Рішення

від 07.08.2019 по справі 400/1496/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 р. справа № 400/1496/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР - ЮГ", вул. 8 Березня, буд.34/А, офіс 203, Миколаїв,54029

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001

про:скасування податкових повідомлень - рішень від 16.10.2018 р. №00095171402; №00095181402, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агродар-Юг (далі-позивач, ТОВ Агродар-Юг ) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №00095171402 від 16.10.2018 р. та податкове повідомлення-рішення №00095181402 від 16.10.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договори, укладені з контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер та підтверджені первинними документами, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами. Щодо не відображення позивачем у рядку Інщі операційні доходи з операції з придбання ним ящиків для овочів у контрагента, то позивач і не мав їх відображати, оскільки ним придбані ящики для овочів, які в подальшому позивач повернув, що підтверджується первинними документами. А також щодо відображення інших даних бухгалтерського обліку, відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем норм чинного законодавства і не відобразив у акті перевірки підстав для таких висновків, не надав відповідних доказів.

Відповідач надав відзив та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими.

Ухвалою від 20.05.2019 р. відкрито провадження у справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.07.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 29.05.2018 р. по 10.09.2018 р. податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ Агродар-Юг з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальноообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт перевірки №2300/14-29-14-02/35066877 від 17.09.2018 р. (далі-Акт).

Згідно висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем п.44.1, 44.2 ст.44, п.134.1. ст.134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 624 920 грн.; п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 540 064 грн.

На підставі акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00095171402 від 16.10.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в загальній сумі 743 602,25 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 610 378 грн., за штрафними санкціями в сумі 133 224,25 грн.;

- №00095181402 від 16.10.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 675 080 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 540 064 грн., за штрафними санкціями в сумі 135 016 грн.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Щодо висновків податкової про безпідставне заниження показників у рідку 2120 Інші операційні доходи Фінансового звіту суб`єкта малого підприємства розділу 2 Фінансового звіту суб`єкта малого підприємства за перод з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. на загальну суму 28603 грн, за рахунок не відображення у складі доходів за 2016 р. доходу в сумі 25000 грн., суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.п. 131.1.1 п. 131.1 ст. 131 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у ТОВ Сандора ящики в кількості 2000 шт., а 22.08.2016р. ТОВ Агродар-Юг повернуло отримані ящики ТОВ САНДОРА . На підтвердження здійснення цих операцій позивачем надано до суду видаткову накладну № ЦБ/РМб-000990 від 12.08.2016р. та накладну на повернення №ВН-0000002 від 22.08.2016р.(а. с. 216-218).

З огляду на вищезазначені норми та матеріали справи, вбачається, що відображення у фінансовій звітності доходу відбувається у разі реалізації продукції від якої отримано певний дохід, у даному ж випадку позивач не реалізовував товар (ящики), а навпаки придбав їх у контрагента і взагалі в подальшому повернув їх, що підтверджено вищезазначеними первинними документами. А тому, податкова дійшла помилкового висновку щодо необхідності відображення позивачем у фінансовій звітності про доходи даної операції.

Перевіркою відображених показників у бухгалтерському обліку собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва розділу 2 Звіт про фінансові результати за 2015 рік , Звіт про фінансові результати за 2016 рік , Звіт про фінансові результати за 2017 рік за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у сумі 27 590 600,00 грн. встановлено, що підприємством включено до собівартості реалізованої продукції витрати, пов`язані із придбанням фруктів та овочів на митній території України так і за межами митної території України.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 в сумі 27 590 600,00 грн., встановлено завищення відображених суб`єктом господарювання показників всього на суму 2 895 677,00 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 430 447 грн. завищено, за 2016 рік на суму 2 765 901 грн. завищено, за 2017 рік на суму 300 671 грн. занижено.

Однак, в акті перевірки відсутні обґрунтування вищезазначеного та відсутні посилання на конкретні операції та первинні документи.

Також, відповідачем не обґрунтовано та не підтверджено реальність господарських операцій, за якими відповідачем в акті перевікри зроблені висновки, що позивач на порушення вимог п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, ст.135 Податкового кодексу України, завищено собівартість реалізованої продукції (товарів) та занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на суму 2 679 050 грн. в тому числі: за 2015 рік на суму 130 915 грн., за 2016 рік на суму 2 548 135 грн., по господарських взаємовідносинах з придбання товарно-матеріальних цінностей, у ТОВ НОКС-2 (код ЄДРПОУ 39142296) до складу витрат за 2016 рік віднесено суму 1 545 780 грн.; ФГ САДКО (ФГ МЯСНІ ТРАДИЦІЇ ) (код ЄДРПОУ 25358582) до складу витрат за 2016 рік віднесено суму 585 185 грн.; ТОВ ГЛОБАЛТОРГ-ЮГ (код ЄДРПОУ 38841451) до складу витрат віднесено суму 548 085 грн., в тому числі за 2015 рік у сумі 130 915 грн., за 2016 рік у сумі 417 170 грн.

Такі дії відповідача не лише не підтверджують факт допущення позивачем вищезазначених порушень, а свідчать про порушення відповідачем наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами , відповідно до якого у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В ході розгляду справи відповідачем, суб`єктом владних повноважень, на який КАС України покладено обов`язок доказування, також не надано належних доказів та обґрунтувань щодо висновків акту перевірки про завищення відображених суб`єктом господарювання показників на суму 2 895 677,00 грн., в свою чергу позивачем надано до суду всі первинні документи і за результатом їх дослідження не підтверджено висновків, до яких дійшов податковий орган і відобразив в акті перевірки.

Також, в акті перевірки податковим органом зазначено, що за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 позивачем відображено у рядку 2180 Інші операційні витрати суму в розмірі 7 323 100 грн. Перевіркою вказаних показників відображених у рядку 2180, встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників всього на суму 523 715 грн., в тому числі: за 2015 рік на суму 6 212 грн., за 2016 рік на суму 3 253 грн., за 2017 рік на суму 514 250 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу інших операційних витрат, витрат які не підтверджено в ході проведення перевірки первинними бухгалтерськими документами.

Так, відповідно даним бухгалтерського обліку позивача на субрахунку 948 Визнані штрафи, пені, неустойки , рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності відображено за 2015 рік суму в розмірі 6 212 грн., за 2016 рік суму в розмірі 3 252 грн., за 2017 рік суму в розмірі 47 539 грн.

Контролюючий орган зазначив, що вказані операції в сумі 57 005 грн. віднесено до складу інших операційних витрат, які не підтверджено в ході проведення перевірки первинними бухгалтерськими документами.

Однак, позивачем на спростування вищезазначеного надано до суду, на підтвердження суми 6 212 грн., картку рахунку :948, банківську виписку на 30.03.2015, платіжне доручення №252 від 27.03.2015р., податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015р. №0003971502, податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015р. №0004001502, банківську виписку на 08.10.2015, рішення №0003771703 від 29.09.2105р., платіжне доручення №330 від 09.10.2015р.; на підтвердження суми 3 252 грн., надано картку рахунку :948, банківську виписку на 15.07.2016, платіжне доручення №707 від 18.07.2016р., рішення №0005591303 від 26.08.2016р., банківську виписку на 29.08.2016, платіжне доручення №783 від 30.08.2016р., рішення №0009521303 від 03.11.2016р., платіжне доручення №986 від 08.11.2016р., банківську виписку на 07.11.2016; на підтвердження суми 47 539 грн., надано картку рахунку :948, повідомлення №21270 від 30.05.2017р., повідомлення №21060 від 24.05.2017р., лист №21270 від 30.05.2017р., лист №21060 від 24.05.2017р., протоколи заліку взаємний вимог від 13.07.2017, угода про взаєморозрахунки, акт звірки від 12.04.2017р., претензія №14/06-17 від 14.06.2017р., податкове повідомлення-рішення №0007731403 від 24.04.2017р. (т. 1 а. с. 220-249, т. 2 а. с. 1).

Крім того, до позовної заяви позивачем долучено відповідь податкової на заперечення позивача (т. 1 а. с. 83-103), зі змісту якої вбачається, що податковим органом було враховано надані до заперечень платником податків копій первинних документів та визнано, що вказані вище операції в сумі 57005 грн. підприємством правомірно віднесено до складу інших операційних витрат та внесено зміни до п.п.3.1.1.1, п.3.1.1. розділу ІІІ акту перевірки та зменшено суму за 2017 рік до 466 711 грн. Однак, так і залишили вказану суму без правового обґрунтування.

Щодо висновку податкової, що позивачем не підтверджено відображення в бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 944 Сумнівні та безнадійні борги рахунку 94 Інші витрати операційної діяльності за 2017 рік суму у розмірі 59 791 грн, суд зазначає наступне.

До перевірки товариством було надано картку рахунку :311, з якої видно, що станом на 01.03.2014р. на рахунку ТОВ АГРОДАР-ЮГ в ПАТ БРОКБІЗНЕСБАНК знаходились грошові кошти товариства в сумі 31 413,20 грн., 25.03.2014р. згідно банківської виписки БВ-0000105 банком списано суму за послуги банку в розмірі 70 грн., 15.04.2014р. згідно банківської виписки БВ-0000106 на рахунок зайшли грошові кошти в сумі 28 447,73 грн.

Таким чином, станом на 15.04.2014р. залишок коштів на рахунку складає 59 790,93 грн.

Згідно пояснень позивача, 0303.2014 року, на офіційному сайті фонду гарантування вкладів фізичних осіб з`явилась інформація, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №107 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "БРОКБІЗНЕСБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014 прийнято рішення № 9 щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство "БРОКБІЗНЕСБАНК" (код за ЄДРПОУ 19357489; МФО 300249; місцезнаходження: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 41, 03057).

Тимчасову адміністрацію в АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" запроваджено строком на три місяця з 03 березня 2014 по 02 червня 2014 р..

Протягом дії тимчасової адміністрації вкладники АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку. Виплати за зазначеними договорами здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, але не більше 200 тисяч гривень.

На звернення позивача від 03.03.2014р. №4 та від 29.04.2014р. №29, ТОВ АГРОДАР-ЮГ було надано відповідь №051-02 від 12.03.2014р. керуючого Миколаївським РВ АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" та №6211/005-04 від 28.05.2014р. начальника управління діловодства АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" (додаються), якими повідомлено про прийняте рішення щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи ФГВФО та пославшись на ч.5 ст.36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вказали на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Повідомлено також, що в даний час фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав пошук потенційного інвестора для віднесеного до категорії неплатоспроможних АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК"

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті фонду гарантування вкладів фізичних осіб, станом на 11.06.2018р., строк здійснення процедури ліквідації АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" продовжено.

Таким чином, сума в розмірі 59 790,93 грн., що станом на 15.04.2014р. знаходилась на рахунку АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК", станом на 31.12.2017р. підлягає визнанню безнадійною за спливом строку позовної давності.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Згідно з пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Крім того, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу (пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу).

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з перелічених підпунктом ознак. Зокрема, відповідно до пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу під безнадійною заборгованістю розуміється заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

При цьому, вимогами пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості, за якою минув строк позовної давності, безнадійною.

При цьому, ПК України не передбачає необхідності здійснення платником податку - кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема у судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо. Тож, виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійної згідно з "а"" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості, незалежно від того звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

Таким чином, у разі якщо заборгованість відповідає критерію, визначеному пп. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, платники податку не повинні здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховний Суд від 06 лютого 2018 року у справі № 807/2097/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо встановлених відповідачем порушень по господарським операціям позивача з його контрагентами у перевіряємий період, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Нокс-2 , 01.02.2016 р. укладено договір купівлі-продажу №1-2 між ТОВ Нокс-2 та позивачем, за умовами якого ТОВ Нокс-2 зобов`язався поставляти сільськогосподарську продукцію (овочі та фрукти в асортименті) разом з документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із ним відповідно до чинного законодавства України, а позивач зобов`язався своєчасно й належним чином у порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити такий товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надані до суду видаткова накладна №РН-0000017 від 21.04.2016р., товарно-транспортна накладна №17 від 21.04.2016р., виписано та зареєстровано податкову накладну №7 від 21.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000018 від 23.04.2016р., товарно-транспортна накладна №18 від 23.04.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №8 від 23.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000020 від 26.04.2016р., товарно-транспортна накладна №20 від 26.04.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №11 від 26.04.2016р., свідчить видаткова накладна №РН-0000021 від 28.04.2016р., товарно-транспортна накладна №21 від 28.04.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №12 від 28.04.2016р., видаткова накладна №РН-0000037 від 23.05.2016р., товарно-транспортна накладна №37 від 23.05.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №15 від 23.05.2016р. видаткова накладна №РН-0000059 від 16.06.2016р., товарно-транспортна накладна №59 від 16.06.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №18 від 16.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000052 від 18.06.2016р., товарно-транспортна накладна №52 від 18.06.2016р ., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №9 від 18.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000053 від 20.06.2016р., товарно-транспортна накладна №53 від 20.06.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №11 від 10.06.2016р., свідчить видаткова накладна №РН-0000062 від 24.06.2016р., товарно-транспортна накладна №62 від 24.06.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №20 від 24.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000063 від 29.06.2016р., товарно-транспортна накладна №63 від 29.06.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №24 від 29.06.2016р., видаткова накладна №РН-0000108 від 20.07.2016р., товарно-транспортна накладна №108 від 20.07.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №26 від 20.07.2016р., видаткова накладна №РН-0000109 від 28.07.2016р., товарно-транспортна накладна №109 від 28.07.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №27 від 28.07.2016р., видаткова накладна №РН-0000117 від 31.07.2016р., товарно-транспортні накладні №117/1, №117/2, №117/3 від 31.07.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №39 від 31.07.2016р.; видаткова накладна №РН-0000156 від 22.08.2016р., товарно-транспортна накладна №156 від 22.08.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №39 від 22.08.2016р., видаткова накладна №РН-0000173 від 02.09.2016р., товарно-транспортна накладна №173 від 02.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №6 від 02.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000174 від 11.09.2016р., товарно-транспортна накладна № 174 від 11.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №7 від 11.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000186 від 12.09.2016р., товарно-транспортна накладна №186 від 12.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №12 від 12.09.2016р., свідчить видаткова накладна №РН-0000197 від 19.09.2016р., товарно-транспортна накладна №197 від 19.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №29 від 19.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000198 від 19.09.2016р., товарно-транспортна накладна №198 від 19.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №30 від 19.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000221 від 22.09.2016р., товарно-транспортна накладна №221 від 22.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №50 від 22.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000219 від 30.09.2016р., товарно-транспортні накладні №219/1, №219/2 від 20.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №53 від 30.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000217 від 30.09.2016р., товарно-транспортна накладна №217 від 30.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №52 від 30.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000220 від 30.09.2016р., товарно-транспортна накладна №220 від 30.09.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №54 від 30.09.2016р., видаткова накладна №РН-0000244 від 03.10.2016р., товарно-транспортні накладні №244, №244/1 від 03.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №19 від 03.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000245 від 03.10.2016р., товарно-транспортна накладна №245 від 03.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №20 від 03.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000246 від 04.10.2016р., товарно-т транспортна накладна №246 від 04.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №21 від 04.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000247 від 05.10.2016р., видаткова накладна №РН-0000248 від 05.10.2016р., про доставку свідчать товарно-транспортні накладні №247, №248 від 05.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкові накладні №22 та №23 від 05.10.2016р., видаткова накладна №РН-000245 від 10.10.2016р., товарно-транспортна накладна №245 від 10.102016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №28 від 10.10.2016р., видаткова накладна №РН-000256 від 24.10.2016р., товарно-транспортна накладна №256 від 24.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №40 від 24.10.2016р., видаткова накладна №РН-000262 від 27.10.2016р., товарно-транспортна накладна №262 від 27.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №46 від 27.10.2016р., видаткова накладна №РН-000246 від 18.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №29 від 18.10.2016р. , видаткова накладна №РН-000261 від 28.10.2016р., товарно-транспортна накладна №261 від 28.10.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №44 від 28.10.2016р. Про оплату позивачем отриманої продукції свідчать банківські виписки та платіжні доручення, заборгованість перед постачальником відсутня, що також підтверджується актом перевірки, тобто не заперечується відповідачем. Крім того, позивачем надано первинні документи, якими підтверджується подальша реалізація придбаної продукції (т. 2 а. с. 8-250, т. 3 а. с. 1-165).

Також, у перевіряємому періоді контрагентом позивача було ФГ Садко , 07.10.2016 р. між цим контрагентом та позивачем було укладено договір купівлі-продажу №07-10/2016, відповідно до якого ФГ Садко зобов`язався передати у власність позивача сільськогосподарську зернову продукцію, в т.ч. соняшник, у кількості згідно накладних, а покупець зобов`язався прийняти її та оплатити.

На підтвердження реальності здійснення вищезазначеної господарської операції в матеріалах справи містяться податкові накладні №11, №12, №13 та №14 від 11.10.2016р., про що свідчать витяги з Єдиного реєстру податкових накладних. Про оплату Позивачем отриманої продукції свідчать банківські виписки та платіжні доручення №914 від 21.10.2016р. та №1005 від 15.11.2016р. Також, позивач надав до суду первинні документи, які підтверджують факт подальшої реалізації придбаної продукції (т. 3 а. с. 66-207).

У перевіряємому періоді позивачем було, також, укладено договір купівлі-продажу №6/3 від 06.03.2016 р. з ТОВ Глобалторг-Юг , відповідно до умов якого ТОВ Глобалторг-Юг зобов`язався поставляти сільськогосподарську плодоовочеву продукцію, у кількості погодженій сторонами, а позивач прийняти та оплатити її.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором в матеріалах справи містяться видаткова накладна №РН-0000038 від 06.06.2016р., товарно-транспортна накладна №РН-0000038 від 06.06.2016р., податкова накладна №42 від 06.06.2016р.; видаткова накладна №РН-0000037 від 26.12.2015р., товарно-транспортна накладна №37 від 26.12.2015р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №26 від 26.12.2015р.; видаткова накладна №РН-0000005 від 10.02.2016р., товарно-транспортна накладна №РН-0000005 від 10.02.2016р., податкова накладна №5 від 09.02.2016р.; видаткова накладна №РН-0000295 від 08.04.2016р., товарно-транспортна накладна №295 від 08.04.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №27 від 08.04.2016р.; видаткова накладна №400 від 17.05.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №52 від 17.05.2016р.; видаткова накладна №РН-0000762 від 09.08.2016р., товарно-транспортна накладна №762 від 09.08.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №38 від 09.08.2016р.; видаткова накладна №РН-0000765 від 15.08.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №48 від 15.08.2016р.; видаткова накладна №РН-0000849 від 31.08.2016р., по факту поставки продукції Позивачу виписано та зареєстровано податкову накладну №114 від 31.08.2016р.

Таким чином, факт отримання продукції (товарів) та подальша її реалізація підтверджується вищезазначеними первинними документами.

Суд не приймає в якості належного доказу нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємому періоді посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, оригіналу або завіреної копії сертифікату якості, рахунку-фактури, відсутність фізичних, технологічних можливостей, відсутність основних фондів та податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки самі по собі ці обставини не можуть бути підставами для позбавлення покупців цих підприємств права на віднесення сплачених на їх користь коштів до податкового кредиту та валових витрат.

Так, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановами Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 16.05.2018 р. у справі № 2а-0870/12052/11, від 05.06.2018 р. у справі № 2а-10089/11/1370, від 17.04.2018 р. у справі № 816/1587/17.

Суд зазначає, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16.

Щодо посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17.

Крім того, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах "Булвес" АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгари суд вказав, "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 19 210 грн., що підтверджується платіжним дорученням №547 від 11.05.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР - ЮГ" (вул. 8 Березня, буд. 34/А, офіс 203, Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 35066877) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) №00095171402 від 16.10.2018 р.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) №00095181402 від 16.10.2018 р.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОДАР - ЮГ" (вул. 8 Березня, буд.34/А, офіс 203, Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 35066877) судовий збір в розмірі 19 210 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич