Постанова

від 12.11.2019 по справі 300/331/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10080/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Титиша В.І.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (головуючий суддя: Гундяк В.Д., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення - 02.08.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про скасування рішень, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_2 , 14.02.2019 звернувся в суд із адміністративним позовом до Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області та з урахуванням уточнень позовних вимог, просить скасувати рішення Княжолуцької сільської ради № 660 від 07.11.2018, № 680 від 22.11.2018 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради № 265 від 23.11.2018, поновити його на роботі, виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.

Обґрунтовує позов тим, що оскаржені рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті за відсутності правових підстав та з порушенням положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та Кодексу Законів про працю України. Так, рішення Княжолуцької сільської ради № 660 від 07.11.2019 прийнято під час його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Вважає, що його слід поновити на посаді секретаря сільської ради та стягнути на його користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу та завдану моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить його скасувати та постановити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. А також, збільшив позовні вимоги, крім скасування рішень та розпорядження відповідача, поновлення на роботі, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, просить: виплатити лікарняні за періоди відповідно поданих до сільської ради листків непрацездатності Серія АДЛ № 486091 від 08.10.2018, виданого Долинською ЦРЛ з 08.10.2018 по 31.10.2018 та Серії АДЛ № 486276 від 01.11.2018, виданого Долинською ЦРЛ з 01.11.2018 по 09.11.2018, зобов`язати Княжолуцьку сільську раду раніше внесений запис у його трудову книжку про день звільнення визнати недійсним у порядку встановленому п. 2.10 Інструкції № 58. Додатково, 12.11.2019 подав до суду апеляційної інстанції заяву про доповнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 150000 грн моральної шкоди.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскаржувані ним рішення та розпорядження відповідача прийняті з порушенням Регламенту Княжолуцької сільської ради та під час перебування його 07.11.2018 на тимчасовому листку непрацездатності, а також не вказані причини дострокового припинення його повноважень, як секретаря Княжолуцької сільської ради. Крім того, з посади його звільнено 23.11.2018, а трудову книжку видано лише 12.12.2018. Записи № 38 та № 39 про звільнення у трудовій книжці проведені у графі нагородження.

Представник відповідача подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позов.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, позовні вимоги, які заявлені позивачем у апеляційній скарзі, про виплату лікарняних за періоди відповідно поданих до сільської ради листків непрацездатності Серія АДЛ в„– 486091 від 08.10.2018, виданого Долинською ЦРЛ з 08.10.2018 по 31.10.2018 та Серії АДЛ № 486276 від 01.11.2018, виданого Долинською ЦРЛ з 01.11.2018 по 09.11.2018 і зобов`язати Княжолуцьку сільську раду раніше внесений запис у його трудову книжку про день звільнення визнати недійсним у порядку встановленому п. 2.10 Інструкції № 58, а також збільшення розміру моральної шкоди, не можуть бути розглянуті в суді апеляційної інстанції, оскільки такі не були заявлені в суді першої інстанції. Крім того, листок непрацездатності Серії АДЛ № 486091 від 08.10.2018, який виданий Долинською ЦРЛ з 08.10.2018 по 31.10.2018 був поданий лише до суду апеляційної інстанції. Доказів неможливості подання його до суду першої інстанції, позивач не надав. Отже, в силу приписів ч. 4 ст. 308 КАС України, цей доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки судом апеляційної інстанції рішення, яке було підставою для поновлення позивача з 23.03.2018 на посаді скасоване, то враховуючи дату звернення до суду, відносини ОСОБА_2 з відповідачем, щодо проходження публічної служби фактично не могли бути поновлені, а відтак в даному випадку порушене право позивача, яке підлягає захисту, відсутнє, оскільки наявність чинних: рішення № 494/11/2018 від 09.02.2018 та розпорядження № 23 від 19.02.2018, прийнятих Княжолуцькою сільською радою виключає можливість поновлення позивача у відносинах публічної служби. Отже, не підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, як такі, що є похідними від основних, і їх задоволення залежить від задоволення основних позовних вимог.

З цими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, в справі № 0940/1401/18, визнано протиправними та скасовані рішення Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 494/11/2018 від 09.02.2018 Про дострокове припинення повноважень секретаря сільської ради ОСОБА_2 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 23 від 19.02.2018. Поновлено ОСОБА_2 на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області з 23 березня 2018 року. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 493, 78 грн з вирахуванням податків та обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернено до негайного виконання.

У подальшому, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2019 рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018, в адміністративній справі за № 0940/1401/18, в частині задоволених позовних вимог, зокрема щодо поновлення на посаді секретаря сільської ради ОСОБА_2. скасовано та прийнято нову постанову, якою позовну заяву в цій частині залишено без розгляду.

Розпорядженням Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 242 від 03.10.2018, на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.09.2018 в адміністративній справі за № 0940/1401/18, ОСОБА_2 поновлено на посаду секретаря Княжолуцької сільської ради з 23.03.2018 з виплатою за час вимушеного прогулу середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 12760, 02 грн.

Рішенням Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 07.11.2018 за № 660/16/2018, за результатами таємного голосування депутатів сільської ради достроково припинено повноваження ОСОБА_2 на посаді секретаря сільської ради з 07.11.2018.

Розпорядженням сільського голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 12.11.2018 за № 258, зупинено вищевказане рішення сесії сільської ради та призначено повторний його розгляд на наступному черговому засіданні ради 22.11.2018.

Рішенням Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 22.11.2018 за № 680/16/2018, відхилено накладене сільським головою вето і підтверджено законність рішення від 07.11.2018 за № 660/16/2018 про дострокове припинення повноважень ОСОБА_2 на посаді секретаря сільської ради.

Розпорядженням в.о. сільського голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області від 23.11.2018 за № 265, припинено повноваження ОСОБА_2 , як секретаря сільської ради з 07.11.2018 та припинено нарахування заробітної плати з 23.11.2018.

Так, відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування рішення Княжолуцької сільської ради № 660 від 07.11.2018, № 680 від 22.11.2018 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради № 265 від 23.11.2018, поновлення на роботі, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки судом апеляційної інстанції рішення, яке було підставою для поновлення позивача з 23.03.2018 на посаді скасоване, то враховуючи дату звернення до суду, відносини ОСОБА_2 з відповідачем, щодо проходження публічної служби фактично не могли бути поновлені, а відтак відсутнє порушене право позивача, яке підлягає захисту. Наявність чинних рішень Княжолуцької сільської ради № 494/11/2018 від 09.02.2018 та розпорядження № 23 від 19.02.2018 виключає можливість поновлення позивача у відносинах публічної служби.

З такими висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки такі зроблені з порушенням норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечив позивач у судовому засіданні, що про оскаржувані ним рішення та розпорядження Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, він дізнався 12.12.2018, під час отримання ним трудової книжки.

З адміністративним позовом до суду, ОСОБА_2 звернувся 14.02.2019, тобто із пропуском встановленого спеціальним законодавством місячного строку (а.с. 5 т. 1).

Відповідно до вимог частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зазначені положення частини п`ятої статті 122 КАС кореспондують із частиною першою статті 233 КЗпП України, відповідно до якої, працівник у справах про звільнення може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

З системного аналізу наведених вище норм права, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець чітко передбачив можливість особи в місячний строк оскаржити дії та рішення суб`єкта владних повноважень, щодо свого звільнення, якщо вона вважає, що таке було здійснено незаконно. Однак, зазначений строк обраховується з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень суб`єктів владних повноважень у публічно-правових відносинах, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що скорочені строки оскарження передбачені частиною п`ятою статті 122 КАС України та частиною першою статті 233 КЗпП України є засобом унеможливлення порушення трудових прав працівників, які можуть бути прийняті на посаду звільненої особи та функціональної діяльності органу з якого така особа була звільнена. Оскільки вважається, що учасники трудових відносин у даному випадку безпосередньо обізнані з рішеннями, діями чи бездіяльністю роботодавця, крім цього, за законом вони мають право на таку обізнаність , що також надає їм можливість своєчасно, у встановлені законом строки, звернутися за судовим захистом.

При цьому, пропуск строку передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.

Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними, якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.

Також, необхідно зауважити, що відповідно до змісту положень статті 122 КАС України особа, яка вважає, що рішенням, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи законні інтереси, повинна подати відповідну позовну заяву у визначений законодавством строк, а у випадку його пропуску з поважних причин - в найкоротший час після того, як відпали обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, позивач обґрунтовує тим, що ним не отримані оскаржувані рішення та розпорядження сільської ради, а також те, що з метою відновлення порушеного права він звертався до Управління держпраці в Івано-Франківській області про проведення перевірки по факту дострокового звільнення його з роботи.

Однак, такі покликання не заслуговують на увагу і не є поважною причиною для поновлення пропуску строку звернення до суду, оскільки не отримання рішень суб`єкта владних повноважень, про які ОСОБА_2 було відомо з моменту отримання ним трудової книжки 12.12.2018, не стало перешкодою для звернення позивача 14.02.2019 з позовом до суду про їх скасування та поновлення його на роботі. А звернення ОСОБА_2 до Управління держпраці в Івано-Франківській області, не є визначеним досудовим порядком вирішення спору, а є альтернативним способом захисту прав позивача. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені позивачем обставини мають суб`єктивний характер, оскільки пов`язані з обраним способом з`ясування підстав законності, зокрема Управлінням держпраці на вимогу позивача, звільнення його з посади, та не мають відношення до прав або можливостей звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішень щодо звільнення з публічної служби.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, а інститут строків у адміністративному процесі має на меті сприяти досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Крім того, у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 Конституційний Суд України роз`яснив, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені у заяві ОСОБА_2 причини пропуску, встановленого законом строку звернення до суду з позовом, неповажними та дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви в частині позовних вимог про скасування рішення Княжолуцької сільської ради № 660 від 07.11.2018, № 680 від 22.11.2018 та розпорядження голови Княжолуцької сільської ради № 265 від 23.11.2018, поновлення на роботі без розгляду, у відповідності до вимог частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 та частини першої статті 319 КАС України.

Суд першої інстанції, цих обставин не врахував та не дав їм належної оцінки, що є безсумнівною підставою для скасування рішення суду в цій частині та прийняття нової постанови про залишення позовних вимог без розгляду.

Щодо заявлених позовних вимог ОСОБА_2 , щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов`язаного із затримкою видачі трудової книжки, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58) передбачено, зокрема, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 4.2. Інструкції № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган у цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За положеннями частини 5 статті 235 КЗпП України, працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в разі затримки видачі трудової книжки лише з вини власника або уповноваженого ним органу.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, щодо встановлення для роботодавця безпосереднього обов`язку видати працівнику в день звільнення трудову книжку з внесеним до неї записом про звільнення. Роботодавці, винні в несвоєчасній видачі звільненому працівникові трудової книжки, несуть передбачену частиною 5 статті 235 КЗпП України відповідальність у вигляді обов`язку виплатити звільненому працівникові середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 звільнений з посади 23.11.2018, відповідно до розпорядження Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 265 від 23.11.2018, про що зроблений відповідний запис під № 39 у його трудовій книжці НОМЕР_2 .

Сторони не заперечують того факту, що трудову книжку ОСОБА_2 видано лише 12.12.2018, з вини відповідача Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.

Отже, період затримка видачі трудової книжки позивачу становить з 23 листопада 2018 року по 12 грудня 2018 року.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку № 100 всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати в тому розмірі, у якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи, середньоденний заробіток позивача становить 600, 55 грн (а.с. 173 т. 1), кількість робочих днів за які сталась затримка видачі трудової книжки становить 13 днів.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у період з 23 листопада 2018 року по 12 грудня 2018 року в сумі 7807, 15 грн (600, 55 грн х 13 днів).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач протиправно затримав видачу позивачеві трудової книжки та про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в сумі 7807, 15 грн, з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 10 000 грн (а.с. 10 т. 1), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода може бути стягнута лише в тому випадку, коли буде визнана протиправною дія/бездіяльність суб`єкту владних повноважень, який міг заподіяти таку шкоду. Тобто, між заподіяною нематеріальною шкодою та протиправною поведінкою відповідача суд повинен установити наявність причинно-наслідкового зв`язку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач; можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість; тяжкість вимушених змін в його життєвих і суспільних стосунках; ступінь зниження престижу, репутації; час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану; і сама можливість такого відновлення в необхідному чи повному обсязі.

Суд, під час розгляду справи, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, вираженості та справедливості.

Однак, як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 не зазначив в чому саме полягає завдана йому моральна шкода та не надано доказів, що заподіяна йому нематеріальна шкода спричинена саме неправомірними діями відповідача.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи ОСОБА_2 про заподіяння йому протиправними діями Княжолуцької сільської ради моральної шкоди в розмірі 10 000 грн є невмотивованими та бездоказовими, а тому не підлягають задоволенню. Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при задоволенні позову допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення в частині та прийняття постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315-317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі № 1300/331/19 скасувати в частині та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Стягнути з Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 04355941) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 23 листопада 2018 року по 12 грудня 2018 року в сумі 7807 грн 15 копійок з відрахуванням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, сплата яких є обов`язковою у встановленому законом порядку.

Адміністративний позов в частині вимог про скасування рішень Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 660 від 07.11.2018, № 680 від 22.11.2018, розпорядження голови Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області № 265 від 23.11.2018, поновлення на посаді секретаря Княжолуцької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області залишити без розгляду.

У решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 рок у справі № 1300/331/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 22.11.2019.