Рішення

від 31.08.2020 по справі 320/1115/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 року справа № 320/1115/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Обухівжитлоінвест до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Обухівжитлоінвест (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0077825505.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові накладні, складені ТОВ Обухівжитлоінвест на постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, не надавались покупцю (отримувачу) при здійсненні господарської операції, тому штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних не застосовуються до позивача, що прямо зазначено у пункті 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Окрім того, позивач стверджує, що камеральна електронна перевірка проведена контролюючим органом після закінчення встановленого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України строку.

З огляду на наведене, вважає оскаржуване податкове-повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних податковим повідомленням-рішенням від 19.12.2018 №0077825505 є правомірним.

Відповідач також зауважив, що ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних позивача у межах строку та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій вказував на те, що в податкових накладних №10 від 31.01.2017, №28 від 30.04.2017, №68 від 30.11.2017 та №116 від 14.08.2018 у графі Зведена податкова накладна є помітка Х , у графі Отримувач (покупець) зазначено власне найменування позивача, у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставлено умовний ІПН 600000000000 та у верхній лівій частині останніх зазначається відповідний тип причини Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини 09 та 02. З урахуванням викладеного, зазначає, що операції, відображені в даних податкових накладних звільнені від оподаткування та не надавались отримувачу (покупцю).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 відкрито провадження у справі №320/1115/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, витребувано докази по справі від сторін та призначено підготовче судове засідання по справі на 16.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 повторно витребувано докази по справі від відповідача, витребувано нові докази по справі від сторін, відкладено підготовче засідання на 16.05.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи №320/1115/19 по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Суд, заслухавши сторін у судовому засіданні 16.05.2019, поставив на обговорення питання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутні у підготовчому судовому засіданні 16.05.2019 представники позивача та відповідача проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечували та надали через канцелярію суду письмові клопотання про здійснення подальшого розгляду справи №320/1115/19 у порядку письмового провадження.

У зв`язку з клопотаннями учасників про здійснення подальшого розгляду справи №320/1115/19 у порядку письмового провадження, суд ухвалою від 16.05.2019 постановив здійснити подальший розгляд справи №320/1115/19 у порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у Київській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

04 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну (електронну) перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних, що підлягають наданню покупцю - платнику ПДВ в ЄРПН з податку на додану вартість платника ТОВ Обухівжитлоінвест (код за ЄДРПОУ 32299877) за період січень, квітень, листопад 2017 року, серпень 2018 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04.12.2018 №2205/10-36-55-05/32299877 (а.с. 26).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації чотирьох податкових накладних, що підлягають наданню покупцю - платнику ПДВ, а саме від 31.01.2017 №10, від 30.04.2017 №28, від 30.11.2017 №68, від 14.08.2018 №116 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі Акта перевірки та відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0077825505, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 130270,76 грн. (а.с. 27).

Відповідно до розрахунку штрафу до вказаного податкового повідомлення-рішення (а.с. 28), штрафні санкції у розмірі 130270,76 грн. були визначені у зв`язку з:

- затримкою реєстрації податкової накладної №10 від 31.01.2017 на 3 дні - у розмірі 26894,54 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №28 від 30.04.2017 на 1 день - у розмірі 56079,94 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №68 від 30.11.2017 на 3 дні - у розмірі 36801,21 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної №116 від 14.08.2018 на 4 дні - у розмірі 10495,07 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 22.12.2018 вх.65020/6, в якій просив контролюючий орган переглянути та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0077825505 (а.с.29-35).

19 лютого 2019 року ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги №8070/6/99-99-11-06-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.36-37).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані із застосуванням штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою наведеної статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).

Спеціальним законодавчим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту 201.1 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до підпункту 201.10. статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю факту прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) було встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою ) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно з пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1307) передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Згідно з абзацами 1-5 пункту 11 Порядку №1307 у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання/ починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

Відповідно до абзацу 12 пункту 11 Порядку №1307 у зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість ; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Порядку №1307 у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку , та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Отже, положеннями Порядку № 1307 визначений детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних покупцю.

Суд зазначає, що норма пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме: коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

При цьому, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 18.10.2019 у справі №540/830/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86239129), від 19.05.2020 у справі №820/2300/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 89352758) та від 03.04.2020 у справі №820/2294/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 88575706).

Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі №240/2552/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87963138) зазначив, що при вирішенні спорів даної категорії, в яких спірним є питання застосування норми пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України в частині виключення, суди мають досліджувати безпосередньо податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких призвела до застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки саме з показників, які заповнені відповідно до Порядку № 1307 (тип причини не надання її отримувачу) можна достеменно встановити в результаті яких операцій складена накладна та чи підлягає платник податку за несвоєчасну реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування до неї юридичній відповідальності.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Обухівжитлоінвест"зареєстровано як юридична особа 14.03.2003, номер запису 13421200000000315, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності Товариства є: організація будівництва будівель, код КВЕД 41.10; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), код КВЕД 41.20.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується витягом №1610374500181 з Реєстру платників податку на додану вартість від 17.11.2016 (а.с.25).

ТОВ Обухівжитлоінвест є замовником будівництва житлового комплексу з почерговим будівництвом багатоквартирних житлових будинків із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення соціально-побутового обслуговування населення по вулиці Каштановій (Антенне поле, мікрорайон №4) у місті Обухів, будівельна назва - Житловий комплекс Обухівський ключ , що підтверджується деклараціями про початок виконання будівельних робіт на п`яту чергу будівництва від 21.12.2015 №КС083153550600, та на шосту чергу будівництва від 14.06.2016 №КС083161662007, зареєстрованими Департаментом ДАБІ у Київській області, а також сертифікатом серії КС №162181310061, виданим відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області (а.с.132-141).

Пунктом 2.13 наказу позивача Про облікову політику від 31.12.2014 визначені методологічні аспекти облікової політики позивача щодо обліку основної діяльності з будівництва Житлового комплексу. Зокрема, означений пункт вказує. Що новозбудований і введений в експлуатацію об`єкт нерухомості разом із квартирами стає власністю Забудовника (ТОВ Обухівжитлоінвест ). Позивач продає квартири покупцям на підставі раніше укладених попередніх договорів шляхом укладення основних договорів (а.с.39-52).

Відповідно до підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання житла (об`єктів житлового фонду), крім їх першого постачання, якщо інше не передбачено цим підпунктом.

Отже, операції з подальшого продажу квартир (друга поставка житла) звільнені від оподаткування податком на додану вартість в силу підпункту 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК України.

В той же час відповідно до підпункту б пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Таким чином, позивач зобов`язаний скласти та зареєструвати зведену податкову накладну на постачання товарів /послуг для операцій, які звільнені від оподаткування без надання останньою покупцю (отримувачу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до реєстрації такі податкові накладні:

- №10 від 31.01.2017 на суму ПДВ - 268945,35 грн., яка була зареєстрована в Реєстрі 18.02.2017 відповідно до квитанції №1 від 18.02.2017; (отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю Обухівжитлоінвест ; індивідуальний податковий номер - 600000000000) (а.с.105, 170);

- №28 від 30.04.2017 на суму ПДВ - 560799,44 грн., яка була зареєстрована в Реєстрі 16.05.2017 відповідно до квитанції №1 від 16.05.2017; (отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю Обухівжитлоінвест ; індивідуальний податковий номер - 600000000000) (а.с.108, 169);

- №68 від 30.11.2017 на суму ПДВ - 368012,07 грн., яка була зареєстрована в Реєстрі 18.12.2017 відповідно до квитанції №1 від 18.12.2017; (отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю Обухівжитлоінвест ; індивідуальний податковий номер - 600000000000) (а.с.111, 168);

- №116 від 14.08.2018 на суму ПДВ - 104950,69 грн., яка була зареєстрована в Реєстрі 04.09.2018 відповідно до квитанції №1 від 05.09.2018; (отримувач (покупець) - Неплатник; індивідуальний податковий номер - 100000000000) (а.с.113, 167).

У верхній лівій частині у податкових накладних №10 від 31.01.2017, №28 від 30.04.2017, №68 від 30.11.2017 у графі Зведена податкова накладна проставлено Х , у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" проставлено "X" та зазначено тип причини 09. Отже, вказані податкові накладні є зведеними податковими накладними, та виходячи з типу причини ненадання її отримувачу (покупцю) складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

У верхній лівій частині у податковій накладній №116 від 14.08.2018 у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" проставлено "X" та зазначено тип причини 02. Таким чином вказана податкова накладна складена на постачання неплатнику податку.

Як вбачається з матеріалів справи та визнається позивачем, податкову накладну від 31.01.2017 №10 в ЄРПН зареєстровано 18.02.2017, тобто із затримкою на 3 дні; податкову накладу від 30.04.2017 №28 в ЄРПН зареєстровано 16.05.2017, тобто із затримкою на 1 день, податкову накладу від 30.11.2017 №68 в ЄРПН зареєстровано 18.12.2017, тобто із затримкою на 3 дні; податкову накладу від 14.08.2018 №116 в ЄРПН зареєстровано 04.09.2018, тобто із затримкою на 4 дні.

Судом встановлено, що податкова накладна № 116 від 14.08.2018 містить код ставки податку на додану вартість 20 , що свідчить про те, що вказана податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість (а.с.116).

Отже, в даному випадку відсутні дві обов`язкові складові для звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, передбачену пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Також суд встановив, що податкові накладні №10 від 31.01.2017, №28 від 30.04.2017 та №68 від 30.11.2017, в яких позивачем у верхній лівій частині у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини: 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість хоч і містять незаповнену графу код ставки , однак фактичний обрахунок суми коштів, які підлягають сплаті здійснюється з урахуванням ставки ПДВ 20 % (а.с.168-170).

Крім цього, у графі ІІІ Загальна сума податку на додану вартість за основною ставкою даних податкових накладних зазначені загальні суми податку на додану вартість за основною ставкою, при цьому в графі ІХ Усього обсяги операцій, звільнених від оподаткування (код ставки 903) дані не містяться.

Також судом проаналізовано опис (номенклатуру) товарів/послуг постачальника (продавця, позивача у справі) у спірних податкових накладних.

Так, формування графи Номенклатура товарів/послуг продавця здійснювалось позивачем відповідно до п.16 Порядку №1307.

Згідно з п.16 Порядку №1307 Таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б.

До розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг, а саме: до графи 2 - опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця).

Кількість найменувань поставлених товарів/послуг у одній податковій накладній не може перевищувати 9999 позицій.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку , у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг , необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

З податкових накладних №10 від 31.01.2017, №28 від 30.04.2017, №68 від 30.11.2017 вбачається, що позивачем в розділі Б податкової накладної в графі 2 Номенклатура товарів/послуг продавця зазначив дати складання та номери податкових накладних, складених на ТОВ Обухівжитлоінвест при постачанні йому товарів/послуг.

З податкової накладної №116 від 14.08.2018 слідує, що позивачем в розділі Б податкової накладної в графі 2 Номенклатура товарів/послуг продавця зазначив такий опис: Майнові права на кв. АДРЕСА_1 .

Як вбачається з податкових декларацій ТОВ Обухівжитлоінвест за січень, квітень, листопад 2017 року та серпень 2018 року, суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними були вказані позивачем у відповідних податкових деклараціях у розділі І "Податкові зобов`язання" (а.с.53-102).

Відтак, вказані вище податкові накладні відповідають лише одній з умов звільнення від відповідальності за пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, зокрема податкові накладні не підлягають наданню отримувачу (покупцю), проте інша (друга) умова (звільнення відповідних операцій від оподаткування або оподаткування їх за нульовою ставкою) відсутня.

Отже, податкові накладні, виписані ТОВ Обухівжитлоінвест не відповідають всім критеріям, які дають підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію таких податкових накладних, проте вирішуючи питання правомірності застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, суд враховує наступне.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вищевказані податкові накладні не підлягали наданню отримувачу (покупцю), а тому жоден з контрагентів позивача не зазнав і не міг зазнати шкоди через невключення сум ПДВ до податкового кредиту - це податкові накладні, виписані на неплатника ПДВ (тип причини ненадання отримувачу (покупцю) - 02) або на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість (тип причини ненадання отримувачу (покупцю) - 09, податкові накладні, складені на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг) - такі податкові накладні не видаються отримувачу (покупцю).

Відповідно до пп. 201.1 "г" ст. 201 ПК України одним з обов`язкових реквізитів податкової накладної є податковий номер платника податку - покупця, а за пп. "д" до обов`язкових реквізитів належить назва особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість - покупця (отримувача) товарів/послуг. Тобто власне податкова накладна, як вона спеціально визначена ПК України, має містити обов`язково такі реквізити як податковий номер та назву покупця, який зареєстрований як платник ПДВ.

В той же час, в розглядуваному випадку зазначені податкові накладні такого реквізиту не містять. Фактичне проставлення, наприклад, номеру "100000000000" у рядку "індивідуальний податковий номер" графи "Отримувач (покупець)" здійснено у відповідності до вимог п. 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року №1307. Цей номер не є податковим номером платника податку - покупця, як обов`язкового реквізиту, передбаченого пп.201.1 "г", а є умовним кодом, що проставляється у такому документі, який складається при реалізації неплатникам податку.

Тому суд вважає, що такі документи не є тими податковими накладними, щодо яких можуть бути застосовані санкції за п. 120-1.1 ПК України.

Так, штраф запроваджується з метою захисту бюджету та платників податків від зловживань та недобросовісних дій їх контрагентів та, зокрема, дисциплінує постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні з метою забезпечення права покупця на формування податкового кредиту. При відсутності реєстрації (несвоєчасній реєстрації) податкових накладних, які не надаються покупцю, державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно п.201.10 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, тобто не відбувається впливу на податковий облік платника податку чи його контрагентів , отже накладення штрафу за відсутність реєстрації (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників - платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.

Суд наголошує на тому, що несвоєчасна реєстрація позивачем вищевказаних податкових накладних не зумовлює виникнення жодних негативних наслідків для держави, оскільки ТОВ Обухівжитлоінвест здійснило декларування відповідної суми ПДВ, здійснило сплату податку, у той час як відповідні податкові накладні не були передані отримувачам (покупцям) позивача, а тому, відповідно, право на податковий кредит не виникло у жодного із таких отримувачів (покупців). Оскільки такі податкові накладні не можуть бути використані для підтвердження права на податковий кредит, їх несвоєчасна реєстрація не впливає на загальний розмір ПДВ, що надходить до бюджету.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), розглядаючи податкові спори, застосовує статтю 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном та закріплює, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті неправомірне стягнення податків/штрафів, позбавлення права на відшкодування податків розглядається як втручання держави у мирне та вільне володіння особи своїм майном (коштами).

У п. 49 рішення від 22.11.2007 р. у справі "Україна-Тюмень" проти України" ЄСПЛ вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів".

У п. 55 цього рішення надано тлумачення "пропорційності втручання" в право на мирне володіння майном та зазначив, що таке втручання повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та захисту основоположних прав особи.

Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У пункті 101 рішення у справі "Зеленчук і Цицюра проти України" (Заяви № 846/16 та № 1075/16) ЄСПЛ зазначив, що втручання у право власності повинно не лише переслідувати за фактами та у принципі "законну ціль" у "загальному інтересі", але також має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між вжитими заходами та метою, яку прагнули досягти будь-якими заходами, застосованими державою, у тому числі заходами, спрямованими на здійснення контролю за користуванням майном фізичною особою. Ця вимога виражена у понятті "справедливий баланс", який має бути встановлений між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Завдання досягти цього балансу відображено у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції в цілому. У кожній справі, що стосується стверджуваного порушення цієї статті, Суд повинен, таким чином, встановити, чи було покладено на відповідну особу непропорційний та надмірний тягар внаслідок втручання держави (див. рішення у справі "Хуттен-Чапська проти Польщі" [ВП] (Hutten-Czapska v. Poland) [GC], заява № 35014/97, пункт 167, ЄСПЛ 2006-VIII).

З огляду на такі висновки ЄСПЛ, під час судового розгляду потрібно оцінити, наскільки застосування штрафу за несвоєчасну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування узгоджується зі справедливим балансом, який має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства щодо застосування таких штрафів та вимогами захисту прав особи.

Слід зазначити, що податкові штрафи, якщо вони не мають на меті матеріальної компенсації, а мають виключно каральний та стимулюючий характер, відповідають кримінальному переслідуванню у розумінні статті 6 Конвенції. Такого висновку дійшов ЄСПЛ у пп.48-49 рішення у справі "J. В. Проти Швейцарії" від 03.05.2001, у рішенні у справі "Остерлунд проти Франції" від 10.05.2015, у рішенні у справі "Компанія "Вестберґа таксі Антіеболаґ" та Вуліч проти Швеції".

На переконання суду, такі ознаки присутні і у штрафах на несвоєчасну реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, які не видаються покупцю (отримувачу).

Відповідно, у зв`язку з наявністю характеру притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні Конвенції, для застосування таких штрафів обов`язковим є доведення вини платника податків, тобто усвідомлення небезпечного характеру свого діяння та розуміння його суспільно небезпечних наслідків, які відсутні у випадку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних/розрахунків коригування, що не видаються отримувачу (покупцю). Як наслідок, відсутня також вина.

Враховуючи, що відповідачем не оспорюється факт повного відображення податкових зобов`язань за податковими накладними, зареєстрованими з порушенням строку, в податкових деклараціях з ПДВ, отримувачі (покупці) позивача не зазнали і не могли зазнати шкоди через невключення сум ПДВ до податкового кредиту, отже позивачем не завдано шкоди ані бюджету, ані отримувачам (покупцям), штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН з урахуванням наведених рішень Європейського суду з прав людини не є пропорційним державним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

У зв`язку з цим, суд вважає, що застосування контролюючим органом до позивача на підставі спірного податкового повідомлення-рішення штрафу за несвоєчасну реєстрацію вищевказаних податкових накладних є протиправним.

Аналогічна правова позиція була викладена Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.03.2020 у справі №320/3547/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87990052).

Крім того, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.07.2020 у справі №826/15459/18 та від 29.07.2020 у справі №440/813/19 щодо застосування пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у зв`язку з виявленням законодавцем певних недоліків (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Так, 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом доповнено підрозділ 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Верховний Суд визнав, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу "доброго врядування" і "належної адміністрації" в світлі практики ЄСПЛ.

Так, в пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункту 51).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

За змістом наведеної норми законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягає застосуванню до штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Отже, наведеними приписами закону платники податків звільняються від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.

Так, у рішенні від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі №440/813/19 повторно акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням пункту 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України позивач звільняється від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України умов.

Стосовно доводів позивача про проведення контролюючим органом камеральної перевірки з порушенням строку, передбаченого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, слід зазначити таке.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктом 76.3. якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас згідно з положеннями пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Отже, у пункті 76.3 статті 76 Податкового кодексу України, на яку посилається позивач, визначено строк проведення камеральної перевірки заявлених у податковій декларації даних. Ця норма не встановлює строку проведення камеральної перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

З огляду на наведене, суд констатує, що камеральна перевірка позивача податковим органом проведена у межах строків, визначених податковим законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0077825505 прийнято відповідачем необґрунтовано, є неправомірним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1955,00 грн. згідно платіжного доручення № 3101 від 04.03.2019 року (а.с.2).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Таким чином при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1954,06 грн. (130270,76 х 1,5%).

Отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1954,06 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 0,94 грн. судом під час розподілу судових витрат у рішенні не вирішується.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 19.12.2018 №0077825505.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1954,06 грн. (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят чотири грн. 06 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівжитлоінвест" (ідентифікаційний код 32299877, місцезнаходження: 08700, Київська область, місто Обухів, Обухівський ключ мікрорайон, будинок 1-А) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151 м. Київ вул. Народного Ополчення, б. 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 31.08.2020.

Суддя Кушнова А.О.