Рішення

від 25.07.2019 по справі 371/946/18

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.07.2019 Єдиний унікальний № 371/946/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2019 року м. Миронівка

ЄУН 371/946/18

Провадження № 2/371/126/19

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі секретаря судових засідань Овчаренко В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ізрядченка Д.М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,

У С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернулася до суду, посилаючись на ті обставини, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 вона є власником земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , яка знаходиться на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

28 грудня 2012 року між нею та ПРАТ НВФ Урожай було укладено договір оренди земельної ділянки, який діяв строком до грудня 2017 року.

По закінченні строку дії договору у 2017 році між нею та ТОВ НВФ Урожай був укладений договір оренди земельної ділянки терміном на п`ять років, тобто до 2022 року. Примірник цього договору у неї відсутній. ТОВ НВФ Урожай примірник договору не надало, право оренди за укладеним договором не зареєстрував.

Згодом їй стало відомо, що наявна додаткова угода до договору оренди землі від 28 грудня 2012 року, яка укладена нею та відповідачем, та за змістом якої строк дії договору оренди становить 10 років.

Про існування зазначеної додаткової угоди до договору оренди землі Шн-ф 102 Ш від 28 грудня 2012 року їй стало відомо лише у 2018 році, коли вона отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Влітку 2017 року представник ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_6 приносила їй додому кошти в сумі 680.00 грн., як різницю в орендній платі, та давала підписувати якісь документи за отримання грошей. Припускає, що за цих обставин підписала додаткову угоду.

Станом на 2017 рік вона не мала наміру укладати додаткову угоду до договору оренди землі терміном на 10 років, будь-якої домовленості з цього приводу з представниками ТОВ НВФ Урожай у неї не було, мала намір після закінчення договору оренди землі обробляти земельну ділянку самостійно разом зі своїм сином.

Зазначає, що додаткова угода № 1 до договору оренди землі Шн-ф 102 Ш від 28 грудня 2012 року є укладеною та зареєстрованою поза її волею шляхом обману, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, є підставою визнання правочину недійсним.

Крім того, в оспорюваній угоді не зазначено дати її укладення.

Також в пункті 1 додаткової угоди № 1 до Договору оренди землі Шн-ф-102 Ш від 28 грудня 2012 року зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права кадастровий номер земельної ділянки, яка є предметом договору оренди за додатковою угодою, НОМЕР_4 . Тобто кадастровий номер земельної ділянки у договорі та додатковій угоді до нього один, а у Витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права - інший.

Вважає, що її права, як власника земельної ділянки, є порушеними ТОВ НВФ Урожай , а тому підлягають захисту.

16 травня 2018 року до ТОВ НВФ Урожай було направлено заяву про досудове врегулювання спору, який виник між нею та ТОВ НВФ Урожай у зв`язку з укладенням додаткової угоди № 1 до договору оренди землі Шн-ф 102 Ш від 28 грудня 2012 року та реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі цієї додаткової угоди.

Заяву про досудове врегулювання спору від 16 травня 2018 року ТОВ НВФ Урожай отримало 21 травня 2018 року, на неї не відреагувало.

Просила визнати додаткову угоду № 1 до договору оренди землі Шн-ф 102 Ш від 28 грудня 2012 року недійсною.

Ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 31 липня 2018 року відкрито провадження у справі.

Відзив (заперечення) на позов учасників справи

Представник відповідача 28 серпня 2018 року подав відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає. Вказав, що згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач в своїй позовній заяві не зазначила жодних доказів в підтвердження своїх вимог. Позовні вимоги мотивовані припущеннями позивача та не мають під собою жодний підстав.

Вказав, що позивач була ознайомлена з текстом укладеної нею додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та зміст вказаної угоди їй був зрозумілий. Про це свідчить той факт, що позивач отримала мотиваційні кошти за продовження строку дії договору оренди.

Згідно зі ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. З позову не зрозуміло, в чому саме позивач вбачає обман з боку відповідача, наявність яких обставин заперечував або замовчував відповідач.

Додаткова угода, яка є предметом позову, була укладена в трьох примірниках, про що зазначено в тексті угоди, один з яких зберігається у позивача, другий у відповідача, а третій був наданий органу, який проводив реєстрацію змін до договору.

Позивач в якості доказу своїх позовних вимог надала суду копію свого примірника додаткової угоди, в якому відсутня дата укладення.

В свою чергу, в екземплярах додаткової угоди відповідача та реєстратора зазначено, що угода укладена 10 червня 2017 року. Цей факт підтверджується примірником угоди відповідача та витягом з державного реєстру речових прав.

Крім того, відсутність дати укладення в примірнику додаткової угоди позивача не може бути підставою для визнання угоди недійсною, оскільки відповідно до правової позиції ВСУ у справі №6-162ц13, викладеної в постанові від 19 лютого 2014 року, ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору, або додаткової угоди договору.

Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, просив відмовити в позові в повному обсязі.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20 травня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні представник позивача заявлені позивачем вимоги підтримав, в поясненнях послався на обставини, викладені в поданій до суду позовній заяві. Просив визнати додаткову угоду недійсною з тих підстав, що мав місце обман позивача як сторони договору.

Представник відповідача позов не визнав, вказав не недоведеність позовних вимог.

Допитана, як свідок, позивач ОСОБА_3 показала, що восени 2018 року до неї додому прийшла представник ТОВ НВФ Урожай ОСОБА_6 та принесла гроші в сумі 680 грн., як різницю в орендній платі за 2017 рік. На підтвердження факту отримання коштів їй дали підписати якийсь документ. Припускає, що вона підписала саме додаткову угоду до договору оренди землі. Підпис вона поставила на пустому аркуші, внизу, справа. Розписалася один раз. Стверджує, що події пам`ятає добре.

Свідок ОСОБА_5 показав, що в його присутності був укладений договір оренди землі у 2017 році, за змістом якого земельну ділянку передано в оренду строком на 5 років. У 2018 році він пішов до відповідача, щоб отримати інформацію про послуги, та дізнався, що наявна додаткова угода до попереднього договору оренди землі, отримав її примірник. Підтвердив факт отримання позивачем коштів за 2017 рік у 2018 році.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що у позові належить відмовити.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини справи

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Позивачу на підставі рішення 20 сесії 23 скликання Шандрівської сільської Ради народних депутатів № 93 від 17 грудня 2001 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,07 га, розташовану на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, ДП 5, пай НОМЕР_7, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В підтвердження права власності на вказану земельну ділянку було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , копію якого додано до позовної заяви. Зазначений державний акт було зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 22 травня 2002 року за № 476.

Земельній ділянці присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 .

28 грудня 2012 року ПАТ Науково-виробнича фірма Урожай та позивачем укладено договір оренди землі, за яким об`єктом оренди стала належна позивачу земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 .

Державна реєстрація договору оренди мала місце 28 грудня 2012 року.

Вказані обставини підтверджуються договором оренди землі Шн-ф-102 Ш від 28 грудня 2012 року.

10 червня 2017 року ТОВ Науково-виробнича фірма Урожай та позивачем ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі Шн-ф-102 Ш від 28 грудня 2012 року.

Державна реєстрація права оренди була здійснена 29 вересня 2017 року.

Вказані обставини підтверджуються додатковою угодою № 1 до договору оренди землі Шн-ф-102 Ш від 28 грудня 2012 року, даними Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109714984 від 02 січня 2018 року, Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 130820834 від 13 липня 2018 року.

За змістом додаткової угоди № 1 до договору оренди землі Шн-ф-102 Ш від 28 грудня 2012 року, земельна ділянка, яка є предметом угоди, має кадастровий номер НОМЕР_2 .

Відповідно до даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109714984 від 02 січня 2018 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 130820834 від 13 липня 2018 року, земельна ділянка має кадастровий номер НОМЕР_4 .

Згідно даних довідки начальника відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області кадастровий номер НОМЕР_2 визначений на іншу земельну ділянку. Вірним кадастровим номером є НОМЕР_4 , що визначений на земельну ділянку, яка посвідчена Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02 січня 2018 року, номер запису про інше речове право 22754721.

Вказана обставина підтверджується даними довідки №11/143-18 від 03 вересня 2018 року.

Мотиви суду та застосовані норми права

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд зазначає наступне.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, визначено частиною першою статті 15 ЦК України.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтувала тими обставинами, що оспорювану додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки підписала, не усвідомлюючи, який документ підписує. Вважає, що у такий спосіб була введена в оману.

Такі посилання не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Судом не встановлено, що відповідач діяв недобросовісно та ввів в оману позивача при укладенні додаткової угоди, а позивач була введена в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Судом не встановлено, що відповідач заперечував наявність обставин, які могли перешкодити вчиненню правочину, або він замовчував їх існування.

Обставини, якими обгрунтовано заявлені позовні вимоги, були спростовані показаннями позивача, наданими в судовому засіданні, та показаннями свідка ОСОБА_5 .

Позивач не заперечила тих обставин, що оспорювана додаткова угода підписана саме нею. При цьому, вона категорично наполягала на тому, що на вимогу представника відповідача підписала лише один документ, такі дії вчинила восени 2018 року.

Згідно даних Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 109714984 від 02 січня 2018 року та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 130820834 від 13 липня 2018 року державна реєстрація іншого речового права на земельну ділянку позивача, підставою якого стала оспорювана додаткова угода до договору оренди, мала місце 29 вересня 2017 року. У вказаних документах містяться фактичні дані про те, що угода укладена 10 червня 219 року.

За вказаних обставин підпис на додатковій угоді, справжність якого не оспорюється позивачем, не міг бути проставлений за обставин, які вказує позивач, восени 2018 року, угода містила дату її укладення.

Суд також зазначає, що один примірник додаткової угоди був наданий державному реєстратору, інший зберігається у відповідача. Ця обставина вказує на те, що позивачем було підписано не менше двох примірників додаткової угоди, та спростовує доводи позивача про підписання одного документу за обставин, які нею зазначається.

Фактичні дані, викладені у довідці начальника відділу у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області №11/143-18 від 03 вересня 2018 року, вказують на ті обставини, що мала місце реєстрація іншого речового права на земельну ділянку, належну позивачу. Письмові документи містять різні дані про кадастровий номер з підстав допущення помилки у його зазначенні.

Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені.

Висновки за результатами розгляду

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення додаткової угоди під впливом обману з боку відповідача.

Враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, у задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного ст.ст. 15, 16, 203, 215, 230, 626, 627, 640, 792 ЦК України, ст. 152 ЗК України, пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , керуючись 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України в новій редакції до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 30 липня 2009 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Урожай , код ЄДРПОУ 31860551, адреса місцезнаходження : Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, село Кірове, вулиця Шкільна, 4.

Дата складання повного тексту судового рішення 02 серпня 2019 року.

Суддя підпис Л.О. Капшук

Згідно з оригіналом

Суддя Л.О. Капшук