Ухвала

від 31.07.2019 по справі 320/1115/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 31.07.2019 Справа № 320/1115/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 320/1115/19 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадж. №11-сс/807/663/19 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» адвоката ОСОБА_7 ,

розглянула 31 липня 2019року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою директора ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019080000000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, яке обґрунтоване тим, що першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019080000000029 за ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що завдало інтересам територіальної громади тяжких наслідків, що виразилося у виданні рішення «Про погодження відведення та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду» № 9 від 04.10.2018, яке фактично на сесії не розглядалось, не обговорювалось та не приймалось.

Слідчий зазначав, що земельні ділянки: площею 1,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0160; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0141; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0173; площеею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0169; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0159 відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, а самеявляються об`єктом кримінально протиправних дій.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року задоволено вище зазначене клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №62019080000000029. Приймаючи таке рішення слідчий суддя послався на наявність ризику, передбаченого ст. 170 КПК України щодо використання, відчуження, знищення або спотворення наведеного вище майна, оскільки вищевказані земельні ділянки мають цільове призначення для ведення сільського господарства, тому земельні ділянки мають значення для встановлення істини та обставин вчинення кримінального правопорушення.

В апеляційнійскарзі директорТОВ «Біляївськийзбагачувальний комбінат» ОСОБА_8 , не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, зазначив, що вказана ухвала про арешт майна є незаконною та необґрунтованою виходячи з наступного. Так, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації, однак санкція ч. 2 ст. 364 КК України не вказує про спеціальну конфіскацію та, клопотання слідчого не містить відомостей про факт завдання шкоди та її розмір. Апелянт зазначає про відсутність обставин, які підтверджують ризики використання, відчуження, знищення або спотворення арештованого майна, оскільки ТОВ «Біляївський збагачувальнийкомбінат» не є власником нерухомого майна та воно не знаходиться в його користуванні, а тому розпорядитися чи відчужувати арештоване майно ТОВ «БЗК» не має законних підстав. Апелянт зауважує на відсутності належних підстав для арешту майна. Просить скасувати ухвалу слідчого судді від 26.04.19 р. про накладення арешту на земельні ділянки та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Позиції учасників судового провадження.

Адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Прокурор висловив заперечення поданій апеляції.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170 - 173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Як вбачаєтьсяз наданихматеріалів провадження,23січня2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019080000000029 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364КК України зфабулою щодо службових осіб Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, які зловживаючи своїм службовим становищем, з метою одержання неправомірної вигоди в інтересах третіх осіб, видали рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області «Про погодження відведення та надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду» № 9 від 04.10.2018, яке фактично на сесії не розглядалось, чим завдали інтересам територіальної громади тяжкі наслідки.

Проте, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження завданих злочином тяжких наслідків, а слідчий суддя не дав належну оцінку сукупності отриманих доказів, де взагалі відсутні посилання на розмір можливої завданої шкоди та відповідність вказаного майна вимогам ст.98 КПК України.

Зміст оскаржуваного рішення слідчого судді свідчить на користь доводів адвоката щодо його невмотивованості.

Слідчий суддя, окрім переліку численних статей, з якими закон пов`язує вирішення питання про арешт майна, взагалі не аргументував власний висновок про наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст. 170 КПК України, обмежившись формальною констатацією доведення слідчим цих обставин, тим самим слідчий суддя недотримався вимог ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.

У відповідному клопотанні слідчий просив накласти арешт на земельні ділянки: площею 1,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0160; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0141; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0173; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0169; площею 2,0 га кадастровий номер 2321586100:01:001:0159 шляхом заборони службовим особам ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», іншим фізичним та юридичним особам здійснювати будівельні роботи на вказаних земельних ділянках, будь-яким чином відчужувати зазначене майно.

Слідчий метою для накладення арешту на земельні ділянки зазначав запобігання наявним ризикам використання, відчуження, знищення або спотворення зазначеного нерухомого майна.

При цьому слід зауважити на положеннях ч.5 ст. 132, ч.2 ст. 171 КПК України, які вимагають від ініціатора клопотання надати матеріали, що обґрунтовують доводи клопотання.

Натомість, огляд наданих до клопотання матеріалів засвідчує відсутність обґрунтування заявленого слідчим ризику, на що слідчий суддя уваги не звернув, що у свою чергу істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

З цього приводу судова колегія звертає увагу на наданих слідчим відомостях та одночасно встановлених і слідчим суддею обставин приналежності даних земельних ділянок не за ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», а за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що унеможливлює використання у будь-який спосіб земельних ділянок зазначеним Товариством.

З`ясовані обставинивказують навідсутність у ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» прав користування зазначеними у клопотанні земельними ділянками і не використання їх у самоуправний спосіб.

При апеляційному розгляді представник ТОВ «Біляєвський збагачувальний комбінат» адвокат ОСОБА_7 пояснила, що зазначені земельні ділянки перебувають у державній власності, в оренду товариству не передавалися, земельні ділянки вільні та товариство ними не користується.

Прокурор також не підтвердив проведення на вказаних земельних ділянках ні Товариством «Біляївський збагачувальний комбінат», ні іншими особами будь-яких робіт і додатково вказав на приналежність даних земельних ділянок державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

З огляду на зміст відомостей ЄРДР досудове розслідування проводиться стосовно службових осіб Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, посадові особи Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області не є суб`єктами стосовно яких проводиться досудова перевірка у рамках даного кримінального провадження.

Предметом перевірки органу досудового розслідування за ч.2 ст. 364 КК України є процедура прийняття рішення, що походить від діяльності саме Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Звертаючись до змісту рішення Павлівської сільськоїради Вільнянськогорайону Запорізькоїобласті№ 9 від 04.10.2018р.(а.с.47) вбачається, що зазначене рішення не наділяє ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» правом користування земельними ділянками і не засвідчує зміну їх цільового призначення, що не спростовано і під час апеляційного розгляду.

Крім того, підставою прийняття наведеного рішення було не звернення ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», а лист Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, який стосувався вирішення питання погоджувального характеру щодо відведення земельних ділянок в оренду ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» для розміщення будівництва, експлуатації будівель, споруд (а.с.48).

Отже, наведена інформація у своїй сукупності спростовує твердження органу досудового розслідування, що на час внесення відповідного клопотання існували ризики використання, відчуження, знищення або спотворення земельних ділянок через те, що ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» чи інші особи здійснювали дії по будівництву, розміщенню будівель та споруд на вказаних земельних ділянках.

Сама специфіка нерухомого майна земельних ділянок вказує на необгрунтованність існування ризиків щодо їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, передачі, про зазначено у клопотанні слідчого.

За відсутності у ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» прав власності чи користування у вигляді оренди земельними ділянками, заявлені слідчим ризики передачі, відчуження є недоведеними, а тому розцінюються судовою колегією як припущення.

Слідчий суддя наведеним обставинам належної уваги не приділив і прийшов до хибного висновку про наявність підстав для накладення арешту на земельні ділянки.

Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків використання, відчуження, знищення або спотворення земельних ділянок, а також на наявність даних, які б підтверджували, що не накладення арешту на земельні ділянки може перешкодити кримінальному провадженню за ч. 2ст. 364 КК України.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати низку обставин, зокрема і відповідність майна, щодо якого ставиться питання про арешт критеріям речового доказу, що безпосередньо пов`язано із обставинами кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування, який звертається з проханням накласти арешт на майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Обов`язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тощо слідує із вимог ч.5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст.ст.7,22,26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.

Однак, ані слідчий, звертаючись з клопотанням про арешт майна, ані слідчий суддя при прийнятті рішення за наслідками розгляду цього клопотання не дотрималися зазначених вимог кримінального процесуального закону, оскільки слідчий, прокурор не довели певних обставин, з якими закон пов`язує вирішення питання щодо арешту майна, а слідчий суддя, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування на дані порушення уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене майно.

Частиною 3 статті 407КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Аналізуючи матеріали провадження, судова колегія дійшла висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права, як арешт земельних ділянок, які перебувають у державній власності, а отже відсутні правові підстави для задоволення заявленого клопотання.

За наведених вище обставин, ухвалу слідчого судді не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу директора ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2019 року, якою задоволено клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62019080000000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України скасувати.

Постановити новуухвалу,якою взадоволенні клопотання слідчого першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_9 про арешт земельних ділянок у кримінальному провадженні № 62019080000000029 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4