 000 дол. США, відомостям про доходи ОСОБА_1 за 2012-2014 роки, в яких зазначено, що єдиним доходом ОСОБА_1 була заробітна плата у товаристві у розмірі 25 000 грн. Оскільки за договором ОСОБА_1 не надавав грошових коштів товариству, то договір є неукладеним.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року справу призначено до розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За нормою статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судами встановлено, що 04 вересня 2014 року від імені ОСОБА_1 та ТОВ Контрактстрой , в особі директора ОСОБА_2 , яка діє на підставі Статуту, зареєстрованого 04 липня 2012 року, номер запису 10701050014005293, підписано договір №01 про надання поворотної фінансової допомоги (т.1, а.с. 13-14).

Згідно з умовою пункту 1.1. договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику безпроцентну фінансову допомогу в сумі 150 000 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 879 313, 70 грн, строком до 31 грудня 2014 року включно.

Пунктом 1.3 договору сторони визначили, що безпроцентна фінансова допомога надається позичальнику шляхом перерахування на поточний рахунок, вказаний в розділі 6 цього договору, грошових коштів, зазначених у пункті 1.1. цього договору, проте відповідно до змісту розділу 6 договору в ньому відсутні дані про банківські рахунки товариства.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 зазначеного договору позикодавець зобов`язався надати грошові кошти безпосередньо готівкою директору позичальника в сумі 150 000 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 1 879 313, 70 грн в момент підписання цього договору.

Позичальник зобов`язувався повернути вказану в пункті 1.1 цього договору суму коштів позикодавцю у строк до 31 грудня 2014 року (пункт 2.2 договору).

У випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язання, передбаченого пунктом 2.2. цього договору, позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (п. 2.3 договору).

Проаналізувавши зміст договору, права та обов`язки за договором, умови надання та повернення грошових коштів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що, за своєю правовою природою, між сторонами укладений договір позики, а тому під час вирішення спору необхідно керуватися положеннями Цивільного кодекс України(далі - ЦК України), що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Поняття договору позики визначено статтею 1046 ЦК України, згідно з якою за цим договором одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів закріплена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Тобто, факт підписання сторонами договору, без передання грошей або речей, не породжує у позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Відповідно до частини другої статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Документальне оформлення поворотної фінансової допомоги залежить від форми, в якій вона надіється: безготівковим шляхом; готівковими коштами.

При розрахунках за договором позики в безготівковій формі позикодавець оформляє звичайне платіжне доручення. Операції з перерахування/надходження грошових коштів в бухгалтерському обліку позикодавця/позичальника відображаються на підставі відповідних банківських виписок.

Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, яке було чинним на час підписання сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги, визначено, що це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України Про національний банк України та визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

У пункті 1.2 Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форму касових ордерів установлено наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій , а касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів (п. 2.6 Положення).

Пунктом 4.2 Положення визначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Судами встановлено, що з наданих ТОВ Контрактстрой банківських звітів про дебетові і кредитові операції по рахунках товариства за 2014 рік відсутні відомості про надходження грошових коштів у сумі 150 000 дол. США від позивача.

Позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики мав підтвердити право вимагати від відповідача виконання боргових зобов`язань, проте всупереч вимогам статті 60 ЦПК України2004 року ним не надані, а матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем за договором поворотної фінансової допомоги від 04 вересня 2014 року коштів у розмірі 150 000 дол. США.

Визначення сторонами у договорі поворотної фінансової допомоги про зобов`язання позикодавця надати грошові кошти безпосередньо директору позичальника суму в розмірі 150 000 дол. США (пункт 2.1 договору) не є доказом отримання відповідачем суми позики, оскільки у ньому зазначається лише про обов`язок позикодавця щодо надання відповідної суми коштів. Натомість сам факт передання коштів не підтверджений жодними доказами. Договір не містить положення про те, що з підписанням сторонами договору вважається, що кошти передані позичальнику.

З урахуванням наведеного, встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що він на виконання договору поворотної фінансової допомоги передав кошти товариству у розмірі 150 000 долю США, а ТОВ Контрактстрой їх отримало.

Викладене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому апеляційний суд помилково врахував як правову підставу обґрунтованості вимог позивача правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

Відповідно до нього письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Проте цей правовий висновок стосується правовідносин, які виникли з договору позики між фізичними особами, за обставин, що зміст договору підтверджує факт передачі позикодавцем грошової суми позичальнику та отримання останнім цих коштів.

У цій справі договір укладений між фізичною та юридичною особами, а його зміст не свідчить про фактичну передачу коштів до моменту підписання договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки у справі встановлено, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із підпунктом в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, з висновку суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ТОВ Контрактстрой мало сплатити 7 308 грн (120% від 6 090 грн) судового збору, а фактично сплатило - 9 600 грн, суд вирішив задовольнити його касаційну скаргу, а отже, за правилами статті 141 ЦПК України сплачений судовий збір підлягає стягненню з позивача на користь відповідача у розмірі 7 308 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактстрой задовольнити.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2017 року скасувати, рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Контрактстрой 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко