Постанова

від 21.01.2020 по справі 2036/2-а-6/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2020 року

Київ

справа №2036/2-а-6/11

адміністративне провадження №К/9901/21160/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року ( ухвалену в складі: головуючого судді Лях О.П., суддів: Бегунца А.О., Рєзнікової С.С.) по справі № 2036/2-а-6/11 за позовом ОСОБА_2 до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4, треті особи: Чугуївська міська рада Харківської області, Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації про відміну Розпорядження № 409/2 від 21 червня 1994 року Представника Президента України про дозвіл громадянці ОСОБА_4 здійснити будівництво індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ОСОБА_2 звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4 , треті особи: Чугуївська міська рада Харківської області, Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації, в якому просила: скасувати частково (підпункт 2 пункту 1) Розпорядження № 409/2 від 21.06.1994 Представника Президента України про дозвіл громадянці ОСОБА_4 здійснити будівництво індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 як таке, що не відповідає вимогам законодавства та порушує права на успадкування домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме- у частині вилучення земельної ділянки площею 300 метрів квадратних із землекористування при домоволодінні АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2011 задоволено позов ОСОБА_2 .

На зазначену постанову суду 03.05.2019 засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 надіслано апеляційну скаргу, в якій також заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Заявник вказував на те, що ОСОБА_1 є особою, яка не брала участі у справі, проте суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі № 2036/2-а-6/11 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що Другим апеляційним адміністративним судом неодноразово апеляційна скарга залишалась без руху у зв`язку із пропуском строку на апеляційне провадження з наданням строку на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. Однак, ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, 06.06.2019 та 17.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2011 по справі № 2036/2-а-6/11 з огляду на необґрунтованість та недоведеність поважності причин пропуску такого строку. Оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відповідно до приписів п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження - відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неврахування фактичних обставин у справі та підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, на які посилався ОСОБА_1 .

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.

ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду відповідь на відзив, відповідно до якого підтримує скаргу та просить її задовольнити.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Матеріали справи, що перебували на розгляді суду апеляційної інстанції, надійшли до Верховного Суду 13.01.2020.

Ухвалою від 20.01.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі вимоги скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Водночас, положеннями п.13 ч.1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Постанова Чугуївського міського суду, яку оскаржив у апеляційному порядку ОСОБА_1 , ухвалена 05.04.2011.

Отже, станом на дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваної постанови порядок і строки апеляційного оскарження були встановлені ст.186 КАС України (в редакції, чинній до 15.12.2017), відповідно до ч. 2 якої апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Матеріали справи не містять відомостей стосовно участі ОСОБА_1 у справі та, відповідно, дати отримання ним оскаржуваної постанови.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку заявником на апеляційне оскарження, дослідив фактичні обставини у справі, встановивши таке.

Розпорядженням представника Президента України від 21.06.1994 № 409/2 було надано дозвіл ОСОБА_4 здійснити будівництво індивідуального житлового будинку у АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1000 кв.м. за рахунок земель міста 700 кв.м. та за рахунок вилучення земельної ділянки площею 300 кв.м. із землекористування при домоволодінні АДРЕСА_2 .

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2011 року задоволено позов ОСОБА_2 та скасовано частково (підпункт 2 пункту Розпорядження № 409/2 від 21.06.1994.

ОСОБА_1 , звертаючись з апеляційною скаргою та обґрунтовуючи поважність пропуску процесуального строку, посилався на те, що оскаржувана постанова суду першої інстанції впливає на його майнові права.

Так, заявником надано копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 6312090001:70:001:0061, що розташована у АДРЕСА_1 , на яку ОСОБА_5 набула право власності на підставі рішення Чугуївської міської ради від 30.07.2010.

В подальшому, рішенням Чугуївської міської ради від 14.12.2018 вказаній земельній ділянці присвоєно адресу: АДРЕСА_1 А. Заявник зазначає, що до складу зазначеної земельної ділянки входить земельна ділянка площею 300 кв.м, відносно якої прийнято постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 5 квітня 2011 року по справі № 2036/2-а-6/11.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно копії акту №54 про вилучення для знищення документів адміністративних справ Чугуївського міського суду Харківської області за 2011 рік матеріали справи № 2036/2-а-6/11 знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання судових справ, а тому у суду відсутні достовірні відомості щодо участі ОСОБА_1 у справі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та доказами, на підтвердження відповідних доводів.

23.05.2019 до суду заявником подано інше клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому ОСОБА_1 зазначив, що про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо лише 23.04.2019.

На підтвердження цих доводів заявником надано до суду апеляційної інстанції копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 6.09.2018, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 6312090001Ж70Ж001Ж0061, що розташована у АДРЕСА_1 . До складу зазначеної земельної ділянки входить земельна ділянка площею 300 кв.м, відносно якої прийнято рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 5 квітня 2011 року по справі № 2036/2-а-6/11.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019, прийнятою у відкритому судовому засіданні, відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2011 по справі № 2036/2-а-6/11.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2019 повторно залишено без руху апеляційну скаргу. Судом апеляційної інстанції наголошено на необхідності усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до суду:

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та доказів, на підтвердження відповідних доводів,

- обґрунтованих доводів та доказів стосовно того, що суд першої інстанції, приймаючи 05.04.2011 порушив права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

21.06.2019 до ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, в якому викладено доводи, аналогічні вказаним у попередніх клопотаннях. Додатково заявником повідомлено про надання рішенням Чугуївської міської ради дозволу Івушкіній В.І. на розробку технічної документації із землеустрою, на підтвердження чого надано копії рішень органу місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку доказам поважності причин пропуску строку, поданим ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.09.2018. Тобто, на час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 , як сторона договору, повинен був бути обізнаним про статус даної земельної ділянки.

Більше того, заявник особисто зазначив про наявність у провадженні Чугуївського міського суду Харківської області цивільної справи №636/753/19, провадження по якій відкрито 20.03.2019, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та Чугуївської міської ради про поновлення порушеного права землекористувача стосовно земельної ділянки в АДРЕСА_2 , площею 0,0354 га., що підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про наявність спірних правовідносин стосовно статусу вищевказаних земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд також вважає за потрібне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк повинен бути пропущений виключно з поважних причин.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції в редакції, чинній станом на дату розгляду справи судом апеляційної інстанції) особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на дату розгляду касаційної скарги) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд враховує, що судом для заявника були забезпечені умови, за яких ОСОБА_1 мав можливість та процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в заяві про поновлення строку та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції надав оцінку поважності причин пропуску строку.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції, визнавши причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при постановленні ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі №2036/2-а-6/11.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року по справі № 2036/2-а-6/11 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: А.Ю. Бучик

С.Г. Стеценко