Постанова

від 31.07.2019 по справі 426/24431/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 426/24431/18

Провадження № 22-ц/810/356/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2019 року, липня місяця, 31-го дня, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Яреська А.В. (судді - доповідача), суддів Гаврилюка В.К., Єрмакова Ю.В. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник позивачів - ОСОБА_3 до Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області та Сватівська районна державна адміністрація Луганської області про встановлення факту родинних відносин, факту належності правовстановлюючого документа та про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Сватівського районного суду Луганської області із позовною заявою Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області та Сватівська районна державна адміністрація Луганської області про встановлення факту родинних відносин, факту належності правовстановлюючого документа та про визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом. Просили суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, що вони є рідними сестрами. Встановити факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документу - Державного акту на право постійного користування землею, зареєстроване в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 року за № ІІ, земельною ділянкою площею 49,81 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, для ведення селянського (фермерського) господарства. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право постійного користування землею площею 49,81 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 року за № ІІ.

Позов було прийнято до розгляду і рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 11 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено. Суд вирішив встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, що вони є рідними сестрами. Встановити факт належності, ОСОБА_4 правовстановлюючого документу - Державного акту на право постійного користування землею, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. за № ІІ , земельною ділянкою площею 49,81 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, для ведення селянського (фермерського) господарства. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право постійного користування землею площею 49,81 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. за № ІІ.

Не погодившись із вказаним рішенням, перший заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, звернувся до суду з апеляційною скаргою на нього, вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11.03.2019 року в частині визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Петрівської сільської ради про визнання в порядку спадкування за законом права постійного користування земельною ділянкою площею 49,81 га, розташованої на території Петрівської сільської ради Сватівського району, цільове призначення для ведення селянського (фермерського) господарства. Вирішити питання по судовим витратам. На обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник зазначав, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права (ст. ст. 5, 263 ЦПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. ст. 182, 1216, 1218, 1225 ЦК України, ст. ст. 92, 116, 125, 126, 131 ЗК України) в частині визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за законом.

Прокурор в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення. Інші сторони у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Так, статтею ст. 367 ЦПК України є передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 263, 264 ЦПК України є визначеним про те, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частина 2 ст. 78 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтями 12, 81 ЦПК України є визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції встановив, що батько позивача ОСОБА_1 проживав з нею з 01.09.1998 по 10.02.2010, що підтверджується довідкою від 02.02.2017 № 02-18/36, наданою Петрівською сільською радою Сватівського району Луганської області. В подальшому село Петрівка Сватівського району було перейменовано в село Коржове на підставі постанови Верховної Ради України від 19.05.2016 № 1377-VIII (а.с.33). Судом також з`ясовано, що позивачі не заявляли відмову від прийняття спадщини. 26 листопада 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась з заявою до Першої Сватівської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 , але отримала постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 26.11.2018 № 1021/0231, оскільки нею пропущено строк для прийняття спадщини (а.с.35). Згідно довідки від 26.11.2018 р. № 02-16/555, наданої виконавчим комітетом Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, ОСОБА_4 був зареєстрований на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області з 09.10.1998 по 17.09.2002 (а.с.36). З 08.10.2002 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Лозівської міської ради Харківської області від 320.11.2018 № 317 (а.с.37). 29 листопада 2018 позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Лозівського району Нотаріального округу Харьковської області Даниленко Н.В. для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 49,81 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка залишилися після смерті батька ОСОБА_4 та отримали постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії від 29.11.2018 № 1214/02-31 (а.с.38). Відповідно до даних Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі встановлено, що в Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу за номером 63409844, спадкодавець - ОСОБА_4 (а.с.39). Судом встановлено той факт, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , в якому ОСОБА_4 зазначений, як батько ОСОБА_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40). Рішенням Лозовського місцевого районного суду від 19.07.2001 р. по справі № 2-594 2001 розірвано шлюб між ОСОБА_2 , 1950 року народження та ОСОБА_6 , 1950 року народження (а.с.41). Судом також встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є доньками ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідними сестрами. Даний факт підтверджується наданими позивачами документами, які проаналізовані судом вище.

Також суд першої інстанції дійшов до висновків про те, що у розпорядженні голови Сватівської районної державної адміністрації від 23.02.2000 р. № 74 земельна ділянка передавалась ОСОБА_7 , а в Державному акті на право постійного користування землею прізвище батька позивачів помилково зазначено, як ОСОБА_8 , оскільки відповідно до відомостей паспорта, виданого Брянським МВ УМВС України в Луганській області 23.06.1998, прізвище батька позивачів є ОСОБА_9 (а.с.45). Суд визнав що в документах, що підтверджують право постійного користування землею, прізвище батька позивачів ОСОБА_4 зазначено з помилкою, а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , оскільки всі інші дані документів співпадають з відповідними даними спадкодавця. Викладені обставини є підставою для задоволення позовних вимог щодо встановлення факту, що правовстановлюючий документ - державний акт належав батьку позивачів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5

Колегія суддів не може погодитись із усіма такими висновками суду першої інстанції, адже до певних із них він дійшов із грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права. Так, пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам було роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена. Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частинами третіми цих статей. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство , у редакції від 13 листопада 2009 року, передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Законумайно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Отже, аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке, а тому відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцями права власності на земельну ділянку. При цьому, колегія суддів враховує, що у матеріалах справи відсутні відомості про укладення між власником спірних земельних ділянок (органом місцевого самоврядування) та спадкодавцем договорів, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а тому згідно з вимогами частин першої, другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужими земельними ділянками. Відповідні правові висновки є висловленими і Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2016 року № 6-2329цс16 та від 23 листопада 2016 року № 6-3113цс15, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 376/2038/14-ц. Спадкоємці не позбавлені можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для вирішення питання щодо можливості оформлення своїх прав на користування спірною земельною ділянкою.

За таких обставин колегія суддів судової палати вважає доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у частині визнання за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом права постійного користування землею площею 49,81 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. за № ІІ, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при його ухваленні - такими, що знайшли своє підтвердження у матеріалах справи - а з огляду на зміст приписів п. 2 ч. 1 ст. 374 та ст. 376 ЦПК колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у визнанні у порядку спадкування за законом право постійного користування землею площею 49,81 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. за № ІІ. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат по справі, то на підставі ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь прокуратури Луганської області суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 14 274 грн. 20 коп. - у рівних частках з кожної.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області задовольнити.

Рішення Сватівського районного суду Луганської області від 11 березня 2019 року змінити, скасувавши у частині визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом права постійного користування землею площею 49,81 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. за № ІІ, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у визнанні у порядку спадкування за законом право постійного користування землею площею 49,81 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Петрівської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка була надана в постійне користування ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 15.03.2000 р. за № ІІ.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) на користь прокуратури Луганської області понесені витрати на сплату судового збору по 7136 гривень 10 копійок з кожної (р/р прокуратури Луганської області № 35211068000839, банк: ДКСУ м. Київ МФО 820172; ЄДРПОУ 02909921).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2019 року.

Головуючий

Судді