Рішення

від 30.07.2019 по справі 300/331/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р. справа № 300/331/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Дуткевича М.В., Титиша В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Княжолуцької сільської ради Долинського району про скасування рішень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Княжолуцької сільської ради Долинського району про скасування рішень Княжолуцької сільської ради №660 від 07.11.2018, №680 від 22.11.2018 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради №265 від 23.11.2018, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2019 року ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

Згідно розпорядження №64 від 02.07.2019 у зв`язку з перебуванням головуючого судді Шумея М.В. у відпустці проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого визначено головуючим суддю Гундяка В.Д.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржені рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті без правових підстав та з порушенням вимог чинного законодавства України, зокрема положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Кодексу Законів про працю України, а відтак позивача слід поновити на посаді секретаря сільської ради та стягнути на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, який надійшов до суду 22.07.2019 року. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що припинення повноважень позивача здійснено у повній відповідності до законодавства України. Зазначив, що оскільки вето, накладене сільським головою на рішення сесії Княжолуцької сільської ради від 07.11.2018 року, було подолане, то повноваження ОСОБА_1 припинено на підставі ст.50 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні правомірно.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в адміністративному позові. Зазначив, що його повноваження як секретаря Княжолуцької сільської ради припинено незаконно, за відсутності правових підстав, визначених чинним законодавством України та без дотримання встановленого порядку. Вказав також, що оскаржене рішення Княжолуцької сільської ради від 07.11.2019 прийнято під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ст.40 Кодексу Законів про працю України.

У вступному слові представники відповідача позов не визнали з підстав, наведених у відзиві на позов. Зазначили, що позивач попередньо вже був звільнений з посади секретаря Княжолуцької сільської ради згідно рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 від 09.02.2018 "Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1 " та виданого на його виконання розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018, однак поновлений згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за №0940/1401/18. Проте постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року дане судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву в цій частині залишено без розгляду. Таким чином, вважають, що оскільки рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 від 09.02.2018 "Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1" та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018 є правомірними, то визначених чинним законодавством підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області немає. Вказали, що окрім цього на їх думку, прийняття оскаржених рішень відповідачем було здійснено в порядку та спосіб, визначені законодавством України, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що до задоволення не підлягає.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова позивача та представників відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за №0940/1401/18 визнано протиправними та скасовані рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №494/11/2018 від 09.02.2018 "Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_1 " та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №23 від 19.02.2018 "Про ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, з 23 березня 2018 року. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 493 гривні 78 копійок з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернено до негайного виконання.

Відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу постанови начальника відділу Долинського районного відділу ДВС №57323921 від 09.10.2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №0940/1401/18, виданого 25.09.2018 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради виконано в повному обсязі. Таким чином відносини публічної служби в органі місцевого самоврядування між відповідачем та ОСОБА_1 виникли на підставі судового рішення.

В судовому засіданні встановлено, що рішеннями Княжолуцької сільської ради від 07.11.2018 за №№ 659/16/2018, 660/16/2018 затверджено зразок бюлетеня для таємного голосування та за результатами цього голосування повторно достроково припинено повноваження ОСОБА_1 на посаді секретаря сільської ради. Розпорядженням сільського голови зупинено вищевказане рішення сесії та призначено повторний розгляд призупиненого рішення на наступному черговому засіданні ради 22.11.2018 року.

Відповідно до дослідженої в якості письмового доказу по справі копії рішення Княжолуцької сільської ради від 22.11.2018 за №№ 680/16/2018 законність рішення від 07.11.2018 за №660/16/2018 про дострокове припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді секретаря сільської ради підтверджено. Так, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії результатів поіменного голосування, 10 депутатами сільської ради було підтримано попереднє рішення.

Судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за №0940/1401/18, в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву в цій частині залишено без розгляду.

Суд погоджується з правомірністю прийнятих відповідачем рішень з огляду на нижчевикладане.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо проходження служби в органах місцевого самоврядування, врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством. При цьому у спірних правовідносинах пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Спеціальним законодавством, що відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин за N 280/97-ВР від 21.05.1997 року.

Відповідно до частини 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст.4 Закону місцеве самоврядування в Україні здійснюється в тому числі на принципі виборності.

За своїм змістом даний принцип передбачає свободу волевиявлення депутатського корпусу відповідної ради не тільки щодо обрання, але і щодо дострокового припинення повноважень посадової особи цього органу.

Так статтею 50 вищевказаного Закону визначено, що секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Згідно ч.5 вищевказаної норми повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради. При цьому Законом не передбачено обов`язкових підстав для ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень секретаря ради.

Пунктом 4 ст.26 Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст.59 Закону рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

При цьому суд залишає без уваги твердження позивача, що проведення відкритого голосування під час повторного розгляду рішення є порушенням норм чинного законодавства України з огляду на наступне.

Так судом встановлено, що рішення про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради було прийнято відповідною радою 07.11.2018 року згідно з ч.3 ст.59 Закону шляхом таємного голосування. При цьому ні нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ні жодним іншим нормативно правовим актом не передбачено проведення таємного голосування під час повторного розгляду рішення, яке було зупинено головою сільської ради.

Таким чином суд дійшов висновку, що проведення відкритого голосування на засіданні ради 22.11.2018, яким підтверджено рішення ради від 07.11.2018, здійснено у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством України.

Крім того суд вважає безпідставним посилання позивача, що його звільнення відбулося у період перебування останнього на листку непрацездатності з огляду на наступне.

Відповідно до ст.59 Закону сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Так згідно листка непрацездатності серії АДЛ №486276 від 01.11.2018, ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 01.11.2018 до 09.11.2018.

Тому як вбачається з наявної в матеріалах справи копії оскарженого розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №265 від 23.11.2018 року, яким були достроково припинені повноваження позивача, останнє прийнято поза періодом тимчасової непрацездатності позивача.

Окрім цього суд не погоджується з твердженням позивача про тотожність понять "дострокове припинення повноважень" та "звільнення", як таких, що є різними за своїм правовим змістом.

Крім того, суд приймає до уваги те, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі за №0940/1401/18, на підставі якого позивача було поновлено на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області з 23 березня 2018 року, в подальшому було скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 року.

З урахуванням даної обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта індивідуального характеру суб`єкта владних повноважень позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції рішення, яке було підставою для поновлення позивача з 23.03.2018 на посаді скасоване, то на переконання суду, враховуючи дату звернення до суду, відносини ОСОБА_1 з відповідачем щодо проходження публічної служби фактично не могли бути поновлені, а відтак в даному випадку порушене право позивача, яке підлягає захисту, відсутнє, оскільки наявність чинних рішення Княжолуцької сільської ради №494/11/2018 від 09.02.2018 та розпорядження №23 від 19.02.2018 виключає можливість поновлення позивача у відносинах публічної служби.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, як такі, що є похідними від основних, і їх задоволення залежить від задоволення основних позовних вимог.

За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі статті 129-1 Конституції України, ст. 50, 59 Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Княжолуцька сільська рада Долинського району, код ЄДРПОУ 04355941, вул. Шевченка,81а, с. Княжолука, Долинський район, Івано-Франківська область, 77540.

Рішення складене в повному обсязі 02.08.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д.