Ухвала

від 29.07.2019 по справі 755/9822/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9822/19

Провадження №: 1-кс/755/5351/19

"29" липня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2018 за № 22018101110000086, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, встановив :

ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , звернулася до слідчого судді цього місцевого суду, у порядку ст. 303 КПК України, з цією скаргою у рамках вказаного кримінального провадження, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінально процесуального Кодексу України, та просить зобов`язати слідчого повернути вилучене під час обшуку майно.

Скарга умотивована тим, що 11 липня 2019 року старшим слідчим з ОВС Сьомого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві майором податкової міліції ОСОБА_6 було проведено обшук офісу ТОВ «МЕЧ ІНВЕСТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16, оф. 34.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законним власником приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку були вилучені правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,та правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 9-А, оф. № 2-3.

Зазначені документи з моменту вилучення отримали статус тимчасово вилученого майна, так як обшук здійснювався на підставі ухвали від 03.07.2019 по справі №755/9822/19, але зазначені вище документи не вказані в ухвалі та не стосуються діяльності ТОВ «МЕЧ ІНВЕСТ».

На це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене, заявник, у світлі норм ст.ст. 169, 171, 236 КПК України, просить дану скаргу задовольнити та повернути вилучене під час обшуку майно, адже фактично досудовим слідством в порушення вказаних вимог КПК України, протиправно не повернуто тимчасово вилучене майно і фактично воно незаконно утримується слідчим.

Сторони у судове засідання не з`явилися, від представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_7 надійшло звернення розглядати скаргу у їх відсутність, тож слідчий суддя беручи до уваги положення ст.ст. 22, 26 даного Кодексу в частині того, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом та норми його ч. 3 ст. 306, яка регламентує, що неявка суб`єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, з урахуванням строків розгляду скарг даного типу, вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті та дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Тож для того, аби урегулювати проблематику питання, яка порушена у даній скарзі у розрізі положень кримінального процесуального законодавство України в частині питання послідовності (кроків) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій, слід проаналізувати самі норми КПК України, які регулюють цю проблему.

Так, відповідно до ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасововилученим можебути майноу виглядіречей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2)призначалися (використовувалися)для схилянняособи довчинення кримінальногоправопорушення,фінансування та/абоматеріального забезпеченнякримінального правопорушенняабо винагородиза йоговчинення; 3)є предметомкримінального правопорушення,у томучислі пов`язаногоз їхнезаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Тимчасове вилученнямайна можездійснюватися такожпід часобшуку,огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).

Згідно ст.169КПК України,тимчасово вилученемайно повертаєтьсяособі,у якоївоно буловилучено: 1)за постановоюпрокурора,якщо вінвизнає такевилучення майнабезпідставним; 2)за ухвалоюслідчого суддічи суду,у разівідмови узадоволенні клопотанняпрокурора проарешт цьогомайна; 3) у випадках, передбаченихчастиною п`ятою статті 171,частиною шостоюстатті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У цій ситуації, установлено, що четвертим слідчим відділом розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві (адреса СВ (Дніпровський район м. Києва) - м. Київ, вул. Пожарського, 5-А)здійснюється досудове розслідуванняу рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018101110000086 від 26.04.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчогосудді цьогомісцевого судувід 03.07.2019у справі№ 755/9822/19надано дозвілна проведенняобшуку вофісному приміщенніза адресою:м.Київ,вул.Мечникова,будинок 16,де зареєстрованоТОВ «МечІнвест» (код40953960)з метоювиявлення тафіксації відомостейпро обставинивчинення кримінальногоправопорушення,відшукання знарядькримінального правопорушення,майна,яке булоздобуте врезультаті йоговчинення,відшукання речей,документів,а саме: первинна фінансово-господарськадокументація (впаперовому таелектронному вигляді)між ТОВ"Брігастон"(код41914875),ТОВ "ДомиНант"(код40638507),ТОВ "ВаультСтейс"(код42300663), ТОВ"Джохор"(код42300548),ТОВ "Андерсен"(код41283375), ТОВ"Мікленд"(код41625148),ТОВ "ТераГранд"(код41703093),ТОВ "Велмонт"(код40693589),ТОВ "Мікленд"(код41625148),ТОВ "Евіденстайм"(код41824897),ТОВ "ТронеГранде Груп"(код41506377),ТОВ "ЧейзТрейд"(код42535401),ТОВ "СеміксГруп"(код42534759),ТОВ "СфераХаус"(код40769343),ТОВ "АдвертУкраїна"(код42333112),ТОВ "КаскадаГруп"(код41681019),ТОВ "Гласко"(код42048558),ТОВ "СігмаЕдвайзер"(код34658777)по взаємовідносинамз підприємствами вигодо набувачами в тому числі ТОВ «Меч Інвест» (код 40953960), ТОВ «Медіа Гравіті» (код 41767986) за період з 01.01.2018 по 31.05.2019, а саме: договори з додатками, акти прийому-передачі, специфікації, накладні, податкові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні документи, документи листування між підприємствами, акти звірок, журнали-ордери, банківські виписки, книги реєстрації податкових накладних, реєстри отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості, книги реєстрації довіреностей, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, вантажно-митні декларації, інвойси, міжнародні товарно-транспортні накладні, міжнародні контракти), а також чорнові записи, «тіньової» бухгалтерії даної групи підприємств, переписки з учасниками злочинної схеми, комп`ютерної техніки та оргтехніки, яка використовувалася для підготовки документів по реєстрації та перереєстрації, фінансово-господарської діяльності вище перелічених підприємств, цінних паперів, довіреності на отримання готівкових коштів в банківських установах, бланки з відбитками печаток та інші фінансово-господарські документи та печатки, кліше, штампи по підприємствах з ознаками фіктивності, майно та грошових кошти, які були здобуті протиправним шляхом або на які відсутні підтверджуючі документи щодо їх походження, чорнова документація, носії інформації, сейфи.

11 липня 2019 року старшим слідчим з ОВС Сьомого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві майором ОСОБА_6 було проведено обшук офісу ТОВ «МЕЧ ІНВЕСТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16, оф. 34.

Під час обшуку були вилучені правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ,та правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 9-А, оф. № 2-3.

Тобто, є дійсним доводи автора скарги в частині того, що зазначені документи з моменту вилучення отримали статус тимчасово вилученого майна, так як обшук здійснювався на підставі ухвали від 03.07.2019 по справі №755/9822/19, але зазначені вище документи не вказані в ухвалі та не стосуються діяльності ТОВ «МЕЧ ІНВЕСТ».

Також, КПК передбачає зобов"язання учинити відповідну дію з посиланням на певну подію.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 115 КПК, сроки можуть визначатися вказівкою на подію.

Зокрема, ч. 6 ст. 173 КПК України, передбачає саме таку ситуацію. Однак, під час цього провадження, було установлено, що визнаечна цією частиної статті Кодексу подія не настала у межах регламентованих нею строків, а тому відповідно до цієї норми тимчасово вилучене майно має бути повренути володільцю.

Стаття 16. Недоторканність права власності КПК України імперативно передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст. 236 КПК України.

Оскільки, в протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до моменту арешту.

У цій ситуації, на це майно не накладався арешт у порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Подія регламентована ч. 6 ст. 173 КПК у межах визначених цією нормою строків не настала.

При цьому, слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

А, в ході судового розгляду даної скарги не було встановлено жодного доказу, який б підвереджував законність дій суб`єкта оскарження та випливав зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II), а саме така вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року), адже будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За такихобставини,викладені ускарзі доводив ційчастині єобґрунтованими,у зв`язкуз чимслідчий суддяза своїмвнутрішнім переконанням,яке ґрунтуєтьсяна всебічному,повному йнеупередженому дослідженнівсіх обставинпровадження,керуючись законом,оцінюючи кожнийдоказ,що наявнийу провадженні,з точкизору належності,допустимості,достовірності,а сукупністьзібраних доказів-з точкизору достатностіта взаємозв`язкувважає,що скаргаз даногопитання підлягаєзадоволенню,оскільки,у даномувипадку,втручання державногооргану управо намирне володіннямайном порушує"справедливийбаланс"між загальнимінтересом суспільствата вимогамизахисту основоположнихправ власникамайна,тобто становить"особистийі надмірнийтягар дляособи"враховуючи йогоперебування уневизначеному стані,адже лишеу данийспосіб,на цейчас,є можливимусунути усінаслідки незаконноїдії тавідновити стан,який найімовірнішеіснував би,якби небуло вчиненоцю дію,а самешляхом застосуванняєдино можливогошляху виправленнянаслідків утакий спосіб,щоб відновити,наскільки цеможливо,ситуацію,яка існуваладо проведеннятакої дії,враховуючи,що ЄСПЛу справі«П`єрсакпроти Бельгії»(Piersackv.Belgium)(Article50),SeriesA№ 85,C.16,зазначив,що він«виходитиме зтого принципу,що заявникмає бути,по можливості,повернений установище,в якомувін перебував»,якби небуло порушенойого права,адже такимчином підкреслюєтьсяверховенство обов`язкувідновлення statusquoante,а врішенні від31жовтня 1995року усправі «Папамічалопулоста іншіпроти Греції»(PapamichalopoulosandOthersv.Greece)(стаття50),SeriesA№ 330-B,суд застосувавпринцип restitutioinintegrumта вказав,що виправленняздійсненого порушенняповинне,по можливості,усунути усінаслідки незаконноїдії тавідновити стан,який найімовірнішеіснував би,якби небуло вчиненоцю діюта застосуватив цихцілях всіможливі шляхитакого виправленнянаслідків утакий спосіб,щоб відновити,наскільки цеможливо,ситуацію,яка існуваладо порушення(див.рішення усправах «Маестріпроти Італії»[ВП](Maestriv.Italy[ВП]),заява №39748/98,п.47,ECHR2004-І;«Ассанідзе протиГрузії» [ВПl](Assanidzev.Georgia[ВП]),заява №71503/01,п.198,ECHR2004-ІІ;«Ілашку таінші протиМолдови таРосії» [ВП](),заява №48787/99,п.487,ECHR2004-VII),шляхом поверненнямайна,яке буловилучено,а саме:1) ОСОБА_4 - правовстановлюючі документи, що підтверджують право її власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) ОСОБА_5 - правовстановлюючі документи, що підтверджують право його власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 9-А, оф. № 2-3.

Однак, так як досудове розслідування здійснюється четвертим СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, то саме слідчого даного органу слід зобовязати учинити відповідну дію, або ж старшого групи слідчих при її наявності (групи), а не безпосередньо слідчого, який проводив такий обшук, як слідчий групи слідчих.

Та й ключовим є те, що орган досудового розслідування провадження усе ж таки четвертий СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, а не сьомий, а тому скарга підлягає в цілому до часткового задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29, 131-132, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України слідчий суддя постановив:

скаргу задовольнити частково.

Зобов`язати слідчого (старшого групи слідчих при наявності) четвертого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018101110000086, повернути вилучене під час обшуку від 11.07.2019 офісу ТОВ «МЕЧ ІНВЕСТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 16, оф. 3-4 майно, відповідно до даних протоколу обшуку від указаної дати, який сформований слідчим групи слідчих - старшим слідчим з ОВС сьомого СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_6 у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.04.2018 за № 22018101110000086, а саме: 1) ОСОБА_4 - правовстановлюючі документи, що підтверджують право її власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) ОСОБА_5 - правовстановлюючі документи, що підтверджують право його власності на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 9-А, оф. № 2-3.

У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та є обов`язковою до виконання на всій території України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 16:30 год. 02.08.2019.

Слідчий суддя: ОСОБА_1