Постанова

від 30.07.2019 по справі 826/14947/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14947/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Лисенко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал (далі-позивач, ТОВ Кіносвіт Діджитал ) звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі- відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2018 №0758140103, №0757140103.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал (код 37553041) податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.03.2011 по 31.12.2017, результати якої оформлені актом від 17.05.2018 №334/26-15-14-01-03/37553041 (далі-акт перевірки).

Відповідно до акту перевірки, встановлено порушення ТОВ Кіносвіт Діджитал :

- п. 44.1,44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 1341 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 7 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п. 5, п. 6 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.01.1999 за № 751/4044, ст. 4, п.1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п.2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1030932,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 844538,00 грн., за 2016 рік на суму 186394,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні , п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1129341,00 грн., в тому числі за червень 2015 року на суму 91855,00 грн., за липень 2015 року на суму 516549,00 грн., за серпень 2015 року на суму 16477,00 грн., за вересень 2015 року на суму 114000,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 13448,00 грн., за грудень 2015 року на суму 169908,00 грн., за січень 2016 року на суму 182583,00 грн., за лютий 2016 року на суму 24521,00 грн.;

- п. 49.2, пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, пп. Б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, р. ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум отриманого з них доходу , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, подання з недостовірним відображенням дат прийняття/звільнення фізичної особи за 4 квартал 2017 року.

На підставі акта перевірки від 17.05.2018 №334/26-15-14-01-03/37553041, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.06.2018:

- №0758140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1770531,00 грн., з яких 1030932,00 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 46599,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- №0757140103, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1411676,00 грн., з яких 1129341,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 282335 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, фінансово-господарські відносини між товариством з обмеженою відповідальністю Кіносвіт Діджитал (замовник) та вказаними контрагентами ґрунтувались на аналогічних за свої змістом договорах поставок:

- Договір поставки від 07.07.2015 №ДГ-070715, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Гранд-Ліберті ;

- Договір поставки від 09.06.2015 №ДГ-090615, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Айрес Груп ;

- Договір поставки від 18.01.2016 №ДГ-180116, від 14.01.2016 №ДГ-140116, укладені між позивачем та приватним підприємством Альмапром ;

- Договір поставки від 09.12.2015 №ДГ-91215, від 15.12.2015 №ДГ-151215, укладені між позивачем та приватним підприємством Алкор Груп ;

- Договір поставки від 22.07.2015 №ДГ-220715, укладений між позивачем та приватним підприємством Кондр-Х ;

- Договір поставки від 29.07.2015 №ДГ-290715, укладений між позивачем та приватним підприємством Опт Постач ЛЗА ;

- Договір поставки від 23.09.2015 №ДГ-230915, укладений між позивачем та приватним підприємством Пром Торг ЛЗА ;

- Договір поставки від 07.10.2015 №ДГ-071015, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю Едвант актив .

Відповідно до умов вказаних договорів, постачальник зобов`язується поставити обладнання, а замовник зобов`язується прийняти обладнання і своєчасно здійснити оплату на умовах договору, предметом договору є постачання обладнання, найменування, кількість та ціна якого вказані в Специфікації (Додаток №1), який є невід`ємною частиною договору.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів, позивачем надані копії специфікацій, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

На обґрунтування ділової доцільності вказаних господарських операцій з контрагентом, позивач зазначає, що придбаний товар у вказаних контрагентів в подальшому реалізований на користь наступних суб`єктів господарювання: ТОВ Кіно Тема , ТОВ Агенство екологічних досліджень , ПАТ Мультиплекс Холдинг , КП Чернігівкіно , ТОВ Сінема парк , ТОВ Продагросервіс , що підтверджується наданими договорами та відповідною первинною документацією.

Аналіз наведених вище норм закону та матеріалів справи дає підстави для висновку про те, що вказані договори укладені позивачем з метою настання реальних наслідків, здійснені господарські операції відповідають їх економічному змісту, що, в свою чергу, є свідченням добросовісності позивача при їх здійсненні.

При цьому, наявність в доводах контролюючого органу виключно припущень неправомірної поведінки контрагентів, ґрунтується на тому, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень, а тому доводи, викладені в акті перевірки позивача, є лише думкою певної посадової особи, відповідальної за складання таких актів.

Крім того, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб`єктивних думках посадових осіб, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 05.08.2019 року.