Постанова

від 29.01.2021 по справі 320/1115/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1115/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВЖИТЛОІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2019 року позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (у подальшому замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 №0077825505.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, яке підлягає застосуванню в спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів. Звернув увагу на те, що оскільки податкові накладні не можуть бути використані для підтвердження права на податковий кредит, їх несвоєчасна реєстрація не впливає на загальний розмір ПДВ, що надходить до бюджету.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обгрунтовує тим, що для звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію або відсутність реєстрації податкових накладних має виконуватися відразу дві умови, визначені положеннями ст. 120-1 Податкового кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обгрунтування своєї позиції вказує на те, що податкове повідомлення-рішення прийнято не на підставі, не у межах повноважень, що визначені Конституцією та Законами України, не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема внесення змін до положень Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 грудня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну (електронну) перевірку з питання своєчасності реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних, що підлягають наданню покупцю - платнику ПДВ в ЄРПН з податку на додану вартість платника ТОВ Обухівжитлоінвест (код за ЄДРПОУ 32299877) за період січень, квітень, листопад 2017 року, серпень 2018 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04 грудня 2018 року № 2205/10-36-55-05/32299877 (а.с. 26).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній реєстрації чотирьох податкових накладних, що підлягають наданню покупцю - платнику ПДВ, а саме від 31 січня 2017 року № 10, від 30 квітня 2017 року № 28, від 30 листопада 2017 року № 68, від 14 серпня 2018 року № 116 у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі Акта перевірки та відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0077825505, яким позивачеві визначений штраф у розмірі 130270,76 грн. (а.с. 27).

Відповідно до розрахунку штрафу до вказаного податкового повідомлення-рішення (а.с. 28), штрафні санкції у розмірі 130270,76 грн. були визначені у зв`язку з:

- затримкою реєстрації податкової накладної № 10 від 31 січня 2017 року на 3 дні - у розмірі 26894,54 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної № 28 від 30 квітня 2017 року на 1 день - у розмірі 56079,94 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної № 68 від 30 листопада 2017 року на 3 дні - у розмірі 36801,21 грн.;

- затримкою реєстрації податкової накладної № 116 від 14 серпня 2018 року на 4 дні - у розмірі 10495,07 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою від 22 грудня 2018 року вх.65020/6, в якій просив контролюючий орган переглянути та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0077825505 (а.с.29-35).

При цьому, 19 лютого 2019 року ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги № 8070/6/99-99-11-06-01-25, яким спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.36-37).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0077825505 прийнято відповідачем необґрунтовано, є неправомірним та підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів.

Отже, з 01 січня 2017 року законодавцем змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, АТ Обухівжитлоінвест не вчасно зареєструвало податкові накладні/розрахунки коригування, які не надавалися покупцю.

Разом з тим, зі змісту наявних у матеріалах справи податкових накладних та розрахунків коригування вбачається, що позивач не звільнений від оподаткування (основна ставка податку 20%) та обсяги постачання товарів не оподатковуються за нульовою ставкою (сума за ставкою 0% відсутня).

Наявність обов`язку у платника податків щодо здійснення реєстрації відповідних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірною у даній справі. Спірним є саме наявність чи відсутність підстав для застосування штрафу, передбаченого пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Судовою колегією враховується, що відповідно до п. 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 (далі - Порядок № 1307), при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини, зокрема, 8. При складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини робиться помітка X та зазначається тип причини, зокрема, 02 - складена на постачання неплатнику податку; 04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 11 - складена за щоденними підсумками операцій; 12 - складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку).

Отже, положеннями Порядку № 1307 визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операції, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку № 1307, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17 та від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі Зведена податкова накладна робиться помітка X .

У таких зведених податкових накладних у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 600000000000 , а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини згідно з пунктом 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до п. 16 Порядку №1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме: у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість; у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI; у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

Як вбачається з матеріалів справи, у верхній лівій частині у податкових накладних № 10 від 31 січня 2017 року, № 28 від 30 квітня 2017 року, № 68 від 30 листопада 2017 року у графі "Зведена податкова накладна" проставлено "Х", у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" проставлено "X" та зазначено тип причини 09. Отже, вказані податкові накладні є зведеними податковими накладними, та виходячи з типу причини ненадання її отримувачу (покупцю) складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що У верхній лівій частині у податковій накладній №116 від 14 серпня 2018 року у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" проставлено "X" та зазначено тип причини 02 , а відтак визначені пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України виключення не підпадають під правовідносини, в межах яких до позивача спірними податковими повідомленнями-рішеннями були застосовано штрафні санкції, оскільки такі податкові накладні виписані на постачання товарів/послуг неплатникам податку.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 340/1857/19.

Таким чином, контролюючим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції в частині несвоєчасної реєстрації зведеної податкової накладної № 116 від 14 серпня 2018 року у розмірі 10495,07 грн. згідно наданого до податкового повідомлення-рішення розрахунку штрафу (а.с. 28).

Судовою колегією враховується, що положеннями пункту 16 Порядку № 1307, які визначають правила заповнення розділів А і Б податкової накладної, зокрема, встановлено, що у податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, тобто зведених податкових накладних, рядки VII-IX не заповнюються. Отже коди ставки податку на додану вартість 20 та 7 , які зазначені в рядках V та VI розділу А податкової накладної не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів / послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ 20 та 7 переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 640/7353/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 620/757/19, від 20 березня 2020 року у справі № 240/5720/19, від 20 травня 2020 року у справі № 240/3888/19.

Крім того, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 620/1221/19, податкове законодавство не містить норм, які б звільняли платників податків від відповідальності за порушення ними строків реєстрації податкових накладних з підстав заборгованості місцевого бюджету перед платником та/або незадовільного матеріального стану платника податків.

Надаючи оцінку доводам суду першої інстанції про те, що в силу Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , зокрема, доповнення підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України пунктом 73, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, 16 січня 2020 року було прийнято Закон України № 466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , який набрав чинності 23 травня 2020 року.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 73 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України у редакції, яка діяла на момент набрання указаним Законом чинності, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві , застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Таким чином, станом на час розряду справи в суді апеляційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

У Законі України №466-ІХ (пункт 73 підрозділу2 розділу XX Перехідні положення ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві .

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України, законодавцем не передбачена.

У даному випадку законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наведеними положеннями Закону України №466-ІХ закріплено обов`язок податкового органу відкликати названі у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України податкові повідомлення - рішення, які перебували у процесі оскарження станом на 23 травня 2020 року.

Колегія суддів наголошує, що предметом розгляду в даній справі є податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року та його правомірність станом на момент винесення такого індивідуального акту.

Так, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України саме на момент прийняття таких рішень відповідними суб`єктами та в межах відповідного чинного на той час правового регулювання.

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем 19 грудня 2018 року, а зміна законодавства відбулась лише 23 травня 2020 року, то відповідні норми Закону України № 466-ІХ не можуть впливати на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у межах такого правового поля.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 340/1857/19.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0077825505 в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних № 10 від 31 січня 2017 року, № 28 від 30 квітня 2017 року, № 68 від 30 листопада 2017 року на суму 119 775,69 грн. згідно наявного в матеріалах справи розрахунку штрафу (а.с. 28).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосував норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБУХІВЖИТЛОІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2018 року № 0077825505 в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ОБУХІВЖИТЛОІНВЕСТ штрафних санкцій в сумі 119 775,69 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

І.В. Федотов