Постанова

від 07.08.2019 по справі 915/935/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/935/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Лавриненко Л.В.,

секретар судового засідання - Безпалюк А.В.

за участю представників сторін:

від ГУ Державної казначейської служби України у Миколаївській області - Хмельницький В.С., довіреність № 13-19/155 від 09.01.2019;

від ТОВ Роздолля - адвокат Третьяк Г.О., ордер № 1001247 від 02.08.2019;

від ГУ Національної поліції в Миколаївській області - Павленко О.І., довіреність № 860/01/27-2019 від 10.05.2019

Розглянувши апеляційні скарги:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля

2. Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області;

3. Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019

суддя Ткаченко О.В.

час та місце ухвалення 09:58:53 год., м. Миколаїв

повний текст рішення складено 13.06.2019

по справі № 915/935/18

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс

до відповідача-1: Головного управління Національної поліції в Миколаївській області;

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля

третя особа - 1 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України

у Миколаївській області

третя особа - 2 без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Придніпровське

про стягнення 347 718,00

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля"

відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю Колосс

про стягнення 64 462,51 грн.

В С Т А Н О В И В:

27.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Колосс звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області коштів в сумі 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданою незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Позовні вимоги ґрунтуються на наданих позивачем матеріалах кримінального провадження №12015150310000630, ухвалах слідчих суддів Снігурівського районного суду Миколаївської області Баштанського районного суду Миколаївської області, копій складських квитанцій на зерно №35 та №34 від 28.08.2015, копії товарно-транспортної накладної ААК №1 від 27.08.2015, копії претензії до ТОВ Роздолля та претензії щодо оплати заборгованості за договором №9 від 28.08.2015, копій листів №19 від 20.01.2017, від 16.01.2017, від 16.12.2016, від 01.02.2017, від 27.01.2017 за №Д-03/72-2017, копії цінової довідки №Ви-135 від 20.08.2018, копій вимог до ГУ НП в Миколаївській області, Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та до Головного управління Державної казначейської служби в Миколаївській області та копії листа з прокуратури миколаївської області від 16.08.2018 та мотивовані тим, що у зв`язку із внесенням 25.08.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12015150310000630 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.186 КК України та на виконання ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.08.2015 слідчий Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області 27 серпня 2018 року здійснив у позивача обшук, за результатами якого вилучив 29220 кг насіння соняшнику, яке було поміщено на зберігання до елеватора (ТОВ Роздоллля ). В ході розслідування зазначеного кримінального провадження доводи заявника не знайшли підтвердження, та постановою слідчого від 01.09.2016 кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні директора ТОВ Колосс (позивача) складу злочину, однак вилучене насіння соняшнику не повернуто. Усі звернення товариства Колосс впродовж 2016-2018 років до слідчого та прокуратури залишились безрезультатними, станом на дату звернення до суду вилучене слідчим насіння соняшнику не повернуто, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2019 залучено до участі у справі співвідповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля .

Товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля звернулось до господарського суду із зустрічним позовом у даній справі до ТОВ Колосс про стягнення коштів в сумі 64462,51 грн. за договором складського зберігання №9 від 28.08.2015.

Вказані позовні вимоги ґрунтуються на умовах договору складського зберігання №9 від 28.08.2015, положеннях Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 №661, діючої на час укладання вказаного договору, статей 11, 202, 509, 525, 526, 626, 629, 638, 936, 942, 950, 951, 957, Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 180, 193 Господарського кодексу України, статей 26, 28 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні та мотивовані тим, що 28.08.2015 за №9 між товариством Роздолля , як зерновим складом, та товариством Колосс , як поклажодавцем, був укладений договір складського зберігання та надання послуг з приймання, сушки, очистки та відпуску зернових культур, відповідно до умов якого поклажодавець здав на зерновий склад насіння соняшнику у кількості 20 тон та станом на дату звернення позивача із зустрічним позовом до суду даний договір є діючим, за виконання його умов зерновим складом утворився борг в сумі 64462,51 грн., який залишається непогашеним, що і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом, оскільки обов`язок здійснювати оплату за зберігання насіння соняшнику умовами договору покладений саме на ТОВ Колосс .

25.03.2019 від ТОВ Колосс надійшла заява в порядку статті 46 ГПК України, в якій позивач з підстав та обставин вилучення та передачі на елеватор насіння соняшнику, а також з огляду на те, що виходячи з обставин справи слідчий передав на зберігання речові докази на ТОВ Роздолля і саме цей правочин був вчинений між слідчим та ТОВ Роздолля , тому в силу норм ст. 235 ЦК України відносини сторін повинні регулюватись Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104, тому просить суд відповідно до норм ст. 1190 Цивільного кодексу України, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди та не заперечує проти застосування господарським судом ст. 5 ГПК України і просить, у випадку, якщо це буде необхідним для ефективного захисту прав позивача, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, зокрема зобов`язати ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс насіння соняшнику гібриду ЛГ 5543 КЛ в кількості 29220 кг.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс 347718,0 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, 5215,77 грн. судового збору.

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля у задоволенні первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ТОВ Колосс належним чином доведено факт порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди в сумі 347718,0 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля , місцевий господарський суд зазначив, що Товариство в силу норм чинного законодавства не повинна сплачувати витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів.

Стосовно заявленого зустрічного позову, щодо стягннення з ТОВ Колосс витрати в сумі 64462,51 грн. на зберігання, сушку тощо насіння соняшнику, місцевий господарський суд зазначив, що належність здійснення за рахунок державного бюджету оплати витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу - насіння соняшнику, вилученого 27.08.2015 у ТОВ Колосс визначена, зокрема, слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва (ухвала від 07.11.2017) та випливає з приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104.

Отже, зустрічний позов пред`явленого Товариством з обмеженою відповідальністю Роздолля до особи, яка в силу норм чинного законодавства не повинна сплачувати витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить закрити провадження у справі як не підсудне господарському суду або відмовити ТОВ Колосс у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області:

Скаржник зазначає, що судом не враховано, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Разом з тим, судом першої інстанції при стягненні коштів визначає суму шкоди від всіє кількості майна що передано на зберігання, тоді як ТОВ Роздолля не заперечує повернути майно з врахування понесених витрат при сушці, обробці та зберігання майна.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Казначейство вважає, що в даній справі немає юридичного спору, оскільки ТОВ Роздолля не заперечує повернути майно ТОВ Колосс .

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області звертає увагу суду апеляційної інстанції, що у разі задоволення позовних вимог, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, а не через ГУДКСУ у Миколаївській області, на рівні якого будь яких рахунків для відшкодування шкоди спричиненим державним органом не відкрито.

Крім того, не погодившись із вказаним судовим рішенням Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 по справі № 915/935/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальності Колосс до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області - 347 718,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Миколаївській області:

Скаржник зазначає, що 27.08.2015 слідчий суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області виніс ухвалу про дозвіл на обшук в спорудах господарського призначення та транспортних засобах, які фактично використовуються ОСОБА_1 , як фізичною особою та керівником ТОВ Колосс , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини кримінального правопорушення, а саме виявлення та вилучення насіння соняшнику, яке було викрадено з полів ТОВ Придніпровське . В ході проведення санкціонованого обшуку в складських приміщеннях ТОВ Колосс було вилучено насіння соняшнику, яке відповідно до постанови слідчого визнано і залучено до кримінального провадження в якості речового доказу. Відповідно до вказаної постанови слідчим зазначено, що зерно насіння вилучене під час обшуку в складських приміщеннях ТОВ Колосс та яке уже передане на зберігання до ТОВ Роздолля на підставі складських накладних та укладених відповідних договорів ТОВ Колосс , ТОВ Придніпровське з елеватором, так як ГУНП не є власником речових доказів (насіння соняшника), тому не мав правових підстав в порядку ЦК України укладати жодних договорів щодо цього майна до вирішення питання по суті.

Отже, договори складського зберігання укладено між ТОВ Колосс та ТОВ Роздолля добровільно, слідчий жодним нормативним документом не зобов`язував Позивача укладати договір на зберігання насіння соняшника саме з елеватором ТОВ Роздолля , а лише у своїй постанові про визнання речовими доказами, постановив, що зерно насіння вилучене під час обшуку 27.08.2015 в складських приміщеннях ТОВ Колосс та яке уже передане на зберігання до ТОВ Роздолля зберігати на території ТОВ Роздолля до вирішення питання по суті в рамках кримінального провадження.

Крім того, скаржник зазначає, що Снігурівським ВП ГУНП в Миколаївській області пункт 59 наказу № 51/401/649/471/23/12 від 27.08.2010 та ухвалу слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 виконано шляхом винесення 27.12.2016 постанови про закриття кримінального провадження № 12015160310000559, якою слідчим вирішено долю насіння соняшника, а саме постановлено, що насіння соняшника, яке було вилучено 27.08.2015 з території ТОВ Колосс та на даний час зберігається в ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс в кількості 29 220 кг. та направлено копію вказаної постанови про закриття кримінального провадження ТОВ Колосс 10.01.2017 вих. № 187/72-2017, а в подальшому проінформовано про прийняте рішення всіх учасників кримінального провадження з, наданням інших необхідних матеріалів (квитанції, повідомлення).

Отже за твердженнями скаржника, слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснено всі заходи щодо виконання ухвали суду, яка стосується повернення вилученого в ході обшуку майна.

Також, позивачем не надано доказів на підтвердження незаконності дій працівників Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдана шкоди повинна бути доведена, а як свідчать надані копи ухвал судів та неодноразові повідомлення прокуратури Миколаївської області у діях начальника СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_2 відсутні ознаки правопорушень чи будь-яка бездіяльність.

Враховуючи викладене, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, його вини, що є обов`язковою умовою для покладення на нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між збитками і протиправною поведінкою Відповідача.

Також, не погодившись із вказаним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 по справі № 915/935/18 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Роздолля у задоволенні зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Колосе про стягнення заборгованості за зберігання насіння соняшнику за договором складського зберігання і надання послуг по прийомці, сушці, очистці та відпуску зернових культур № 9 від 28.08.2015 у розмірі 64 462,51 грн. і ухвалити нове рішення, яким у відповідній частини - задовольнити зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля до Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс про стягнення заборгованості за зберігання насіння соняшнику за договором складського зберігання і надання послуг по прийомці, сушці, очистці та відпуску зернових культур № 9 від 28.08.2015 у розмірі 64 462,51грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля :

Скаржник зазначає, що слідчим Снігурівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в установленому порядку вилучене під час обшуку на території ТОВ КОЛОСС насіння на зберігання будь-кому взагалі не передавалось, про складення слідчим відповідних процесуальних документів щодо передачі речових доказів ТОВ РОЗДОЛЛЯ не відомо.

Викладене свідчить про порушення визначеної законодавством процедури передачі на зберігання будь-яким особам майна визначеного статусом речових доказів та супроводження даної процедури відповідними процесуальними документами.

Так, скаржник вважає, що оскільки наявний факт вилучення речових доказів без належного підтвердження їх подальшої передачі на зберігання будь-яким особам із визначенням відповідальної особи за таке зберігання, відсутність інформації про вжиття заходів спрямованих на забезпечення належного вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів, відповідальність має нести саме орган поліції, яким не організовано відповідних заходів та не вжито покладених на них обов`язків в ході кримінального провадження. З матеріалів судової справи вбачається, що саме на стадії вилученні майна в ході обшуку у складських приміщеннях Позивача переривається послідовність процесуальних дій слідчого, оскільки майно вилучено, однак статус зберігання цього майна у визначеному законодавством порядку нікому не надано.

Водночас, 28.08.2015 між ТОВ РОЗДОЛЛЯ та ТОВ КОЛОСС укладено договір № 9 складського зберігання і надання послуг по прийому, сушці, очистці і відпуску зернових культур (далі - Договір-1). За умовами Договору-1 ТОВ КОЛОСС передає, а ТОВ РОЗДОЛЛЯ приймає на зберігання зернові, масляничні і зернобобові сільськогосподарські культури урожаю 2015 року (далі - Зерно-1), а також забезпечує при необхідності чистку і сушку Зерна-1. Договір діє до 30.06.2016, а в частині розрахунків - до їх повного проведення (п. 10.1. Договору-1). Сторонами за Договором-1 визначено ТОВ КОЛОСС та ТОВ РОЗДОЛЛЯ .

Так, відповідно до складської квитанції на зерно № 35 від 28.08.2015 ТОВ РОЗДОЛЛЯ прийняло на зберігання від ТОВ КОЛОСС на підставі Договору-1 соняшник (нестандартний) 2015 року врожаю вагою 14 120кг.

Таким чином, скаржник вважає, що правовідносини між ТОВ РОЗДОЛЛЯ та ТОВ КОЛОСС мають господарсько-правову природу, оскільки виникли внаслідок укладення в 2015 році договору складського зберігання та надання послуг по прийманню, сушці та відпуску зернових культур (сторонами зазначеного договору є ТОВ РОЗДОЛЛЯ та ТОВ КОЛОСС ), який містить істотні умови, зокрема предмет договору, сторони договору, строк договору, плата за зберігання, затрати на зберігання, умови зберігання, порядок передачі та повернення майна.

Водночас Господарським судом Миколаївської області не враховано, що зазначені правовідносини не випливають із правовідносин, що обумовлені проведенням слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015150310000630, ТОВ РОЗДОЛЛЯ жодного статусу у зазначеному кримінальному провадженні не набувало, ніяких домовленостей з органом поліції, їх структурними підрозділами та (або) посадови особами щодо прийняття на зберігання речових доказів (зокрема, насіння соняшнику) не досягалося, ТОВ РОЗДОЛЛЯ не передавалися у визначеному законодавством порядку на зберігання речові доказі: (зокрема, насіння соняшнику) вилучені у ТОВ КОЛОСС чи будь-яких інших осіб.

Враховуючи викладене, скаржник зазначає, що судом першої інстанції зазначених обставин з`ясовано не було, що призвело для прийняття необґрунтованого та безпідставного судового рішення, яке підлягає скасуванню.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Роздолля пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18. Призначено справу № 915/935/18 до розгляду на 05.08.2019 о 10:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18. Призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Миколаївській області по справі № 915/935/18 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля та Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на 05.08.2019 о 10:00 год. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18. Призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області по справі № 915/935/18 до сумісного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на 05.08.2019 о 10:00 год.

29.07.2019 до Південно - західного апеляційного господарського суду від Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля .

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду 05.08.2019 оголошено перерву до 07.08.2019 о 12:30 год.

Представник ГУ Національної поліції в Миколаївській області, ГУ Державної казначейської служби України у Миколаївській області та ТОВ Роздолля в судовому засіданні 07.08.2019 вимоги апеляційних скарг підтримали.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.08.2015р. у провадженні №1-кс/485/304/15 було надано дозвіл на обшук в спорудах господарського призначення та транспортних засобах, які фактично використовуються ОСОБА_3 , як фізичною особою та керівником ТОВ Колосс , та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення, а саме, виявлення та вилучення насіння соняшнику, яке було викрадено з полів ТОВ Придніпровський .

На підставі вказаної ухвали слідчим Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області 27 серпня 2015 року був проведений обшук на території ТОВ Колосс за вказаною адресою, за результатом якого було виявлено насіння соняшнику, про що складено протокол обшуку (а.с.29-30 т.1). В даному протоколі окрім іншого зазначені заперечення представників ТОВ Колосс , з яких вбачається, що не зважаючи на те, що в ухвалі не зазначено кількість насіння, яке необхідно вилучити, було вилучено майже все насіння, наявне в обшукуваному приміщенні без проведення його зважування та ідентифікації, а також, що майно вилучено технікою сторонніх осіб ними самими.

Вказані дії були вчинені слідчим в межах кримінального провадження №12015150160000559 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 357 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви директора ТОВ Придніпровський , який просив вжити заходи до керівника ТОВ Колосс , який 22.08.2015р. вчинив твердженням заявника крадіжку насіння соняшнику із земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ТОВ Придніпровське .

В подальшому, постановою Снігурівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.09.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150160000599 від 25.08.2015р. було закрито у зв`язку з відсутністю в діянні директора ТОВ Колосс ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 2 ст. 186 КК України (а.с.31-34 т.1).

З копії даної постанови вбачається, що спірне насіння соняшнику було скошене із земельних ділянок власників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та в подальшому вилучено зі складу під час проведення обшуку працівниками Снігурівського відділу поліції (на той час Снігурівського РВ УМВС) за ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області. Вилучене під час обшуку 27.08.2015р. насіння соняшника згідно договорів №7 та №9 передане на зберігання до ТОВ Роздолля де й зберігається до теперішнього часу.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24.10.2016 у провадженні №1-кс/485/226/16 було скасовано постанову від 01.09.2016 про закриття кримінального провадження №12015150310000599, матеріали справи повернуто СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Вказана ухвала мотивована тим, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.08.2015 згідно ухвали слідчого судді з нежитлових приміщень ТОВ Колосс вилучено 29220 кілограмів насіння соняшника. Насіння соняшника вилучалось слідчим з метою дослідження їх фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження та в даній справі була призначена експертиза. Вилучене насіння соняшнику за постановою слідчого від 27.08.2015р. у межах даної кримінальної справи було визнано речовим доказом. Постановою від 01.09.2016 кримінальне провадження було закрито однак при закритті кримінального провадження слідчим не було вирішено питання щодо речових доказів - насіння соняшнику, яке було вилучене згідно протоколу обшуку віл 27.08.2015 в ТОВ Колосс . Вказані обставини стали підставою для скасування постанови від 01.09.2016р. про закриття кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 у провадженні №1-кс/485/364/16 було частково задоволено клопотання ТОВ Колосс , зобов`язано слідчого повернути ТОВ Колосс вилучене згідно протоколу обшуку від 27.08.2015р. насіння соняшнику у кількості 29220 кг.

Слідчим суддею в ході розгляду даного провадження було встановлено, що насіння соняшнику у кількості 29220 кг згідно договорів №7 та №9 передане на зберігання до ТОВ Роздолля де й зберігається до теперішнього часу. Постановою слідчого від 27.08.2015р. насіння вилучене під час обшуку в складських приміщеннях ТОВ Колосс визнане речовим доказом у кримінальному провадженні. Встановивши відсутність за даним фактом ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження. Разом з тим, приймаючи таке рішення слідчий не вирішив по суті питання про долю речових доказів, а лише послався на ч. 10 ст. 100 КПК України вважаючи, що існує спір про належність речей, який представникам зазначених підприємств слід вирішувати у порядку цивільного судочинства. Суд також встановив, що за твердженням слідчого для потреб досудового розслідування необхідність у зберіганні майна на даний час відпала, у кримінальному провадженні після скасування постанови про його закриття підозру нікому не пред`явлено, слідчі дії не проводилися за виключенням допиту у якості свідка директора ТОВ Придніпровське , який пояснив, що найближчим часом звертатиметься до суду з приводу власності насіння. Суд також встановив, що цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, санкція ч. 2 ст. 186 КК України не передбачає конфіскації майна, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про наявність будь-якого спору цивільного характеру з приводу оспорення права володіння ТОВ Колосс вилученим у нього майном, підозру керівнику цього товариства не пред`явлено, потреба в подальшому перебуванні майна під охоронною розпискою поза межами досяжності володільця відпала, арешт на майно не накладався, а тому у неповернення майна слідчий допустив бездіяльність, яка має бути виправлена. (а.с.36 т.1).

Постановою слідчого Снігурівського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 27.12.2016 кримінальне провадження №12015150160000559 знову було закрито, постановлено насіння соняшника, яке було вилучено 27.08.2015 з території ТОВ Колосс та на даний час зберігається в ТОВ Роздолля повернути ТОВ Колосс . З наданої позивачем копії ухвали слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 18.05.2017 у справі №468/581/17-к (а.с.45 т.1) вбачається, що у зв`язку з фактичним неповерненням вилученого насіння соняшнику товариству Колосс , останнє 28.04.2017 подав засобами поштового зв`язку до Баштанської місцевої прокуратури в Миколаївській області заяву про кримінальне правопорушення щодо невиконання слідчим Снігурівського відділу поліції ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016р. за №1-кс/485/364/16 в частині повернення слідчим скаржнику вилученого при обшуку насіння соняшника за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 382, ст. 364 КК України. Відомості з поданої прокурору заяви про злочин не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прокурор пояснив слідчому судді, що за його думкою відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР за поданою заявою ТОВ Колосс , оскільки вважає, що слідчий виконав ухвалу слідчого судді, винісши постанову про повернення насіння соняшника та видавши оригінали складських квитанцій на вказане майно. Слідчим суддею зроблено висновок, що скарга ТОВ Колосс підлягає задоволенню та зазначено, що з матеріалів скарги слідує, що насіння соняшнику в ході обшуку слідчим було вилучене з володіння скаржника, переміщене та здане на зберігання іншій особі та ухвалою слідчого судді від 15.12.2016 слідчого було зобов`язано повернути вказане майно ТОВ Колосс , а тому одне лише прийняття слідчим рішення про повернення цього майна є недостатнім для висновку про виконання ухвали слідчого судді.

Також, ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.11.2017 у справі №490/7870/17 та від 23.05.2018 у справі №490/7870/17 (а.с.43-47 т.1) в ході розгляду скарг директора ТОВ Колосс на постанови старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області від 31.07.2017 та від 31.01.2018 про закриття кримінального провадження було встановлено фактичне тривале невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 про повернення ТОВ Колосс майна, що враховуючи положення Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 №1104, тягне за собою та щодня безпідставно призводить до збільшення витрат, пов`язаних із зберіганням даного майна, що підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, та в свою чергу призводить до завдання збитків державі.

При цьому, слідчим суддею в ухвалі від 23.05.2018 Центрального районного суду м.Миколаєва було звернуто увагу на те, що невиконання судового акта - це бездіяльність, яка полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) не виконання судового акта можуть бути різними, наприклад пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що спірне насіння соняшнику у кількості 29220 кг було вилучено у ТОВ Колосс слідчим Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області (нині - Снігурівський ВП ГУНП в Миколаївській області).

Вказане вилучення відбулось 27 серпня 2015 року в ході обшуку на підставі відповідної ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області. Постановою слідчого від 27.08.2015 про визнання речовими доказами (а.с.98 т. 1) та ухвалами слідчих суддів підтверджено, що насіння соняшнику, яке було здано на елеватор - ТОВ Роздолля за договорами №7 та №9 від 27.08.2015 є саме тим насінням, яке було вилучено у ТОВ Колосс в ході обшуку в межах кримінального провадження №12015150310000599 та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12015150310000630 (16.12.2015 об`єднано з кримінальним провадженням №12015150310000599).

Станом на дату звернення до господарського суду з відповідним позовом та на дату розгляду цієї справи, позивачу не було повернуто вилучене слідчим насіння соняшнику, що також не заперечується учасниками справи.

Крім того, елеватор - ТОВ Роздолля , на якому зберігається вилучене насіння не заперечує проти повернення позивачу лише тієї частини насіння соняшнику, яка була передана на зберігання саме ТОВ Колосс після повної оплати витрат на його зберігання, сушку тощо в сумі 64462,51 грн., у зв`язку з несплатою товариством Колосс цієї суми, товариство Роздолля і звернулось в межах цієї справи із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ Колосс спірної суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс та про відмову у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля відповідно до наступного.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Дії (бездіяльність) Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.

Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Пунктами 3-6 вказаного Порядку визначено, що речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення. На речові докази, які не можуть бути належним чином упаковані через громіздкість чи з інших причин, прикріплюється бирка у спосіб, що унеможливлює її зняття, зміну або пошкодження. На упаковці (бирці) проставляються підписи осіб, які брали участь у процесуальній дії, та зазначається інформація про вміст упаковки, найменування проведеної процесуальної дії, дата її проведення та номер кримінального провадження. Речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства. Умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі потреби необхідне вжиття невідкладних заходів для приведення таких речових доказів до стану, що дає змогу забезпечити їх подальше зберігання. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

Відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження (п. 8 вказаного Порядку).

Згідно з п. 16 цього Порядку, перевірка стану та умов зберігання речових доказів, правильності ведення документів щодо їх приймання та обліку проводиться щокварталу керівником слідчого підрозділу.

Відповідно до норм п. 32 цього ж Порядку, фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання. Граничний розмір таких витрат не може перевищувати суми, обчисленої на підставі первинних документів, які підтверджують витрати.

Належність здійснення оплати витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу - насіння соняшнику, вилученого 27.08.2015р. у ТОВ Колосс визначена, зокрема, слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва (ухвала від 07.11.2017р.) та випливає з приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

Відповідно до статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За статтею 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Отже, обов`язок належно зберігати тимчасово вилучене майно та негайно повернути тимчасово вилучене майно після скасування ухвали про накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Законом України № 475/97 від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому відповідно до положень статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є ГУНП в Сумській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та повернення тимчасового вилученого майна, та Казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що в даному випадку має місце протиправна бездіяльність Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, що складає перший елемент складу цивільного правопорушення.

Так, позивач - ТОВ Колосс фактично позбавлений можливості отримати власне майно у повному обсязі на законних підставах, оскільки при оформленні передачі речового доказу на зберігання не було дотримано приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012р. №1104.

Позивачу завдано шкоду з факту неповернення вилученого майна органом, на який покладено такий обов`язок законом - першим відповідачем. При цьому, з яких причин перший відповідач не може виконати приписи статті 100 Кримінального процесуального кодексу України не має жодного значення для вирішення даної справи, оскільки такі причини можуть тільки свідчити про наявність або відсутність вини завдавача шкоди, встановлення якої для даної справи не вимагається.

Крім того, фактичне невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді від 15.12.2016 неодноразово встановлювалось та констатувалось слідчими суддями Баштанського районного суду Миколаївської області, Снігурівського районного суду Миколаївської області та Центрального районного суду м.Миколаєва, копії ухвал наявні в матеріалах справи, ухали є чинними та не скасованими.

Позивачем визначено розмір шкоди як вартості втраченого (неповернутого) майна - насіння соняшнику згідно з даними цінової довідки Херсонської торгово-промислової палати від 20.08.2018.

Так, вартість неповернутого майна за цією довідкою складає станом на 17.08.2018 (період звернення позивача з відповідним позовом до суду) на внутрішньому ринку України на умовах EXW 11900,0 грн. за тону. Отже, вартість 29,220 тон становить 347718,0 грн.

Щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між рішенням, дією чи бездіяльністю та завданою шкодою.

Позивачем доведено, а матеріалами справи підтверджується прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, яка полягає у неповерненні майна - насіння соняшнику зі шкодою, яка складається з вартості такого неповернутого майна.

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Наразі матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що майно - насіння соняшнику у кількості 29220 кг власнику - ТОВ Колосс не повернуто, а правові підстави для не повернення спірного майна або зволікання у його поверненні - відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для задоволення первісного позову та стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Щодо посилання Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області в апеляційних скаргах, щодо самостійного встановлення господарським судом незаконності дій Відповідача -1, колегія суддів відхиляє, оскільки питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі 920/715/17.

Місцевий господарський суд вірно взято до уваги ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області, Снігурівського районного суду Миколаївської області та Центрального районного суду м. Миколаєва про скасування арешту товару, як належні та допустимі докази протиправності позбавлення позивача належного йому майна.

Стверджуючи про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження, як підстави для відшкодування шкоди, скаржники не врахували, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв`язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК.

Щодо твердження Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області, що в даній справі немає юридичного спору, оскільки ТОВ Роздолля не заперечує повернути майно ТОВ Колосс , колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо ) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Також не приймаються твердження Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про те, що насіння соняшнику передавалось не слідчим, а безпосередньо ТОВ Колосс та ТОВ Роздолля і лише вже розміщене на елеваторі було визнано речовими доказами, оскільки як вірно зазначено місцевим господарським судом суперечить наявним в матеріалах справи доказам, оскільки, по-перше, матеріали справи свідчать, що насіння соняшнику було вилучено слідчим в результаті обшуку саме з території ТОВ Колосс , в подальшому здійснено переміщення цього насіння соняшнику та здійснено його передачу на зберігання до елеватора - ТОВ Роздолля , по-друге, відповідач не надав суду належних доказів того, що слідчий після здійснення обшуку та вилучення 27.08.2015 насіння соняшнику знову передав його особі, у якій це насіння було вилучене, а потім вже після передачі цього насіння на елеватор - знову вилучив це насіння та визнав його речовим доказом у кримінальному провадженні із залишенням на зберіганні у ТОВ Роздолля .

Щодо зустрічного позову ТОВ Роздолля про стягнення з ТОВ Колосс витрати в сумі 64462,51 грн. на зберігання, сушку тощо насіння соняшнику, переданого товариством Колосс у кількості 14120 кг за договором складського зберігання №9 від 27.08.2015.

Як встановлено вище, насіння соняшнику у кількості 29220 кг, до складу яких входить і насіння, передане за договором складського зберігання №9 від 27.08.2015, було вилучено у ТОВ Колосс слідчим в якості речового доказу, ним же переміщено з території ТОВ Колосс , оформлено на зберігання до ТОВ Роздолля .

Отже предметом зустрічного позову у даній справі є стягнення фактичних витрат пов`язаних із зберіганням речових доказів..

Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений ст. 168 ч. 4. КПК України.

Відповідно до п. 32 Порядку фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 затверджено Інструкцію про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду.

Згідно ч. 2 ч. 4 ст. 168 КПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 4 п. 13 Інструкції витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

Належність здійснення за рахунок державного бюджету оплати витрат, пов`язаних із зберіганням речового доказу - насіння соняшнику, вилученого 27.08.2015 у ТОВ Колосс визначена, зокрема, слідчим суддею Центрального районного суду м.Миколаєва (ухвала від 07.11.2017р.) та випливає з приписів Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012р. №1104.

Таким чином, ТОВ Роздолля пред`явлено позовні вимоги про стягнення з ТОВ Колосс витрати в сумі 64462,51 грн. на зберігання, сушку тощо насіння соняшнику, до особи, яка в силу норм вищезазначених законодавчих приписів не повинна сплачувати витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційні скарги ТОВ Роздолля та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не підлягає задоволенню.

Водночас колегія суддів суд вважає частково обґрунтованими доводи Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області про незаконне зазначення у резолютивній частині рішення його як державного органу, через який має відбуватися стягнення спірної суми з огляду на таке.

Кошти державного бюджету належать на праві власності Державі. Отже, з урахуванням положень частини другої статті 2, статті 170 ЦК України боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України - казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 845, далі - Порядок) - казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли орган стягнення в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми) з державного бюджету.

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України, держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету) .

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена норма не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення.

Отже, резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, а спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

Такий правовий висновок у подібній справі щодо стягнення неправильно зарахованих коштів до Державного бюджету України зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 .

З огляду на зазначене колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з держави Україна завданої шкоди, однак резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 слід змінити, виключивши з неї посилання на те, що спірна сума має стягуватися через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області , а тому апеляційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення суду по суті справи не змінюються, витрати зі сплати судового збору слід покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18 - змінити.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18 викласти в наступній редакції:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс (73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209) 347718,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, (54001, м.Миколаїв, вул. Декабристів, 5, код ЄДРПОУ 401087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс (73485, м.Херсон, с.Антонівка, вул. Набережна, 11, код ЄДРПОУ 37125766, р/р НОМЕР_1 в ХФ АБ Південний , МФО 328209) 5215,77 грн. судового збору.

4. В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Роздолля у задоволенні первісного позову відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Роздолля , Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області та Головне управління Національної поліції в Миколаївській області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.08.2019.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко