Рішення

від 04.06.2019 по справі 175/3744/18-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Справа № 175/3744/18-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, третя особа - Садівниче товариство Жемчужина в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 22 червня 2018 року № 19-21-VII;

зобов`язати Олександрівську сільську раду Дніпропетровського району Дніпропетровської області перевести дачний будинок, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 іпн. НОМЕР_1 , 29 березня 2018 року, витяг 118900349) який розташований за адресою АДРЕСА_1 в жилий будинок .

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з метою переведення зазначеного садового будинку у житловий звернулася з відповідною заявою до відповідача. Проте, відповідач відмовив у переведенні садового будинку у житловий.

Відповідач надав відзив в якому зазначив, що позивач є членом садівничого товариства Жемчужина та має у власності будинок АДРЕСА_1 . Як вказує відповідач, категорія і цільове призначення земельних ділянок у товаристві сільськогосподарського призначення для ведення садівництва. Відповідач відмітив, що постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 321 є підзаконним актом та виконується в частині, що не суперечить Земельному кодексу України.

Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 15 люті о 2017 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0634 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 15 лютого 2017 року, індексний номер витягу 80445384.

На зазначеній земельній ділянці АДРЕСА_1 позивачем побудований будинок загальною площею 142,5 кв.м., житловою площею 40,4 кв.м.

Право власності на дачний будинок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 29 березня 2018 року, індексний номер витягу 118900349.

14 червня 2018 року позивач звернулась до Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району із заявою про переведення дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в жилий будинок. Заява зареєстрована за вх.№ 22/02.20 від 14.06.2018 р.

До заяви позивачем надані наступні документи:

договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.02.201 7 р.;

копія витягу з державного реєстру речових прав від 15.02.2017 р. на земельну ділянку;

копія витягу з державного реєстру речових прав від 29.03.2018 р. на дачний будинок;

копія технічного паспорту на будинок;

звіт про проведення технічного огляду будинку;

копія паспорту та іпн. власника.

Рішенням Олександрівської сільської ради Дніпропетровського району від 22 червня 2018 року № 19-21-VІІ, позивачу відмовлено в переведенні дачного будинку АДРЕСА_1 у жилий будинок .

Так, відповідач зазначив наступне: можливість переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки та реєстрація в них місця проживання, Поставнова КМУ № 321 від 29 квітня 2015 року затвердження "Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки", із змінами, не надає повноважень раді не застосовувати Закони України такі як "Про землеустрій", "Про основи містобудування", Земельний Кодекс України тощо, щодо невиконання вимог по використанню земельної ділянки за призначенням у разі переведення дачного будинку у жилий.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Відповідно до статті 8-1 Житлового кодексу Української РСР від 30.05.1983р. № 5646-Х, громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2015 р. №321 затверджено Порядок переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки (далі Порядок), який визначає механізм переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки.

Відповідно до пункту 2 Порядку, переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки здійснюється безоплатно органами місцевого самоврядування села, селища, міста, з якими відповідні дачні поселення та садівничі товариства пов`язані адміністративно або територіально.

Як передбачено у пункті 3 Порядку, для переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок громадянин, який є його власником, або уповноважена ним особа (далі - власник) подає до виконавчого органу сільської (селищної, міської) ради, а у разі, коли в сільській раді виконавчий орган не утворено, - сільському голові (далі - уповноважений орган) заяву за встановленою формою згідно, до якої додаються:

копія документа про право власності на дачний чи садовий будинок, засвідчена в установленому порядку;

письмова згода співвласників (за наявності) на переведення такого будинку в жилий;

звіт про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку з висновком про його відповідність державним будівельним нормам за формою.

Відповідно до вимог пункту 4 Порядку, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів уповноважений орган протягом місяця з дня їх надходження приймає рішення про переведення дачного чи садового будинку у жилий будинок або про відмову в такому переведенні.

Прийняття рішення про відмову в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок допускається за наявності хоча б однієї з таких підстав:

неподання документів, зазначених у пункті 3 цього Порядку;

виявлення в поданих документах недостовірних відомостей;

встановлення невідповідності дачного чи садового будинку вимогам державних будівельних норм, що зазначені у розділі I (обов`язковий) результатів технічного огляду звіту про проведення технічного огляду дачного чи садового будинку.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок власник має право повторно подати документи, зазначені у пункті 3 цього Порядку, після усунення причин, що стали підставою для прийняття такого рішення.

Отже, пунктом 4 Порядку визначено строк прийняття рішення за результатами розгляду заяви, а також виключний перелік підстав для відмови в переведенні дачного чи садового будинку у жилий будинок.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, зокрема статті 35, земельні ділянки для садівництва можуть використовуватися для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування с/г культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Основним цільовим призначенням таких земельних ділянок є закладення та вирощування саду (деревних та кущових садових насаджень).

Питання будівництва, обслуговування того чи іншого об`єкту нерухомого майна, нерозривно пов`язаний з земельною ділянкою на якій такий об`єкт розташований. Наявність того чи іншого об`єкту нерухомості повинен відповідати цільовому призначенню земельної ділянки та їй відповідати.

Також, суд зазначає, що в даному випадку не підлягають застосуванню норми Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, оскільки норми Земельного кодексу України мають вищу юридичну силу, а до виключної компетенції органів місцевого самоврядування належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Крім цього, згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.139 КАС України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір не повертається.

Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова