Постанова

від 05.06.2006 по справі 29/188а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/188а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05.06.06 р.                                                                             Справа № 29/188а

11год 30хвил.                                                  м. Донецьк вул. Артема 157

зал судового засідання(каб.) 212

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Т араненко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи  

За позовом  Приватного підприємства “АСТОВ” м. Донецьк

до відповідача  Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі

м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 30.03.2005року

Представники:

Від позивача Синіцин Д.В. ( за дорученням)

Від відповідача  Мечетна Г.І., Ліпатов О.В. (за дорученнями)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством “АСТОВ” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 30.03.2005року: №28/26-2-32471038/3708 - про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірІ 99100,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 38 210,00 грн.;  №29/26-2-32471038/3709 - про нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 145233,00грн та штрафних санкцій в розмірі 61200,80 грн.; №30/26-2-32471038/3710 - про виявлення завищення відшкодування ПДВ у розмірі 29 883,00 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач у Акті документальної перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення вважає неправомірним віднесення до складу валових витрат підприємства 368 900,00 грн. (різниці між ціною придбання доломітів та ціною продажу) та 73 772 грн. до складу податкового кредиту з мотивів продажу товарів зі збитками, які ніби - то є операціями, які не відносяться до господарської діяльності підприємства. Позивач зазначає, що він отримав дохід від інших господарських операцій у звітному періоді в тому числі від постачання обладнання.

Згідно з п. 5.1 та п.п. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг), які придбаваються (виготовляються)  таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті".

Позивач вважає, що оскільки понесені ним витрати не підпадають під випадки, зазначені в пунктах 5.3 - 5.7 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", покупна вартість придбаних товарів правомірно повністю віднесена ним до складу валових витрат, тому що підприємство фактично понесло ці  витрати.

Позивач заявив клопотання від 29.05.2006року №371/9 (вхід. № 02-41/20457 від 01.06.2006року) про компенсування йому судових витрат пов'язаних із проведенням експертизи у розмірі 25000грн.

Відповідач у відзиві від 08.06.2005року №6360/10/10-013 ( т.1 а.с.80) проти позовних вимог заперечує за наступних підстав:

Позивач протягом 2003- 2004 років здійснював операції по придбанню  доломіту металургійного (згідно договору укладеного з ВАТ “Докучаєвській флюсо – доломітний комбінат”. Зазначений товар у наступному був реалізований ТОВ “Торгівельний Дім Південно – Східний” та ТОВ “Південно – Східна група”. При цьому у підприємства у результаті реалізації товарів виникають збитки.

Відповідач зазначає, що відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність -  будь-яка  діяльність  особи, направлена  на  отримання  доходу  в  грошовій,  матеріальній  або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації   такої   діяльності   є  регулярною,  постійною  та суттєвою.

На думку відповідача норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( п.5.1 ст.5, п.1.32 ст.1) надають можливість дійти до висновку про те, що витрати по операціям, пов'язаним із придбанням товарів та їх продажем за цінами значно нижчими від цін придбання, не повинні відноситися до результатів господарської діяльності і включатися до валових витрат виробництва та обігу. За таких підстав відповідач вважає, що позивач не має право на частку ПДВ.

Крім того, відповідач в обгрунтування своїх заперечень посилається на постанову ВСУ від 11.02.2003року №А7409/1-03 у якій зазначено, що придбання товарно – матеріальних цінностей без оплати вартості та їх безпідставна реалізація за цінами значно нижчими цін придбання не надає права на бюджетну компенсацію. Право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті  ПДВ у ціні товару, який платником не сплачений.

Відповідач у запереченнях від 01.06.2006року №7227/10/10-013 (вхід. №02-41/20457) додатково посилається на судову практику з цього питання.

Відповідач заявою від 01.06.2006року ( вхід. №02-41/20528 від 02.06.2006року) просить витребувати у позивача, ВАТ „Докучаєвський флюсо – доломітний комбінат”, ТОВ „Торговий дім „південно – Східна група”, ТОВ „Торговий Дім „Південно – Східна компанія” перелічені у заяві документи.

Під  час  судового  розгляду  справи  в судовому засіданні було забезпечене повне фіксування судового  засідання  за  допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи , заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Позивач є юридичною особою, код ЄДРПОУ 32471038.

Відповідач здійснив документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 2003-2004р.р., за результатами якої був складений акт перевірки від 28.03.2005року №7-26-2-32471038.

Відповідач у висновках акту перевірки встановив, що позивачем порушені вимоги п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, у результаті чого за 2003 – 2004 р.р. занижено податок на прибуток на суму 99100грн. та у порушені вимоги п.4.1  ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у результаті чого в 2003 – 2004р. завищене від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 32781грн., занижено податку на додану вартість на суму 145233грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові – повідомлення рішення від 30.03.2005року: № 28/26-2-32471038/3708 - про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмір 99100,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 38 210,00 грн.;  № 29/26-2-32471038/3709 - про нарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 145233,00грн та штрафних санкцій в розмірі 61 200,80 грн.; №30/26-2-32471038/3710 - про виявлення завищення відшкодування ПДВ у розмірі 29883,00 грн.

Відповідач у Акті перевірки та у Додатку №2 до акту робить порівняльний аналіз придбання та витрат доломіту, що включає багато господарських операцій. Крім того, встановлює, як завищення так і заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки донарахування зроблено відповідачем по декільком господарським операціям. Крім того, позивач у позовній заяві в обгрунтування своїх вимог посилається на правомірність відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку із зазначенням кореспонденції рахунків бухгалтерського запису та правомірності занесення даних на підставі бухгалтерського обліку до податкових декларацій, а також зазначає, що по всім господарським операціям були здійснені розрахунки шляхом перерахування коштів.

У зв'язку з тим, що перевірка первинних бухгалтерських документів та облікових регістрів, потребує спеціальних знань, судом була призначена по справі судово - бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручене судовому бухгалтеру – експерту Машиніченко Олександру Анатолійовичу (свідоцтво Міністерства юстиції України №907 від 11.06.2005року ).

Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідач у акті перевірки встановив (т.1 а.с.45-46), що позивачем порушені вимоги п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) віднесені до складу валових витрат 368859,81грн. (різницю між ціною придбання та ціною продажу продукції) в тому числі: за період з серпня  по грудень 2003року на суму 137700грн., з січня по  вересень 2004р. на суму 231200грн., що вплинуло на визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2003рік у розмірі 41300грн. (137700 х 30%) та за 2004рік у розмірі 57800грн. (231200 х 25%) (т.1 а.с.47).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем згідно з умовами договорів №14 від 29.08.2003р.(т.1 а.с. 16-18), №57 від 15.01.2004р. (т.1 а.с.20-24), які укладені з ВАТ «Докучаєвський флюсо - доломітний комбінат» (далі ВАТ «ДФДК») в період с з серпня 2003р. по вересень 2004р. був придбаний доломіт металургійний на загальну суму 20274796,69грн. у т.ч. ПДВ 379132,92грн.

Розрахунок за отриманий доломіт позивачем здійснювався шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ВАТ «ДФДК» у сумі 20274796,69грн. У акті перевірки встановлено (т.1 а.с.42) , що заборгованості між підприємствами станом на 01.01.2005року не існує.

Вказаний доломіт позивачем був проданий ТОВ «Торговельний Дім «Південно-Східний» згідно умов договору №01-01/08 від 01.08.2003р. (т.1 а.с.25-28) у серпні –грудні 2003р. на загальну суму 660863,99грн. та ТОВ «Південно-Східна група» згідно умов договору №01-06 від 06.01.2004р. (т.1 а.с.29-32) у січні-вересні 2004г. на загальну суму 1163176,63грн.

Відповідачем у акті перевірки зроблений висновок (т.1 а.с.86), що внаслідок продажу доломіту ТОВ «Торговельний Дім «Південно-Східний» і ТОВ «Південно-Східна група» позивачем понесені збитки в розмірі 450756,07грн. (з урахуванням ПДВ), тобто на думку відповідача, позивач  не використовував товар з метою отримання прибутку, тобто не в своїй господарській діяльності. Розрахунок збитків по господарським операціям відображений у додатку №2 до акту (т.1 а.с.91 -94).

У акті перевірки зазначено (т.1 а.с.86), що доломіт не надходив до позивача, оскільки залізничним транспортом від підприємства-виробника ВАТ «ДФДК» доставлявся безпосередньо покупцям – ТОВ «Торговельний Дім «Південно-Східний», ТОВ «Південно-Східна група».

За  результатами акту перевірки відповідачем було прийняте податкове рішення-повідомлення  рішення №28-26-2-32471038/3708 від 30.03.2005р. (т.1 а.с.13) про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 99100грн. та штрафної (фінансової) санкції – 38210грн., всього на загальну суму 137310грн.

Як вбачається із матеріалів справи 29.08.2003р. між позивачем та ВАТ «ДФДК» був укладений договір №14 (т.1 а.с.16-19), згідно якого ВАТ «ДФДК» (Постачальник) поставляє в адресу позивача (Покупця) продукцію – доломіт обпалений металургійний на загальну суму 761587,20грн.

Відповідно до п.4.8 даного договору, розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України за безготівковим розрахунком, згідно рахункам протягом п'яти банківських днів після виставляння їх постачальником.

Протоколом узгодження ціни №1 до договору №14 від 29.08.2003р. (т.1 а.с.19) сторонами передбачена договірна ціна на доломіт обпалений  ДОМ-1 – 528,88грн. (без ПДВ) за 1 тонну.

У експертному висновку встановлено, що в бухгалтерському обліку позивача дані операції відображені згідно оборотно-сальдової відомості обліку взаєморозрахунків з ВАТ „ДФДК” по рахунку 631 (т.2 а.с.80-81), а також оборотно-сальдової відомості по рахунку 281Д „Товари на складі, доломіти” сформовані за дебетом рахунків 281 „Товари на складі”, 641 „Розрахунки за податками” в кореспонденції з кредитом рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.

Експертом встановлено, що даними облікових регістрів і первинних документів підтверджується отримання ПП „Астов” від ВАТ „ДФДК” доломіту обпаленого відповідно до умов договору №14 від 29.08.2003р. в кількості 1301,6т на загальну суму 826068,25грн.

Факт поставки ВАТ «ДФДК» на адресу позивача доломіту обпаленого підтверджується податковими накладними наявними у матеріалах справи, які  наведені у таблиці 2 експертного висновку.

Позивач на виконання умов договору №14 від 29.08.2003р. перерахував на поточний рахунок ВАТ „ДФДК” грошові кошти згідно вказаних в таблиці 3 платіжних доручень, а також реєстру документів (т.2 а.с.78-79).                                                             

Як зазначено у експертному висновку в бухгалтерському обліку позивача дані операції згідно оборотно-сальдової відомості обліку взаєморозрахунків з ВАТ „ДФДК” по рахунку 631 (т.2 а.с.80-81), сформовані за дебетом рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, в кореспонденції з кредитом рахунку 311 „Поточні рахунки в національній валюті”.

Таким чином, даними облікових регістрів і первинних документів позивача підтверджується перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВАТ „ДФДК” за доломіт відповідно до умов договору №14 від 29.08.2003р. на загальну суму 1233604,55грн.

У експертному висновку зазначено, що згідно наданих експерту документів, що станом на 31.12.2004р. заборгованість ВАТ „ДФДК” перед позивачем за договором №14 від 29.08.2003р. складала  407536,30грн. (1233604,55-826068,25).

Крім того, між позивачем та  ВАТ «ДФДК» був укладений договір №57 від 15.01.2004р.(т.1. а.с.20-24), згідно якого ВАТ «ДФДК» (Постачальник) поставляє на адресу позивача (Покупця)  продукцію – доломіт обпалений металургійний на загальну суму 2855952,00грн.

Відповідно до п.4.7 даного договору, розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України за безготівковим розрахунком, згідно рахункам протягом п'яти банківських днів після поставки їх постачальником.

Згідно специфікацій №1 і №2 до договору №57 від 15.01.2004р. (т1.а.с.23,24) сторонами передбачена договірна ціна на доломіт обпалений  ДОМ-1 – 528,88грн. (без ПДВ) за 1 тонну.

Відповідно до умов договору №57 від 15.01.2004р. ВАТ «ДФДК» поставило на адресу позивача доломіт обпалений, згідно вказаних в таблиці 4  податкових накладних.

У експертному висновку зазначено, що в бухгалтерському обліку на підприємстві дані операції згідно оборотно-сальдової відомості обліку взаєморозрахунків з ВАТ „ДФДК” по рахунку 631 (т.2 а.с.80-81), а також оборотно-сальдової відомості по рахунку 281Д „Товари на складі, доломіти”  сформовані за дебетом рахунків 281 „Товари на складі”, 641 „Розрахунки за податками” в кореспонденції з кредитом рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.

Таким чином, даними облікових регістрів і первинних документів підтверджується отримання позивачем від ВАТ „ДФДК” доломіту обпаленого відповідно до умов договору №57 від 15.01.2004р. в кількості 2282,7т на загальну суму 1448729,24грн.

Позивач на виконання умов договору №57 від 15.01.2004р. перерахував на поточний рахунок ВАТ „ДФДК” грошові кошти згідно вказаних в таблиці 5 платіжних доручень, а також реєстру документів (т.2 а.с.78-79).                                                             

В бухгалтерському обліку на підприємстві дані операції згідно оборотно-сальдової відомості обліку взаєморозрахунків з ВАТ „ДФДК” по рахунку 631 (т.2 а.с.80-81) сформовані за дебетом рахунку 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, в кореспонденції з кредитом рахунку 311 „Поточні рахунки в національній валюті”.

Таким чином, даними облікових регістрів і первинних документів позивача підтверджується перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВАТ „ДФДК” за доломіт відповідно до умов договору №57 від 15.01.2004р.  на загальну суму 1041192,94грн.

У експертному висновку встановлено, що станом на 31.12.2004р. заборгованість позивача перед ВАТ „ДФДК” за договором №57 від 15.01.2004р.   складала 407536,30грн. (1448729,24-1041192,94)

Таким чином, даними облікових регістрів, первинними документам, висновком експертизи підтверджується отримання позивачем від ВАТ „ДФДК” доломіту обпаленого відповідно до умов договору №14 від 29.08.2003р. і №57 від 15.01.2004р. на загальну суму: 826068,25+1448729,24=2274797,49грн. та перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВАТ „ДФДК” за доломіт відповідно до умов договору №14 від 29.08.2003р. і №57 від 15.01.2004р. на загальну суму: 1233604,55+1041192,94=2274797,49грн.

Експертом досліджені розшифровки складу валових витрат позивача по рядках 04.1, 04.12 Декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2003р., 2003 рік, 1 кв. 2004р., півріччя 2004р., 3 квартали 2004р., 2004рік, які містять відомості про склад витрат які віднесені до валових витрат по рядках 04.1 та 04.12 Декларації з  податку на прибуток, а також суми витрат, яка не віднесена до складу валових витрат Декларації з  податку на прибуток. В результаті проведеного дослідження вказаних вище документів експертом встановлено, що по рядку 04.1 в Декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2003р. валові витрати занижені на 14,0тис.грн., за 2004р. валові витрати завищені на 0,1тис.грн. Однак, це порушення не відображене у акті перевірки і не вплинуло на донарахування податку на прибуток.

За даними Розшифровок складу валових витрат по рядках 04.1, 04.12 Декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2003р., 2003 рік, 1 кв. 2004р., півріччя 2004р., 3 квартали 2004р., 2004рік і даними  Декларацій з податку на прибуток за 3 квартали 2003р., 2003 рік, 1 кв. 2004р., півріччя 2004р., 3 квартали 2004р., 2004рік експертним висновком підтверджується віднесення до складу валових витрат, витрат, пов'язаних з придбанням доломіту обпаленого у ВАТ „ДФДК” по договорам №14 від 29.08.2003р. і №57 від 15.01.2004р.: за 3 квартали 2003р. – в сумі 203,6тис.грн., за 2003 рік – 651,2тис.грн., за 1 квартал 2004р. – 459,5тис.грн., за півріччя 2004р. – 709,8тис.грн., за 3 квартали 2004р. – 1173,1тис.грн., за 2004 рік – 1210,7тис.грн.

У експертному висновку зазначено, що позивачем не було віднесено до складу валових витрат вартість (без ПДВ) доломіту, придбаного у ВАТ „ДФДК” по податковій накладній №4181 від 30.07.2004р. на загальну суму 40617,98грн. в тому числі ПДВ у розмірі 6769,66грн.(т.2 а.с.124). Однак, даний факт не був відображений у акті перевірки.

В подальшому отриманий від  ВАТ „ДФДК” доломіт обпалений за даними  облікових регістрів і первинних документів позивача був реалізований:

 ТОВ „Торгівельний Дім „Південно-Східний” згідно умов договору №01-01/08 від 01.08.2003р. в кількості 1301,6т на загальну суму 660863,99грн. в т.ч.: у серпні 20003р. – на суму 69559,28грн., у вересні 2003р. – на суму 1751146,77грн., у жовтні 2003р. – на суму 140489,45грн., у листопаді 2003р. – на суму 139626,32грн., у грудні 2003р. – на суму 136072,17грн. ТОВ „Торгівельний Дім „Південно-Східний” на виконання умов договору №01-01/08 від 01.08.2003р. перерахувало на поточний рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 660863,99грн. згідно платіжних доручень, які перелічені в таблиці 9 експертного висновку.

ТОВ „Південно-Східна Група” згідно умов договору №01-06 від 06.01.2004р. в кількості 2282,7т на загальну суму 1163176,63грн. в т.ч.: у січні 2004р. – на суму 137950,79грн., у лютому 2004р. – на суму 129268,57грн., у березні 2004р. – на суму 138153,88грн., у квітні 2004р. – на суму 139017,01грн., у травні 2004р. – на суму 101647,94грн., у червні 2004р. – на суму 101241,76грн., у серпні 20004р. – на суму 141357,76грн., у вересні 2004р. – на суму 141563,91грн. Даними облікових регістрів і первинних документів підтверджується перерахування грошових коштів ТОВ „Південно-Східна Група” на поточний рахунок позивача за доломіт відповідно до умов договору №01-06 від 06.01.2004р.  на загальну суму 1125950,79грн.

В акті перевірки відповідачем  зроблений висновок, що позивачем первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки) на продаж доломіту обпаленого металургійного виписані раніше від дати на придбання (накладних, податкових накладних, платіжних вимогах-дорученнях, розрахунках фактурах (т1. а.с.45).

В результаті дослідження первинних документів експертом встановлено, що в період перевірки позивач отримав доломіт обпалений від ВАТ „ДФДК”, який в подальшому був відвантажений в той же, або в наступні дні на адресу покупців: ТОВ „Торгівельний дім „Південно-Східний” та ТОВ „Південно-Східна група”, що зазначено в стовпчику 16 таблиці 12-залишок доломіту на кінець дня. Тобто експертом встановлено, що відвантаження доломіту обпаленого в адресу покупців понад залишку на підприємстві не встановлено.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

          Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:  назву документа (форми);  дату і місце складання;  назву підприємства, від імені якого складено документ;  зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;  посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

          Наявні у справі матеріали, а саме договори, платіжні доручення, відповідні накладні та податкові накладні, які складені за результатами проведених господарських операцій за договорами, - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), якою встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Матеріалами справи доведено, що позивач отримав доломіт обпалений від ВАТ „ДФДК” в загальній кількості 3584,3т за договором №14 від 29.08.2003р. – 1301,6т.,  за договором №57 від 15.01.2004р. - 2282,7т., який у подальшому було поставлено за компенсацію в адресу: ТОВ „Торгівельний Дім „Південно-Східний” згідно умов договору №01-01/08 від 01.08.2003р. - в кількості 1301,6т, та ТОВ „Південно-Східна Група” згідно умов договору №01-06 від 06.01.2004р. – в кількості 2282,7т. Експертизою підтверджено, що позивачем від цих господарських операцій був отриманий доход.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі договорів отримував товари на виробничі потреби, тому на підставі п. 11.2 ст. 11 та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" їх вартість була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів), що відповідає вимогам закону.

Відтак, відповідно до п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” позивач правомірно відніс витрати, пов'язані з придбанням вказаного доломіту до складу валових витрат. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.5.11 ст. 5) не дозволяє установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Крім того, судом при  винесенні рішення враховано, що відповідно до п.1.21 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Згідно з п. 1.20.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.20.2 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Експертом з метою визначення обґрунтованості ціни продажу товару (доломіту обпаленого ДОМ-1)  ціною продажу доломіту обпаленого ДОМ-1, яка склалася на споживчому ринку (обґрунтована ціна продажу) була прийнята максимальна ціна, яка пропонована позивачу з боку інших суб'єктів підприємницької діяльності. Результати дослідження та обґрунтування ціни продажу доломіту обпаленого експертом наведені у Таблиці №21 висновку (сторінка 53). Експерт дійшов висновку, що згідно наданих документів ціна продажу доломіту обпаленого ДОМ-1 виробництва ВАТ “Докучаєвського  флюсо - доломітного комбінату” встановлена ПП “Астов” при його реалізації відповідає максимально-пропонованій ціні продажу доломіту в періоді який перевірявся.

З огляду на вищенаведене встановлено продаж позивачем доломіту обпаленого ДОМ-1, яка склалася на споживчому ринку за договірною ціною не нижче рівня справедливих ринкових цін, чим спростовуються помилкові посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на загальні норми п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які не регулюють питання ціноутворення в договірних відносинах між господарюючими суб'єктами.

Крім того, судовим бухгалтером експертом були здійснені дослідження господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ВАТ “Докучаєвський флюсо – доломітний комбінат” за період перевірки і визначений фінансовий результат по постачанню останньому обладнання та продажу продукції (ДОМ-1), який склав 945177,21грн. прибутку, що вкладено у дослідницькій частині висновку.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи, спростовують доводи податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Отже, оприбуткування та оплата позивачем доломіту обпаленого, придбаного за договорами №14 від 29.08.2003р. та №57 від 15.01.2004р., які укладений між позивачем та ВАТ “Докучаєвський флюсо – доломітний комбінат”, є юридичним фактом з яким Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує право платника податків на віднесення вартості такого товару до валових витрат.

Договори №14 від 29.08.2003р. та №57 від 15.01.2004р. є правомірними та в установленому законом порядку недійсним не визнавався. Укладення та виконання вказаного договору є господарською діяльністю підприємства.

Встановивши факт дійсних витрат позивача на придбання доломіту обпаленого, підтвердження їх документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема, платіжними дорученнями на перерахування грошових коштів продавцю, а також факт використання позивачем придбаних послуг у власній господарській діяльності, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5, підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для включення позивачем в декларації за 2003-2004р.р. до складу валових витрат, сплачених  у ціні придбання.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 30.03.2005року№28/26-2-32471038/3708 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 99100грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 38210грн. обґрунтовані на законодавстві та підлягають задоволенню повністю.

Щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідач у розділі 2.5 акту перевірки (т.1 а.с.47-51) встановив, що позивач у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, пункту 1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено 368900грн. (різниця між ціною придбання та ціною продажу продукції) до складу валових витрат, а 73772грн. до складу податкового кредиту.

У висновку акту перевірки зазначено (т.1 а.с.51), що документальною перевіркою встановлені порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” , в результаті чого в 2003-2004р.р.  завищення від'ємного значення чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 32781грн, заниження податку на додану вартість на суму 145233грн.

Відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення від 30.03.2005року №29/26-2-32471038/3709 про визначення  податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145233,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 61200,80 грн. та №30/26-2-32471038/3710 про виявлення завищення відшкодування з ПДВ у розмірі 29 883,00 грн. (т.1 а.с.14-15).

Відповідач перевіркою правильності визначення сум податкового кредиту встановив ( т.1 а.с.48-49) завищення у сумі 73772грн. в тому числі:

за серпень 2003року у сумі 2898грн. (ця сума не увійшла до ППР),

вересень 2003року у сумі 7296грн.,

жовтень 2003року у сумі 5853грн.,

листопад 2003року у сумі 5817грн.,

грудень 2003року у сумі 5669грн.,

січень 2004року у сумі 5748грн.,

лютий 2004року у сумі 5386грн.,

березень 2004року у сумі 5756грн.,

квітень 2004року у сум і 5792грн.,

травень 2004року у сумі 4235грн.,

червень 2004року у сумі 4218грн.,

липень 2004року у сумі 4186,32грн.,

серпень 2004року у сумі 5455грн.,

вересень 2004року у сумі 5463грн.

Дані порушення встановлені через включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виданих ват “Докучаєвський флюсо – доломітний комбінат” по операціям придбання доломіту обпаленого металургійного (відображене в бухгалтерському обліку проводкою Дт.641 “розрахунки з бюджетом по ПДВ” Кт. 631 “розрахунки з постачальниками”) на суму витрат, що не відносяться до складу валових витрат, оскільки витрати понесені не для мети господарської діяльності підприємства, яка є одержанням прибутку.

З даним висновком акту перевірки суд не може погодитися за наступних підстав:

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього ж Закону).

Підпункт 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Отже, не дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

На момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Таким чином,  судом встановлено, що витрати по сплаті податку підтверджені податковими накладними, і твердження відповідача про зворотне є безпідставним.

Відтак суд дійшов висновку про правомірність включення   до складу податкового кредиту сум сплачених платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на постанову ВСУ від 11.02.2003року №А7409/1-03 за тих підстав, що в ній йдеться мова про відсутність права на бюджетне відшкодування у разі  придбання товарно – матеріальних цінностей без оплати вартості та їх безпідставна реалізація за цінами значно нижчими цін придбання. У акті перевірки відповідачем встановлені факти безготівкових розрахунків за господарськими операціям по придбанню та реалізації доломіту обпаленого та відсутність заборгованості по розрахункам станом на 01.01.2005року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки (т.1 а.с.47-48) відповідачем було встановлено порушення позивачем п.4.1 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, що вплинуло на заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість: за лютий 2004року у сумі 916грн., березень у сумі  130грн., квітень 2004року у сумі 955грн., листопад 2004року у сумі 210грн., всього на загальну суму 2211грн. та завищення  податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2004року у сумі  2002грн.

У акті перевірки відповідачем не  відображено по яким господарським операціям визначена база оподаткування.

Експертом в результаті проведеного дослідження було встановлено, що позивачем за період перевірки було занижено чисту суму податкових зобов'язань: за березень 2004р. – 130грн., за квітень 2004р. – 919грн., листопад 2004р. – 210грн., всього на загальну суму 1259грн.

Відтак, вимоги позивача про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 30.03.2005року №29/26-2-32471038/3709 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1259,00грн та штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 629,50 грн.  задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідач у акті перевірки встановив, що позивачем у порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону  України  “Про податок на додану вартість” завищена сума  податкового кредиту за листопад 2004року у розмірі 127529грн. (т.1 а.с.49-50). Як зазначено у акті  перевірки позивачем віднесено до податкового кредиту ПДВ у сумі 431780грн., згідно перевірки податкових накладних, відомостей по рахункам за листопад 2004року, книги придбань товарів (робіт, послуг), податковий кредит складає 304251грн., різниця становить 127529грн.

В акті перевірки не визначено по яким податковим накладним позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту в листопаді 2004р. суми ПДВ. Як вбачається із висновку експертизи експертом з метою проведення дослідження по даному питанню була визначена  сума податкового кредиту, що підлягав відображенню в податкових деклараціях на підставі даних первинних документів та облікових регістрів за умовою, що вартість товарів (робіт, послуг), по яких було сформовано податковий кредит підприємством віднесена до складу валових витрат виробництва (обігу) та вартості основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з експертного висновку підприємством документально не доведене використання у господарській діяльності у 4 кварталі 2004року товарів отриманих за податковими накладними : №61 від постачальника ТОВ "Східна Україна", №32 від постачальника ТОВ „Єврокор”, №33 від постачальника ТОВ „Єврокор”, тому експертом сума ПДВ, нарахованого (сплаченого) в зв'язку з придбанням вказаних товарів при обчисленні податкового кредиту не була врахована на загальну суму 4178,03грн.(1339,09+2065,75+773,19).За розрахунком експерта сума податкового кредиту за листопад 2004р., яка підтверджена первинними документами складає 471929,52грн. (476107,55-4178,03)

Отже, за висновком експертизи сума податкового кредиту за листопад 2004р., що підтверджена первинними документами, перебільшує аналогічний показник Декларації з ПДВ за листопад 2004р. на: 471930-431780=40150грн.

Таким чином, висновки Акту перевірки ДПІ від 28.03.2005 року №7-26-2-32471038 про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за листопад 2004г. на суму 127529грн. документально не підтверджуються.

Відповідно до ст. ст. 82, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАСУ) висновок  експерта  для  суду  не  є  обов'язковим,  однак суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з  наведеного,  суд  прийняв висновок судово - бухгалтерської   експертизи   №1417/24 від 03.04.2006року, оскільки він підтверджується матеріалами справи. Відповідачем  цей  висновок експерта не спростований.

Отже, оскільки відсутні порушення податкового законодавства з боку позивача за вищезазначеними епізодами, то, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, визначених спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Оцінюючи первинні бухгалтерські документи та висновок судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення 30.03.2005року №29/26-2-32471038/3709 про визначення  податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 143976,00грн та штрафних санкцій в розмірі 60571,30грн. та №30/26-2-32471038/3710 про виявлення завищення відшкодування з ПДВ у розмірі 29 883,00 грн. (т.1 а.с.14-15) в тому числі за вересень 2003року у розмірі 7296грн., жовтень 2003року у розмірі 5853грн., листопад 2003року у розмірі 5817грн., грудень 2003року у розмірі 5669грн., травень 2004року 2232грн., червень 2004року у розмірі 3016грн.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є  змагальність    сторін,    диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд  і  вирішення  справ  в адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини,   які  за  законом  повинні  бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.1 ст.2 цього Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Заява відповідача від 01.06.2006року ( вхід. №02-41/20528 від 02.06.2006року) про витребування перелічених в заяві документів у позивача, у ВАТ „Докучаєвський флюсо – доломітний комбінат”, у ТОВ „Торговий дім „Південно – Східна група”, у ТОВ „Торговий Дім „Південно – Східна компанія” задоволенню не підлягає за наступних підстав: Акт перевірки позивача відповідачем складений 28.03.2005року. За період з моменту закінчення перевірки до травня 2006року відповідач не скористувався своїм правом на здійснення документальних невиїзних перевірок суб'єктів господарювання відповідно до п. 1, 3 та 4 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( у редакції яка діяла у травні 2005року). Відповідач супровідним листом від 02.06.2006року (вхід. №02/41-20526) надав запит на проведення зустрічної перевірки, який датований 17.05.2006року. Відповідачем протягом року не були здійснення заходи спрямовані на проведення зустрічних перевірок з питань фінансово - господарської діяльності на підтвердження взаємовідносин та стану розрахунків з контрагентами. Відтак, відповідач не був позбавлений права на отримання документів та доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень – рішень від 30.03.2005року: №28/26-2-32471038/3708 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99100,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 38 210,00 грн.;  №29/26-2-32471038/3709 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 143976,00грн та штрафних санкцій в розмірі 60571,30грн.; №30/26-2-32471038/3710 про виявлення завищення відшкодування ПДВ у розмірі 29 883,00 грн. і вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на судову практику за тих підстав, що відповідно до п.1 ст.72 КАСУ обставини,     встановлені     судовим     рішенням      в адміністративній,  цивільній або господарській справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших  справ,  у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом  владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо  адміністративний  позов задоволено частково,  судові витрати,  здійснені позивачем,  присуджуються йому  відповідно  до задоволених  вимог,  а  відповідачу  -  відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду на вищенаведене судові витрати присуджуються позивачу у розмірі 99,7% відповідно  до задоволених  вимог. Вартість експертизи підтверджується рахунком – фактурою №СФ-000025 від 31.10.2005року на суму 5000грн. та рахунком – фактурою №СФ-000013 від 27.02.2006року на суму 20000грн.  Позивач надав докази оплати експертизи у розмірі 25000,00грн.  

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств”,  Законом України “Про податок на додану вартість”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” , Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

                                                                  П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 30.03.2005року: №28/26-2-32471038/3708 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 99100,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 38 210,00 грн.;  №29/26-2-32471038/3709 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 143976,00грн та штрафних санкцій в розмірі 60571,30грн.; №30/26-2-32471038/3710 про виявлення завищення відшкодування ПДВ у розмірі 29 883,00 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити з державного бюджету України на користь Приватного підприємства “АСТОВ” ( 83096 м. Донецьк пр. Мкатросова 25/22, п/р.26005198048341, в ДФ ВАТ “Кредитпромбанк” м. Донецьк, МФО 335593, код ЄДРПОУ 32471038) судові витрати по сплаті мита у розмірі 84грн.75коп. та витрати на проведення судово – бухгалтерської експертизи у розмірі 24925грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                              Кододова О.В.           

Надруковано 3 екз.

1 – у справу

1 –позивачу

1-відповідачу