Рішення

від 30.07.2019 по справі 923/198/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2019 року м. Херсон Справа № 923/198/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу за позовом: Прокурора-керівника Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області (74900, Херсонська область, м.Нова Каховка, пр-т. Дніпровський, 34а) в інтересах держави в особі Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області (75813. с. Хорли, вул. Шкільна, б.31, код ЄДРП0У 04401078)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (75813, Херсонська обл., Каланчацький р-н, с. Хорли, вул. Набережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40560719)

про стягнення 213 420 грн,

за участю представника прокуратури Херсонської області - Федоренко О.Б.

та представників сторін:

від позивача - голова ОСОБА_6, Блозва Е.Ю., дов. від 20.05.2019

від відповідача - в.о. директора ОСОБА_7, наказ № 7 від 29.07.2019

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Прокурор - керівник Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області (позивач) звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (відповідач) 213420 грн доходу, одержаного від безпідставно набутого майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач з 01.07.2016 по 16.08.2018 був власником об`єкта нерухомого майна - бази відпочинку "Софія" загальною площею 492,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням VІІІ сесії VІІ скликання Хорлівської сільської ради № 74 від 04.08.2016 відповідачу, у відповідь на його заяву, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3999 га в оренду для розміщення та обслуговування бази відпочинку. Однак, відповідачем земельна ділянка у користування не оформлена, тобто використовувалась без правовстановлюючих документів; плата за використання земельної ділянки не сплачувалась.

Ухвалою від 21.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду на 18.04.2019.

Ухвалами від 18.04.2019 та від 10.05.2019 розгляд справи відкладався.

07.05.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову.

Позивач письмово повідомив суд, що підтримує позовні вимоги прокурора.

Прокурор подав відповідь на відзив, в якому наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 21.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 11 червня 2019 року о 10:00. Задоволено клопотання відповідача та викликано у судове засідання заступника начальника Відділу у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Сальник М. та працівника цього відділу Браточенко Н. (смт. Каланчак Херсонської області вул. Будівельників 6) для допиту як свідків у справі.

Попереджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві показання свідка.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати суду до дня засідання витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки орієнтованою площею 0,3999 га в АДРЕСА_1 .

Копію ухвали надіслано учасникам справи, Відділу у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (смт. Каланчак Херсонської області вул. Будівельників 6) та Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

На виконання вимог суду ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надав суду 30.05.2019 копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної діялнки від 13.05.2019 та повідомив, що ОСОБА_2 було звільнено згідно з наказом №172-к від 17.05.2019.

На виклик суду в засідання 20.06.2019 прибула свідок - заступник начальника Відділу у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Сальник М. В., яка надала пояснення.

Крім того, Відділ у Каланчацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області направив пояснення до суду, в яких повідомив, що не може забезпечити явку свідка ОСОБА_3 , оскільки її звільнено.

Відповідач подав до матеріалів справи копію листа ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 10.06.2019 про те, що для отримання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки необхідно звернутись до Центру надання адміністративних послуг за місцем знаходження земельної ділянки.

Ухвалою від 20.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті на 03.07.2019. Копію ухвали надіслано учасникам справи.

Відповідач в засідання 03.07.2019 не прибув, подавши заяву, якою повідомив, що ним подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 540/1231/19, яке він просить розглянути без його участі, оскільки не може прибути в засідання.

Клопотання про зупинення провадження мотивоване тим, що 20.06.2019 відповідач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до головного спеціаліста відділу у Каланчацькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Браточенко Н.В., заступника начальника відділу у Каланчацькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Сальник М.В., ГУ Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо надання письмової інформації від 10.10.2018 про нормативну грошову оцінку несформованої земельної ділянки в АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,3999 га, та дій ОСОБА_3 щодо надання 13.05.2019 витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку несформованої земельної ділянки, та зобов`язання посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Херсонській області утриматись від вчинення дій щодо визначення нормативної грошової оцінки несформованої земельної ділянки.

Відповідачем надано копію ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 про відкриття провадження у справі № 540/1231/19 за даним позовом.

Відповідач вважає, що якщо позов в адміністративній справі буде задоволено, то господарський суд буде зобов`язаний відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою від 03.07.2019 суд відклав розгляд справи по суті на 26.07.2019 та відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що Господарським процесуальним кодексом України на стадії розгляду справи по суті не передбачено можливості зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України - до розгляду іншої справи.

В засіданні суду 26.07.2019 судом оголошено перерву до 30.07.2019, про що сторони повідомлені під розписку.

Суд зазначає, що ухвалою від 20.06.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.07.2019.

17.07.2019, тобто вже після закриття підготовчого провадження, відповідач подав заяву про повторний виклик свідка ОСОБА_3

25.07.2019 відповідач подав заяву про зловживання позивачем процесуальними правами, а саме неприбуття в засідання суду 11 та 20 червня 2019 року, у зв`язку з чим просить суд зобов`язати позивача прибути в засідання суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду зазначені заяви та клопотання, які не були заявлені в підготовчому провадженні та не зазначено поважності причин неподання їх в підготовчому провадженні.

25.07.2019 відповідачем подано заперечення на доводи прокурора, наведені у його відповіді на відзив.

Суд не приймає до уваги дані заперечення, оскільки вони подані вже після закриття підготовчого провадження.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів , а також розподіл судових витрат.

Згідно з ст. 177 ГПК України саме на стадії підготовчого провадження з`ясовуються заперечення проти позовних вимог та визначаються обставини, які підлягають встановленню та збираються відповідні докази.

Тобто, на стадії розгляду справи по суті не передбачено подання заперечень на відповідь на відзив. Крім того, суд звертає увагу, що у відповідача було достатньо часу подати заперечення на відповідь прокурора, яку прокурор подав до суду ще 21.05.2019, тобто більше двох місяців тому.

До того ж, суд дійшов висновку про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи відповідно до ст. 79 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 10.04.2018 (а.с. 35) вбачається, що 01.07.2016 проведено державну реєстрацію права власності відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (код ЄДРПОУ 40560719) щодо об`єкта нерухомого майна - бази відпочинку "Софія" загальною площею 492,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності - акт приймання-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ "База відпочинку "Софія", серія та номер б/н, виданий 01.07.2016, видавник: ОСОБА_5 та ТОВ "База відпочинку "Софія".

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Таким чином, з 01.07.2016 відповідач став власником зазначеного нерухомого майна.

Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Самоврядний контроль, за використанням та охороною земель, у розумінні статті 189 Земельного кодексу України, здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Аналіз норм Конституції України, Земельного кодексу України свідчить, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у земельних правовідносинах діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи ці повноваження, вказані органи вступають у цивільні правовідносини та господарські правовідносини з юридичними та фізичними особами.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, зазначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

Таким чином, Хорлівська сільська рада є органом, який уповноважений територіальною громадою на здійснення функцій щодо надання земельних ділянок комунальної форми власності в оренду та отримання плати за це.

Розглянувши заяви відповідача, Хорлівська сільська рада Каланчацького району Херсонської області рада (позивач у справі) рішенням від 04.08.2016 № 74 (а.с. 34) надала відповідачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для розміщення та обслуговування бази відпочинку "Софія" орієнтовною площею 0,3999 га за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зазначеного рішення, а саме - не містять доказів оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розміщена вищезазначена нерухомість. Плата за користування земельною ділянкою відповідачем також не сплачувалась, що підтверджується листом позивача від 02.04.2018 № 50.

Також за даними ГУ ДФС у Херсонській олбасті, АРК та м. Севастополі (лист № 2722/9/21-22-50-12-011 від 28.02.2019) за період з 01.07.2016 по теперішній час відповідач не подавав податкові декларації з плати за землю та не сплачувало платежі за землекористування.

Прокурор в позовній заяві зазначає, що відповідач був власником вищезазначеної нерухомості - бази відпочинку "Софія" загальною площею 492,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.07.2016 до 16.08.2018, що відповідачем не заперечується, оскільки 16.08.2018 проведено державну реєстрацію права власності на зазначену нерухомість за іншою юридичною особою - ТОВ "КАСА ДІ АНДРЕА І ДЖОВАННІ" код ЄДРПОУ 42353212 (а.с. 202).

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Прокурор вважає, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач орендну плату не вносить, а вказані кошти повинні надходити на рахунок місцевого бюджету, який є складовою частиною бюджетної системи держави України, вищенаведене стало підставою для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Під час вивчення Новокаховською місцевою прокуратурою стану реалізації Хорлівською сільською радою представницьких повноважень встановлено, що сільською радою заходи щодо стягнення з відповідача заборгованості не вживались.

Відповідно до ст. 131 - 1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Конституцією України також закріплено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Вимогами ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст. 1, 2 Земельного кодексу України, відповідно до яких земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Таким чином, внаслідок бездіяльності органу уповноваженого на виконання функцій у спірних правовідносинах, а саме на здійснення контролю за додержанням земельного законодавства на відповідній території на отримання плати за використання земель територіальної громади, місцевим бюджетом недоотримано значну суму коштів, що в свою чергу не сприяє досягненню проголошеної мети - запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні.

Тобто, наявність у прокурора підстав для представництва є оціночним поняттям і у кожному конкретному випадку визначається виходячи із наявних матеріалів та дійсних обставин справи, вважаю, що для здійснення прокурором представницької функції в даному випадку, є нагальна потреба в захисті економічних інтересів держави, обумовлених використанням земельної ділянки рекреаційного призначення комунальної форми власності без правовстановлюючих документів, а також захисту встановленого державою порядку щодо платного використання землі.

Необхідність, у даному випадку, у захисті та відновленні порушеного державного інтересу на раціональне використання землі саме прокурором, обумовлено встановленням прокурором порушень економічних інтересів держави та не здійснення уповноваженим органом, а саме Хорлівською сільською радою Херсонської області, захисту цих інтересів.

Нездійснення захисту полягає в тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, незважаючи на очевидний характер порушень, захист прав і законних інтересів відповідний орган не здійснює.

Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (далі - Рішення Конституційного Суду України) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих па захист суверенітету), територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави е оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

В резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України зазначено, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

У відповідача виникло право власності на нерухомість. Втім, право користування земельною ділянкою, що знаходиться під цією нерухомістю належним чином відповідачем не оформлено.

Нездійснення відповідачем оплати за землю, а саме несплата орендної плати, призвело до фактичного безоплатного отримання ним послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок, одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки.

Крім того, листом від 15.0.52019 позивач повідомив прокурора, що не змогли розпочати судовий процес щодо сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою через відсутність юрисконсульта. Матеріали справи не містять також доказів направлення позивачем відповідачу претензій щодо несплати за користування землею.

Вказане в сукупності, а саме бездіяльність Хорлівської сільської ради та факт відсутності сплати коштів за користування спірною земельною ділянкою є беззаперечною підставою для застосування прокурором своєї конституційної функції передбаченої статтею 23 Закону України Про прокуратуру , а саме щодо захисту та представництва державних інтересів у судовому порядку.

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру листом від 21.02.2019 № 120-8578-18.

З огляду на викладене, судом відхиляються посилання відповідача не ненадання прокурором доказів бездіяльності позивача та відсутності підстав для представництва.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Недоотримання коштів бюджетом Хорлівської сільської ради, що використовується для потреб громади, в значній мірі позбавило місцеве самоврядування можливостей вирішення питань місцевого значення.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідач є власником нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником нерухомості права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Хорлівською сільською радою та державної реєстрації такого права.

Суд зазначає, що зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Суд зазначає про неможливість застосування у даних правовідносинах інституту переходу права на земельну ділянку у зв`язку із набуттям права на будівлі, який урегульовано статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, за відсутності встановлених обставин наявності відповідного речового права на земельну ділянку у попереднього землевласника (землекористувача), оскільки як зазначалось вище нерухомість була передана як внесок до статутного капіталу відповідача.

Відповідно до п.п.1, 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відділом місцевої прокуратури неодноразово (№ 97-46017 від 09.01.2018, № 140-4663 вих-18 від 11.04.2018, № 140-12073 вих-18 від 08.10.2018) направлялись листи на адресу Каланчацької районної державної адміністрації щодо винесення на розгляд комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам питання щодо нарахування збитків землекористувачу - ТОВ База відпочинку Софія , який здійснює використання земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 0,3999 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності правовстановлюючих документів.

Проте листами Каланчацької районної державної адміністрації (№ 03.01-36-25/0/18/611-17 від 16.01.2018, № 700-03,01-26/0/18 від 23.04.2018, № 700-03.01-26/0/18 від 14.06.2018, № 1776-03.01-26/0/18 від 12.10.2018) прокурору відмовлялось у здійсненні та затвердженні розрахунку.

У зв`язку з бездіяльністю органу виконавчої влади, а також потребою здійснити захист та відновити порушений економічний державний інтерес, прокурором ініційовано перед Хорлівською сільською радою здійснити розрахунок суми коштів, яку неотримав бюджет органу місцевого самоврядування за використання ТОВ База відпочинку Софія земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 0,3999 га без правовстановлюючих документів.

Базою оподаткування відповідно до статті 271 ПК є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ ПК.

Відповідно до положень статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).

За змістом пунктів 289.1, 289.2, 289.3 статті 289 ПК і частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормова грошова оцінка земель за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з листом відділу у Каланчацькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 10-21-0.29-119/112-18 від 19.09.2018 технічна документація з нормативної грошової оцінки земель с.Хорли Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області затверджена рішенням Хорлівської сільської ради № 32 від 24.12.2010, та на цей час є чинною. Базова вартість 1 кв.м. землі рекреаційного призначення в с. Хорли Каланчацького району складала 41,64 грн.

У 2016 році, з урахуванням коефіцієнтів індексації- 1,249; 1,433, коефіцієнта Км 2 - 1,07, коефіцієнта Км 3 - 1,32 та коефіцієнта Кф - 0,5 вартість спірної земельної ділянки складала 210 474,00 грн.

В свою чергу, станом на 2017 рік, з урахуванням коефіцієнтів індексації -

1, 249; 1,433; 1,06, коефіцієнта Км 2 - 1,07, коефіцієнта Км 3 - 1,32 та коефіцієнта Кф - 2,0 (так як земельна ділянка не зареєстрована), нормативна грошова оцінка земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 0,3999 га в с. Хорли становила 892409, 78 грн.

Станом на 2018 рік вартість вказаної земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 1,249; 1,433; 1,06, коефіцієнта Км 2 - 1,07, коефіцієнта Км 3-1,32 та коефіцієнта Кф - 3,0 (так як земельна ділянка не зареєстрована), складає 1 338 614,98 грн.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (14.1.125, 288.5 ПК України).

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п. 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України).

При цьому, рішенням XXXVII сесії VI скликання Хорлівської сільської ради від 19.02.2013 № 280 затверджено розміри орендної плати у відсотках за земельні ділянки в с. Хорли, де відсоток орендної плати за земельні ділянки рекреаційного призначення, які використовуються для відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів (земельні ділянки земельних зон і земельних насаджень населеного пункту, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації) площею до 6,0000 га, становить - 12%.

Вказане рішення органу місцевого самоврядування діяло до 01.01.2019, відсоткові ставки не переглядались.

Тобто, з метою проведення відповідного розрахунку суми коштів, які недоотримав бюджет Хорлівської сільської ради сільського радою (лист № 21 від 12.02.2019) взято до уваги вартість та площу земельної ділянки, а також відсоток який визначено рішенням сільської ради № 280 від 19.02.2013 та податковим законодавством.

Як зазначалось вище, відповідач був власником нерухомості - бази відпочинку "Софія" з 01.07.2016 до 16.08.2018, тобто відповідно користувався земельною ділянкою, на якій розміщений даний об`єкт нерухомості з 01.07.2016 до 16.08.2018.

З урахуванням вказаного розрахунок включає в себе:

-2016 рік -210 474,00 (НГО) * 12%/100 - 25 256,88 грн.

Вказана сума коштів розрахована за 12 місяців 2016 року, а Відповідач набув права власності на об`єкт нерухомості 01.07.2016.

Тобто, за 6 місяців 2016 року відповідач повинен був сплатити за використання землі 12 628,44 грн.

- 2017 рік - 892 409,78 (НГО) * 12/ 100 = 107 089,1736 грн.

- сума за 7 місяців 2018 року (1 338 614,68 (НГО) * 12/100 =160 633,7616 (сума за 12 місяців 2018 року) склала 93 703,0276 гри.

Тобто, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості, а саме базу відпочинку, Відповідачем не сплачено до бюджету Хорлівської сільської ради Каланчацького району 213 420 грн.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постановах Верховного Суду у справі № 922/902/18 від 12.06.2019 та у справі №923/921/17 від 06.02.2019 зазначено, що для вирішення спору необхідно встановити чи є земельна ділянка, безпідставне використання якої є підставою даного позову, сформованим об`єктом цивільних прав, за користування яким позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Крім того, Верховний Суд зазначив , що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Формування земельних ділянок здійснюється, серед іншого, у тому числі і у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (ч. 2 ст. 79-1 ЗК України).

При цьому, за ч. 5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (ч. 7 ст. 79-1 ЗК України).

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ База відпочинку Софія з 01.07.2016 на праві приватної власності належала база відпочинку Софія , загальною площею 492,6 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 .

Між тим, відповідач проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду не розробив, на затвердження до Хорлівської сільської ради не надав, у зв`язку з чим відомості до Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку не внесено.

Водночас, за інформацією Хорлівської сільської ради між радою та ДП ВАТ Мостобуд 30.07.2004 укладався договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,3999 га, за адресою АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування бази відпочинку Софія .

Вказане підтверджено рішенням Хорлівської сільської ради № 39 від 04.02.03, договором оренди земельної ділянки, план-схемою переданої в оренду земельної ділянки відповідно до якої визначено її межі, а також актом прийому- передачі цієї земельної ділянки (додається).

Тобто станом на 2003-2004 рік земельна ділянка була сформована з визначенням меж на місцевості відповідно до чинного на той час земельного законодавства. Межі земельної ділянки в подальшому не змінювались. Обов`язок вносити зміни до облікових даних щодо земельної ділянки відсутній, зокрема, у розпорядника цієї земельної ділянки. Незважаючи на відсутність даних в Публічній кадастровій карті та земельному кадастрі земельна ділянка є сформованою.

Суд також враховує роз"яснення, викладені у листі Державного агентства земельних ресурсів України від 24.09.2013р. № 28-28-0.17-16767/2 -13 про наступне.

Державним агентством земельних ресурсів України щодо порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки повідомлено наступне.

Відповідно до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 6 вересня 2012 року N 5245-\/І 10 документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Згідно із статтями 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також в основу розрахунку суми коштів, які недоотримав бюджет Хорлівської сільської ради, орган місцевого самоврядування поклав відомості про базову вартість 1 кв.м. землі с. Хорли, визначеної Технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель с. Хорли, Хорлівської сільської ради Каланчацького району, яка затверджена рішенням Хорлівської сільської ради № 32 від 24.12.2010 та є чинною на цей час.

За інформацією Відділу у Каланчацькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області № 10-21 -0.29-119/112-18 від 19.09.2018 на час затвердження Технічної документації базова вартість 1 кв.м. землі рекреаційного призначення в с. Хорли Каланчацького району складала 41,64 грн.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативно грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1. статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, для проведення розрахунку заборгованості, необхідно встановити нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , якою користувався Відповідач.

До матеріалів справи додано витяг від 13.05.2019 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 площею 3999 кв. м для розміщення бази відпочинку "Софія" (а.с. 133).

У 2016 році, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 1,249; 1,433, коефіцієнта Км 2 - 1,07, коефіцієнта Км 3 - 1,32 та коефіцієнта Кф - 0,5 вартість спірної земельної ділянки складала 210 474,00 грн.

В свою чергу, станом на 2017 рік, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 1,249; 1,433; 1,06, коефіцієнта Км 2 - 1,07, коефіцієнта Км 3 - 1,32 та коефіцієнта Кф - 2,0 (так як земельна ділянка не зареєстрована), нормативна грошова оцінка земельної ділянки рекреаційного призначення загальною площею 0,3999 га в с. Хорли становила 892 409, 78 грн.

Станом на 2018 рік вартість вказаної земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнтів індексації - 1,249; 1,433; 1,06, коефіцієнта Км 2 - 1,07, коефіцієнта Км 3-1,32 та коефіцієнта Кф - 3,0 (так як земельна ділянка не зареєстрована), складає 1 338 614,98 грн.

Крім того, згідно з орієнтовним розрахунком суми оплати за фактичне користування ТОВ База відпочинку Софія від 26.04.2019, який додано до відзиву відповідача, останній не заперечував щодо площі земельної ділянки комунальної форми власності, яку використовувало товариство за період з 01.07.2016 по 16.08.2018.

Також згідно з листом від 04.01.2019 № 22-28-0.22-125/2-19 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (додається) згідно з п.9 підрозділу 6 розділу XX Перехідних положень ПК України індекс споживчих цін за 2017-2023 роки, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, застосовується із зазначенням 100 %.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження), 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалась.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Таким чином, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались відповідно до чинного на цей час законодавства, відповідач використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Правової підстави для несплати платежів за користування земельною ділянкою відповідачем немає, отже відповідачем у такий спосіб збережено кошти через порушення права місцевої громади, нездійснення плати за користування земельною ділянкою.

Також відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

У зв`язку з відсутністю у відповідача правових підстав для збереження майна (коштів) через несплату за користування земельною ділянкою, у сільської ради як позивача правомірно виникло право на застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, як один з ефективних способів захисту права держави та місцевого самоврядування.

Такі висновки ґрунтуються на правових позиціях Верховного Суду України, викладених у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13 та у постанові від 12.04.2017 року у справі 3-1345і с 16.

З огляду на викладене, судом відхиляються посилання відповідача на те, що земельна ділянка є несформованою і не є об`єктом цивільних прав.

Крім того, доводи відповідача про те, що розмір орендної плати має залежати не тільки від площі земельної ділянки, яка використовується, а й від фактичної вмістимості пансіонату чи бази відпочинку на період пляжного сезону, не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Відповідач зазначає про неможливість розроблення землевпорядної документації на земельну ділянку, у зв`язку із відсутністю Генерального плану с. Хорли.

Натомість вказане спростовується листом Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства Каланчацької районної державної адміністрації № 01.01.14/12 від 16.05.2019 (додається) згідно з яким Генеральний план населеного пункту с. Хорли Каланчацького району розроблено у 1979 році та затверджено рішенням № 198/8 від 1 5.05.1980. Рішенням сільської ради № 313 від 17.04.2013 термін дії вищевказаного Генерального плану продовжено.

Відповідно до Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ТОВ УКРГЕНПЛАН розроблено Зміни до Генерального плану, поєднаного з детальним планами території та зонування села Хорли Каланчацького району Херсонської області, які почали діяти з квітня 2018 року після їх затвердження рішенням Хорлівської сільської ради № 250 від 17.04.2018.

При цьому, за даними Відділу містобудування, архітектури, житлово- комунального господарства Каланчацької районної державної адміністрації, погодження проектів землеустрою структурним підрозділом районної державної адміністрації у сфері архітектури та містобудування до 17.04.2018 здійснювалось у відповідності до Генерального плану с. Хорли затвердженого у 1980 році.

Вказане підтверджено також листом Хорлівської сільської ради № 85 від 15.05.2019.

Тобто доводи відповідача про неможливість розробки проекту землеустрою у зв`язку з відсутністю Генерального плану с. Хорли є безпідставними та не ґрунтуються на доказах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача, вирішуючи питання вичерпності висновків, викладених у рішенні, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що відповідачеві надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

У зв 'язку з задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору в розмірі 3201,30 грн, понесені прокуратурою Херсонської області, покладаються на відповідача згідно з ст.129 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (75813, Херсонська область, Каланчацький район, с. Хорли, вул. Набережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40560719) на користь Хорлівської сільської ради Каланчацького району Херсонської області (75813, Херсонська область, Каланчацький район, с. Хорли, вул. Шкільна, 31, код ЄДРПОУ 04401078) дохід, одержаний від безпідставно набутого майна, в розмірі 213420 грн (двісті тринадцять тисяч чотириста двадцять гривень).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Софія" (75813, Херсонська область, Каланчацький район, с. Хорли, вул. Набережна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40560719) на користь Прокуратури Херсонської області (м. Херсон вул. Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120, р/р 35210003002291 банк отримувача - Державна казначейська служба України, МФО 820172) 3201,30 грн (три тисячі двісті одну гривню 30 копійок) судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 07.08.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна