Ухвала

від 05.08.2019 по справі 2036/2-а-6/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2019 року

м. Київ

справа №2036/2-а-6/11

адміністративне провадження №К/9901/21160/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В. , перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі № 2036/2-а-6/11 за позовом ОСОБА_2 до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 , треті особи: Чугуївська міська рада Харківської області, Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації про відміну Розпорядження № 409/2 від 21.06.1994 року Представника Президента України про дозвіл громадянці ОСОБА_3 здійснити будівництво індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2011 року задоволено позов ОСОБА_2 до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_3 , треті особи Чугуївська міська рада Харківської області, Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації про відміну Розпорядження № 409/2 від 21.06.1994 року Представника Президента України про дозвіл громадянці ОСОБА_3 здійснити будівництво індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 .

На зазначену постанову суду 03.05.2019 засобами поштового зв`язку представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі № 2036/2-а-6/11 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2019, подав касаційну скаргу.

Касаційна скарга, що надіслана на адресу суду 25 липня 2019 року, не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано скрутним матеріальним становищем.

Будь-яких доказів на підтвердження зазначених підстав суду не надано.

При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.

Відповідно до пункту 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Суд касаційної скарги вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).

Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, п. 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, п. 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, п. 65).

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 686/114/16-ц, положення Закону України "Про судовий збір" не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland", заява № 71731/01; п. 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland", заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (справа "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia), заява № 26746/05). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (справа "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи (справа "ФК Мретебі проти Грузії" (FC Mretebi v. Georgia), заява № 38736/04).

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Щодо суми судового збору слід зазначити таке.

Відповідно до підпункту 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (далі - Закон № 3674-VI) ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У частині першій статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 1 січня 2018 року - 1921 грн.

Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у Печерському районі/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача 31219207026007, код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходу бюджету 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055), символ звітності банку 207.

У випадку не усунення недоліків касаційної скарги остання може бути повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.

Керуючись статтями 132, 169, 248, 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про звільнення та відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 2036/2-а- 6/11.

Залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі № 2036/2-а-6/11 без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.

Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя (підпис) Л.В. Тацій