Постанова

від 06.08.2019 по справі 200/1558/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року справа № 200/1558/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Казначеєва Е.Г.,

секретар Сухов М.Є.,

за участі представника відповідача Помалюк І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (у повному обсязі складено 25.04.2019 року) у справі № 200/1558/19-а (суддя І інстанції - Грищенко Є.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

У січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2019 № 0000021410 про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу та визначена сума грошового зобов`язання в розмірі 2730120 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 1820080 грн. та штрафними санкціями - 910040 грн., винесене Головним управлінням ДФС у Донецькій області.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним податкового законодавства є незаконними, оскільки суперечать діючому законодавству України, та необгрунтованими, оскільки перевірка позивача по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ Донецькенергоремонт за вказаний період вже проводилась у червні 2018 року, а сама перевірка здійснена з грубим порушенням процедури її проведення. Також вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що підтверджено фактичним отриманням товарів та послуг, наявністю у платника податків належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством. Вважає, неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки фактичне виконання договорів укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2019 року № 0000021410, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 2 730 120 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 1820 080 грн. та штрафними санкціями 910 040 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають суттєве значення, просить скасувати оскаржене рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що згідно аналізу наданих до перевірки документів та інформації, наявної в базах даних ДФС встановлені дані і факти, що доводять нереальність господарських операцій. У ході перевірки на підставі п.п. 20.1.6, 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, 85.4 ст. 85 ПКУ, позивачу було вручено запит про надання документів щодо походження ТМЦ, придбаних у ТОВ Донецькенергоремонт по договорам поставки від 03.01.2017 б/н та від 01.07.2016 б/, передбачених п. 3.6 відповідних договорів. Відповідні документи позивачем не надано. За результатами аналізу архіву електронної звітності, встановлено відсутність наміру ТОВ Донецькенергоремонт здійснення фінансово-господарських операцій з метою отримання доходу. Також наголошує на тому, що судом не взято до уваги, що відповідно карткам складського обліку, основні засоби, придбані до Договору поставки від 01.07.2016 оприбутковані на склад в м. Міусинськ (тимчасово непідконтрольна українській владі територія). Позивач не веде господарську діяльність на непідконтрольній території, факту перетину лінії розмежування не було. Звертають увагу суду на відсутність власних трудових ресурсів ТОВ Донецькенергоремонт , а отже неможливість виконання будівельно-монтажних робіт. Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ не дозволяє дослідити час прибуття та вибуття транспортного засобу та фактично проведені навантажувально-розвантажувальні роботи. На думку податкового органу, ТОВ Донецькенергоремонт здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, а отже свідчать про нереальний характер здійснення господарських операцій між ТОВ Енергоінвест та постачальником ТОВ Донецькенергоремонт . Крім того, судом не враховано інформацію щодо наявних кримінальних проваджень.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповдіача, дослідивши матеріали справи, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоінвест , є юридичною особою, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 266 120 0000 009005, ідентифікаційний код 32688883, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул. Кірова, 19. Основний вид діяльності за КВЕД33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення. З 17.10.2003 зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 326888805640 (т 1 а.с.24-78).

Із інформації, що відображена у Акті перевірки від 03.01.2019 р., позивач має цілісний майновий комплекс, розміщений за адресою: Донецька обл., м. Бахмут, вул. Кірова, буд. 19 , та дозвільні документи на здійснення господарської діяльності із ремонту і технічного обслуговування машин і устаткування промислового призначення, а саме:

- Ліцензія АЕ №640001від 27.04.2015 р. видана Державною архітектурною будівельною інспекцією України;

- Ліцензія №19-Л від 04.04.2018 р., видана Державною архітектурною будівельною інспекцією України;

- Дозвіл № 0211.15.14 від 11.03.2015 р. на виконання робіт підвищеної небезпеки. Дані обставини не є спірними.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Донецькій області № 2298 від 10.12.2018 р. Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Енергоінвест (код ЄДРПОУ 32688883) посадовими особами ГУ ДФС в період з 12.12.2018 по 26.12.2018 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГОІНВЕСТ з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Донецькенергоремонт (код ЄДРПОУ: 30341775) за вересень 2017 року (в частині віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у квітні 2018 року) та грудень 2017 року ( з урахуванням віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у лютому та квітні 2018 року) (т 1 а.с 79).

За результатами перевірки складено акт № 4/05-99-14-10/32688883 від 03.01.2019, за висновками якого позивачем допущені порушення, зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 розділу V Податок на додану вартість Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 VI, із змінами та доповненнями за правочинами, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати на загальну суму 1820080 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року на суму 1173598 грн.; лютий 2018 року на суму 62529 грн.; квітень 2018 року на суму 583953 грн. (т. 1 а.с. 24-78).

Висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість обґрунтований тим, що господарські операції між Товариством та його контрагентом ТОВ Донецькенергоремонт не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі Акту перевірки відповідачем 25.01.2019 винесене податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000021410 про грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 730120,00 грн., з яких 1820 080,00 грн. основного платежу та 910040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т. 1 а.с. 20).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно п. 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

За правилами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою статтею 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом п.201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Приписами п. 201.10. ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За пунктом 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, за змістом частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу щодо порушення вимог чинного законодавства позивачем, суд зазначає наступне.

Між ТОВ Енергоінвест та ТОВ Донецькенергоремонт укладено договір поставки матеріалів №б/н від 03 січня 2017 року, асортимент, кількість, ціна та інші відомості матеріалів визначається у Специфікаціях. До вказаного договору між сторонами були укладені Додаткові угоди на постачання матеріалів № 1 від 03 січня 2017 року та № 2 від 03 січня 2017 року (т. 4, а.с. 148- 155).

Відповідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Матеріали Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити Матеріали, у відповідності до умов цього Договору. Ціна, кількість, асортименти, строки поставки товару оговорюються в додатках (специфікаціях) до даного Договору, які узгоджуються й підписуються обома сторонами попередньо, додаються до даного Договору і є його невід`ємною частиною.

На підтвердження виконання умов договору Позивачем до матеріалів справи надано: платіжні доручення, що підтверджують оплату за договором поставки № б/н від 03 січня 2017 року № 2291 на суму 32654,988 грн., № 763 від 01.12.2017 на суму 140000,00 грн. (т. 4 а.с. 159-160).

Разом з тим, на підтвердження реальності господарської операції, позивачем надана специфікація № 4 від 01.12.2017 року, податкова накладна від 19.12.2017 року № 29, видаткова накладна № 300 від 19.12.2017 року на суму 1534125,12 8грн., прибутковий ордер від 19.122017 року, рахунок на оплату № 32 від 19.12.2017 року; податкова накладна від 26.12.2017 року, видаткова накладна № 309 від 26.12.2017 року на суму 12000,05 грн., прибутковий ордер на товари від 26.12.2017, рахунок на оплату № 45 від 26.12.2017 року; податкова накладна від 26.12.2017 року № 27, видаткова накладна № 308 від 26.12.2017 року на суму 338991,52 грн., прибутковий ордер на товари від 26.12.2017 року, рахунок на оплату № 48 від 26.12.2017 року; податкова накладна від 26.12.2017 року № 26, видаткова накладна № 305 від 26 грудня 2017 року на суму 24327,94 грн., прибутковий ордер на товари від 26.12.2017 року, рахунок на оплату № 44 від 26.12.2017 року; податкова накладна від 26.12.2017 року № 25, видаткова накладна № 304 від 26.12.2017 року на суму 372636,02 грн., прибутковий ордер на товари від 26.12.2017 року, рахунок на оплату № 43 від 26.12.2017 року; податкова накладна від 26.12.2017 року № 24, видаткова накладна № 302 від 26.12.2017 року на суму 36181,96 грн., прибутковий ордер на товари від 26.12.2017 року, рахунок на оплату № 46 від 26.12.2017 року; податкова накладна від 26.12.2017 року № 23, видаткова накладна № 301 від 26.12.2017 року, прибутковий ордер на товари від 26.12.2017 року, рахунок на оплату № 41 від 26.12.2017 року (т. 4 а.с. 156-193).

Відповідно до укладеної Специфікації до Договору поставки матеріалів №б/н від 03.01.2017 р., умови поставки товару визначаються як Поставка зі сплатою мита (DDР) склад покупця.

Згідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010 Термін поставка зі сплатою мита (DDР) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. При цьому, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Умовами Договору поставки матеріалів №б/н від 03.01.2017 р. не передбачено обов`язку ТОВ Донецькенергоремонтт (Постачальника) надати ТОВ Енергоінвест (Покупцю) складену товарно-транспортну накладну.

Між ТОВ Енергоінвест та ТОВ Донецькенергоремонт 01 липня 2016 року був укладений Договір поставки основних засобів №б/н. Згідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити Основні засоби Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити Основні засоби, у відповідності до умов цього Договору. Крім того, відповідно до умов вищезазначеного Договору, асортимент, кількість, ціна та інші відомості яких визначаються у Специфікаціях, які узгоджуються й підписуються обома сторонами попередньо, додаються до даного Договору і є його невід`ємною частиною. До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 та № 2 від 01 липня 2016 року на постачання основних засобів (т. 4 а.с. 194-201).

На підтвердження виконання умов договору Позивачем до матеріалів справи надано: платіжне доручення, що підтверджує оплату за договором поставки № б/н від 01 липня 2016 року № 766 від 01.12.2017 на суму 784480,96 грн.

Також, на підтвердження виконання умов Договору поставки основних засобів № б/н від 01.07.2016 позивачем до матеріалів справи надано: специфікація № 3/1 від 01.12.2017 за умовами якої постачальник зобов`язується виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити наступні товари: установка ошипувальнаУБШ-2, електрична піч колпакового типу ЕПУГ № 2, установку автоматичної приварки шипів на загальну суму 323 674,44 грн.; податкова накладна від 01.12.2017 року № 1, видаткова накладна № 274 від 01.12.2017 року на суму 67790,64 грн., рахунок на оплату № 5 від 01.12.2017 року; податкова накладна від 01.12.2017 року № 2, видаткова накладна № 275 від 01.12.2017 року на суму 140406,00 грн., рахунок на оплату № 1 від 01 грудня 2017 року; податкова накладна від 01.12.2017 року № 3, видаткова накладна № 276 від 01.12.2017 року на суму 115477,80 грн., рахунок на оплату № 3 від 01.12.2017 (т. 4 а.с. 202, 205-213).

На підтвердження факту прийняття та введення в експлуатацію основних засобів позивачем надано наказ № 194/15 від 02 грудня 2017 року, акти приймання-передачі від 02 грудня 2017 року, інвентарні картки обліку основних засобів від 02 грудня 2017 року (т. 4 а.с. 214-223).

Відповідно до укладеної Специфікації до Договору поставки основних засобів від 01.07.2016 р., умови поставки товару визначаються як Поставка без сплати мита (DDР) склад покупця.

Згідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2010 Термін поставка зі сплатою мита (DDР) означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. При цьому, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Умовами Договору поставки основних засобів від 01.07.2016 р. не передбачено обов`язку ТОВ Донецькенергоремонт (Постачальника) надати ТОВ Енергоінвест (Покупцю) складену товарно-транспортну накладну.

Між ТОВ Енергоінвест (Замовник) та ТОВ Донецькенергоремонт (Підрядник) 30 березня 2017 року були укладені Договори підряду № 11-17 та № 13-17 (т. 3 а.с. 246-250, т. 4 а.с. 90-94).

Згідно договору №11-17 підрядник бере на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті ДТЕК Криворізька ТЕС за адресою: Дніпропетровська обл., м.Зеленодольськ, пл. Енергетиків, 1. Роботи виконувались в рамках реалізації Замовником умов договору на виконання монтажних робіт котлоагрегату енергоблоку № 1 ДТЕК Криворізька ТЕС.

На підтвердження виконання умов договору № 11-17 позивачем надано: платіжні доручення від 01 грудня 2017 року № 2292 на суму 316 000,00 грн., № 2305 від 04 грудня 2017 року на суму 400 000,00 грн., № 2510 від 20 грудня 2017 року на суму 3 000 000,00 грн., податкові накладні від 29.12.2017 № 16, 17,18, 19, 16, 15, рахунки на оплату від 29.12.2017 №51, 55, 53, 56, 58, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за грудень 2017 року, акт прийому виконаних робіт від 29.12.2017 року № 20 з додатками, акти прийому виконаних робіт від 29.12.2017 № 20, 21, 22 з додатками (т. 4 а.с. 1-89).

Згідно договору № 13-17 підрядник бере на себе зобов`язання виконати будівельно-монтажні роботи на об`єкті ДТЕК Бурштинська ТЕС за адресою: Івано-Франківська обл., м. Бурштин, пл. Енергетиків, 1. Роботи виконуються в рамках реалізації замовником умов договору на реконструкцію котлоагрегату ТП-100АТКЗ та допоміжного обладнання енергоблоку №10 ДЬЕК Бурштинська ТЕС.

На підтвердження виконання умов договору № 13-17 позивачем було надано: акти прийому виконаних робіт від 08 вересня 2017 року № 13, від 26 грудня 2017 року № 1, № 2, № 3 з додатками; платіжні доручення № 2522 від 21 грудня 2017 року на суму 140 000,00 грн., № 2521 від 21 грудня 2017 року на суму 4 000 000,00 грн.; податкові накладні від 08 вересня 2017 року № 6 від 26 грудня 2017 року № 30, № 31, № 32 (т. 4 а.с. 95-147).

Доводи апелянта, що у наданих до перевірки договорах поставки від 03.01.2017 №б/н та від 01.07.2016 № б/н із постачальником ТОВ Донецькенергоремонт Сторонами при їх укладанні не визначено асортимент (номенклатуру), ціну та кількість товару спростовуються матеріалами справи, оскільки вказані відомості відображені у наданих Специфікаціях № 4 від 01.12.2017, яка є додатком до Договору від 03.01.2017 № б/н та є його невід`ємною частиною, та № 3/1 від 01.12.2010, яка є додатком до Договору від 01.07.2016 №б/н та є його невід`ємною частиною (т. 4 а.с. 156-157, 201).

Суд апеляційної інстанції не приймає доводів відповідача, стосовно не підтвердження операцій контрагентів за ланцюгом постачання, так само як і відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, оскільки вони не є достатніми підставами для визнання операцій нереальними.

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно відсутності факту переміщення товарно-матеріальних цінностей за договором поставки № б/н від 03 січня 2017 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В матеріалах справи наявні договір оренди від 21.09.2004 року (з додатковими угодами) складських приміщень, які знаходяться за однією адресою позивача та його контрагента ТОВ Донецькенергоремонт у м. Бахмуті Донецької області, вул. Кірова (Героїв праці), 19. Отже, фактичного переміщення матеріалів за договором № б/н від 03.01.2017 не відбувалося (т.1 а.с.121-127).

Що стосується доводів податкового органу по основним засобам, придбаних за договором поставки від 01.07.2016 №б/н у грудні 2017 року на загальну суму 323674,44 грн., в тому числі ПДВ 53945,74, а саме: установки автоматичної приварки шипів; установки ошипувальника УБШ-2; електричної печі колпакового типу ЕПКГ № 2 (податкові накладні 1, 2,3), які оприбутковані на склад в м. Міусинськ Луганської області, тобто на тимчасово непідконтрольну території, суд зазначає наступне.

Як стверджує позивач, господарська діяльність на тимчасово непідконтрольній території ним не здійснюється, а поставка основних засобів здійснювалася без фізичного переміщення обладнання.

При цьому, як зазначалося вище, на підтвердження факту прийняття та введення в експлуатацію основних засобів позивачем надано наказ № 194/15 від 02 грудня 2017 року, акти приймання-передачі від 02 грудня 2017 року, інвентарні картки обліку основних засобів від 02 грудня 2017 року, відповідно до яких створена комісія для введення в експлуатацію основних засобів, членами якої підписані акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, проте доказів перетину лінії розмежування цими особами суду не надано, що викликає сумнів у реальності вчинення господарської операції щодо придбання та використанні у господарській діяльності установки автоматичної приварки шипів; установки ошипувальника УБШ-2; електричної печі колпакового типу ЕПКГ № 2.

Суд зазначає, що ключовим для визнання реальності господарської операції є наявність ділової мети у господарській діяльності платників. Якщо узагальнювати, то концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає, що надані позивачем докази в цій частині є недостовірними та такими, що не підтверджують реальності вчинення господарської операції щодо придбання основних засобів (установки автоматичної приварки шипів; установки ошипувальника УБШ-2; електричної печі колпакового типу ЕПКГ № 2) за договором поставки № б/н від 01 липня 2016 року. Суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 53945,74 грн. за податковими накладними № № 1, 2, 3 від 01 грудня 2017 року.

За наведеного правового регулювання та обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недостовірність даних стосовно знаходження основних засобів у м.Міусинськ Луганської області та використання у господарській діяльності, а тому податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 80919,00 грн., в тому числі за основним платежем 53946грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26973 грн. задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року у справі № 200/1558/19-а скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоінвест до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 25 січня 2019 року № 0000021410 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2649201,00 грн., в тому числі: 1766134 грн. за основним платежем, 883067 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст постанови складений 06 серпня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

Е.Г. Казначеєв