Постанова

від 27.03.2020 по справі 915/935/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/935/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Пількова К. М., Случа О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс"

до 1) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровське",

про стягнення 347 718,00 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс"

про стягнення 64 462,51 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 27.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі - ТОВ "Колосс") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області коштів в сумі 347 718,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданою незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку із внесенням 25.08.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за №12015150310000630 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та на виконання ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.08.2015 слідчий Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області здійснив у позивача обшук, за результатами якого вилучив 29 220 кг насіння соняшнику, яке було поміщено на зберігання до елеватора Товариства з обмеженою відповідальністю "Роздолля" (далі - ТОВ "Роздолля"). У ході розслідування зазначеного кримінального провадження доводи заявника не знайшли підтвердження, та постановою слідчого від 01.09.2016 кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю в діях директора ТОВ "Колосс" (позивача) складу злочину, однак вилучене насіння соняшнику не повернуто. Усі звернення ТОВ "Колосс" впродовж 2016-2018 років до слідчого та прокуратури залишились безрезультатними, станом на дату звернення до суду вилучене слідчим насіння соняшнику не повернуто, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю слідчого.

3. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.02.2019 залучено до участі у справі співвідповідачем ТОВ "Роздолля".

4. ТОВ "Роздолля" звернулося до суду із зустрічним позовом до ТОВ "Колосс" про стягнення коштів у сумі 64 462,51 грн за договором складського зберігання від 28.08.2015 № 9.

5. Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.08.2015 за № 9 між товариством "Роздолля", як зерновим складом, та ТОВ "Колосс", як поклажодавцем, укладено договір складського зберігання та надання послуг з приймання, сушки, очистки та відпуску зернових культур, відповідно до умов якого поклажодавець здав на зерновий склад насіння соняшнику у кількості 20 тон та станом на дату звернення позивача із зустрічним позовом до суду цей договір є діючим, за виконання його умов зерновим складом утворився борг у сумі 64 462,51 грн, який залишається непогашеним, що і стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом, оскільки обов`язок здійснювати оплату за зберігання насіння соняшнику умовами договору покладений саме на ТОВ "Колосс".

6. 25.03.2019 від ТОВ "Колосс" надійшла заява в порядку статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій позивач з підстав та обставин вилучення та передачі на елеватор насіння соняшнику, а також з огляду на те, що виходячи з обставин справи слідчий передав на зберігання речові докази ТОВ "Роздолля" і саме цей правочин вчинений між слідчим та ТОВ "Роздолля", тому в силу норм статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини сторін повинні регулюватись Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 № 1104 (далі - Порядок № 1104), тому просить суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та солідарно з ТОВ "Роздолля" 347 718,0 грн в рахунок відшкодування шкоди та не заперечує проти застосування господарським судом статті 5 ГПК України і просить, у випадку, якщо це буде необхідним для ефективного захисту прав позивача, визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, зокрема зобов`язати ТОВ "Роздолля" повернути ТОВ "Колосс" насіння соняшнику гібриду ЛГ 5543 КЛ в кількості 29 220 кг.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі №915/935/18 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" 347 718,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Колосс 5 215,77 грн судового збору. В частині позовних вимог до ТОВ "Роздолля" у задоволенні первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

8. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18 - змінено. Резолютивну частину рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 у справі № 915/935/18 викладено в наступній редакції: Первісний позов задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Колосс" 347 718,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Снігурівським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ТОВ "Колосс" 5 215,77 грн судового збору. У частині позовних вимог до ТОВ "Роздолля" у задоволенні первісного позову відмовити. У задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

9. Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, зазначив, що ТОВ "Колосс" належним чином доведено факт порушення його прав у вигляді заподіяння майнової шкоди, а тому позовні вимоги позивача про стягнення шкоди в сумі 347 718,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Роздолля", суди виходили з того, що вилучене слідчим СВ Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області Танковським Д. П. під час обшуку 27.08.2015 в межах кримінального провадження № 12015150160000559 29 220 кг насіння соняшнику не повернуто ТОВ "Колосс", а порушення слідчим Порядку № 1104 спричинили неможливість повернення спірного насіння соняшнику як речового доказу, вилученого під час кримінального провадження. Окрім того, суди дійшли висновку про відсутність підстав для покладання відповідальності на ТОВ "Роздолля", оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із неналежним виконанням слідчим своїх обов`язків та бездіяльністю.

10. Стосовно заявленого зустрічного позову щодо стягнення з ТОВ "Колосс" витрат у сумі 64 462,51 грн на зберігання, сушку тощо насіння соняшнику вилученого 27.08.2015 у позивача, місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що зустрічний позов пред`явлено до особи, яка згідно з нормами чинного законодавства не повинна сплачувати витрати, пов`язані зі зберіганням речових доказів, оскільки Порядком № 1104 передбачено, що такі витрати здійснюються за рахунок державного бюджету.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27.08.2015 у провадженні №1-кс/485/304/15 було надано дозвіл на обшук в спорудах господарського призначення та транспортних засобах, які фактично використовуються Дермельовим Сергієм Петровичем , як фізичною особою та керівником ТОВ "Колосс", та знаходяться за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Новотимофіївка, вул. Жовтнева, 23, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення, а саме, виявлення та вилучення насіння соняшнику, яке було викрадено з полів ТОВ "Придніпровський".

12. На підставі вказаної ухвали слідчим Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області 27.08.2015 проведений обшук на території ТОВ "Колосс" за вказаною адресою, за результатом якого було виявлено насіння соняшнику, про що складено протокол обшуку. У даному протоколі окрім іншого зазначені заперечення представників ТОВ "Колосс", з яких вбачається, що не зважаючи на те, що в ухвалі не зазначено кількість насіння, яке необхідно вилучити, було вилучено майже все насіння, наявне в обшукуваному приміщенні без проведення його зважування та ідентифікації, а також, що майно вилучено технікою сторонніх осіб ними самими.

13. Зазначені дії були вчинені слідчим в межах кримінального провадження № 12015150160000559 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 357 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви директора ТОВ "Придніпровський".

14. У подальшому, постановою Снігурівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 01.09.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.08.2015 за № 12015150160000599, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні директора ТОВ "Колосс" Дермельова С. П. складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 357 та частиною 2 статті 186 КК України.

15. З копії постанови вбачається, що спірне насіння соняшнику скошене із земельних ділянок власників Гриценко та Джуган та в подальшому вилучено зі складу під час проведення обшуку працівниками Снігурівського відділу поліції (на той час Снігурівського РВ УМВС) на підставі ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області. Вилучене під час обшуку 27.08.2015 насіння соняшника згідно договорів № 7 та № 9 передане на зберігання до ТОВ "Роздолля" де й зберігається до теперішнього часу.

16. У подальшому, ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24.10.2016 у провадженні №1-кс/485/226/16 було скасовано постанову від 01.09.2016 про закриття кримінального провадження №12015150310000599, матеріали справи повернуто до СВ Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області. Вказана ухвала мотивована тим, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що 27.08.2015 згідно ухвали слідчого судді з нежитлових приміщень ТОВ "Колосс" вилучено 29 220 кг насіння соняшника. Насіння соняшника вилучалось слідчим з метою дослідження їх фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження та в даній справі була призначена експертиза. Вилучене насіння соняшнику за постановою слідчого від 27.08.2015 у межах цієї кримінальної справи визнано речовим доказом. Постановою від 01.09.2016 кримінальне провадження закрито, однак при закритті кримінального провадження слідчим не було вирішено питання щодо речових доказів - насіння соняшнику, яке було вилучене згідно з протоколом обшуку віл 27.08.2015 в ТОВ "Колосс". Вказані обставини стали підставою для скасування постанови від 01.09.2016р. про закриття кримінального провадження.

17. Ухвалою слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 у провадженні №1-кс/485/364/16 частково задоволено клопотання ТОВ "Колосс", зобов`язано слідчого повернути ТОВ "Колосс" вилучене згідно протоколу обшуку від 27.08.2015 насіння соняшнику у кількості 29 220 кг.

18. Слідчим суддею в ході розгляду провадження встановлено, що насіння соняшнику у кількості 29 220 кг згідно з договорами № 7 та № 9 передане на зберігання до ТОВ "Роздолля" де й зберігається до теперішнього часу. Постановою слідчого від 27.08.2015 насіння вилучене під час обшуку в складських приміщеннях ТОВ "Колосс", визнане речовим доказом у кримінальному провадженні. Встановивши відсутність за даним фактом ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України слідчий прийняв рішення про закриття кримінального провадження. Разом з тим, приймаючи таке рішення слідчий не вирішив по суті питання про долю речових доказів, а лише послався на частину 10 статті 100 Кримінального процесуального кодексу України вважаючи, що існує спір про належність речей, який представникам зазначених підприємств слід вирішувати у порядку цивільного судочинства. Суд також встановив, що за твердженням слідчого для потреб досудового розслідування необхідність у зберіганні майна відпала, у кримінальному провадженні після скасування постанови про його закриття підозру нікому не пред`явлено, слідчі дії не проводилися за виключенням допиту у якості свідка директора ТОВ "Придніпровське", який пояснив, що найближчим часом звертатиметься до суду з приводу власності насіння. Суд також встановив, що цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено, санкція частини 2 статті 186 КК України не передбачає конфіскації майна, у матеріалах кримінального провадження відсутні дані про наявність будь-якого спору цивільного характеру з приводу оспорення права володіння ТОВ "Колосс" вилученим у нього майном, підозру керівнику цього товариства не пред`явлено, потреба в подальшому перебуванні майна під охоронною розпискою поза межами досяжності володільця відпала, арешт на майно не накладався, а тому у неповернення майна слідчий допустив бездіяльність, яка має бути виправлена.

19. Постановою слідчого Снігурівського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області від 27.12.2016 кримінальне провадження № 12015150160000559 знову закрито, постановлено насіння соняшника, яке вилучено 27.08.2015 з території ТОВ "Колосс" та на даний час зберігається у ТОВ "Роздолля" повернути ТОВ "Колосс".

20. З наданої позивачем копії ухвали слідчого судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 18.05.2017 у справі № 468/581/17-к встановлено, що у зв`язку з фактичним неповерненням вилученого насіння соняшнику товариству "Колосс", останнє 28.04.2017 подав засобами поштового зв`язку до Баштанської місцевої прокуратури в Миколаївській області заяву про кримінальне правопорушення щодо невиконання слідчим Снігурівського відділу поліції ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 за № 1-кс/485/364/16 в частині повернення слідчим скаржнику вилученого при обшуку насіння соняшника за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 382, статтею 364 КК України. Відомості з поданої прокурору заяви про злочин не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Прокурор пояснив слідчому судді, що за його думкою відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР за поданою заявою ТОВ "Колосс", оскільки вважає, що слідчий виконав ухвалу слідчого судді, винісши постанову про повернення насіння соняшника та видавши оригінали складських квитанцій на вказане майно. Слідчим суддею зроблено висновок, що скарга ТОВ "Колосс" підлягає задоволенню та зазначено, що з матеріалів скарги слідує, що насіння соняшнику в ході обшуку слідчим вилучене з володіння скаржника, переміщене та здане на зберігання іншій особі та ухвалою слідчого судді від 15.12.2016 слідчого було зобов`язано повернути вказане майно ТОВ "Колосс", а тому одне лише прийняття слідчим рішення про повернення цього майна є недостатнім для висновку про виконання ухвали слідчого судді.

21. Також, ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.11.2017 у справі №490/7870/17 та від 23.05.2018 у справі №490/7870/17 у ході розгляду скарг директора ТОВ "Колосс" на постанови старшого слідчого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області від 31.07.2017 та від 31.01.2018 про закриття кримінального провадження встановлено фактичне тривале невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 про повернення ТОВ "Колосс" майна, що враховуючи положення Порядку № 1104, тягне за собою та щодня безпідставно призводить до збільшення витрат, пов`язаних із зберіганням цього майна, що підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, та в свою чергу призводить до завдання збитків державі.

22. При цьому, слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва в ухвалі від 23.05.2018 звернуто увагу на те, що невиконання судового акта - це бездіяльність, яка полягає у незастосуванні передбачених законом і судовим актом заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт. Форми (способи) не виконання судового акта можуть бути різними, наприклад пряма і відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов`язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акта, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

23. Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано сторонами, що спірне насіння соняшнику у кількості 29 220 кг вилучено у ТОВ "Колосс" слідчим Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області (нині - Снігурівський ВП ГУНП в Миколаївській області). Вказане вилучення відбулось 27.08.2015 у ході обшуку на підставі відповідної ухвали слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області.

24. Представниками елеватора ТОВ "Роздолля", на який було розміщене вилучене насіння соняшнику надавались суду пояснення, що 27.08.2015, розміщення партії насіння соняшнику відбувалось від двох осіб ТОВ "Колосс" та ТОВ "Придніпровське" за окремими цивільно-правовими угодами-договорами складського зберігання та надання послуг по прийомці, сушці, очистці та відпуску зернових культур від 27.08.2015 №7 та №9, та виданими на підставі цих договорів складськими квитанціями №№ 34, 35.

25. Постановою слідчого від 27.08.2015 про визнання речовими доказами та зазначеними вище ухвалами слідчих суддів підтверджено, що насіння соняшнику, яке було здано на елеватор - ТОВ "Роздолля" за договорами № 7 та № 9 є саме тим насінням, яке було вилучено у ТОВ "Колосс" у ході обшуку в межах кримінального провадження № 12015150310000599 та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12015150310000630 (16.12.2015 об`єднано з кримінальним провадженням №12015150310000599).

26. Станом на час звернення до господарського суду з відповідним позовом та на дату розгляду цієї справи, позивачу не було повернуто вилучене слідчим насіння соняшнику, що також не заперечується учасниками справи.

27. Крім того, елеватор - ТОВ "Роздолля", на якому зберігається вилучене насіння не заперечує проти повернення позивачу лише тієї частини насіння соняшнику, яка була передана на зберігання саме ТОВ "Колосс" після повної оплати витрат на його зберігання, сушку тощо в сумі 64 462,51 грн. У зв`язку з несплатою ТОВ "Колосс" цієї суми, товариство "Роздолля" звернулось в межах цієї справи із зустрічним позовом про стягнення з ТОВ "Колосс" спірної суми.

Узагальнені доводи осіб, яка подали касаційні скарги

28. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі №915/935/18, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області та Головне управління Національної поліції в Миколаївській області звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять зазначені рішення скасувати в частині задоволення первісного позову, відмовити у його задоволенні або закрити провадження у справі.

29. Казначейство вважає, що у цій справі немає юридичного спору, оскільки ТОВ "Роздолля" не заперечує повернути майно ТОВ "Колосс", водночас Головне управління Національної поліції в Миколаївській області не спричиняло шкоди позивачу, оскільки така була завдана слідчим Снігурівського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області. Також Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області посилаючись на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10.07.2014 у справі № 1-о/485/1/14, вважає неоднакову судову практику щодо особи, відповідальної за повернення спірного майна, яким, на думку скаржника, є ТОВ "Роздолля".

30. Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області у справі № 915/935/18 безпідставно залучено у справі лише як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, а не як відповідача.

31. Касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у Миколаївської області обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не досліджено у повному обсязі всі наявні у матеріалах справи докази та не звернуто увагу на те, що позивач за первісним позовом не довів завдання скаржником шкоди, що перебуває у площині цивільних правовідносин і не врегульовано КПК України.

32. Також у скарзі зазначено, що вилучене під час обшуку в складських приміщеннях ТОВ "Колосс " насіння було передане на зберігання до ТОВ "Роздолля" на підставі складських квитанцій та укладених відповідних договорів ТОВ "Колосс", ТОВ "Придніпровське" з елеватором, а так як ГУНП в Миколаївській області не є власником речових доказів (насіння соняшника), тому не мав правових підстав в порядку ЦК України укладати жодних договорів щодо цього майна до вирішення питання по суті. Договори складського зберігання укладено між ТОВ "Колосс"та ТОВ "Роздолля" добровільно, слідчий жодним нормативним документом не зобов`язував позивача за первісним позовом укладати договір на зберігання насіння соняшника саме з елеватором ТОВ "Роздолля", а лише у своїй постанові про визнання речовими доказами, постановив, що зерно насіння вилучене під час обшуку 27.08.2015 в складських приміщеннях ТОВ "Колосс" та яке уже передане на зберігання до ТОВ "Роздолля", зберігати на території ТОВ "Роздолля" до вирішення питання по суті в рамках кримінального провадження. Крім того, скаржник зазначає, що Снігурівським ВП ГУНП в Миколаївській області пункт 59 наказу від 27.08.2010 № 51/401/649/471/23/12 та ухвалу слідчого судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 15.12.2016 виконано шляхом винесення 27.12.2016 постанови про закриття кримінального провадження № 12015160310000559, якою слідчим вирішено долю насіння соняшника, а саме постановлено, що насіння соняшника, яке було вилучено 27.08.2015 з території ТОВ "Колосс" та на даний час зберігається в ТОВ "Роздолля" повернути ТОВ "Колосс" в кількості 29 220 кг. Отже, слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснено всі заходи щодо виконання ухвали суду, яка стосується повернення вилученого в ході обшуку майна.

33. Крім того, скаржник вважає, що позивачем за первісним позовом не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а протиправність поведінки не встановлена судовим рішенням.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

34. У відзивах на касаційні скарги, ТОВ "Роздолля" підтримує наведені у них доводи та просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі №915/935/18.

35. Водночас у відзиві на касаційні скарги, ТОВ "Колосс" вказує на те, що судами попередніх інстанцій належним чином досліджено всі обставини справи, правомірно частково задоволено позовні вимоги, а тому просить залишити оскаржувані рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

36. Здійснивши розгляд касаційних скарг у письмовому провадженні, дослідивши наведені у них доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

37. Згідно зі статтею 300 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Оскільки рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 і постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі № 915/935/18 оскаржуються в частині часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Колосс", Верховний Суд здійснює перегляд зазначених рішень лише в межах доводів касаційних скарг.

39. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

40. В силу приписів статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

41. Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

42. Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

43. За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

44. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

45. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

46. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

47. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

48. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

49. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

50. Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що дії (бездіяльність) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування.

51. Відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

52. Статтею 2 вказаного Закону визначено, що завданням поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

53. Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

54. Відповідно до статті 6 Закону України "Про Національну поліцію" поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

55. Приписами статті 7 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування.

56. Статтею 8 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

57. Відповідно до частини 17 статті 3 КПК України слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, органу Державної кримінально-виконавчої служби України, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

58. Засади кримінального провадження, передбачені Главою 2 КПК України, встановлюють, зокрема, верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, недоторканність права власності. За змістом статті 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

59. Згідно зі статтею 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 4 статті 168 КПК України).

60. Крім того, відповідно до частини 2 статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

61. Відповідно до пункту 27 Порядку № 1104 схоронність тимчасово вилученого майна до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно, забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку.

62. Речові докази, за винятком документів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, повинні бути належним чином упаковані та опечатані. Спосіб упаковки повинен забезпечувати неможливість підміни або зміни вмісту без порушення її цілісності та схоронність вилучених (отриманих) речових доказів від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення (пункт 3 Порядку № 1104).

63. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1104 речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку. Якщо через громіздкість чи з інших причин речові докази не можуть бути передані суду, вони зберігаються в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку, до набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується кримінальне провадження або вирішується спір про їх належність у порядку цивільного судочинства.

64. За змістом пунктів 5 і 6 Порядку № 1104 умовою зберігання речових доказів повинне бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Забороняється зберігання речових доказів в умовах, що можуть призвести до їх знищення чи псування. У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження питання про речові докази вирішується у відповідній постанові слідчого, прокурора.

65. Речові докази, в тому числі документи, які за своїми властивостями (габаритами, кількістю, вагою, об`ємом) не можуть зберігатися разом з матеріалами кримінального провадження, зберігаються у спеціальних приміщеннях органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що обладнані сейфами (металевими шафами), стелажами, оббитими металом дверима, ґратами на вікнах, охоронною та протипожежною сигналізацією (далі - обладнані приміщення), крім матеріальних носіїв секретної інформації, які передаються в установленому законом порядку на зберігання до режимно-секретного відділу органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ. У разі відсутності обладнаного приміщення виділяються спеціальні сейфи (металеві шафи) достатнього розміру (пункт 7 Порядку № 1104).

66. Пунктом 8 Порядку № 1104 встановлено, що відповідальним за зберігання речових доказів, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження, є слідчий, який здійснює таке провадження. Відповідальною за зберігання речових доказів в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі є посадова особа органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, що призначається наказом керівника такого органу або слідчого підрозділу відповідно до повноважень (далі - відповідальна особа). Згідно із зазначеним наказом з числа посадових осіб органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, призначається також особа, яка заміщує відповідальну особу в разі її відпустки, відрядження чи тривалої відсутності з інших причин, та особа, в якої на відповідальному зберіганні знаходиться дублікат ключів від обладнаного приміщення чи спеціального сейфа.

67. Згідно з пунктом 12 Порядку № 1104 передача на зберігання речових доказів, які за своїми властивостями повинні зберігатися в обладнаному приміщенні чи спеціальному сейфі, здійснюється відразу після їх взяття на облік у книзі обліку.

68. Відповідно до частини 1 статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

69. Отже, обов`язок органу, який вилучив майно, належно його зберігати та негайно повернути прямо передбачений чинним законодавством.

70. З урахуванням зазначених приписів та встановлених у справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими особами є держава, яка набуває та здійснює свої права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законодавством. Таким чином, Головне управління Національної поліції в Миколаївській області є особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану неповерненням вилученого в якості речового доказу майна.

71. За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

72. У частинах 1, 2 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

73. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та, зокрема, Перший протокол до неї.

74. За змістом статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

75. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити у дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

76. При цьому згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

77. У статті 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

78. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України.

79. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

80. У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

81. За змістом частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд з огляду на положення частини 1 статті 86 цього Кодексу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

82. Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи № 915/935/18 урахували наведені норми законодавства, дослідили матеріали справи та наявні у ній докази, установили, що позивач внаслідок бездіяльності та порушення приписів Порядку № 1104 слідчим СВ Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області Танковським Д. П. під час вилучення під час обшуку майна, позбавлений можливості отримати це майно у повному обсязі на законних підставах, у зв`язку із цим позивачу заподіяно шкоду у розмірі вартості насіння соняшника, станом на 17.08.2018, відповідальним за яку є Головне управління Національної поліції в Миколаївській області у Миколаївської області. Також судами встановлено, що фактичне невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді від 15.12.2016 неодноразово встановлювалось та констатувалось слідчими суддями Баштанського районного суду Миколаївської області, Снігурівського районного суду Миколаївської області та Центрального районного суду м. Миколаєва, копії ухвал наявні в матеріалах справи, ухвали є чинними. При цьому сторонами не надано доказів на спростування зазначених обставин.

83. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само).

84. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано наголосили, що майно - насіння соняшнику у кількості 29 220 кг власнику - ТОВ "Колосс" не повернуто, а правові підстави для не повернення спірного майна або зволікання у його поверненні - відсутні, а тому визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний і державою Україна у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення первісного позову та стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків. Так, вартість неповернутого майна за довідкою Херсонської торгово-промислової палати від 20.08.2018 складає станом на 17.08.2018 на внутрішньому ринку України на умовах EXW 11900,0 грн. за тону. Отже, вартість 29,220 тон становить 347 718,0 грн, що також не спростовано сторонами.

85. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

86. Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати деяких необхідних заходів, спрямованих на захист права власності (справа "Броньовський проти Польщі", заява №31443/96, п. 143).

87. У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (справи "Новоселецький проти України", "Совтрансавто проти України", "Суханов та Ільченко проти України").

88. Обставини, встановлені у цій справі судами попередніх інстанцій, достеменно свідчать, що неповернення слідчим органом майна, вилученого у ТОВ "Колосс", накладає на останнього непропорційний та непомірний тягар у відновленні свого майнового права.

89. Крім того, судами попередніх інстанцій було досліджено доводи Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у Миколаївської області про те, що насіння соняшнику передавалось не слідчим, а безпосередньо ТОВ "Колосс" та ТОВ "Роздолля" і лише вже розміщене на елеваторі було визнано речовими доказами. Так, суди наголосили, що матеріали справи свідчать, що насіння соняшнику було вилучено слідчим в результаті обшуку саме з території ТОВ "Колосс", в подальшому здійснено переміщення цього насіння соняшнику та здійснено його передачу на зберігання до елеватора - ТОВ "Роздолля", а відповідач не надав суду належних доказів того, що слідчий після здійснення обшуку та вилучення 27.08.2015 насіння соняшнику знову передав його особі, у якій це насіння було вилучене, а потім вже після передачі цього насіння на елеватор - вилучав та визнавав його речовим доказом у кримінальному провадженні із залишенням на зберіганні у ТОВ "Роздолля". При цьому Головне управління Національної поліції в Миколаївській області не надало суду доказів щодо оформлення передачі речового доказу, вилученого слідчим СВ Снігурівського РВ УМВС України в Миколаївській області Танковським Д. П. в межах кримінального провадження №12015150310000630, з дотриманням приписів Порядку № 1104, як і не надано доказів наявності цивільного спору щодо належності цього майна.

90. Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

91. За змістом статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

92. Оскільки суди першої і апеляційної інстанцій належним чином дослідили наявні у справах докази в частині доводів Головного управління Національної поліції в Миколаївській області зазначених у пункті 32 цієї постанови, а самі доводи фактично зводяться до їх переоцінки, колегія суддів відхиляє їх як такі, що не вказує на наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 і постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі № 915/935/18.

93. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

94. Водночас, посилаючись на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10.07.2014 у справі № 1-о/485/1/14, як на протилежну практику визначення особи, відповідальної за повернення майна, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області не враховує, що така ухвала не вказує на наявність висновків, які є обов`язковими для врахування судами при застосуванні подібних норм права, а тому не свідчить про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в цій частині.

95. Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області стверджує, що його безпідставно не залучено у справі № 915/935/18 як відповідача.

96. Однак, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. За таких обставин, помилковими є доводи скаржника про те, що суди залучили Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, а не як відповідача, оскільки у суду фактично відсутній обов`язок здійснення такого залучення.

97. Також касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у Миколаївської області обґрунтована тим, що позивачем за первісним позовом не доведено наявність усіх елементів цивільного правопорушення, а протиправність поведінки не встановлена судовим рішенням.

98. Водночас, судом першої інстанції, зокрема, спростовувався такий довід і вказано на те, що законодавством не встановлено обов`язок підтверджувати протиправність дій окремим судовим рішенням, ці обставини можуть бути встановлені в даному судовому процесі. Правовідносини в даній справі виникли з факту завдання шкоди, тобто з цивільних правовідносин. Великою Палатою Верховного Суду у справі №920/715/17 (постанова від 12.03.2019) висловлено правову позицію, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами КПК України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази. Фактичне невиконання слідчим Снігурівського ВП ГУНП в Миколаївській області ухвали слідчого судді від 15.12.2016р. неодноразово встановлювалось та констатувалось слідчими суддями Баштанського районного суду Миколаївської області, Снігурівського районного суду Миколаївської області та Центрального районного суду м. Миколаєва, копії ухвал яких надані позивачем господарському суду, а судам попередніх інстанцій не отримано доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви.

99. З огляду на викладене у колегії суддів немає підстав вважати, що доводи відповідачів не були досліджені судами попередніх інстанцій, а матеріали справи свідчать, що суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили наявні у справі докази як в цілому, так і кожний доказ окремо, та дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі № 915/935/18 немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

100. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

101. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

102. Доводи, викладені у касаційних скаргах, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

Розподіл судових витрат

103. Оскільки підстав для скасування постанови та рішення у справі та задоволення касаційних скарг немає, судовий збір за їх подання слід покласти на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївської області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 03.06.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 у справі № 915/935/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді К. М. Пільков

О. В. Случ