Ухвала

від 05.08.2019 по справі 917/1488/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/1488/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (далі - Підприємство, скаржник)

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2019

у справі № 917/1488/18

за позовною заявою Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 64,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство 16.07.2019 (згідно з відмітками відділу поштового зв`язку) звернулося до Верховного Суду Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі № 917/1488/18, залишити в силі рішення господарського суду від 03.01.2019.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №917/1488/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., суддя - Бенедисюк І.М., суддя - Селіваненко В.П., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2019.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.08.2019 № 29.3-02/1647 у зв`язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/1488/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

Дослідивши матеріали касаційної скарги Підприємства у справі № 917/1488/18, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в даній справі є стягнення заборгованості у розмірі 86 522,23 грн. з них: 82 209,86 грн. основний борг за договором № 3018 на послуги з водопостачання та водовідведення від 18.06.2004, 2494,52 грн. пені, 1 817,85 грн. 3% річних грн. Отже, ціна позову у справі № 917/1488/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктами а , в скаржник зазначає, що перегляд Верховним Судом у касаційному порядку рішено у даній справі дасть змогу сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування статей 1, 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , статті 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання щодо правовідносин з централізованого водопостачання та водовідведення на користь споживачів якими є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та виконання останніми обов`язку по оплаті відповідних коштів. Крім того, скаржник посилається, що висновки викладені в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції суперечать сформованій практиці Верховного Суду , а саме постанові від 04.06.2019 у справі № 904/5702/16.

Також, скаржник зазначає, що дана справа має виняткове Підприємства, оскільки викладений у оскаржуваній постанові висновок неодмінно зумовлюватиме відмову інших контрагентів від проведення оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що у свою чергу значно вплине на фінансовий стан скаржника; криза неплатежів значно зменшить фінансові можливості Підприємства.

Розглядаючи зазначені у касаційній скарзі аргументи та доводи з точки зору визначеності щодо фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та /або винятковості, Касаційний господарський суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі, оскільки у даному випадку скаржник ставить на розгляд касаційного суду питання, що потребують дослідження доказів у справі № 917/1488/18, їх оцінки та тлумачення, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а всі доводи скаржника стосовно виняткового значення даної справи є оціночними та по суті зводяться до унікальності (особливості) для Підприємства.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Підприємство у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанцій під час ухвалення судових рішень неповно досліджено матеріали справи, не повно та невсебічно з`ясовано фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не об`єктивно оцінені надані суду докази, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а судами невірно витлумачені обставини справи.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одних і тих самих норм, зокрема, статей 1, 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , статті 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , сттатей 4,10,16,22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , статей 11,52, 509, 525, 530, 546, 599, 626, 901 Цивільного кодексу України судом відхиляються з огляду на їх загальний зміст, а також без належного обґрунтування скаржником, в чому саме полягало неправильне застосування цих норм і яким чином це вплинуло на прийняття різних за змістом судових рішень.

Саме лише посилання на неповноту з`ясування всіх обставин справи, які мають значення для її вирішення, невідповідність окремих висновків обставинам справи, цитування окремих норм законів, а також посилання лише на факт порушення норм матеріального та процесуального права не дає підстав для висновку про різну правозастосовчу практику.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "виняткове значення", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Таким чином, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення.

У рішенні "Пономарьов проти України" ЄСПЛ зауважив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі №917/1488/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись частиною п`ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 у справі №917/1488/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос