Рішення

від 04.08.2019 по справі 664/739/17

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 664/739/17

Провадження № 2/654/344/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2019 м.Гола Пристань

Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого суддіФранцішка Ю. В.,секретаря представника позивача позивача представника відповідача представника відповідача третьої особиГорох В. С., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Голопристанського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Чорноморського біосферного заповідника НАН України, третя особа директор ЧБЗ НАН України Юрченко Анатолій Петрович, про визнання протиправними дій, про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чорноморського біосферного заповідника НАН України, третя особа директор ЧБЗ НАН України Юрченко Анатолій Петрович, про визнання протиправними дій, про стягнення заборгованості по заробітній платі, скасування наказу про розірвання трудового договору, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивовано тим, що наказом директора Чорноморського біосферного заповідника НАН України від 03 березня 2015 року позивача призначено на посаду начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України на умовах безстрокового трудового договору.

09 грудня 2016 року між ним та Міністерством оборони України укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу, у зв`язку з чим він 23 грудня 2016 року на адресу відповідача направив заяву про тимчасове увільнення від виконання обов`язків начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України. Однак, у відповідь отримав повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, у зв`язку із розірванням з 09 березня 2017 року в односторонньому порядку, укладеного між ним та Чорноморським біосферним заповідником НАН України, трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпПУ України.

Позивач вважає, що його звільнили незаконно з порушенням трудового законодавства та без проведення остаточного розрахунку на дату звільнення, а також без врахування встановлених статтею 119КЗпПУ України та статтею 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» гарантій збереження за громадянами України, які прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) оголошення воєнного стану, на строк до закінчення особливого періоду або дня фактичної демобілізації, місця роботи і середнього заробітку.

Ураховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить; стягнути з відповідача на його користь заробітну плату у розмірі середнього заробітку за період з 09 грудня 2016 року по 09 березня 2017 року; визнати незаконним його звільнення з посади начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України та скасувати наказ відповідача від 09 березня 2017 року №131-к про звільнення; поновити його на посаді начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2017 року по дату оголошення судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали та надали відповідні заперечення, в яких зазначили, що позивач ОСОБА_2 відповідно до наказу №150-к знаходився у відпустці з 07.11.2016 по 09.12.2016. З 10.12.2016 позивач з невідомих причини на роботі не з`явився і лише 20.12.2016 ЧБЗ НАН України отримав цінним листом заяву від позивача, з якої встановлено, що останній, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2016 № 170-РС та №343 призваний на військову службу на особливий період, що підтверджується повідомленням від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2016. В надісланих документах були відсутні документи, необхідні для визначення гарантій передбачених ч.3, ч.4 ст.119 КЗпПУ України, а саме: копія контракту, наказ про проходження служби для офіційного підтвердження призиву ОСОБА_2 на військову службу на особливий період. На звернення Чорноморського біосферного заповідника, 28.12.2016 №3444 Олешківський районний військовий комісаріат повідомив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 343 ОСОБА_2 зараховано до особового складу військової частини відповідно до укладеного контракту терміном на три роки. Заява написана ОСОБА_2 на адресу ЧБЗ стосовно його призову на підставі «повідомлення керівнику підприємства» не є дійсною. Повідомлення від 08.12.2016 р. надане до заяви ОСОБА_2 видане помилково. ОСОБА_2 09.12.2016 р. згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 343 зараховано до особового складу військової частини відповідно до укладеного контракту, терміном на три роки.

05.01.2017 за вих. №01-12/118/10 відповідач надіслав листа ОСОБА_2 для отримання у нього контракту від 09.12.2016 та наказу про зарахування його до особового складу, а також до командира військової частини НОМЕР_1 м. Кіровограду з метою з`ясування обставин продовження чи припинення трудових відносин з ОСОБА_2

26.01.2017 від ОСОБА_2 отримано листа з описом, в якому був відсутній Витяг з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 09.12.2016, а також відсутня копія контракту від 09.12.2016, про що було складено відповідний акт і лише 21.02.2017 останній надав ці документи електронною поштою.

В результаті проведеної Херсонським зональним відділом Військової служби правопорядку перевірки законності та достовірності документів поданих військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 молодшим сержантом ОСОБА_2 встановлено, що 09.12.2016 між ОСОБА_2 та командиром військової частини польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_6 укладено «Контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ» строком на 3 роки, оригінал якого знаходиться в особовій справі ОСОБА_2 .

Оскільки ОСОБА_2 уклав контракт строком на три роки, він не має права користуватися пільгами та гарантіями, що встановлені ч.3 ст.119 КЗпПУ України. Контракт не містить посилання на особливий період та кризову ситуацію та строк контракту визначений не до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації.

Крім того, вважають, що на момент укладення контракту позивачем, особливий період не діяв, виходячи з положення ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», визначення терміну «особливого періоду» у ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991, в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Просять відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вислухавши обґрунтування сторін, вивчивши матеріали цивільного провадження, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 03.03.2015 ОСОБА_2 був призначений на посаду начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України.

09.12.2016 між ОСОБА_2 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 було укладено Контракт про проходження військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового та сержантського складу.

20.12.2016 Чорноморський біосферний заповідник НАН України отримав цінним листом заяву від позивача, з якої встановлено, що останній згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2016 №170-РС та №343 призваний на військову службу на особливий період, що підтверджується повідомленням від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.12.2016.

Наказом від 20.12.2016 №184-к ОСОБА_2 увільнено від виконання посадових обов`язків з 20.12.2016 до документального підтвердження його прав на збереження соціальних гарантій працівників, призваних на військову службу на особливий період відповідно поданій заяві.

Згодом ОСОБА_2 надав витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2016 №343 та копію контракту про проходження ОСОБА_2 військової служби у Збройних Силах України від 09.12.2016.

09.03.2017 наказом №131-к ОСОБА_2 звільнено із займаної посади, у зв`язку із прийняттям у добровільному порядку на військову службу у Збройних Силах України за контрактом, який укладено терміном на три роки, відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпПУ України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 36 КЗпПУ України, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігається місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 119 КЗпПУ України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантії, передбачені нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності особливого періоду.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України», підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Частиною другою статті 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 КЗпПУ України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01.03.2014, яке введене в дію 02.03.2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

У листі Міноборони від 20.10.2016 № 316/1/906 «Щодо дії особливого періоду» та у постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 у справі № 800/582/14, виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначено, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

Суди встановили, що позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02.03.2014, строком на три роки.

Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпПУ України, поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з указаними нормами, є безумовними.

В своїх запереченнях сторона відповідача не врахували та не звернули уваги на те, що ОСОБА_2 звільнено із займаної посади у зв`язку з призовом на військову службу за контрактом під час дії особливого періоду, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що позивач не підпадає під гарантії, визначені частиною третьою статті 119 КЗпПУ України.

Відповідно до частин першої та другої ст. 235 КЗпПУ України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В силу абз.3, 4 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз.1 п.8 вказаного Порядку, обчислення середньої заробітної плати, обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.

Таким чином, обчислення середньої заробітної плати судом повинно здійснюватися відповідно до абз.4 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Виходячи з вищенаведеного, попередніми відпрацьованими місяцями роботи позивача є жовтень-листопад місяць 2016 року, його заробітна плата становить 4152,91 грн. (за 24 робочих дня). Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 173,04 грн. (відповідно до довідки №06-08/118/240 від 22.09.2017 про середню заробітну плату).

Період невиплати середньої заробітної плати становить з 09.03.2017 по день ухвалення рішення та складає 649 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу складає 112302 грн. 96 коп., яка вирахувана наступним чином: 173 грн. 04 коп. (середньоденна заробітна плата) х 649 (кількість робочих днів вимушеного прогулу) = 112302 грн. 96 коп.

При цьому, у пункті 6 (абз.5) постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2017 по 05.08.2019 день ухвалення рішення у розмірі 112302 грн. 96 коп. без утримання податку з доходів й інших обов`язкових платежів.

При цьому, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

За таких обставин, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України на умовах безстрокового трудового договору та стягнення з Чорноморського біосферного заповідника НАН України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не більше ніж за 1 місяць.

Згідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.10,12,81,141,258,259,263,264,265,268,273,354,ЦПКУкраїни, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 доЧорноморського біосферногозаповідника НАНУкраїни,третя особа директорЧБЗ НАНУкраїни ЮрченкоАнатолій Петрович,про визнанняпротиправним дій,про стягненнязаборгованості позаробітній платі,скасування наказупро розірваннятрудового договору,поновлення напосаді,стягнення середньоїзаробітної платиза часвимушеного прогулу,зобов`язаннявчинити певнідії задовольнити повністю.

Скасувати наказ за №131-к від 09.03.2017 «Про звільнення ОСОБА_2 , начальника відділу служби державної охорони заповідних територій, з займаної посади з 09.03.2017 відповідно до п.3 ст.36 КЗпПУ».

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника відділу служби державної охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України.

Стягнути з Чорноморського біосферногозаповідника НАНУкраїни,ЄДРПОУ 03534647,адреса місцезнаходження:75600,Херсонська область,м.Гола Пристань,вул.Лермонтова,буд.1, на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП в матеріалах справи відсутній), АДРЕСА_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2017 по 05.08.2019 у розмірі 112302 (сто дванадцять тисяч триста дві) грн. 96 коп.

Стягнути з Чорноморського біосферногозаповідника НАНУкраїни,ЄДРПОУ 03534647,адреса місцезнаходження:75600,Херсонська область,м.Гола Пристань,вул.Лермонтова,буд.1, в дохід держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді начальника служби охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України на умовах безстрокового трудового договору та стягнення з Чорноморського біосферного заповідника НАН України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, але не більше ніж за 1 місяць.

Повне судове рішення складено 05.08.2019.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. В. Францішко